Бобровник Ю.О. Шляхи реалізації когнітивно-комунікативного підходу навчання ІМ молодших школярів

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Перейти до: навігація, пошук

Бобровник Юлія Олександрівна – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, напрям підготовки «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка


У статті розглядається сутність когнітивно-комунікативного підходу навчання іноземної мови на початковому ступені. Розглянуто основні аспекти когнітивного та комунікативного підходів до навчання іноземної мови. Когнітивно-комунікативне навчання іноземної мови молодших школярів розглядається як умова успішного оволодіння іноземною мовою. Саме цей підхід дає можливість зробити процес навчання свідомим, що співпадав би із природним шляхом пізнання, характерним для психіки людини.

Ключові слова: когнітивний підхід, комунікативний підхід, навчання іноземної мови, молодші школярі, підходи до вивчення іноземної мови, когнітивно-комунікативний підхід до навчання ІМ.


В статье раскрывается сущность когнитивно-коммуникативного похода обучения иностранному языку на начальном этапе. Выделены основные характеристики когнитивного и коммуникативного подходов к обучению иностранному языку. Когнитивно-коммуникативное обучение иностранному языку младших школьников рассматривается как условие успешного овладения иностранным языком. Именно этот подход позволяет сделать процесс обучения сознательным, что совпадало бы с естественным путем познания, характерным для психики человека.

Ключевые слова: когнитивный подход, коммуникативный поход, обучение иностранному языку, младшие школьники, подходы к обучению иностранному языку, когнитивно-коммуникативное обучение.


The article reveals the essence of cognitive-communicative learning a foreign language in the initial stage. Pointed out the main features of cognitive and communicative approaches to learning foreign language. learning. Cognitive-communicative foreign language teaching primary school pupils seen as a condition for successful learning а foreign language. This method gives the possibility to make the teaching process conscious and coincided with the natural way of cognition, which is typical for the psychic of person.

Key words: cognitive discourse, learning a foreign language, primary school pupils, approaches to learning foreign language, cognitive-communicative learning.


Зміст

Постановка проблеми

Пошук ефективних шляхів опанування іноземної мови є одним із актуальних завдань сучасної науки. Людина, яка прагне до міжкультурного спілкування, має вільно володіти іноземною мовою. Для того, щоб досягти бажаного результату, учні повинні мати достатню практику у вільному користуванні мовою. При цьому дуже важливо, аби спілкування стало для них вмотивованим, вони мають позбутися психологічного бар’єру при говорінні англійською мовою. Поряд із цим, велике значення має розвиток мислення під час іншомовної комунікації та розвиток іншомовної компетентності. На жаль, на сьогодні більшість учнів початкової школи не вміють прогнозувати лексичний матеріал, будуючи власні думки. А це, у свою чергу, призводить до невміння висловлюватися логічно та грамотно, аргументувати свою думку, розширювати свої висловлювання завдяки лексико-граматичним знанням, насичувати висловлювання лексичними одиницями за заданою темою, спонтанно підтримати розмову або вести дискусію.


Тому надзвичайно актуальним у сучасній методиці є пошук таких шляхів до навчання іноземної мови, які б сприяли її ефективному опануванню. Саме когнітивно-комунікативний підхід зможе стати умовою успішного оволодіння іноземною мовою, що і зумовлює актуальність нашого дослідження.


Аналіз досліджень

Зазначимо, що проблемою впровадження когнітивного та комунікативного підходів до навчання ІМ займалося багато науковців, а саме: І.Зимня, С. Ніколаєва, Т. Самосенкова, С. Шатілов та інші.


Сьогодні ми можемо стверджувати про реалізацію когнітивно-комунікативно підходу до навчання іноземної мови в моделях навчання різних видів мовленнєвої діяльності, таких як: читання (Г. Барабанова, Г. Губіна), аудіювання (О. Колеснікова, В. Яковлєва), письма (A.U. Chamot), говоріння (Л. Ананьєва, С. Дикарева).


Когнітивний підхід у своїх роботах розвиває С. Шатілов. Він запропонував комунікативно-когнітивну та культурно-країнознавчу концепцію навчання іноземних мов. Комунікативний компонент цієї концепції автор розглядає через технології навчання, які повинні забезпечувати інтерактивне, особистісно-мотиваційне спілкування учнів на уроці з іноземної мови. Когнітивний компонент передбачає усвідомлене засвоєння учнями культурно-країнознавчих відомостей та мовного матеріалу. На думку С. Шатілова та його послідовників, когнітивно-комунікативне навчання іноземних мов дає змогу найповніше реалізувати освітньо-виховний потенціал предмета [2].


Розглядаючи когнітивний аспект оволодіння іноземної мовою, О. Леонтьєв підкреслює, що опановуючи іноземну мову, ми одночасно засвоюємо властивий певному народу образ світу, те чи інше бачення світу через призму національної культури, одним із важливіших компонентів якої є мова. На думку О. Леонтьєва, основне завдання оволодіння іноземною мовою в когнітивному аспекті полягає в тому, щоб навчитися здійснювати орієнтування так, як це робить носій мови [4].


Проблема впровадження когнітивно-комунікативного навчання ІМ на початковому етапі є недостатньо розробленою у сучасній методиці. Когнітивний підхід до навчання виник як реакція на прямий підхід з його установкою на інтуїтивне оволодіння мовою і передбачає усвідомлення, розуміння учнями одиниць мови і формування здатності пояснювати вибір та вживання таких одиниць у процесі спілкування. При когнітивному підході провідним принципом навчання вважається принцип свідомості [3].


Варто зазначити, що основною вимогою до вивчення ІМ на початковому ступені є не автоматичне заучування учнями фонетичного, лексичного та граматичного матеріалу, а розвиток умінь іншомовної комунікації, тобто спілкування, що можливе за умови комунікативного підходу.[7]. Одночасно основою володіння ІМ є принцип свідомого користування нею, а отже, навчання ІМ молодших школярів має бути зорганізовано таким чином, щоб учні свідомо застосовували отримані знання на практиці. А це, в свою чергу, можливо за умови когнітивного підходу у навчанні ІМ на початковому ступені.


Постановка мети дослідження

Метою нашої статті є вивчення та аналіз ролі комунікативно-когнітивного підходу в навчанні ІМ на початковому ступені, виявлення його переваг і можливостей для успішного оволодіння ІМ.


Виклад основного матеріалу

З розвитком науки збільшився потік інформації, засвоєння якої вимагає таких методів навчання, які дозволяють швидко і на високому рівні опанувати нові знання.


Мова є засобом спілкування, з одного боку, й засобом пізнання, з іншого. Когнітивний (від лат. cognitio – знання, пізнання) підхід до вивчення ІМ розглядається як свідомий пізнавальний підхід, що спрямовує діяльність учня на засвоєння правил, використання лексико-граматичних моделей, на основі яких здійснюється свідоме конструювання висловлювань. У когнітивній моделі навчання ІМ на початковому етапі учень розглядається як активний і свідомий учасник у процесі засвоєння мовних навичок та умінь [5].


Когнітивний підхід у навчанні потребує насамперед створення образу іншомовного слова. Після побудови образу слова та накопичення інформації про нього настає етап уміння використовувати нову лексичну одиницю та введення її у довготривалу пам’ять [7]. Інформація про слово опрацьовується свідомістю учня і організовується у вигляді спеціальних об’єднань. У такому процесі беруть участь когнітивні системи. На наступному етапі відбуваються асоціативні зв’язки слова.


Комунікативний підхід до навчання ІМ у початковій школі зорієнтований на вивчення мови через спілкування.


На основі комунікативного підходу вчитель має володіти фасилітаторськими здібностями. Він має постійно «вести» і підтримувати учнів, мотивувати до вивчення ІМ, заохочуючи учнів до спілкування і створюючи ситуації, в яких таке спілкування могло б проходити, але не домінувати над ними. Вчитель координує процес та надає поради. На такому уроці учні виступають активними учасниками процесу спілкування. Взаємодія «учень — учень» має переважати на уроці [1].


На нашу думку, для успішного оволодіння ІМ молодших школярів, потрібно об’єднати когнітивний та комунікативний підходи до вивчення ІМ, оскільки особливістю когнітивного підходу є свідомість до навчання та пізнавальний інтерес, а особливість комунікативного підходу полягає в оволодінні мовленнєвими навичками шляхом здійснення учнями іншомовної комунікації. Отже, за умови використання когнітивно-комунікативного підходу до навчання ІМ молодших школярів, раніше отримані навички з мови слугуватимуть базою для набуття практичного уміння.


Таким чином, можемо виокремити основні принципи організації навчально-виховного процесу з ІМ на початковому ступені згідно з засадами когнітивно-комунікативного підходу:

  • принципу свідомого навчання ІМ (молодші школярі не повинні заучувати фонетичний та лексико-граматичний навчальний матеріал, а мають навчитися свідомо ним користуватися у різних ситуаціях мовлення);
  • принципу наступності у навчанні ІМ (раніше отримані знання з мови слугують базою для практичного уміння);
  • принципу соціокультурності у навчанні ІМ. Цей принцип передбачає необхідність врахування особливості засвоєння іноземної мови крізь призму національної культури країни, мова якої вивчається;
  • врахування психофізіологічних особливостей молодших школярів.


Молодший шкільний вік є найбільш сензитивним періодом для вивчення іноземної мови, Відомо, що провідною діяльністю молодшого школяра є гра. Для того, щоб навчання іноземної мови викликало задоволення та бажання молодших школярів вивчати мову, воно має бути організоване особливим чином, а саме:

  • навчальний матеріал має бути доступним, але не надто легким, бо учні невдовзі втратять інтерес до вивчення іноземної мови;
  • для активізації мислення бажано завдання донести у цікавій формі, у формі гри. Під час гри дитина поводить себе невимушено, через гру вона засвоює певні правила та норми поведінки у суспільстві, а в нашому випадку – через гру учень швидше запам’ятає, наприклад, вживання граматичних структур тощо;
  • під час вивчення лексичного матеріалу варто використовувати різноманітну наочність, за допомогою яскравих образів та асоціації навчальний матеріал сприятиме кращому запам’ятовуванню;
  • учні початкової школи не здатні довго утримувати увагу, тому навчання ІМ має бути цікавим, захоплюючим та динамічним процесом;
  • на уроці учні виконують дещо складніші завдання, ніж ті, які мають зробити вдома.


Когнітивно-комунікативне навчання ІМ молодших школярів передбачає таку організацію навчальної діяльності учнів, за якої можуть бути успішно сформовані навички та вміння іншомовного мовлення. Ця умова реалізується у навчальному процесі шляхом виконання учнями різноманітних вправ, що спонукають їх до здійснення мовленнєвих дій, в основі яких лежать певні мовленнєво-розумові операції (аналіз і синтез, порівняння, абстрагування, конкретизація, узагальнення, класифікація). Формування та вдосконалення навичок і вмінь мовлення відбувається завдяки функціонуванню цих операцій у процесі виконання вправ [5].


Згідно з когнітивно-комунікативним підходом до навчання ІМ переважна частина уроку з іноземної мови має бути присвячена вправлянню молодших школярів. Тобто, до 85 % урочного часу має відводитись на виконання вправ і лише 15 % – на засвоєння знань з мови, оскільки у процесі практичного вправляння учні краще удосконалюють мовленнєві навички та вміння з ІМ [7].


Висновок

Отже, ефективність уроків ІМ в початковій школі буде високою, якщо вони будуть реалізовуватись на основі когнітивно-комунікативного навчання. Це означає, що переважна частина уроку з іноземної мови буде присвячена практичному вправлянню, під час якого учні будуть свідомо використовувати раніше отримані мовні навички у різних ситуаціях мовлення. Реалізація когнітивного підходу не тільки зможе оптимізувати процес навчання іноземних мов у початковій школі, а й вирішити низку актуальних проблем методики викладання іноземних мов у цілому, формування полікультурної, мовної особистості, розвитку та вдосконалення мовної та концептуальної картини світу.


Список використаних джерел

  1. Активізація комунікативного підходу на уроках англійської мови (з досвіду роботи) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://school3loz.clan.su/_ld/0/10_Kaschejeva.pdf
  2. Державний стандарт початкової загальної освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/17911/
  3. Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения иностранным языкам в школе / И.А. Зимняя. – М.: Просвещение, 1991. – 222 с.
  4. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. Вид. 2-е, випр.. і перероб. / Кол. авторів під керівн. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 328 с.
  5. Орлов Г. А. Современная английская речь: Уч. пос. для вузов по специальности «Английский язык и литература» / Г. А. Орлов. – М.: Высшая школа, 1991. – 240 с.
  6. Роль когнітивно-комунікативного підходу в оптимізації процесу викладання іноземної мови у немовних ВНЗ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/13_NPN_2010/Pedagogica/65674.doc.htm
  7. Ніколаєва С.Ю. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: підруч. –2-ге вид. випр. і перероб. / [кол. авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої]. – К. : Ленвіт, 2002. – 328 с.


Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама