Бойко Я.В. Психологічні особливості симпатії у старшокласників
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Бойко Яна Валеріївна, магістрант психології Інституту психології та соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ
У цій статті йдеться про проблеми виникнення, розвитку емоційних стосунків, а саме про симпатію. Велика об’єктивна та суб’єктивна значущість емоційних стосунків між людьми робили їх на всіх етапах розвитку культури предметом найбільш щільної уваги зі сторони письменників, художників, філософів. Психологічне дослідження симпатії, як фактору взаємовідносин між людьми необхідно для того, щоб внести ясність у такі запитання, як виникає симпатія, яким чином вона розвивається і наскільки вона значима для нас.
Ключові слова: симпатія, атракція, емпатія, соціальна зрілість, потреба в афіліації.
В этой статье будет идти речь о проблемах возникновения, развития эмоциональных отношений, а именно о симпатии. Большая объективная и субъективная значимость эмоциональных отношений между людьми делали их на всех этапах развития культуры предметом самого пристального внимания со стороны писателей, художников, философов. Психологическое исследование симпатии как фактора взаимоотношений между людьми необходимо для того, чтоб ответить на такие вопросы, как возникает симпатия, каким образом она развивается и насколько она значимая для нас.
Ключевые слова: симпатия, аттракция, эмпатия, социальная зрелость, потребность в афилиации.
Зміст |
Актуальність теми
Починаючи з перших кроків взаємодії під час первинного сприймання, між людьми можуть виникнути специфічні емоційні взаємини, які визначають привабливість одного індивіда до іншого. Таке ставлення називається симпатією. Адже багато молодих людей встановлюють відносини симпатії і майже ніколи не замислюються за якими критеріями і як, вони обирають собі партнера. Знання психологічних особливостей, притаманним представникам різної статі, необхідно для побудови нормальних взаємин, так як багато проблем, особливо при адаптації молодих пар, виникають через нерозуміння партнера. Адже запорукою стабільних відносин симпатії є психологічна сумісність ідей та цінностей, а також розвиток емпатії.
Тому практичний психолог повинен постійно вивчати взаємини між людьми задля покращення та полегшення взаєморозуміння, через це вивчення особистої симпатії старшокласників дуже доцільне та актуальне.
Проблемі виникнення симпатії присвячені роботи відомих психологів (Л.Я. Гозман, Н.Ф. Паніна, С.В. Ковальов, Ю.Є. Альошина, З.М. Лук’яненко та ін.). Теоретичні розробки Л.Я. Гозмана дають підстави пов’язувати симпатію з індивідуально-психологічними особливостями людини. Погляди на симпатію, як на позитивне ставлення до когось, що проявляється в доброзичливості є наскрізними в роботах Г.Ю. Айзенка, К.М. Васильєва та ін. У зв’язку з цим, актуальність обраного дослідження зумовлена необхідністю дослідити таке явище, як симпатія, яке привернуло увагу до себе ще давньогрецьких філософів, які трактували його, як емпатія.
Мета і завдання дослідження
Мета дослідження полягає в теоретичному та методичному обґрунтуванні і емпіричній перевірці психологічних особливостей симпатії у старшокласників.
Завдання дослідження:
- Проаналізувати теоретико-методологічні основи психологічних особливостей симпатії у старшокласників у вітчизняній та зарубіжній літературі.
- Обґрунтувати та вибрати методики для вимірювання симпатії у старшокласників.
- Організувати та провести емпіричне дослідження психологічних особливостей симпатії у старшокласників.
- Здійснити аналіз психологічних факторів, які впливають на симпатію старшокласників.
- Сформулювати висновки та розробити пропозицій практичного використання результатів дослідження.
Стан дослідження проблеми
Симпатія (від грец. sympatheia — потяг, внутрішнє розташування) — це стійке позитивне (схвальне, гарне) ставлення до когось або чогось, що проявляється в привітності, доброзичливості, замилуванні, що спонукає до спілкування, наданню уваги, допомоги (альтруїзму) [4].
Причини виникнення симпатії можуть бути усвідомленими і мало усвідомленими. До перших відносяться спільність поглядів, ідей, цінностей, інтересів, моральних ідеалів. До других — зовнішня привабливість, риси характеру, манера поводження та т.п., тобто атракція. Не випадково, по визначенню С В.. Ковальова ( симпатія — це мало усвідомлене відношення або потяг однієї людини до іншої[6].
Явище симпатії привернуло до себе увагу ще давньогрецьких філософів, зокрема стоїків, які трактували її як духовну об'єктивну спільність усіх речей, у силу якої люди співчувають один одному. Однак протягом багатьох століть симпатія, по суті, розглядалася як емпатія. Відгомони такого погляду на симпатію, її поєднання з емпатією можна зустріти і зараз. Наприклад, у словнику соціально-психологічних понять "Колектив, особистість, спілкування" говориться, що близькою до симпатії виступає емпатія й що "...іноді симпатія веде до альтруїстичної допомоги, а іноді, навпаки, може обумовлювати уникання іншої людини як джерела тривожних і тому негативних емоцій. Ми можемо ухилятися від зустрічі з певними людьми, оскільки навіть один їхній вигляд засмучує нас". Ясно, що мова йде про прояв емпатії, а не симпатії. Скоріше у випадку уникання людини треба казати про антипатію до неї, але й вона зовсім не обов'язкова в описуваному випадку.
Англійське слово attraction в перекладі означає "привабливість", "притяжіння", "потяг". В психології цим терміном позначають процес і результат формування позитивного емоційного ставлення. Атракція — це наявність почуття, ставлення до іншої людини та її оцінка. Специфікою симпатії та антипатії є те, що вони ніким спеціально не визначаються, а складаються спонтанно через низку причин психологічного характеру. Хоча вже в ранньому віці діти швидко й упевнено визначають свої переваги, дотепер невідомі причини, через які вони симпатизують одним дорослим і цураються інших [2].
Серед факторів, що найбільше впливають на процес міжособистісної атракції можна виділити такі:
1) Ступінь виразності в людини потреби в афіліації.
Нагадаємо, що потреба в афіліації — це потреба створювати й підтримувати задовільні стосунки з іншими людьми, бажання подобатися, привертати увагу, інтерес, почувати себе цінною й значущою особистістю. Ступінь виразності цієї потреби в тієї або іншої людини значною мірою визначає тип його міжособистісної поведінки. Людина зі слабко вираженою потребою в афіліації складає враження нетовариської, такої, що уникає людей. Людина, у якої ця потреба виражена дуже сильно, постійно шукає контакту з іншими, прагне до людей, намагається зробити так, щоб її помітили. Загальна спрямованість на людей, нестерпність самотності виявляється для людини з яскраво вираженою потребою в афіліації - фактором, посилюючим для неї привабливість іншої людини (особливо на початковому етапі взаємодії) як потенційного партнера по спілкуванню.
2) Емоційний стан партнерів по спілкуванню [4].
Емоційний стан у конкретній ситуації спілкування може бути розглянутий як зовнішній фактор атракції в тому випадку, якщо гарний настрій людини поширюється на все навколо, включаючи оточуючих людей. Цей стан можна описати словами — "сьогодні мені всі подобаються", незалежно від того, зробили ці люди щось хороше для неї чи ні. Експериментально встановлено, що людина, яка переживає позитивні емоції, дивиться на навколишніх частіше, ніж коли вона перебуває в нейтральному, агресивному або подавленому настрої. Для людини з негативними емоціями інші люди або просто не існують (вона їх не бачить), або на них переноситься її поганий настрій (вони її дратують, досаждають і т.п.). Таким чином, те, як ми ставимося до інших і як вони — як нам здається — ставляться до нас, може бути лише частиною нашого загального емоційного стану, на який впливають найрізноманітніші фактори зовнішнього середовища: політичні або економічні новини, характер погоди, музика, що звучить і багато чого іншого.
3) Просторова близькість.
Просторова близькість — ще одна зовнішня детермінанта міжособистісної переваги. Дію цієї змінної можна сформулювати в такий спосіб: за інших однокових умов, чим ближче просторово перебувають люди один до одного, тим імовірніша їхня взаємна привабливість [7].
Вплив цього фактору має вирішальне значення для встановлення міжособистісних контактів. У дитячі роки коло друзів формується насамперед з однолітків, які проживають в одному під'їзді чи будинку, а також з однокласників. Зазвичай, і шлюбними партнерами стають ті люди, які або живуть недалеко один від одного, або ті, які вчаться або працюють разом. Просторова близькість впливає й на тривалість стосунків. Величезна кількість дружніх взаємин, закоханості, залицянь припиняється під впливом просторового розділення. Приказка "с глаз долой, из сердца — вон" багато в чому дійсна саме тому, що вказує на складність підтримки спілкування на відстані. Збереження стосунків всупереч відстаням можна пояснити тим, що (користуючись мовою теорії обміну) одержувані в результаті цих взаємин "нагороди" перевищують витрачені зусилля.
Просторова близькість є фактором міжособистісної атракції насамперед тому, що люди, які живуть неподалік, перебувають у подібному середовищі (соціальному, економічному, побутовому), користуються подібною соціальною інфраструктурою. У результаті вони мають спільну інформацію, спільні питання й проблеми, що сприяє їхнім соціальним контактам і навіть взаємодопомозі. Наслідком може стати близьке особисте знайомство між ними.
Інше пояснення зв’язку між просторовою близькістю й міжособистісною атракцією запропонував відомий психолог М. Обозов, який сформулював таку залежність: неодноразове використання якого-небудь стимулу збільшує привабливість цього стимулу для сприймаючого. Інакше кажучи, те, що знайоме, подобається більше, ніж те, що незнайоме. У своїх експериментах дослідник знаходив підтвердження цьому висновку. Наприклад, він показував досліджуваним фотографії, варіюючи число показів від 1 до 25 разів. Було помічено, що чим частіше людина бачить конкретне обличчя, тим привабливішим воно йому здається [8].
Розглянуті вище фактори визначаються як зовнішні детермінанти атракції саме тому, що виступають у якості ситуативних або внутрішньо особистісних умов, що сприяють або перешкоджають зближенню між людьми. Крім того, як тільки люди вступили в контакт, починає діяти нова група факторів, викликаних самим процесом міжособистісної взаємодії.
4) Фізична привабливість.
На перших етапах спілкування найпомітнішим буде вплив найбільш відкритих для спостереження характеристик людини, які не вимагають для свого впізнання скільки-небудь тривалого часу, таких, як соціально-демографічна приналежність, символи соціального статусу і т.п. Головною з таких характеристик є зовнішність, ступінь фізичної привабливості.
Аналіз результатів дослідження
Для того щоб визначити, які саме фактори здійснюють найбільший вплив на розвиток симпатії, нами було використано такі діагностичні методики: опитувальник Айзенка, тест-опитувальник особистісної зрілості, діагностика доброзичливості по шкалі Кемпбелла, опитувальник емоційної взаємодії молодих людей та діагностика рівня емпатичних здібностей. За результатами дослідження можна сказати, що типологія особистості майже не відіграє ролі при встановленні відносин симпатії. І екстраверт і інтроверт здатні до співпереживання і можуть однаково проявляти доброзичливість у стосунках. Людина, яка симпатизує іншій намагається максимально повно самореалізуватись, проявляє ініціативність та самостійність, не тільки у відносинах симпатії, але і у ділових стосунках. Для таких людей важливо мати духовну (психологічну) близькість з оточуючими, що є запорукою нормальних гармонійних взаємин. Також ми дізналися, що рівень емпатії тісно переплітається з такою якістю, як доброзичливість. Це пояснюється тим, що проявляти привітність, вміння уважно слухати та ідентифікувати себе з іншими може тільки та особа, яка відчуває теплі почуття і не байдужа до проблем оточуючих.
Позитивно вмотивована людина завжди буде цілеспрямованою та відповідальною, а стосунки з оточуючими буде будувати на взаємоповазі. За допомогою всіх каналів емпатії, які можуть бути присутні у цієї особистості, вона може прогнозувати поведінку партнера на інтуїтивному рівні та спираючись на свій досвід давати слушні поради та проявляти взаєморозуміння до партнера.
Аналіз проведеної кореляції також вказав на те, що чим більше цілеспрямована людина, тим швидше в неї зростає відповідальність та проявляється інтерес до явищ суспільно-політичного життя. Емпатійні канали також впливають на мотиваційний аспект соціальної зрілості. Це спрямованість психічних процесів (уваги, мислення, сприйняття) на іншу особистість, розуміння її вчинків та індивідуальності. Людина дивиться та сприймає іншу особу без оціночних стереотипів.
Адекватна самооцінка, здібності людини, її характер та незмінний темперамент мають виражений вплив на життєву установку та психологічну близькість. А всі ці шкали залежать одна від одної і більше того, вони взаємопов’язані. Разом із тим цей аспект припускає такий істотний параметр поведінки, як висока вимогливість до себе. На рівні емпатії ця шкала здійснює не суттєвий вплив, отже людина може відчувати та проявляти емпатію не в залежності від Я-концепції та самооцінки.
Такий аспект соціальної зрілості, як громадський обов’язок пов’язаний із життєвою установкою особистості. Це свідчить про те, що особистість яка є зрілою, знає чого хоче від життя та свого партнера і тому обирає ту людину, яка їй потрібна і яка відповідає її очікуванням. Зазвичай такі особи відчувають свого партнера та вміють йому співпереживати у важких ситуаціях. Життєва установка тісно пов’язана з раціональною емпатією. Можна сказати, що розсудливі врівноважені люди легко можуть знайти спільну мову з оточуючими людьми, надавати психологічну підтримку та будувати нормальні взаємостосунки.
Особистість, у якої активно працюють усі канали емпатії, відчуває потребу в психологічній близькості з іншими, це пов’язано з тим, що в неї дуже добре розвинуті такі якості, як добродушність, емпатія та вміння слухати. Провідним фактором у процесі сприйняття стають теплі гармонійні взаємовідносини між людьми.
Інтуїтивний та емоційний канали також пов’язані тісно між собою, тому що за допомогою емоційного каналу особистість входить в емоційний резонанс з оточуючими, емоційність може проявлятися в голосі, в тілесних проявах, а на інтуїтивному рівні людина бачить поведінку партнера, спирається на досвід і сприйняття особистості відбувається більше на підсвідомому рівні. Тому особа, яка проявляє емпатію до людей яким симпатизує, підключає всі внутрішні ресурси: розумові здібності, емоційні прояви та інтуїцію.
Інтуїтивна складова також допомагає долати бар’єри у сприйманні почуттів, думок іншого.
Ідентифікація не пов’язана з жодним з параметрів. Цей механізм переплітається з таким явищем, як симпатія, яка спонукає людей до спрощеного взаєморозуміння, до прагнення пізнати партнера в процесі комунікативної взаємодії.
Зіставивши всі дані емпіричного дослідження, можна сказати, що на симпатію та її прояви здійснюють вплив багато факторів, серед яких провідним є емпатія, соціальна зрілість та емоційна взаємодія. У зв’язку з цим, молодим особам, які починають встановлювати стосунки, важливо передбачати ці психологічні особливості.
На основі отриманих даних можна розробити такі рекомендації, по-перше якщо людина відчуває симпатію до оточуючих, вона почуває себе щасливою, а як відомо щасливі люди живуть довше. Коли людина комусь подобається, це підвищує її самооцінку, а також розширює межі «Людського Я», оскільки партнер сприймається, як її частина. Тому люди, які мають партнера, відчувають набагато більше позитивних емоцій (або спільний відпочинок чи постійний обмін позитивними невербальними сигналами).
Як відомо, що з першого погляду на рівні сприймання, люди можуть відчути симпатію один до одного, але ядром цього первинного контакту є комунікація.
Тому можна запропонувати декілька тренінгів та вправ, які спрямовані саме на розвиток внутрішніх критеріїв самооцінки, формування інтересу до себе та інших, збереження позитивного емоційного досвіду і підвищення уваги до тих подій, що відбуваються у близькому для нас середовищі, розвиток симпатії.
Тренінг №1 „Який неповторний світ!”
Можуть брати участь усі старшокласники віком від 15 років.
Мета та завдання тренінгу: поглиблення процесів саморозкриття, отримання позитивного зворотного зв’язку для підкріплення самооцінки, пізнання себе та відкриття позитивних якостей у себе та оточуючих.
Перша вправа називається «Китайська рулетка». Всім учасникам потрібно закінчити речення, наприклад, можна використати від 5 до 10 речень, які учасники повинні заповнити. Вправа спрямована на те, щоб включити учнів в роботу, та поліпшити настрій, так як вправа є трохи жартівною.
| Якщо я був би деревом, то хотів би бути….. | Не хотів би бути…. |
|---|---|
| Якщо я був би твариною, то хотів би бути…. | Не хотів би бути…. |
| Якщо я був би машиною, то хотів би бути… | Не хотів би бути…. |
| Якщо я хотів би бути іграшкою, то хотів би бути… | Не хотів би бути…… |
Також можна вивчити тварин, про які писав досліджуваний, порівняти засоби захисту цієї тварини та певної людини, а також розглянути їх позитивні якості.
Вправа «Дзеркало». Один з учасників тренінгу показує якусь емоцію сусіду. Той, в свою чергу повинен точно скопіювати його і передати цю емоцію іншому учаснику. Таким чином ця емоція передається по колу. Вправа закінчується тоді, коли ця емоція повертається до першого учасника. Вправу можна продовжити, але з іншою емоцією.
Обговорення:
- який механізм впізнавання почуттів;
- які м’язи найбільше задіяні;
- яку емоцію було приємно передавати і кому саме з учасників;
- які емоції та почуття не приносять шкоди.
Для дослідження пропонується два почуття: симпатія та антипатія. Всі учасники повинні заповнити таблицю:
| Емоція | Її користь | Її шкода |
|---|---|---|
| Симпатія | ||
| Антипатія |
Відповіді всіх учасників обговорюються. Також підводяться підсумки всіх тренінгів, кожний учасник повинен висловити свою думку та за допомогою рефлексії спробувати передати почуття інших.
Можна запропонувати також учням ще декілька вправ, які займають приблизно по 15 хвилин, але є ефективними для встановлення симпатії.
Вправа "Так".
Мета: удосконалення навичок емпатії і рефлексії.
Хід вправи. Група поділяється на пари. Один з учасників говорить фразу, що виражає його стан, настрій чи відчуття, інший ставить йому запитання, щоб з'ясувати деталі. Вправа вважається виконаною, якщо у відповідь на запитання учасник одержує три позитивні відповіді - "так".
Для полегшення встановлення контакту з близькими, яким ми симпатизуємо, можна скористатися декількома правилами спілкування:
- Не потрібно приховувати свої почуття.
- Якщо і критикувати людину, то її вчинки, а не її як особистість.
- Не намагайтесь іншому нав’язувати свою точку зору, поважайте його думку.
- Не використовувати в спілкуванні зневажливих слів.
- Бути чесним та відвертим.
- Вміти співпереживати.
Висновки
Результати проведеного нами психологічного дослідження дають змогу зробити наступні висновки. Емоційна взаємодія, яка включає такі фактори, як здатність сприймати стан партнера, розуміти причини його виникнення також є одним із головних факторів, що може спровокувати симпатію. Людина безпосередньо знаходиться в позитивній емоційній взаємодії з особою, якій симпатизує, вагомим фактором виступає орієнтація на духовність людини, психологічну близькість, що є запорукою нормальних гармонійних стосунків. Поведінкові прояви, що мають місце у спілкуванні, можуть позитивно впливати на партнера та на їх емоційну взаємодію. Це може бути тактовність у спілкуванні, вміння слухати та давати зворотній зв’язок. А завдяки моральним принципам та цілеспрямованості людина може випромінювати таке почуття, як симпатія.
Також можна сказати, що людина, яка привітна та позитивно налаштована, прагне, насамперед, встановити емоційний, комунікативний контакт із особистістю, яким вона симпатизує. Це може проявлятись у мотивації, що є аспектом особистісної зрілості, адже цілеспрямованість та самоактуалізованість, упевненість у своїх знаннях та вмінням формує відповідальність, адекватну самооцінку, повагу до себе та оточуючих. Уміння співпереживати і поставити себе на місце іншого може тільки та особистість, яка відчуває теплі відчуття та не байдужа до проблем оточуючих.
Серед отриманих результатів, на наш погляд, найбільш значущим у теоретичному і практичному плані є те, що емпатія та соціальна зрілість дійсно мають місце в встановленні відносин симпатії. Вміння будувати стосунки залежить від індивідуальних психологічних особливостей, рівня емпатичних здібностей, доброзичливості та соціальної зрілості в цілому.
Також результати і матеріали цієї роботи можуть використовуватись у практиці практичного психолога.
Список використаної літератури
- Андреева И.Н. Предпосылки развития эмоциональных отношений //Вопросы психологии. – 2007. - №5. – С.57-65.
- Благонадежина Л.В. Эмоции и чувства //Психология. – М., 2001. – С.19.
- Бодалев А.А., Криволап Л.И. О некоторых особенностях формирования у подростков симпатии к другим людям. – М, 1998. – С.115-116.
- Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. – Издательство московского университета, 1987. – С.30-50.
- Гозман Л.Я., Алешина Ю.Э. Общение и развитие взаимоотношений в супружеской паре. – М.: Издательство МГУ, 1987. – С.35-37.
- Ковалев С.В. Подготовка старшеклассников к семейной жизни.-М.,1991.-С.45-56.
- Корольчук М.С. Психологія сімейних взаємин. Навчальний посібник. –К.: Ніка-Центр, 2010. - С.218-253.
- Обозов Н.Н. Межличностные отношения. – М., 2000. – С.185-191.
- Резников Е.Н. Межличностные отношения // Современная психология: Справочное руководство / Под ред. В.Н. Дружинина. – М.: Инфра – М., 1999. – С.516-523.