Інститут післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія від 07:24, 18 січня 2012; Snak (Обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Інститут післядипломної педагогічної освіти КУ імені Бориса Грінченка


DOCENDO DISCIMUS – НАВЧАЮЧИ, ВЧИМОСЯ


Місія Інституту післядипломної педагогічної освіти (ІППО) Київського університету імені Бориса Грінченка– забезпечення готовності педагогічних працівників столиці до повної професійної самореалізації через досягнення ними високого науково-методичного рівня.

Ціль ІППО – організація безперервного фахового розвитку педагогів на основі сучасних професійних стандартів і вимог, а також індивідуальних потреб кожного.

Щорічно в ІППО підвищують кваліфікацію понад 6000 педагогічних і керівних працівників ЗНЗ м. Києва, різних регіонів України, працівників навчальних закладів близького й далекого зарубіжжя.

Директор Інституту післядипломної педагогічної освіти - Войцехівський Михайло Федорович

Структура

Структура ІППО.jpg

Сьогодні у складі інституту працюють 4 кафедри, кожна з яких включає по два науково-методичних центри:

1) Кафедра методики та психології дошкільної і початкової освіти.

  • НМЦ дошкільної і початкової освіти.
  • НМЦ здоров’я, фізичної та естетичної культури.

2) Кафедра природничо-математичної освіти і технологій.

  • НМЦ природничо-математичної освіти.
  • НМЦ технологій.

3) Кафедра методики мов і літератури.

  • НМЦ української мови та літератури.
  • НМЦ іноземних мов та зарубіжної літератури.

4)Кафедра методики суспільно-гуманітарної освіти та виховання.

  • НМЦ суспільствознавства та українознавства.
  • НМЦ громадського виховання, виховних технологій та позашкільної освіт

Історія

Історія післядипломної освіти київських учителів налічує понад сто років. 5 серпня 1875 р. в Києві було відкрито Педагогічні курси удосконалення вчителів початкових навчальних закладів Київського учбового округу.

Такі курси діяли протягом 4–6 тижнів у літній час. Їхня діяльність була спрямована на підвищення фахової освіченості вчителів. Освітян ознайомлювали з найпрогресивнішими на той час методами навчання, поглиблювали їхні знання навчальних предметів. Метою курсів було удосконалення початкової освіти в цілому.

За Української революції 1917–1918 рр. Педагогічні курси було реорганізовано в Українську Педагогічну Академію, а в 1919 р. – у Інститут Бориса Грінченка.

Проте 1920–21 рр. з метою забезпечення кваліфікованими вчителями всіх типів шкіл, а також вищих жіночих курсів та учительських інститутів було створено нову форму вищого навчального закладу – інститути народної освіти (ІНО), а також Вищі педагогічні курси. Слід зазначити, що, незважаючи на багаторазову реорганізацію, педагогічні курси працювали безперебійно. З 22 травня 1939 року справу фахового удосконалення вчителів Києва продовжив Київський міський інститут удосконалення вчителів (Постанова Наркома освіти УРСР № 2502).

У 1991 р. навчальний заклад було реорганізовано в Київський міжрегіональний інститут удосконалення вчителів (Рішення Колегії Міністерства народної освіти УРСР, протокол № 4/22 від 10.05.1991 р.)

Ім’я видатного українського педагога, науковця та громадського діяча Бориса Дмитровича Грінченка було присвоєно закладу 17 грудня 1993 р. (Постанова Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.12. 1993р.)

2002 р. КМІУВ імені Б.Д. Грінченка було реорганізовано в Київський міський педагогічний університет імені Б.Д. Грінченка (Рішення Київської міської ради № 82/12 від 20.06.2002р.) Підвищення фахового рівня вчителів та керівників навчальних закладів столиці здійснював факультет підвищення кваліфікації.

У вересні 2007 р. на базі факультету було створено Інститут післядипломної педагогічної освіти Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка.


Сайт Інституту післядипломної педагогічної освіти




Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама