Чамата Павло Романович

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія від 10:13, 12 листопада 2011; Yrvi (Обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Фото: Чамата Павло Романович

Чамата Павло Романович (1898–1969) – відомий український психолог, організатор педагогічної освіти і психологічної науки в Україні, який зробив важливий науковий доробок у дослідження проблеми розвитку самосвідомості дітей і підлітків..

Народився П.Р. Чамата 28 липня 1898 р. у с. Бабич, тепер Канівського р-ну Черкаської обл. в селянській родині.

Зміст

Освіта

  • Після закінчення школи (1916) працював шахтарем.
  • Пізніше вступив на факультет соціального виховання до Київського інституту народної освіти, який закінчив у 1930 р.

Досвід роботи

  • Учителював, був директором школи.
  • До війни працював на посаді старшого наукового співробітника в Українському науково-дослідному інституті педагогіки.
  • У 1943–1945 pp. П.Р. Чамата очолював Український науково-дослідний інститут педагогіки,

Наукова діяльність

  • Павло Романович поєднував наукову і педагогічну діяльність: закінчив аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію з психології.
  • Ще в довоєнний період П.Р. Чамата опублікував низку статей, спрямованих на вдосконалення роботи початкової і середньої школи. Так, у статті «Про розклад уроків для початкової та середньої школи» (1935) звернув увагу педагогічної громадськості на перевантаженість, формалізм, нестабільність і невідповідність наявних розкладів уроків у школах віковим можливостям учнів, обґрунтував висновок, «що сталий, раціонально побудований розклад має значення – організаційно-планувальне, виховне та психогігієнічне», а також виклав власне бачення шкільного розкладу уроків.
  • У колишньому Радянському Союзі П.Р. Чамата був провідним дослідником проблеми розвитку самосвідомості особистості. Підтвердженням є те, що в книзі «Психологічна наука в СРСР» (т.2) йому належить розділ «Питання самосвідомості особистості в радянській психології». Вчений очолював цей напрям досліджень науковців Інституту психології. Під його керівництвом вивчались різні форми самопізнання, самооцінка, самоконтроль, самодисципліна, розвиток самосвідомості в дітей різних вікових груп.
  • У наукових працях П.Р. Чамати розкриті особливості розвитку самосвідомості дітей дошкільного, молодшого шкільного віку і підлітків. Цікавими є висновки про розвиток уявлень дітей дошкільного віку про себе, які зроблено вченим на основі проведених досліджень, зокрема аналізу їх висловлювань із вживанням займенника «я». На думку вченого, займенник «я» є свідченням того, що в дітей уже є уявлення про себе як про таких, що діють, почувають, і навіть деякі уявлення про моральні якості своєї особистості, свого «Я». Він наголошує, що «усвідомлюючи себе, діти насамперед усвідомлюють свою зовнішню поведінку, потім – психічні процеси, різні інтелектуальні та емоційні стани, а вже пізніше – деякі моральні сторони своєї особистості». Вчений прийшов до висновку, що лише не певному етапі розвитку своєї самосвідомості діти переходять від уявлення про себе до думки про себе. Важливу роль у цьому відіграє зміна умов життя дитини, зокрема її вступ до дитячого садка, коли в неї виникає життя, яке відмінне від родинного, з’являється колективний спосіб життя і оцінні ставлення, які формують самооцінку. Це і прискорює перехід дітей від уявлень до думок про себе, що розпочинається в старшому дошкільному віці. Подальший розвиток цього процесу, його поширення і поглиблення відбувається вже в шкільному віці. Дослідженнями П.Р. Чамати і його співробітників було експериментально встановлено, що самосвідомість потрібно розглядати як суспільно детермінований продукт індивідуального психічного розвитку, який формується в процесі соціального спілкування і виховання.
  • У контексті розвитку самосвідомості П.Р. Чамата розглядав явища самоконтролю, самодисципліни. самооцінки. Самооцінка трактувалася ним як життєво важливий компонент самосвідомості. Він підійшов і до вивчення саморозкриття, як явища, за допомогою якого людина навчається розуміти себе. Йому належить думка про три форми самосвідомості (інтелектуальну, емоційну, вольову).

Результати досліджень П.Р. Чамати мали важливе значення не лише для розвитку дитячої психології, а й для педагогічної практики. У публікаціях, які розкривали особливості розвитку самосвідомості дітей різного віку, завжди чільне місце посідали конкретні поради науковця, звернені до практичних працівників-педагогів, щодо шляхів виховання самосвідомості у дітей різного віку. Цій проблемі присвячена його фундаментальна праця «Самосвідомість та її розвиток у дітей».

Перу вченого належать також праці, присвячені вихованню характеру в дітей, формуванню в них психологічної готовності до праці тощо. Проблемі виховання працелюбності він приділив особливу увагу, розробляючи її як самостійно, так і керуючи дослідженнями своїх аспірантів. Він підкреслював, що «лише систематичне, щоденне виконання учнями трудових завдань може привести до вироблення звички працювати, яка є обов’язковою умовою для формування працелюбності, цього необхідного компонента психологічної готовності до праці». Головними умовами виховання працелюбності в дітей є різноманітність видів праці, в які вони постійно включаються, насиченість праці інтелектуальним змістом, усвідомлення дітьми досягнутих успіхів. Цій проблемі присвячена його ґрунтовна праця «Психологія готовності дітей до праці та шляхи її формування».

П.Р. Чамата – автор підручника з психології для педагогічних ВНЗ і педагогічних училищ, за яким навчалося не одне покоління студентів – майбутніх учителів та вихователів.

Це вчений із широкою ерудицією в галузі педагогіки і психології, здібний керівник і організатор науки. Його перу належить більш як 70 наукових праць – статті, брошури, монографії, підручники. Він підготував рукопис докторської дисертації з проблем самосвідомості, проте, на жаль, його хвороба не дозволила її захистити.

Учений керував аспірантами, які успішно захистили дисертації і нині працюють у психологічній науці. П.Р. Чамата, як психолог, мів створювати сприятливий психологічний клімат для співробітників, викладачів і студентів. Він брав активну участь у громадському житті. Обирався депутатом Київської міської Ради депутатів трудящих. За плідну працю на освітянській ниві та громадську діяльність його було нагороджено орденом «Знак Пошани» та медалями.

Основні наукові праці

  1. «Психологія і педагогіка запам’ятовування навчального матеріалу»,
  2. «Питання психології виховної роботи в молодших класах середньої школи» (ред.),
  3. «Про умови і шляхи формування самосвідомості дитини»,
  4. «Самосвідомість та її розвиток у дітей»,
  5. «Характер та його виховання в дітей»,
  6. «Психологічна готовність дітей до праці»,
  7. «Психологія. Підручник для педагогічних училищ»,
  8. «Психологія. Підручник для ВНЗ» та ін.

Використаний матеріал із Приходько Ю.О., Юрченко В.І. Психологічний словник-довідник. - К.: Каравела, 2012. - 328 с.



Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама