Шморгун І.В. Застосування рольової гри у процесі навчання іншомовного діалогічного мовлення молодших школярів
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Шморгун І.В. – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка
Анотація: У статті теоретично обґрунтовано доцільність застосування рольової гри у процесі навчання іншомовного діалогічного мовлення молодших школярів на уроках англійської мови; проаналізовано змістовий аспект концепту «рольова гра»; визначено структурні елементи рольової гри; розглянуто класифікацію вправ із застосуванням рольової гри для навчання іншомовного діалогічного мовлення молодших школярів; доведено, що рольові ігри є ефективним засобом оволодіння іншомовними комунікативними навичками молодшими школярами.
Ключові слова: рольова гра, іншомовне діалогічне мовлення, система вправ, різні типи діалогів, іншомовні комунікативні навички, молодші школярі, уроки англійської мови.
Аннотация: В статье теоретически обоснована целесообразность применения ролевой игры в процессе обучения иноязычной диалогической речи младших школьников на уроках английского языка; проанализирован содержательный аспект концепта «ролевая игра»; определены структурные элементы ролевой игры; рассмотрена классификация упражнений с применением ролевой игры для обучения иноязычной диалогической речи младших школьников; доказано, что ролевые игры являются эффективным средством овладения иноязычными коммуникативными навыками младшими школьниками.
Ключевые слова: ролевая игра, иноязычная диалогическая речь, система упражнений, различные типы диалогов, иноязычные коммуникативные навыки, младшие школьники, уроки английского языка.
Annotation: The article theoretically proves the feasibility of role-playing application into the process of primary school students’ foreign language dialogical speech teaching at English classes; the semantic aspect of the concept “role-playing” is analyzed; the structural elements of role-playing are defined; the classification of exercises using role-playing for primary school students’ foreign language dialogical speech teaching is examined; role-playing is proved to be an effective means of mastering foreign language communicative skills by primary school students.
Key words: role-playing, foreign language dialogical speech, system of exercises, different types of dialogues, foreign language communication skills, primary school students, English classes.
Зміст |
Постановка проблеми
Освітній процес на сучасному етапі розвитку нашої країни ставить перед учителем початкової школи завдання іншомовної підготовки учня, готового до активної пізнавальної діяльності на уроках англійської мови, який прагне постійного оновлення своїх навичок і умінь. Комунікативний підхід до навчання іноземних мов є нині методичним стандартом. Оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їхнє практичне застосування у процесі комунікації. Формування умінь говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування.
Розв’язання означеного завдання потребує пошуку засобів, способів, прийомів, методів, що сприяють ефективності оволодіння іншомовним діалогічним мовленням молодшими школярами. Одним з найбільш доцільних методів навчання діалогічного мовлення на уроках англійської мови є, на нашу думку, рольова гра.
Аналіз досліджень
Аналіз літературних джерел засвідчив, що проблема застосування рольової гри в освіті є досить популярною в наукових колах. Ця проблема стала предметом досліджень таких учених як К. Ушинський, В. Артемов, І. Бім, М. Скаткін, К. Співаковська, Ж. Вітмен, П. Гальперін, Г. Китайгородська, Г. Рогова, М. Стронін, В. Краєвський, O. Колесникова, М. Люшер, Є. Пассов, Д. Нунан, Дж. Річардc, Т. Роджерс, К. Лівінгстоун, С. Савіньйон, Р. Блейк та інші.
Так, К. Ушинський, стверджував, що гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, у якому складається й удосконалюється самоврядування поводженням. Результати досліджень В. Артемова, О. Колесникової, М. Люшера доводять, що більшість учнів оцінюють рольові ігри позитивно, вбачаючи в них велику практичну корисність. Що стосується вчителів, тут думки різко розходяться – частина з них ставиться до рольових ігор різко негативно. На їхню думку, розучування ролей призводить до «примітивізації» мовлення учнів, збільшення кількості помилок, збільшення дисциплінарних проблем. На противагу цьому, такі відомі методисти як Є. Пассов і М. Скаткін наголошували, що гра лише оболонка, форма, змістом якої повинне бути навчання, оволодіння видами іншомовної діяльності.
Проведений аналіз науково-педагогічної літератури виявив, що, незважаючи на те, що вченими проведено багато досліджень з проблеми застосування рольової гри у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи, такий її аспект як застосування рольової гри у процесі навчання іншомовного діалогічного мовлення молодших школярів і досі залишається відкритим для вивчення.
Постановка мети дослідження
Мета статті – теоретично обґрунтувати доцільність застосування рольової гри у процесі навчання іншомовного діалогічного мовлення молодших школярів на уроках англійської мови, проаналізувати змістовий аспект концепту «рольова гра», визначити структурні елементи рольової гри та розглянути класифікацію вправ із застосуванням рольової гри.
Виклад основного матеріалу
Варто зазначити, що на сьогодні у науково-педагогічній літературі існують різні підходи до визначення концепту «рольова гра». Зокрема, Т. Олійник трактує поняття «рольова гра» як форму навчання, що передбачає розподіл ролей, переробку інформації й підготовку матеріалу відповідно до запропонованого сценарію [6, c. 89]. Рольова гра, на думку науковця Л. Костіної, – це моделювання ситуації, де учасникам пропонується зіграти роль певної людини у знайомих обставинах чи ситуаціях [3, с. 12]. З «Енциклопедії освіти» під ред. В. Кременя ми довідуємось, що рольова гра – це «групова форма навчання, у процесі якої використовується рольова структура ведення заняття, тобто набір ролей, які регламентують діяльність і поведінку учнів». Тут же зазначено, що організаційною одиницею рольової гри є ситуація, що «розігрується». Вона розгортається в процесі уроку як окремий сюжет. В основу такого сюжету може бути покладена навчальна або реальна життєва проблема, встановлюється необхідний і достатній набір ролей, які розподіляються між учасниками. При цьому, кожен учасник гри повинен виконати певну роль, дотримуючись рольових приписів від учителя впродовж усієї гри [4, с. 788]. Відтак, можна стверджувати, що рольова гра є дієвим методом активізації освітнього процесу, що досягається активізацією пізнавально-оцінювальної та практичної діяльності учасників гри, а також певною організацією їх взаємодії та спілкування.
Безперечно, мотивація ігрової діяльності забезпечується її добровільністю, можливостями вибору й елементами змагальності, задоволення потреби в самоствердженні, самореалізації. У структуру рольової гри входять: а) ролі, узяті на себе граючими; б) ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; в) заміщення реальних речей ігровими; г) реальні відносини між граючими; д) сюжет (зміст) – дійсність, умовно відтворена в грі [2, c. 35].
У ході рольової гри у процесі навчання діалогічного мовлення використовуються різноманітні граматичні структури, інтонаційні моделі, значний обсяг іншомовного лексичного матеріалу. Велика роль при цьому приділяється непідготовленому мовленню учнів [1, c. 46]. У цьому плані рольова гра може перевершити можливості інших парних групових видів діяльності. Рольова гра припускає посилення особистісної причетності до всього, що відбувається. Учень входить у ситуацію, хоча і не через своє «Я», але через «Я» відповідної ролі. Учні несвідомо створюють власну реальність і, роблячи це, оперують своїми знаннями, розвиваючи свої навички іншомовного діалогічного мовлення та вчаться взаємодіяти з іншими людьми.
Зазначимо, що на підставі опрацьованої науково-методичної літератури ми визначили, що практично весь навчальний час у рольовій грі на уроках англійської мови відведено на мовленнєву практику, при цьому не тільки учень, що говорить, але і той, що слухає, максимально активний, тому що він повинен зрозуміти і запам’ятати репліку партнера, співвіднести її із ситуацією, визначити наскільки вона релевантна ситуації і задачі спілкування, і правильно відреагувати на репліку.
Як бачимо, у процесі рольової гри на уроках англійської мови, молодші школярі розвивають навички іншомовного діалогічного мовлення, а саме оволодівають різними типами діалогів на основі складної системи мовленнєвих навичок і вмінь. Навички і вміння формуються поетапно в процесі виконання учнями системи вправ. Створюючи систему вправ з використанням рольової гри, треба виходити з того що у навчанні діалогічного мовлення виокремлюють три етапи:
– засвоєння учнями діалогічних єдностей;
– засвоєння міні-діалогів;
– самостійне складання учнями власних діалогів [6, c. 93].
Відповідно до зазначених етапів у системі вправ для навчання іншомовного діалогічного мовлення розрізняють три послідовні групи: І група – вправи на засвоєння діалогічних єдностей; ІІ група – вправи на оволодіння мікродіалогами на основі засвоєних діалогічних єдностей; ІІІ група – вправи на складання власних діалогів різних функціональних типів [5, c. 212]. У всіх трьох групах вправ може застосовуватись рольова гра. Отже, розглянемо детальніше кожну групу вправ.
І група – всі вправи належать до типу умовно-мовленнєвих. У межах цієї групи розрізняють види вправ залежно від діалогічних єдностей, що засвоюються, як наприклад, вправи, спрямовані на засвоєння діалогічної єдності «повідомлення – повідомлення», де учні беруть на себе відповідні ролі:
Role 1: You are a participant of the Olympic Games. In an interview with a TV commentator tell him about your family.
Role 2: You are a TV commentator. In an interview with a participant of the Olympic Games you should ask questions about a participant’s family.
Або вправи, метою яких є засвоєння діалогічної єдності «спонукання – згода / незгода», наприклад:
Role 1: You are a writer. Ask your friend to go on an excursion about London with you.
Role 2: You are a writer’s friend. Accept or refuse your friend’s invitation.
Варто додати, що всі види вправ цієї групи, як правило, виконуються послідовно в таких режимах: «учитель – учень», «учень – учитель», «учень – учень». Коли вправи виконуються у режимі «учитель – учень», учитель програє одну з ролей. Його репліки ініціативні, а репліки учнів реактивні. У режимі «учень – учитель» ініціатива переходить до учнів. Завершальним для цієї групи вправ є режим «учень – учень». Обмінюючись репліками, обидва учні виконують відповідні ролі. Учням, які потребують допомоги, надається роздатковий матеріал у вигляді підстановчої таблиці.
II група – вправи спрямовані на вдосконалення навичок оволодіння молодшими школярами діалогічними єдностями і паралельно на розвиток умінь складати мікродіалоги. Використовуючи засвоєні раніше діалогічні єдності, учні складають мікродіалоги з двох-трьох діалогічних єдностей. На цьому етапі учням пропонують слухові вербальні опори (фонограму діалогу-зразка) і зорові вербальні опори (мікродіалог-підстановчу таблицю та мікродіалог-схему), що складаються на основі мікродіалогу-зразка, наприклад:
Role 1: You are a new pupil at this school. You have a friend at this school. Ask him to go on an excursion about the school.
Role 2: You are a friend of a new pupil. Accept your friend’s suggestion.
– What place would you like to see in the school?
– The library.
– Ok. But after that we will go to the playroom.
– I’d like to ...
Після перевірки розуміння мікродіалогу-зразка молодші школярі слухають його вдруге і у паузах повторюють кожну репліку за диктором або вчителем. Потім одна половина учнів виконує роль першого партнера, а друга – роль другого. Після цього вчитель відтворює мікродіалог у парі з сильним учнем. Далі у роботі з мікродіалогом-зразком застосовують фонограму, на якій записано репліки тільки одного партнера. Роль другого партнера в розмові з диктором виконує спочатку вчитель, а потім клас. Після цього розподіл ролей змінюється: роль першого партнера виконує клас, роль другого – диктор. Наступним етапом у роботі з мікродіалогом-зразком є повторне слухання діалогу та відтворення його учнями в парах. При цьому учні виконують певні ролі. Далі учні складають власні мікродіалоги з опорою на мікродіалог-підстановчу таблицю або на мікродіалог-схему. Тут варто зазначити, що перехід від одного виду опори до другого залежить від рівня підготовки класу, проте на заключному етапі роботи всі опори знімаються. Завершує роботу самостійне складання мікродіалогу учнями.
III група – творчі вправи, метою яких є складання учнями власних діалогів на рівні вимог програми. Усі опори зняті, вправи мають самостійний характер і, звичайно, належать до типу мовленнєвих. Додамо, що в основі складання учнями власних діалогів лежить навчально-мовленнєва ситуація, базисні компоненти якої та рівень їх розгорнутості можуть змінюватися, наприклад:
Role 1: You are a son. You want to join a sports club, ask your mother about it. Try to persuade her that sport is necessary for you.
Role 2: You are a mother. Your son wants to join a sports club. You are afraid he won’t manage his lessons and sport, that’s why you are against it [5, c. 214].
Висновок
Отже, враховуючи вищевикладене, ми можемо стверджувати, що застосування рольової гри на всіх трьох етапах роботи у процесі навчання діалогічного мовлення молодших школярів на уроках англійської мови позитивно впливає на розвиток в учнів іншомовних комунікативних навичок. Збільшується обсяг висловлювання та темп мовлення, діалогічні єдності стають більш різноманітними, підвищується ініціативність учнів, емоційність їх висловлювань тощо. Крім того, рольова гра створює сприятливий психологічний клімат на уроці, збуджує інтерес до вивчення англійської мови, прагнення до участі в іншомовному спілкуванні. До того ж, рольові ігри просто цікаві як учню, так і вчителю.
Безперечно, матеріал статті не розв’язує всіх аспектів проблеми, що розглядається. Перспективу подальших досліджень ми вбачаємо у написанні рекомендацій щодо розробки конспектів уроків з розвитку діалогічного мовлення молодших школярів з використанням рольової гри на уроках англійської мови.
Список використаних джерел
- Бігич О. Б. Теорія і практика формування методичної компетенції вчителя іноземної мови початкової школи: Навчальний посібник / О. Б. Бігич. – К.: Ленвіт, 2006. – 200 с.
- Близнюк О. І., Ланова Л. С. Ігри у навчанні іноземних мов: Посібник для вчителів / О. І. Близнюк, Л. С. Ланова. – К.: Освіта, 1997. – 64 с.
- Дианова Е. М., Костина Л. Т. Ролевая игра в обучении иностранному языку / Е. М. Дианова, Л. Т. Костина // Иностранные языки в школе. – 1988. № 3. – С. 12-16.
- Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В. Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
- Ніколаєва С. Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах / С. Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 1999. – 320 с.
- Олійник Т. І. Рольова гра у навчанні англійської мови: Посібник для вчителів / Т. І. Олійник. – К.: Освіта, 1992. – 128 с.