Щербань Є.А. Огляд теоретичних досліджень структури та типологій картини світу людини
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Щербань Євгенія, магістр практичної психології, м. Київ
У дослідженні систематизовано підходи до визначення структури картини світу та створення їх типологій (розглянуто типи адаптивна, не адаптивна; концептуальна, психологічна, наївна, культурна та ін.).
В теоретическом исследовании систематизированы некоторые подходы к изучению структуры картины мира и созданию их типологий (адаптивная, неадаптивная; концептуальная, психологическая, наивная, научная, культурная и др.).
Зміст |
Актуальність
Вивчення “картини світу” як наукової категорії визначається зростанням частоти її вживання та відсутністю чіткого визначення, переконливого трактування, а також чіткого розуміння механізмів розвитку та деградації картини світу як феномену. Дане поняття є відкритим для багатьох наук (психології, етнології, лінгвістики), адже зароджувалось та розвивалось в них майже одночасно. І тому відкриває надзвичайні перспективи для синергетичного підходу у дослідженнях, який є актуальним сьогодні. Важливо також те, що у роботах деяких авторів (С.Д. Смирнов) звучить думка, що через можливості систематизації накопичених знань, які уособлює категорія “картина світу”, вона може стати новим етапом у становленні універсальної категорії пояснення феноменів психічного та власне предмету психології, тобто продовжити парадигму: душа — свідомість — поведінка — особистість — картина світу. Багатство та оригінальність різних підходів до розуміння феномену картини світу, розроблених в різних галузях, дає можливість розширити розуміння в рамках психологічних знань процесів сприймання та інтерпретації інформації, взаємодії носіїв різних картин світу, успішності адаптації “Я” у світі через розуміння його системи та ін. Адже уявлення про світ — як предметний, так і соціальний — створює основу психічної свідомої діяльності людини.
Методологічні засади роботи
Аналізуючи категорію картина світу, ми опирались на вчення про образ світу (О.М. Леонтьев, С.Д. Смирнов, В.В. Петухов) та дослідження процесу концептуалізації, який вважається механізмом побудови картини світу (І.В. Андреєва, Дж. Лакоф, М. Джонсон). Окремо було проаналізовано поняття психологічної картини світу (Е. Фром, Г. Киреєв). Також було розглянуто ряд психолінгвістичних досліджень у рамках теорії мовної картини світу (В.П. Даниленко, А.А. Залізняк). В ході співставлення різних поглядів на феномен картини світу було опрацьовано роботи, в яких автори здійснювали спробу систематизувати матеріал на цю тему (М.А. Садикова, О.І. Рідінгер).
Мета статті. В нашому дослідженні ми систематизували деякі підходи до визначення структури та створення типології картин світу, здійснили спробу визначити серед них місце поняття психологічна картина світу.
Структура картини світу
За результатами наших теоретичних пошуків структура картини світу виявилась надзвичайно мало розробленою. Власне, це легко пояснити як складністю для досліджень сучасними науковими методами таких масштабних феноменів, так і постановкою проблемного питання щодо існування чіткої структурованості картини світу людини взагалі. Тобто, чи існує диктат певної структури, яка визначатиме інтерпретацію інформації та зміст накопиченого досвіду (напр. як за гіпотезою Сепіра-Уорфа), або структура її детермінується особливостями надходження інформації до індивіда. І в результаті цього утворюється як чітка структура лише на рівні спільноти, культури чи взагалі на індивідуальному рівні.
У рамках різних тлумачень картини світу можна віднайти різні способи дати відповідь на ці питання.
О.М. Леонтьев у своїх роботах вивчав “образ світу” (вживаючи як синонім із цим поняття “картина світу”) [7]. Його учні (С.Д. Смирнов, В.В. Петухов) продовжили розробку цього поняття і запропонували структурну модель образу світу, розрізняючи ядерні та поверхневі структури [10; 17]. Ядерні структури виступають базисом людського існування взагалі, і уособлюють властивість орієнтуватись у світі, тобто створити його образ: "... образ світу є ядерним утворенням по відношенню до того, що на поверхні виступає у вигляді чуттєво оформленої картини світу" [7, c.14-15]. Поверхневі структури можуть бути оформлені не лише чуттєво, а й раціонально (дивись далі різні типи картин світу). Ядерні та поверхневі структури відрізняються як різні рівні пізнання. За функцією ядерні структури можна визначити як фундаментальні основи існування людини як свідомої істоти; вони відображають її реальні зв'язки зі світом, що не залежать від рефлексії щодо них. У генетичному плані ці утворення мають бути більш ранніми, і тісно пов'язаними з афективною сферою: згідно із дослідженнями клініцистів та неврологів порушення адекватних способів орієнтації у світі спричиняє важкі афективні розлади. Поверхневі структури пов'язані із пізнанням світу як спеціальною метою, яка включає створення певного ставлення до нього.
У світлі психолінгвістичних та лінгвістичних підходів картина світу аналізується за допомогою поняття метафора (метафоризація розглядається як базовий процес систематизації та категоризації накопиченої інформації) [1; 2; 3; 6].
Вважається, що метафора (в перекладі з грецького “інакомовлення”) є єдиним доступним інструментом, завдяки якому в лінгвокультурній спільноті існують такі універсальні поняття як час, простір, причина, доля, відношення чуттєвого та надчуттєвого, відношення частини та цілого. Такі поняття утворюють семантичний (тобто смисловий) простір, координатну площину, котра є орієнтиром для будь-яких форм людської поведінки [1, c.7]. Використовуючи метафору, людина пояснює звичними для неї категоріями ті незрозумілі явища чи ідеї, з якими зіштовхується в житті. З часом накопичені метафори можуть ставати дуже складними утвореннями із глибинним смислом; такі утворення в своїх роботах розглядали Дж. Лакофф та М. Джонсон. Для реалізації психологічних досліджень цих явищ напрацьовані певні технології: різні варіації методу семантичного диференціала (Ч.Осгуд, О.Ю. Артем'єва, В.Ф. Петренко, О.Г. Шмельов), метод рангових решіток (Дж. Келлі), багатомірне шкалювання (А.В. Вартанов). За допомогою концептуальних метафор (тобто, структур, які акумулюють різну інформацію як таку, що віднесена людиною до певного класу, сфери знань чи переживань і т.д.) у лінгвістичних дослідженнях здійснюють спроби аналізувати фрагменти картин світу представників різних культур та носіїв різних мов [11].
Типи та види картин світу
Родовим типом картин світу вважається (за психолінгвістичним підходом) концептуальна, в утворенні якої задіяні різноманітні типи мислення та спроби зрозуміти світ і своє місце в ньому [1, c.12]. Різновидами концептуальної картини світу вважаються наївна, наукова, культурна, релігійна, та ряд інших спеціальних картин світу. Всі вони не є абсолютними, і не існують ізольовано, але завдяки їх розмежуванню можна віднайти провідний спосіб переживання свого існування людиною. Відрізняються різні типи за орієнтирами, завдяки яким людина формує адекватну (з погляду її картини світу) поведінку – реакцію на навколишній та власний внутрішній світ. Картина світу відкривається суб'єктом для себе переважно у формі специфічних внутрішніх переживань, відчуттів, які формуються саме завдяки становленню особистісних смислів, які вносять неповторні барви в окремі образи та в картину світу в цілому. Тому можна сказати, що картин світу є стільки ж скільки є людей.
Наївна картина світу – це результат практичного пізнання дійсності, який має етнічну специфіку, і знаходить своє вираження в мовному матеріалі, традиціях, культурі. Наївна картина світу виконує такі функції: систематизація явищ дійсності, створення умов для адаптації та соціалізації, які забезпечують включення в культуру продуктів сприймання та передачу їх через традиції та мову наступним поколінням. Розглядаючи функції наївної картини світу, слід звернути увагу на вплив життєвого досвіду поколінь, на особливості формування наукових понять, їх впровадження в маси [8].
Наукова картина світу характеризується інтернаціональністю і являє собою результат теоретичного пізнання суттєвих якостей об’єкта. Спираючись на експериментальне пізнання людиною світу, найбільшого розмаху формування наукової картини світу зазнає в добу Нового часу. Функціонування наукової картини світу характеризується історичністю, тобто її відповідності рівню розвитку науки в кожну історичну епоху і сприйманням її сучасною людиною як еталонної, загальнозначимої, навіть превілейованної. Це, в свою чергу, породжує нові стереотипи та псевдонауковість через неможливість оволодіти абсолютним знанням та недостатньою свободою від обмеженості картин світу самих вчених, і накладає надзвичайну відповідальність на їх роботу. Включаючись в картину світу, наукові відкриття впливають на світоглядні позиції, отримують статус орієнтирів. Особливостями наукової картини світу є абстрактність концептів, наявність уніфікованої термінологічної мови [12, c.120]. Наукові картини світу виконують такі функції: систематизують наукові знання, виступають в якості дослідницьких програм, забезпечують об’єктивацію наукових знань і їх включення в культуру. Через наукові картини світу, їх взаємодію важка для сприймання наукова інформація стає доступнішою для неспеціалістів, отримує культурне значення та статус наукової істини. В результаті вузької спеціалізації різних галузей знань виникає проблема побудови загальнонаукової картини світу, яка вирішується завдяки посиленню міждисциплінарних взаємодій. У фундаментальних сферах досліджень наука часто взаємодіє з об’єктами раніше не освоєними, які можуть бути незрозумілими, шокувати свідомість, що мислить повсякденними категоріями. Нові знання та методи їх отримання можуть не співпадати із соціальними нормами певної історичної епохи. Тому наукова картина світу (схема об’єкта), а також ідеали та нормативні структури науки (схема методу), не тільки в період їх формування, а й в наступних періодах потребують узгодження із пануючим світобаченням конкретної історичної епохи [8, c.450].
Релігійна картина світу, яку вважають різновидом наукової [12], виконує світоглядну функцію, пояснює світ, базуючись не на наукових знаннях, а на визнанні іншої дійсності поза межами чуттєвого сприймання. Існує взаємовплив між релігійною, філософською та науковою картинами світу, так як усі вони представляють світоглядні позиції певної епохи. Віра в надприродні ієрархії дає можливість людям інтимно переживати проблеми екзистенційного характеру, відповіді на які світська культура (зокрема наука) доступно та ефективно дати не може [12].
Культурна картина світу – це сукупність раціональних знань та уявлень про цінності, норми, менталітет власної та інших спільнот, погляд члена культури на зовнішній світ [1, c.3]. За умов включення людини в декілька культурних систем, довготривалого перебування в чужій країні при успішній адаптації, досягненні практичних успіхів може відбутися інтерференція картин світу. А при повернені в рідну країну людина може пережити повторний культурний шок, пов’язаний із критичним сприйняттям культури [1, c.14].
Мовна картина світу визначається як сукупність знань про світ, відображених у мовному та мовленнєвому матеріалі (в лексиці, фразеології, граматиці) [1, c.10-11]. Мовна картина світу не відноситься до ряду спеціальних [1, c.10]. В поняття мовної картини світу входить динамічний вплив, котрий, за теорією В.Гумбольдта, в залежності від умов та можливостей людської свідомості “допомагає” реальності стати усвідомленою [2, c.2].
Зовсім інший аспект розкривають види картин світу, виокремленні за принципом відповідності реальному світу.
Реальна (адаптивна) картина світу – це об'єктивна дійсність поза людиною, світ, що її оточує [1, c.4]. Носій адаптивної картини світу успішно та гармонійно поводиться в усіх сферах людського буття. Йому не властиве систематичне використання захисних механізмів чи прояви руйнівної щодо себе, інших людей та оточуючого середовища поведінки.
Ілюзорна (неадаптивна) картина світу— накопичення викривленої, несистематизованої інформації, яка не відповідає дійсності. Носій такої картини світу нездатен до неконфліктного існування як з оточуючими людьми, так і неживим середовищем існування. Критерії ілюзорної картини світу наразі не визначені остаточно. Адже необхідно повністю знати природу реальності, щоб оцінити, наскільки певна картина світу є наближеною до неї. Пізнаючи світ засобами психобіологічних ресурсів, будучи активним та конструктивним дослідником, людина часто не усвідомлює ступінь відповідності результату пізнання оточуючій реальності. О.М.Леонтьев у роботі “Психологія образу” наводить слова Г.Гельмгольца: "не все, що дано у відчуттях, входить в "образ уявлення" [7, c.12]. Вступаючи в контакт із певним аспектом реальності, індивід інтерпретує його згідно з ієрархією особистісних концептів, а отримання зворотного зв’язку дає можливість оцінювати адекватність системи уявлень реальності [7, c.12; 1, c.5]. Але дуже часто сигнали зворотного зв’язку ігноруються в результаті особистісно забарвленого ставлення до результату.
Поняття психологічна картина світу не виокремлюється та не визначається дослідниками, не дивлячись на те, що досить велика частка спроб проаналізувати її припадає саме на вчених-психологів. У роботах О.М. Леонтьева і його учнів, Е. Фрома та інших психологів, які аналізують це поняття чи просто звертаються до нього, поняття “картина світу”, без уточнень, розуміється як “психологічна”, адже вчені аналізують власне психічні процеси стани та явища. З іншого боку в роботах, що належать до лінгвістичної сфери досліджень, поняття “картина світу” (яке рідко уточнюється), вживається як синонім до поняття “мовна картина світу” або “культурна картина світу”, коли вчені аналізують мовну комунікацію, лексичний та семантичний склад певної мови. Підсумовуючи проведений аналіз, ми, вслід за іншими дослідниками [4; 7; 13; 14], описуємо психологічну картину світу як внутрішню психічну реальність людини, в рамках якої функціонують всі психічні процеси; базовими функціями психологічної картини світу можна назвати орієнтацію в предметному світі та власному внутрішньому світі “амодальних” значень, накопичення та систематизацію досвіду, передачу та прийом різної культурної інформації, тобто здійсненні зв’язку між поколіннями. Дані характеристики психологічної картини світу мають широкі перспективи щодо уточнення, розширення і більш глибокого дослідження, особливо, якщо розглядати, вслід за С.Д. Смирновим, хоча б можливість, що ця категорія може допомогти систематизувати психологічні знання.
Зміни, що відбуваються в світі, трансформації реалій буття людини змістовно змінюють наповнення структурних ланок і модифікують картину світу. При цьому структура самосвідомості і картина світу виступають стійкою системою зв'язків людини зі світом, що дозволяє їй зберігати цілісність і тотожність самій собі. Взаємодіючи, різні види та типи картин світу можуть співіснувати (наприклад, наукова картина світу може бути як реалістичною, так і ілюзорною). При цьому мова, як надзвичайно визначна ланка, яка уособлює такі важливі феномени як мислення, спілкування, збереження культурного досвіду в лексичному матеріалі, виступає одночасно інструментом впливу на картину світу та продуктом її існування (через процеси інтеріо- та екстеріорізації) в динамічній системі життєдіяльності. Співвідношення типів картин світу, яке стало результатом нашого теоретичного аналізу, ми спробували візуалізувати на рис. 1.1.
Висновок
Вивчення структури картини світу на даному етапі досліджень залишається мало розробленим. Автори або створюють лише загальні нариси на можливу модель структури (виділяють поверхневі та ядерні її елементи) [10], але подальшого їх аналізу, уточнення механізмів їх функціонування наразі не відбувається. В інших підходах виокремлюють елементарні одиниці (концептуальні метафори) і аналізують лише окремі структури картини світу на тлі культурного чи мовного простору [1; 2; 3; 11]. Подальша розробка цього питання є важливою, адже саме вживання поняття картина світу, чи, тим більше, розробка методів її розвитку (особливо у дітей), може бути набагато більш цінною в тому випадку, якщо будуть отримані більш точні уявлення про реальну суть цього феномену, його побудову та функціонування.
Виокремлення видів і типів картин світу дає можливість системного аналізу орієнтирів, якими послуговуються люди, в тому числі реконструювати їх в рамках окремих історичних епох. Всі розглянуті типи картин світу диференціюються через засоби, якими людина користується для відображення дійсності, усвідомлення, представлення світу та себе в ньому. Отже, як категорія психологічна картина світу за своєю суттю (через нерозривний зв'язок із функціями психічного) включає відображення та орієнтацію, а тому, на нашу думку її можна вживати як центральну для роботи із картиною світу як в галузі психології, так і використовувати її в інших науках, що займаються проблематикою картини світу в контексті психічної діяльності.
Особливо цікавими видаються нам напрацювання щодо розмежування реалістичної та ілюзорної (адаптивної та неадаптивної) видів картин світу. Не зупиняючись на винятковій складності таких питань для науки, зазначимо, що вивчення формування ілюзорного (неадаптивного) сприймання та викривлення інформації має надзвичайну значущість. Це може дати можливість розкривати проблему негативного, патологічного впливу на картину світу, адже напрацювання в сфері розвитку картини світу потребують продуманої та цілісної концепції.
Список використаних джерел
- Андреева И.В. Ценностная картина мира как лингвистическая и философская категорія (электронный журнал Тамбовского госуниверситета) [Електронний ресурс] / И.В. Андреева // Аналитика культурологи. – 2006. – №3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журн.: [1]
- Даниленко В.П. Языковая картина мира в концепции Л. Вайсгербера / В.П. Даниленко (персональный сайт професора Валерия Петровича Даниленко) [Электронный ресурс] // Публикации. – 2002. – Режим доступа: [2]
- Зализняк А.А. Языковая картина мира (Онлайн Энциклопедия) [Электронный ресурс] / Анна Андреевна Зализняк // Гуманитарный науки: Лингвистика. – 2001. – Режим доступа: [3]
- Киреев Г. О картине мира. Космологическое эссе (Независимый альманах) [Электронный ресурс] / Георгий Киреев // Лебедь. – 2008. – № 534. – Режим доступа к журналу: [4]
- Краткая философская энциклопедия. // [ред. Е.Ф. Губский, Г.В. Кораблева, В.А. Лутченко ]. – М., 1994. – 576 с.
- Лакофф Дж. Метафоры, которыми мы живем / Дж. Лакофф, М. Джонсон // Теория метафоры. — М., 1990. — 550 с.
- Леонтьев А.Н. Психология образа / А.Н. Леонтьев // Вестник Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. – 1979. – № 2. – С. 3-13.
- Новая философская энциклопедия. В 4.т. / [пред. науч.-ред. совета В. С. Степин]. – М.: Мысль, 2001. – Т. 4. Т-Я – 448 с.
- Новая философская энциклопедия. В 4.т. / [пред. науч.-ред. совета В. С. Степин]. – М.: Мысль, 2001. – Т. 3. Н-С, – 693с.
- Петухов В.В. Образ мира и психологическое изучение мышления. / В.В. Петухов // Вестник Московского Университета. Серия 14. Психология. – 1984. – № 4. – С. 13-20.
- Ридингер О.И. Концептуальная метафора как фрагмент картины мира (Электронный Вестник ЦППК ФЛ) [Электронный ресурс] // Филилогия. – 2006. – №2. – Режим доступа к журналу: [5]
- Садыкова М.А. Сопоставление понятий «Картина мира» и «Модель мира»: архетип – миф – религия – наука / М.А. Садыкова // Современные проблемы науки и образования. – 2007. – №3. – С. 118-121.
- Смирнов С.Д. Методологический плюрализм и предмет психологии / С.Д. Смирнов // Вопросы психологии. – 2005. – № 4. – С. 3-8.
- Фромм Э. Здоровое общество. Догмат о Христе / Эрих Фром. – М.: АСТ, Транзиткнига, 2005. – 410 с.