Зязюн Іван Андрійович

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія від 19:03, 12 листопада 2012; Yrvi (Обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Фото: Зязюн Іван Андрійович

Зязюн Іван Андрійович — директор Інституту педагогіки і психології професійної освіти НАПН України, академік Національної академії педагогічних наук України, Заслужений працівник вищої школи УРСР, доктор філософських наук, професор.


Народився 3 березня 1938 року в селі Пашківка Ніжинського району Чернігівської області в родині колгоспників.

Зміст

Освіта

  • Закінчив із відзнакою семирічну Пашківську (1952) та середню Галицьку загальноосвітні школи (1955 р.);
  • 1958 р. - закінчив гірничо-промислове училище № 5, м. Свердловськ, Луганської області.

Основні віхи професійної біографії

  • 03.09.1990-05.1992 - Міністр освіти і науки України.
  • 05.1992-11.1993 - завідувач лабораторії естетичного виховання Інституту педагогіки Міністерства народної освіти України.
  • 12.1993 - директор Інституту педагогіки і психології професійної освіти НАПН України.

Звання і нагороди

  • Доктор філософських наук, професор, дійсний член НАПН України.
  • Плідну працю відзначено урядовими нагородами, почесним званням “Заслужений працівник вищої школи УРСР” (1988), Відзнакою Президента України – Орденом “За заслуги” ІІІ ступеня (1998), ІІ ступеня (2003), І ступеня (2008), орденом "Дружби народів" (1981), медаллю “Антона Макаренка” (1986), орденом “Трудового Червоного Прапора” (1987), медаллю “Ветеран праці” (1987).

Праці

Автор понад 350 наукових праць, серед яких підручники, навчальні та навчально-методичні посібники, монографії з проблем педагогічної майстерності, неперервної професійної освіти, етики та естетики, теорії української та зарубіжної культури, зокрема: “Основы педагогического мастерства” (1987, 1989); “Педагогічна майстерність” (1997); “Краса педагогічної дії” (1998); “Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи” (2000); “Педагогіка добра” (2000).

Джерела інформації



Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама