Абрамова О.О. Неофіційні антропонімічні номінації в соціально-віковому аспекті (на матеріалі німецької мови)

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія від 19:51, 15 квітня 2015; Julia sabadash (Обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Абрамова Олена Олександрівна – студентка Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, спеціальність «Мова і література (англійська)»


У статті досліджено неофіційні антропоніми дітей дошкільного, молодшого шкільного віку та підлітків німецькомовного суспільства. З'ясовано мотиви надання прізвиськ особам даних вікових періодів. Проведено порівняння мотиваційних ознак прізвиськ цих соціальних груп.

Ключові слова: прізвисько, дразнилки, семантично-вмотивовані прізвиська, формально вмотивовані прізвиська, невмотивовані прізвиська.


В статье исследованы неофициальные антропонимы детей дошкольного, младшего школьного возраста и подростков немецкоязычного общества. Выяснено мотивы предоставления прозвищ лицам данных возрастных периодов. Проведено сравнение мотивационных признаков прозвищ этих социальных групп.

Ключевые слова: прозвище, дразнилки, семантически мотивированные прозвища, формально мотивированные прозвища, немотивированные прозвища.


The informal anthroponomy of the preschool and primary school children and teenagers of the German-speaking community is studied in this article. It was found out the causes for giving the nicknames to the people of these age periods. The comparison of the motivational features of the nicknames of these social groups is made.

Key words: nickname, alias, semantically motivated nicknames, formally motivated nicknames, unmotivated nicknames.


Зміст

Постановка проблеми

Неофіційні антропонімічні номінації – це «вічно юна категорія», яка постійно модифікується, збагачується і тому заслуговує на пильну увагу з боку лінгвістичного вивчення. До теперішнього часу дослідження специфіки німецьких прізвиськ в окремих соціальних групах має нерівномірний характер, тому проблема є недостатньо вивченою. Зокрема, основна увага приділялася лише прізвиськам вчителів та учнів.


Аналіз досліджень

Лише у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. активізувалось вивчення прізвиськ. Вчені розглядають питання їх становлення та функціонування як розряду антропонімної лексики (І. Сухомлин, М. Фролов, Б. Близнюк та ін.), досліджують аспекти співвідношення прізвиськ та офіційних номінацій (М. Ушаков, І. Козубенко, Г. Сіміна та ін.), порушують проблеми лексико-семантичних та словотвірних особливостей (З. Нікуліна, П. Поротников, С. Аксьонов, Г. Аркушин та ін.). Т.А. Буркова, М. Дуйчак досліджували мотиваційні ознаки прізвиськ. Однією із фундаментальних західнонімецьких праць з антропоніміки є монографія W. Seibicke, у якій висвітлюються усі її аспекти, в тому числі і соціологічний. Досліджували особливості німецьких прізвиськ і такі науковці, як М. Дуске (M. Duske), В. Кані (W. Kany), Г. Лукеш (H. Lukesch).


Постановка мети дослідження

Метою нашої статті є аналіз німецьких прізвиськ дітей дошкільного, молодшого шкільного віку та підлітків, порівняння їх мотиваційних ознак.


Досягнення поставленої мети передбачає виконання наступних завдань:

1) проаналізувати специфіку німецьких прізвиськ дітей дошкільного, молодшого шкільного віку та підлітків.

2) порівняти мотиваційні критерії виникнення прізвиськ в соціальних групах дітей та підлітків німецькомовного суспільства.


Виклад основного матеріалу

В ономастиці ще досі немає однозначної думки, щодо визначення поняття «прізвисько». Словник української мови подає таку дефініцію: “Прізвисько – найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок” [4, с.736]. М. Дуйчак пропонує більш глибше визначення: “Прізвисько – це вид антропоніма, це додаткове ім’я, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені). Прізвиська завжди мотивовані. Прізвисько, належачи до класу власних імен, виконує номінативно-ідентифікаційно-диференційну функцію” [2, с.58]. На нашу думку, прізвисько – це неофіційне найменування особи або кількох осіб, яке надається для підкреслення особливої домінувальної риси, що вирізняє денотата серед інших, ідентифікує, конкретизує його або додаткове найменування особи, яке є видозміною або пестливою, чи скороченою формою офіційного оніма.


У статті ми розглядаємо прізвиська таких соціальних груп, як дітей шкільного та молодшого шкільного віку та підлітків. Такі неофіційні найменування мають специфічне групове значення, так як характер вибору неофіційного імені обумовлюється цими соціальними групами. Особливості виникнення прізвиська, сутність, характер носія, ставлення до нього членів групи і т.д. надають прізвиську специфічні конотації, особливі додаткові значення, які відомі лише певній соціальній групі.


Словотвір дітей являє собою особливе явище, головною особливістю якого є пошук мовної норми, але в такому вигляді, у якому вона представляється дитині [5, с.35]. За своєю формою та змістом дитячі найменування характеризуються спрощеністю. Однією із причин, на наш погляд, можна назвати незначну інтелектуальну зрілість дітей: в даному віці вони ще не готові вигадувати прізвиська, що характеризують внутрішні, менш помітні, на перший погляд, якості. Лише у випадку, якщо яка-небудь риса іменованого особливо помітна, виникають злі прізвиська [3, с.273].


Нами було проаналізовано 55 неофіційних антропонімічних номінацій дітей, з яких найбільш поширеними є формально вмотивовані прізвиська, які утворюються за допомогою: модифікації офіційного оніма: Moosi < Moosburger, Crisse < Christian; заміни ініціального елемента в особовому онімі з додаванням римованого апелятива, який не відображає особливості носія прізвиська: Tomate-Renate; Nimu-Primu. Деякі прізвиська дітей засновані на пестливих формах імен (Lallnamen): Bibi, Biggi < Birgit; Nene < Helene [7, с.93].


Специфічною рисою дитячого віку є дразнилки. Вони дозволяють дитині дати вихід негативним емоціям, адаптуватися до нових умов шкільного життя, зняти стрес, крім цього, вони є одним зі способів мовної гри. До найбільш поширеного способу утворення дразнилок можна віднести подвоєння особового або прізвищного оніма з парним елементом, який римується (Reimspielformen) : Haase-Nase, Schulze-Schnulze, Rinate-Spinate [6, с.179].


У старших класах прізвиська, у яких переважають відантропонімічні форми, усе більше змінюються позначеннями-характеристиками [1, с.59]. Провівши аналіз 126 одиниць неофіційних антропонімічних номінацій німецьких школярів, нами були виділені наступні групи неофіційних онімів:

1. семантично-вмотивовані прізвиська, що вказують на:

1.1. зовнішність та фізичні особливості;

1.2. поведінку та риси характеру підлітка;

1.3. події з життя;

1.4. місце в шкільній ієрархії;

1.5. походження й місце проживання;

1.6. родинні зв'язки;

1.7. особливості сім'ї;


2. формально вмотивовані прізвиська, утворені:

2.1. від особових імен;

2.2. від прізвищ;

2.3. від імені та прізвища;

2.4. за асоціацією з офіційним онімом;

3. невмотивовані прізвиська, або із затемненою мотивацією.

1. Семантично-вмотивовані прізвиська становлять 70,6% від загальної кількості прізвиськ школярів.

1.1. Прізвищні найменування, в основу яких покладені ознаки зовнішності та фізичні особливості або недоліки індивіда (23,8%), можуть охоплювати: загальне враження (Edda, Crendel), окремі ознаки зовнішності (Zwurl, Blondi, Ente), фізичні особливості індивіда (Pferd, Grizzly, Krausebär).

1.2. Поведінка та риси характеру школяра займають наступну позицію серед мотивів створення прізвиськ у шкільному колективі (20,6%). Своє втілення в них знаходять вказівки на: характерні манери поведінки (Penner, Träumer, Goofy), хоббі та звички (Vollgas-Pepe, De Politiker), взаємовідносини між школярами (Tante, Wurst, Klopper), властивості темпераменту (Katze, Fröhlich, Ernst), особливості мовлення (Heckmeck, Die Kassetf).

1.3. Неофіційні найменування, що вказують на подію, яка лягла в основу номінації, охоплюють 5,6% онімів: Binde – учень Klaus-Dieter представився в класі: «Klaus-Dieter mit Bindestrich!» («Клаус-Дітер через дефіс!»).

1.4. Антропоніми, які показують місце в шкільній ієрархії (15%) з точки зору віку (Baby, Oberzahn), успішності (Klassenprofi, Großvater, Veteran).

1.5. Неофіційні найменування, пов'язані з походженням або місцем проживання (2,4%): Glogo, Stemmarin, Holz.

1.6. Родинні зв'язки дають привід для виникнення прізвиська в 2,4% випадків: Knopf, Johnny, Rosin.

1.7. Особливості сім'ї, а саме багатодітність представлена одиничним прикладом (0,8%): Vatikan.

2. Формально вмотивовані прізвиська (26,2%) включають найменування, утворені яким-небудь способом від офіційних імен й/або прізвищ, або за асоціацією з ними.

2.1. Прізвиська, в основі яких лежить модифікація особового імені, становлять значну частину всіх прізвиськ учнів – 12%. Тут поширені зменшувальні форми (Sanni < Susanne, Hubsi < Hubert), скорочені форми (Piet < Peter, Ina < Sabrina), діалектні форми (Rudel < Rudolf), редуплікації окремих компонентів імені (RuRu < Rupert), гендерне перефразовування (Julius < Julia).

2.2. Серед відпрізвищевих іменувань (10,3%) зустрічаються прості скорочення (Wenz < Wenzel), зменшувальні форми (Stocki < Stockhammer, Dippi < Diepold) та синонімічні апелятиви (Geiger < Fiedler).

2.3. Рідко – в 2,3% випадків – спостерігаються неофіційні оніми, утворені від імені й прізвища одночасно, що представляють такі перетворення, як форми з акрофонічною перестановкою (Schüttelformen) – Wefan Steißhuhn < Stefan Weißhuhn, скорочення до ініціалів – DD < Dieter Doppel і стягнення – Haimi < Hain Michael.

2.4. Прізвиська, надані за асоціацією з онімом (1,6%): Paul – гімназист Peter, за асоціацією з біблійними апостолами Петром і Павлом.

3. Останню категорію, становлять прізвиська із затемненою мотивацією (або невмотивовані) – 3,2%. До цієї групи відносяться прізвиська, які з часом втратили свою мотивацію, або взагалі не мали її. Це можуть бути як безглузді звукові комплекси – Urgy, Tuki, так і значеннєві слова типу Globus, Lutscher.


Висновок

Більшість прізвиськ з'являється в початковій школі, що пов'язано із процесами соціалізації дитини. Через гру діти пізнають життя, освоюють соціальні ролі, вчаться спілкуватися, задіявши при цьому мовний матеріал. Саме ігрове обходження з іменами, перетворення їх у прізвиська є особливістю даної вікової групи. Тому основні форми прізвиськ, що утворюють 92,7% всіх неофіційних антропонімічних номінацій даної групи – перекручування, перетворення особового, рідше прізвищного оніма, асоціативні утворення, прізвиська-дразнилки, римування. Номінації, не пов'язані з офіційними онімами (семантично-вмотивовані), зустрічаються в дошкільному віці та у початковій школі досить рідко. У нашому дослідженні вони склали лише 7,3% з 55 неофіційних антропонімічних номінацій дітей.


У старших класах прізвиська, в яких переважають відантропонімічні форми, усе більше змінюються позначеннями-характеристиками. Так, як основним родом діяльності підлітків є навчання в школі, то в даному соціумі знаходять відображення прізвиська, що вказують на шкільний побут, події з життя школи, ієрархічні найменування, засновані на навчальній успішності. На відміну від прізвиськ дітей, формально вмотивовані неофіційні номінації підлітків становлять лише 26,2%, а найбільш чисельну групу утворюють семантично-вмотивовані прізвиська, тоді як прізвиська із затемненою мотивацією (або невмотивовані) складають лише 3,2%.


У подальших розвідках нашої теми ми плануємо проаналізувати неофіційні антропонімічні номінації молоді, що допоможе прослідкувати за змінами мотиваційних ознак прізвиськ з віком та розкриє особливості неофіційних антропонімів в соціально-віковому аспекті в більш повній мірі. Тому розпочате дослідження не вичерпується проаналізованим матеріалом і може бути поглиблено та розширено.


Список використаних джерел

  1. Буркова Т. А. Функционально-стилистическое варьирование онимов в немецком антропонимиконе / Т. А. Буркова. – Уфа : Изд-во БГПУ, 2010. – 224 с.
  2. Дуйчак М. Прізвиська та їх мотивація / М. Дуйчак // Проблеми сучасної ареології. – К. : Наук. думка, 1994. – 259 с.
  3. Потапова, С. Ю. Неофициальные имена лица в современном немецком языке.: дис. д-ра филол. наук / C. Ю. Потапова. – Ярославль, 2003. – 400 с.
  4. Сучасний тлумачний словник української мови / за ред. В. Дубичинського/ – К. : Школа, 2011. – 1008 с.
  5. Химик, В.В. Поэтика низкого, или Просторечие как культурный феномен/ В. В. Химик. – СПб: СПбГУ, 2000. – 272 с.
  6. Kunze, K. dtv-Atlas Namenkunde. Vor- und Familiennamen im deutschen Sprachgebiet / К. Kunze. – München: Deutscher Taschenbuch Verlag, 2000. – 240 S.
  7. Seibicke W. Die Personennamen im Deutschen. 2., überarbeitete Auflage (= Sammlung Göschen 2218.) – Berlin, New York, 2008. – 235 S.Абрамова Олена Олександрівна – студентка Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, спеціальність «Мова і література (англійська)»


У статті досліджено неофіційні антропоніми дітей дошкільного, молодшого шкільного віку та підлітків німецькомовного суспільства. З'ясовано мотиви надання прізвиськ особам даних вікових періодів. Проведено порівняння мотиваційних ознак прізвиськ цих соціальних груп.

Ключові слова: прізвисько, дразнилки, семантично-вмотивовані прізвиська, формально вмотивовані прізвиська, невмотивовані прізвиська.


В статье исследованы неофициальные антропонимы детей дошкольного, младшего школьного возраста и подростков немецкоязычного общества. Выяснено мотивы предоставления прозвищ лицам данных возрастных периодов. Проведено сравнение мотивационных признаков прозвищ этих социальных групп.

Ключевые слова: прозвище, дразнилки, семантически мотивированные прозвища, формально мотивированные прозвища, немотивированные прозвища.


The informal anthroponomy of the preschool and primary school children and teenagers of the German-speaking community is studied in this article. It was found out the causes for giving the nicknames to the people of these age periods. The comparison of the motivational features of the nicknames of these social groups is made.

Key words: nickname, alias, semantically motivated nicknames, formally motivated nicknames, unmotivated nicknames.


Постановка проблеми

Неофіційні антропонімічні номінації – це «вічно юна категорія», яка постійно модифікується, збагачується і тому заслуговує на пильну увагу з боку лінгвістичного вивчення. До теперішнього часу дослідження специфіки німецьких прізвиськ в окремих соціальних групах має нерівномірний характер, тому проблема є недостатньо вивченою. Зокрема, основна увага приділялася лише прізвиськам вчителів та учнів.


Аналіз досліджень

Лише у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. активізувалось вивчення прізвиськ. Вчені розглядають питання їх становлення та функціонування як розряду антропонімної лексики (І. Сухомлин, М. Фролов, Б. Близнюк та ін.), досліджують аспекти співвідношення прізвиськ та офіційних номінацій (М. Ушаков, І. Козубенко, Г. Сіміна та ін.), порушують проблеми лексико-семантичних та словотвірних особливостей (З. Нікуліна, П. Поротников, С. Аксьонов, Г. Аркушин та ін.). Т.А. Буркова, М. Дуйчак досліджували мотиваційні ознаки прізвиськ. Однією із фундаментальних західнонімецьких праць з антропоніміки є монографія W. Seibicke, у якій висвітлюються усі її аспекти, в тому числі і соціологічний. Досліджували особливості німецьких прізвиськ і такі науковці, як М. Дуске (M. Duske), В. Кані (W. Kany), Г. Лукеш (H. Lukesch).


Постановка мети дослідження

Метою нашої статті є аналіз німецьких прізвиськ дітей дошкільного, молодшого шкільного віку та підлітків, порівняння їх мотиваційних ознак.


Досягнення поставленої мети передбачає виконання наступних завдань:

1) проаналізувати специфіку німецьких прізвиськ дітей дошкільного, молодшого шкільного віку та підлітків.

2) порівняти мотиваційні критерії виникнення прізвиськ в соціальних групах дітей та підлітків німецькомовного суспільства.


Виклад основного матеріалу

В ономастиці ще досі немає однозначної думки, щодо визначення поняття «прізвисько». Словник української мови подає таку дефініцію: “Прізвисько – найменування, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені) і вказує на яку-небудь рису її характеру, зовнішності, діяльності, звичок” [4, с.736]. М. Дуйчак пропонує більш глибше визначення: “Прізвисько – це вид антропоніма, це додаткове ім’я, яке іноді дається людині (крім справжнього прізвища та імені). Прізвиська завжди мотивовані. Прізвисько, належачи до класу власних імен, виконує номінативно-ідентифікаційно-диференційну функцію” [2, с.58]. На нашу думку, прізвисько – це неофіційне найменування особи або кількох осіб, яке надається для підкреслення особливої домінувальної риси, що вирізняє денотата серед інших, ідентифікує, конкретизує його або додаткове найменування особи, яке є видозміною або пестливою, чи скороченою формою офіційного оніма.


У статті ми розглядаємо прізвиська таких соціальних груп, як дітей шкільного та молодшого шкільного віку та підлітків. Такі неофіційні найменування мають специфічне групове значення, так як характер вибору неофіційного імені обумовлюється цими соціальними групами. Особливості виникнення прізвиська, сутність, характер носія, ставлення до нього членів групи і т.д. надають прізвиську специфічні конотації, особливі додаткові значення, які відомі лише певній соціальній групі.


Словотвір дітей являє собою особливе явище, головною особливістю якого є пошук мовної норми, але в такому вигляді, у якому вона представляється дитині [5, с.35]. За своєю формою та змістом дитячі найменування характеризуються спрощеністю. Однією із причин, на наш погляд, можна назвати незначну інтелектуальну зрілість дітей: в даному віці вони ще не готові вигадувати прізвиська, що характеризують внутрішні, менш помітні, на перший погляд, якості. Лише у випадку, якщо яка-небудь риса іменованого особливо помітна, виникають злі прізвиська [3, с.273].


Нами було проаналізовано 55 неофіційних антропонімічних номінацій дітей, з яких найбільш поширеними є формально вмотивовані прізвиська, які утворюються за допомогою: модифікації офіційного оніма: Moosi < Moosburger, Crisse < Christian; заміни ініціального елемента в особовому онімі з додаванням римованого апелятива, який не відображає особливості носія прізвиська: Tomate-Renate; Nimu-Primu. Деякі прізвиська дітей засновані на пестливих формах імен (Lallnamen): Bibi, Biggi < Birgit; Nene < Helene [7, с.93].


Специфічною рисою дитячого віку є дразнилки. Вони дозволяють дитині дати вихід негативним емоціям, адаптуватися до нових умов шкільного життя, зняти стрес, крім цього, вони є одним зі способів мовної гри. До найбільш поширеного способу утворення дразнилок можна віднести подвоєння особового або прізвищного оніма з парним елементом, який римується (Reimspielformen) : Haase-Nase, Schulze-Schnulze, Rinate-Spinate [6, с.179].


У старших класах прізвиська, у яких переважають відантропонімічні форми, усе більше змінюються позначеннями-характеристиками [1, с.59]. Провівши аналіз 126 одиниць неофіційних антропонімічних номінацій німецьких школярів, нами були виділені наступні групи неофіційних онімів:

1. семантично-вмотивовані прізвиська, що вказують на:

1.1. зовнішність та фізичні особливості;

1.2. поведінку та риси характеру підлітка;

1.3. події з життя;

1.4. місце в шкільній ієрархії;

1.5. походження й місце проживання;

1.6. родинні зв'язки;

1.7. особливості сім'ї;


2. формально вмотивовані прізвиська, утворені:

2.1. від особових імен;

2.2. від прізвищ;

2.3. від імені та прізвища;

2.4. за асоціацією з офіційним онімом;

3. невмотивовані прізвиська, або із затемненою мотивацією.

1. Семантично-вмотивовані прізвиська становлять 70,6% від загальної кількості прізвиськ школярів.

1.1. Прізвищні найменування, в основу яких покладені ознаки зовнішності та фізичні особливості або недоліки індивіда (23,8%), можуть охоплювати: загальне враження (Edda, Crendel), окремі ознаки зовнішності (Zwurl, Blondi, Ente), фізичні особливості індивіда (Pferd, Grizzly, Krausebär).

1.2. Поведінка та риси характеру школяра займають наступну позицію серед мотивів створення прізвиськ у шкільному колективі (20,6%). Своє втілення в них знаходять вказівки на: характерні манери поведінки (Penner, Träumer, Goofy), хоббі та звички (Vollgas-Pepe, De Politiker), взаємовідносини між школярами (Tante, Wurst, Klopper), властивості темпераменту (Katze, Fröhlich, Ernst), особливості мовлення (Heckmeck, Die Kassetf).

1.3. Неофіційні найменування, що вказують на подію, яка лягла в основу номінації, охоплюють 5,6% онімів: Binde – учень Klaus-Dieter представився в класі: «Klaus-Dieter mit Bindestrich!» («Клаус-Дітер через дефіс!»).

1.4. Антропоніми, які показують місце в шкільній ієрархії (15%) з точки зору віку (Baby, Oberzahn), успішності (Klassenprofi, Großvater, Veteran).

1.5. Неофіційні найменування, пов'язані з походженням або місцем проживання (2,4%): Glogo, Stemmarin, Holz.

1.6. Родинні зв'язки дають привід для виникнення прізвиська в 2,4% випадків: Knopf, Johnny, Rosin.

1.7. Особливості сім'ї, а саме багатодітність представлена одиничним прикладом (0,8%): Vatikan.

2. Формально вмотивовані прізвиська (26,2%) включають найменування, утворені яким-небудь способом від офіційних імен й/або прізвищ, або за асоціацією з ними.

2.1. Прізвиська, в основі яких лежить модифікація особового імені, становлять значну частину всіх прізвиськ учнів – 12%. Тут поширені зменшувальні форми (Sanni < Susanne, Hubsi < Hubert), скорочені форми (Piet < Peter, Ina < Sabrina), діалектні форми (Rudel < Rudolf), редуплікації окремих компонентів імені (RuRu < Rupert), гендерне перефразовування (Julius < Julia).

2.2. Серед відпрізвищевих іменувань (10,3%) зустрічаються прості скорочення (Wenz < Wenzel), зменшувальні форми (Stocki < Stockhammer, Dippi < Diepold) та синонімічні апелятиви (Geiger < Fiedler).

2.3. Рідко – в 2,3% випадків – спостерігаються неофіційні оніми, утворені від імені й прізвища одночасно, що представляють такі перетворення, як форми з акрофонічною перестановкою (Schüttelformen) – Wefan Steißhuhn < Stefan Weißhuhn, скорочення до ініціалів – DD < Dieter Doppel і стягнення – Haimi < Hain Michael.

2.4. Прізвиська, надані за асоціацією з онімом (1,6%): Paul – гімназист Peter, за асоціацією з біблійними апостолами Петром і Павлом.

3. Останню категорію, становлять прізвиська із затемненою мотивацією (або невмотивовані) – 3,2%. До цієї групи відносяться прізвиська, які з часом втратили свою мотивацію, або взагалі не мали її. Це можуть бути як безглузді звукові комплекси – Urgy, Tuki, так і значеннєві слова типу Globus, Lutscher.


Висновок

Більшість прізвиськ з'являється в початковій школі, що пов'язано із процесами соціалізації дитини. Через гру діти пізнають життя, освоюють соціальні ролі, вчаться спілкуватися, задіявши при цьому мовний матеріал. Саме ігрове обходження з іменами, перетворення їх у прізвиська є особливістю даної вікової групи. Тому основні форми прізвиськ, що утворюють 92,7% всіх неофіційних антропонімічних номінацій даної групи – перекручування, перетворення особового, рідше прізвищного оніма, асоціативні утворення, прізвиська-дразнилки, римування. Номінації, не пов'язані з офіційними онімами (семантично-вмотивовані), зустрічаються в дошкільному віці та у початковій школі досить рідко. У нашому дослідженні вони склали лише 7,3% з 55 неофіційних антропонімічних номінацій дітей.


У старших класах прізвиська, в яких переважають відантропонімічні форми, усе більше змінюються позначеннями-характеристиками. Так, як основним родом діяльності підлітків є навчання в школі, то в даному соціумі знаходять відображення прізвиська, що вказують на шкільний побут, події з життя школи, ієрархічні найменування, засновані на навчальній успішності. На відміну від прізвиськ дітей, формально вмотивовані неофіційні номінації підлітків становлять лише 26,2%, а найбільш чисельну групу утворюють семантично-вмотивовані прізвиська, тоді як прізвиська із затемненою мотивацією (або невмотивовані) складають лише 3,2%.


У подальших розвідках нашої теми ми плануємо проаналізувати неофіційні антропонімічні номінації молоді, що допоможе прослідкувати за змінами мотиваційних ознак прізвиськ з віком та розкриє особливості неофіційних антропонімів в соціально-віковому аспекті в більш повній мірі. Тому розпочате дослідження не вичерпується проаналізованим матеріалом і може бути поглиблено та розширено.


Список використаних джерел

  1. Буркова Т. А. Функционально-стилистическое варьирование онимов в немецком антропонимиконе / Т. А. Буркова. – Уфа : Изд-во БГПУ, 2010. – 224 с.
  2. Дуйчак М. Прізвиська та їх мотивація / М. Дуйчак // Проблеми сучасної ареології. – К. : Наук. думка, 1994. – 259 с.
  3. Потапова, С. Ю. Неофициальные имена лица в современном немецком языке.: дис. д-ра филол. наук / C. Ю. Потапова. – Ярославль, 2003. – 400 с.
  4. Сучасний тлумачний словник української мови / за ред. В. Дубичинського/ – К. : Школа, 2011. – 1008 с.
  5. Химик, В.В. Поэтика низкого, или Просторечие как культурный феномен/ В. В. Химик. – СПб: СПбГУ, 2000. – 272 с.
  6. Kunze, K. dtv-Atlas Namenkunde. Vor- und Familiennamen im deutschen Sprachgebiet / К. Kunze. – München: Deutscher Taschenbuch Verlag, 2000. – 240 S.
  7. Seibicke W. Die Personennamen im Deutschen. 2., überarbeitete Auflage (= Sammlung Göschen 2218.) – Berlin, New York, 2008. – 235 S.


Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама