Кострикіна В.Ю. Теоретико-психологічний аналіз феномену психічних станів у дітей дошкільного віку

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Перейти до: навігація, пошук

Кострикіна Вікторія Юріївна - студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність «Дошкільна освіта», кафедра дошкільної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ


Теоретико-психологічний аналіз феномену психічних станів у дітей дошкільного віку

Анотація: в статті аналізуються психологічні особливості емоційного розвитку у дітей дошкільного віку, види емоційних станів їх функції у дошкільників.

Ключові слова: діти дошкільного віку, емоції, емоційні стани, психічне здоров’я.

Annotation: in the article the psychological features of emotional development are analysed for the children of preschool age, types of the emotional states of their function for the children of preschool age.

Keywords: children of preschool age, emotions, emotional states, psychical health.

Не дивлячись на те, що численні дослідження показують важливість вивчення психічних станів дошкільників, їх роль в життєдіяльності дитини, вплив на соматичне, психічне і психологічне здоров'я, взаємозв'язок з розвитком основних рис вдачі і поведінки, залежність від середовища виховання і навчання, від характеру взаємодій з оточуючими, питання про специфіку типових станів дошкільників, взаєминах з психічними процесами і властивостями особистості залишається відкритим. Відомо, що дошкільники 3-6 років вже здатні до розпізнавання свого внутрішнього емоційного стану, станів однолітків і вміють виразити своє відношення до них. Н. Д. Левітов (1964) підкреслює, що «маленька дитина по своїй психіці великою мірою представляє з себе мало систематизоване поєднання різних фрагментарних психічних станів, її психічний розвиток виражається в тому, що поступово відбувається переростання психічних станів в риси особистості». Тут головна турбота педагога, щоб сформувалися саме ті риси, які надалі забезпечать соціальність, адаптивність особистості з навколишнім середовищем, врівноваженість, збалансованість із самим собою [1]. Я.З. Неверовіч вважає, що є тісний взаємозв'язок емоційних станів і мотивів: «Мотив як певний об'єкт, що знаходиться поза дитиною і спонукаючи його до діяльності, може ним не усвідомлюватися. В той же час виникнення такого мотиву визначається появою у дитини емоційних переживань. Мотиви і емоційні стани – явища різної природи, але динамічно взаємозв'язані» [2]. Останнім часом в літературі часто зустрічаються роботи, де розглядаються емоційні стани у дітей дошкільного віку. Разом з тим, необхідно відзначити, що багато авторів підкреслюють близькість станів і емоцій у дітей дошкільного віку і нерідко ототожнюють їх між собою, ймовірно, внаслідок того, що в психічному стані дошкільника превалює емоційна складова. У дошкільному віці виділяють основні емоційні стани: радість, страх, горе, гнів. У роботах Л.С. Виготського, О.М. Леонтьева та ін. були визначені чотири етапи в емоційному розвитку дітей дошкільного віку:

  1. Здібність до «зараження» емоційним станом іншого в безпосередній взаємодії.
  2. Дитина достатньо незалежна як від впливу ситуації, так і від емоційного стану близької людини, який вже не «заражає» її.
  3. Зміна змісту афектів, що виражається, в першу чергу, у виникненні особливих форм емпатії. Емоційні стани починають передбачати хід виконання дій і виконують коректувальну роль.
  4. «Інтелектуалізація афекту». Дитина може передбачати результати своєї діяльності і поведінки. Складні, подвійні переживання визначають виникнення здатності діяти відповідно до вільно прийнятої внутрішньої позиції. Відбувається диференціація зовнішнього і внутрішнього [2].

Основними показниками розвитку емоційної сфери дошкільника за Г.М. Бреслав є:

  1. явно позитивне забарвлення участі дитини в рольових іграх, де виникає необхідність підпорядкувати свої безпосередні бажання вимогам і правилам гри;
  2. поява емоційної детермінації;
  3. наявність вираженого емоційного зсуву;
  4. радість від правильного (тобто позитивно оцінюваного дорослими і однолітками) відтворення еталонів поведінки дорослого з приводу рішення певних соціальних задач.

Названі параметри можуть виступати найбільш раннім індикатором змін у процесі становлення особистості в дошкільному віці [5]. Встановлено, що позитивні емоційні стани визначають сприятливий вплив для здоров'я і розвитку дитини, підкреслюючи, що чим молодший вік, тим більший цей вплив. І, навпаки, часто соматичне неблагополуччя виступає стресовим чинником, що приводить до порушень настрою дитини. В дитячому віці психічні стани обумовлюють становлення і формування тих або інших особливостей особистості (самооцінки, особистісних рис, наприклад: сором’язливості, нерішучості, тривожності тощо). У ряді робіт увага дослідників концентрується на вивченні соціального середовища як чинника розвитку емоційної сфери дитини. Результати дослідження Е. Вітрука [7] показали вплив соціальних змін на емоційні стани і інтерперсональну поведінку залежно від статті, віку, соціального статусу особистості. В багатьох працях вказується на взаємозв'язок емоційних станів з характером дитячої діяльності, їх вплив на творчу активність дітей. Взаємозв'язок творчих проявів і емоційних станів дітей вказує на те, що вільне самовираження визначається емоційним станом дитини. Виходячи з цього можна вважати, що останні самі виступають як один з показників свободи особистості. Вченими наголошується, що позитивні емоційні стани сприяють розвитку прагнення дошкільників до пізнання прекрасного, традицій, до відтворення художніх зразків у власній прикладній діяльності тощо. Тобто психічні стани, викликані сприйняттям естетичного, виступають стимулюючим чинником в особистісному розвитку дитини і, первинним елементом естетичних емоцій і відчуттів дітей. Такі стани виступають умовою духовного розвитку дитини, формування системи ціннісних установок і орієнтирів. Важливу роль у формуванні особистості дитини відіграють також і інтелектуальні стани, що виникають в процесі пізнавальної діяльності. Вчені підкреслюють важливість позитивних емоційних станів для підвищення ефективності навчання. Для дитини дошкільного віку емоційні стани є і доступним засобом передачі свого відношення до навколишнього світу, до процесу пізнання [7]. Емоційні стани, при зовнішньому вираженні внутрішнього світу дитини, дозволяють визначити її відношення до того, що відбувається і одночасно сприяти особистісному становленню. Відзначається, що важкі життєві ситуації, кризи, фрустрація, стрес, конфлікти пред'являють завищені вимоги до ресурсів особистості. Негативні емоційні стани, внутрішня невпевненість можуть служити надалі основою обережно-оборонної або ззовні упевнено-наступальної позиції дитини в поведінці. В.С. Ротенберг, С.М. Бондаренко [6] пояснюють становлення такої позиції таким чином: переживши психотравмуючу ситуацію в тому віці, коли ще немає здатності до активно-пошукового її подолання, дитина закріплюється в своїй початковій тенденції до пасивно-оборонного реагування. Конфліктна або стресова ситуація, що виникає вже в дорослому віці, що зачіпає значущі емоційні відносини людини, з одного боку, провокує закріплений з дитинства стереотип пасивно-оборонної поведінки, викликаючи відмову від пошуку способів вирішення конфлікту. З іншого – нагадуючи психотравмуючу ситуацію в дитинстві, відтворює і дитячий тип реагування. Разом з тим, деякими дослідниками розкриваються функції психічних станів. Так, вивчаючи динаміку емоційних проявів в дошкільному віці і розкриваючи їх специфіку у дошкільників, О.В. Запорожець [3], доводив, що емоційні стани виконують функцію орієнтування дитини в тих особистісних сенсах, які мають для неї предмети навколишнього світу, що несуть певні знаки і символи. При цьому, як відзначав автор, емоційні стани відіграють роль як у формуванні нових мотивів поведінки у дітей, перетворюючи їх із знаючих на реально дійові, так і в реалізації мотивів поведінки, що вже є у суб'єкта, де виявляється їх регулятивно-спонукальна функція. При неправильних заходах виховних дій до афектних дітей, їх негативні емоційні прояви можуть призвести до закріплення їх в стійкі негативні риси характеру. Автор, таким чином, підкреслює формуючу функцію психічних станів – вплив на становлення характеру.

Список використаних джерел

  1. Божович Л.И. Проблемы формирования личности / Л.И. Божович – М.: МГУ, 1995. – 352 с.
  2. Выготский Л.С. Психология развития ребёнка / Л.С. Выготский. – М. : Изд. Смысл, изд. Эксмо, 2005. – 512 с. – (Серия «Библиотека всемирной психологии»).
  3. Запорожец А.В. Развитие логического мышления у детей дошкольного возраста / А.В. Запорожец; под ред. А.Н. Леонтьева и А.В. Запорожца // Вопросы психологи ребенка дошкольного возраста. – М. : Издательство АПН РСФСР, 1948. – С. 81–91.
  4. Кузьменко В.І. Розвиток індивідуальності дитини 3-7 років. Монографія / В.І. Кузьменко // К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова. – 453 с.
  5. Обухова Л.Ф. Детская психология: Теории, факты, проблемы : – 2 изд. / Л.Ф. Обухова. – М. : Тривола, 1996. – 360 с.
  6. Практикум по психологии состояний: Учебное пособие / Под ред. проф. А.О. Прохорова. – СПб: Речь, 2004. – 480с.
  7. Славіна Л.С. Загальна характеристика розвитку почуттів у дітей дошкільного віку / Л.С. Славіна // Зб. наук. праць. – Кам'янець-Подільський: «Аксіома», 2008. – Вип.. 2. – С. 317-323.


Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама