Веклич Ю.І. Зберігання культурно-історичної інформації країни, мова якої вивчається, у контексті прояву її кумулятивної функції
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Веклич Юлія Іванівна – старший викладач кафедри іноземних мов і методик їх навчання кафедри іноземних мов і методик їх навчання Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ.
Розглянуто особливості зберігання культурно-історичної інформації країни, мова якої вивчається, у контексті прояву її кумулятивної функції. Досліджено поняття «слово», «кумулятивна» функція мови, її прояви у сфері лексики, зв’язок історії і культури мови. Надається пояснення національно-культурних конотацій, пов’язаних зі сприйманням та позначенням різних слів.
Ключові слова: культурно-історична інформація, кумулятивна функція, соціокультурна компетенція, національно-культурна конотація, фразеологізм.
Рассмотрены особенности сохранения культурно-исторической информации страны, язык которой изучается, в контексте проявления её кумулятивной функции. Исследовано понятия «слово», «кумулятивная» функция языка, её проявление в сфере лексики, связь истории и культуры языка. Объясняются национально-культурные коннотации, связанные с восприятием и обозначением разных слов.
Ключевые слова: культурно-историческая информация, кумулятивная функция, социокультурная компетенция, национально-культурная коннотация, фразеологизм.
The article dwells upon cultural and historical information perpetuation of the country the language of which is studied in the context of its cumulative function manifestation. The notions of «word», language «cumulative»function, its manifestation in the sphere of lexicon, the connection between language history and culture are researched. National and cultural connotations connected with the perception and denotation of different words are explained.
Key words:cultural and historical information, cumulative function, social and cultural competence, national and cultural connotation, phraseologizms
Зміст |
Постановка проблеми
Сучасні стратегії університетської освіти визначають основним своїм завданням формування соціокультурної складової процесу загальної міжкультурної комунікації. Мова йдеться про підготовку до міжкультурного спілкування в особистісній, професійній, освітній, публічній сферах життєдіяльності сучасного глобалізованого суспільства. У такому контексті мова визначається як суспільне явище, джерело знань, що накопичувалися протягом цілої низки поколінь. Тобто значної ваги у цьому руслі набуває дослідження зберігання культурно-історичної країни, мова якої вивчається, її відповідність соціальним вимогам на тому чи тому етапі розвитку суспільства у контексті прояву кумулятивної функції мови.
Кумулятивна функція мови є підґрунтям як для її вивчення в соціолінгвістичному плані, так і поєднання процесу навчання іноземної мови із вивченням культури та історії країни, мова якої вивчається, сприяє формуванню соціокультурної компетенції майбутніх учителів початкової школи. Все вище зазначене і обумовлює актуальність та доцільність дослідження.
Аналіз досліджень
Величезний внесок у галузі дослідження зберігання культурно-історичної інформації країни, мова якої вивчається, у контексті прояву її кумулятивної функції внесли науковці-лінгвісти В.Г. Костомаров, Г.М. Верещагін, Ю.Є. Прохоров, Є.І. Пассов, С.Г. Тер-Минасова, Л.І. Березенська, В.Ю. Паращук, Г.Є.Виборова, О.М. Корчажкіна, В.О. Виноградов, В.П. Наталин, Б. Бернштейн, Дж. Хірщ та інші.
Постановка мети дослідження
Наразі більшість сучасних підручників з іноземної мови, складених вітчизняними авторами, які не є носіями цієї мови, не надають у достатній мірі культурно-історичну інформацію крізь призму кумулятивної функції мови як засобу її зберігання, і тому не відповідають вимогам формуванню соціокультурної компетенції майбутніх учителів початкової школи та їх ефективній професійній підготовці. Це потребує від викладача іноземної мови вищої школи творчого підходу до самостійного пошуку текстів, які безпосередньо надають культурно-історичну інформацію про країну, мова якої вивчається. Все вище зазначене надає навчально-виховному процесу у вищій школі соціокультурного змісту та сприяє особистісному розвитку майбутнього учителя початкової школи в контексті полілогу культур, а також формуванню його професійної підготовки.
Нині, у зв’язку з переходом на Європейський рівень надання освітніх послуг, відбувається модернізація змісту, форм і методів професійного розвитку майбутніх учителів початкової школи. Тому мета статті полягає у визначені особливостей зберігання культурно-історичної інформації про країну, мова якої вивчається, у контексті прояву її кумулятивної функції, поняття «кумулятивної» функції мови, що сприяє ефективному процесу формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів початкової школи, їхній підготовці до професійної діяльності, спроможності вступати до міжкультурного спілкування. Для досягнення мети вважаємо за необхідне розв’язання таких завдань: розглянути поняття «слово», «кумулятивна» функція мови, особливості зберігання культурно-історичної інформації країни, мова якої вивчається, у контексті прояву її кумулятивної функції у сфері лексики.
Виклад основного матеріалу
Вчені-лінгвісти констатують, що інформативність, її відбір та накопичення – це ті суттєві властивості мовного знака, які є основою його найважливішої кумулятивної функції. Саме кумулятивна функція виступає сполучною ланкою між поколіннями певного народу, служить «сховищем» і законним засобом передачі позамовленнєвого колективного досвіду [5].
У сфері лексики спостерігається найбільш яскравий вияв кумулятивної функції мови, оскільки саме лексика безпосередньо пов’язана із предметами і явищами навколишньої дійсності, а також вона значно обумовлена категоріями матеріального світу, соціальними факторами тощо [2].
Слово – це ім’я конкретної речі, конкретного явища. Воно може розповісти як про час, так і про середовище, в якому воно існує, відображати фрагменти соціального досвіду народу даної країни. Наприклад, у межах різних культурних ареалів символічний аспект функціонування найменувань кольорів отримує специфічні національно-культурні конотації, пов’язані як із психологією сприймання кольору тим чи тим етносом, так і з його історико-культурними традиціями. При цьому конотації в різних мовах залежать від структури самої мови та від рівня розвитку суспільства [3, с.23]. Відповідно до національно-культурних конотацій, пов’язаних зі сприйманням, позначення кольорів веселки в різних мовах варіює: в українській мові існує сім найменувань кольорів, шість кольорів ми нараховуємо в англійській мові. У мові племені шона (Родезія) існує чотири кольори, а в мові басса (Ліберія) – лише два [4, с.122-124].
Науковець А.А. Леонтьєва стверджує, що поряд з національно-культурними конотаціями, пов’язаними зі сприйманням та позначенням кольорів існують «національні вмісти», і далі підкреслює, «що два слова у двох різних мовах, які позначають той самий предмет у культурі двох народів і є перекладними еквівалентами, неминуче зв’язуються з нетотожними змістами, і це дозволяє говорити про «національні змісти» мовних знаків. Так, наприклад, надання змісту слова «собака»: 1) запряжна тварина у ескімосів; 2) священна тварина у персів та індусів; 3) нехтується як вигнанець, парія, покидьок в індуїстській мові [7, c.384].
У деяких мовах спостерігаємо появу ряду слів, що було обумовлено деякими соціальними причинами. Наприклад, у ХІХ столітті за часів правління у Британії Королеви Вікторії замість забороненого у мові словосполучення «to go to bed» використовувалося «to retire to bed» [1, c.810].
Варто зазначити про властивість власних імен знаходити певну національну конотацію у мові. Їх конкретний зміст визначається особами, носіями певних імен, проте вони мають властивість виконувати не тільки називні функції, але й позначати будь-яку якість, властивість, характерні риси особистості взагалі. Так, наприклад, Rip Van Winkle в Британії називають відсталу людину за ім’ям героя однойменного оповідання В. Ірвінга (цей герой проспав двадцять років) [1, с. 814].
Розвитком торговельних зв’язків Британії з іншими країнами можна пояснити виникнення нових слів із власних назв. Так у ХIV-XVII століттях з’являються нові слова, які позначають різні сорти матерій: calico – коленкор (назва індійського міста Калькутта); morocco – сап’ян (назва Марокко, де зараз його виготовляють) [7].
У ХІХ столітті, коли з’явилася велика кількість винаходів і багато нових предметів побуту, у словник англійської мови увійшло найбільше іменників, які походять від власних назв. Наприклад: слово mackintosh перегукується з ім’ям її винахідника Чарльза Макінтоша (1823) [7].
Правовою підставою поповнення мови цілою низкою прізвищ людей, які зробили відповідні відкриття чи винаходи слугував розвиток науки й техніки (Newton – ньютона, X-ray – рентген) [7].
Підстави для поповнення словникового складу цілою низкою слів, що походять від власних назв дають різні події, які відбуваються впродовж існування будь-якої країни. Наприклад, слово бойкот зобов’язане своєю появою капітану Бойкоту (Boycott), який жорстоко експлуатував ірландських орендарів, які з цієї причині оголосили йому про припинення з ним усіляких відносин [7].
Лінгвісти вказують на зв’язок історії та культури народу з мовою, що особливо яскраво висвітлюється на фразеологічному тлі [6]. Численні прислів’я та приказки фіксують колективний досвід людей, відображають судження народу про життєві явища. Вони виконують кумулятивну функцію, відображають національну культуру як комплексно, усіма елементами, так і розчленовано, окремими одиницями свого складу (діалектизмами, історизмами, архаїзмами тощо). Наприклад: Augean stables – Авгієві стайні – занедбане, занехаяне місце (дуже брудні будівлі, де король Авгій тримав тисячі голів худоби, Геракл повинен був вичистити) [7, c.68-69].
Велика кількість фразеологізмів в англійській мові має літературне походження, і багато з них широко застосовуються в повсякденній мові. Наприклад, фразеологічні сполучення із твору У. Шекспіра «Macbeth»: To make assurance double sure – для більшої певності («Macbeth», д. ІV, сц. 1) [1, c, 639].
Поява фразеологізмів інколи зумовлюється змінами у суспільному житті народу, виникненням таких умов, у яких соціальна значущість слів настільки велика, що вона набуває риси символістики. Наприклад, складання в Англії в 1085-1086 рр. «Книги Судного дня»/«Doomsday Book», відомості якої систематизували по відношенню до власників майна, а не по територіях, що дозволило королю Вільгельму обкладати цих власників поборами і податками безпосередньо. День, коли платили податки почали називати Судний днем, звідки й назва кадастру – «Книга Судного дня» [7, c.386].
Висновок
Підсумовуючи все вище зазначене, необхідно підкреслити, що зберігання культурно-історичної інформації країни, мова якої вивчається у контексті прояву її кумулятивної функції створює підґрунтя для вивчення мови в соціолінгвістичному плані, а використання текстів, насичених культурно-історичною інформацією, створює умови для ефективного формування належної соціокультурної компетенції майбутніх учителів початкової школи, забезпечує їх активність та особисту зацікавленість у процесі знайомства з цінностями культур інших народів, сприяє вихованню толерантності до інших культур, манер поведінки, традицій, формує власне бачення світу та своє місце в ньому і, в решті решт, сприяє ефективному підвищенню їх професійної майстерності як майбутніх учителів початкової школи.
Однак, існує проблема невідповідності текстів, мовний матеріал яких відображає культурно-історичну інформацію країни, мова якої вивчається, у контексті прояву її кумулятивної функції, що саме і є засобом збереження вище зазначеної інформації.
З огляду на зазначене вище логічним видається перспективний напрямок: пошук текстів, мовний матеріал яких висвітлює культурно-історичну інформацію країни, мова якої вивчається, у контексті прояву її кумулятивної функції з метою ефективного формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів початкової школи у процесі їх професійної підготовки.
Список використаних джерел
- Англо-український фразеологічний словник / уклад. К.Т. Баранцев. – 2-ге вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КOO, 2005. – 1056 с.
- Верещагин Е.М. Язык и культура / Е. М. Верещагин, В. Г. Костомаров. – Москва: Индрик, 1990. – 1040 с.
- Голубовська І.О. Етноспецифічні константи мовної свідомості: автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.15 / І.О. Голубовська; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2004. — 38 с. — укp.
- Рубанюк Э.В. Цвет как лингвистический знак // Культура народов Причерноморья. – 2006. – №82 – T .2 – C. 122-124.
- Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация: (Учеб. пособие) – М.: Слово / Slovo, 2000. – 624 с.
- Томахин Г.Д. Фоновые знания как основной предмет лингвострановедения / Томахин Г.Д. // Иностранный язык в школе. – 1980. – № 4. – С. 54.
- Longman Dictionary of English Language and Culture : Third edition, updated reprint. – London: Pearson. Education Limited, 2008. – 1620 c.
ВІСНИК ПСИХОЛОГІЇ І ПЕДАГОГІКИ [Електронний ресурс] Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка, Інститут психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка. – Випуск 13. – К., 2013. – Режим доступу до збірника : http://www.psyh.kiev.ua/Збірник_наук._праць._-_Випуск_13
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:
Безпалько Ольга Володимирівна, доктор педагогічних наук, професор, директор Інституту психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка (головний редактор);
Бєлєнька Ганна Володимирівна, доктор педагогічних наук, доцент, заступник директора з наукової роботи, завідувач кафедрою дошкільної освіти Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка;
Іванов Олександр Володимирович, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедрою соціальної педагогіки Московського гуманітарного педагогічного інституту;
Побірченко Неля Антонівна, доктор психологічних наук, Провідний науковий співробітник НДЛ освітології Київського університету імені Бориса Грінченка;
Сєргєєнкова Оксана Павлівна, доктор психологічних наук, доцент, завідувач кафедрою загальної, вікової та педагогічної психології Київського університету імені Бориса Грінченка;
Чернобровкін Володимир Миколайович, доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедрою психології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка;
Бакланов Костянтин Володимирович, кандидат педагогічних наук, професор, декан факультету соціальної педагогіки Московського гуманітарного педагогічного інституту;
Веретенко Тетяна Григорівна, кандидат педагогічних наук, професор завідувач кафедрою соціальної педагогіки та корекційної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка;
Прокопович Євгеній Михайлович, кандидат медичних наук, доцент кафедри практичної психології Київського університету імені Бориса Грінченка;
Юрченко Віктор Іванович, кандидат психологічних наук, доцент, директор Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка (головний редактор);
Мартиненко Світлана Миколаївна, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедрою початкової освіти та методик гуманітарних дисциплінПедагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка;
Котенко Ольга Володимирівна, кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри іноземних мов і методик їх навчанняПедагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка;
Гріньова Ольга Михайлівна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психологіїПедагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка.
Артемова Л.В. Актуальні проблеми виховання дітей в поліетнічному дошкільному навчальному закладі
Безух Ю.С. Основні чинники розвитку іншомовної компетентності майбутнього вчителя початкової школи
Веклич Ю.І. Зберігання культурно-історичної інформації країни, мова якої вивчається, у контексті прояву її кумулятивної функції
Гарбуз М.В. Формування навчальної мотивації у студентів першого курсу педагогічного коледжу
Задерилова С.В. Засоби, що сприяють розвитку іншомовної компетентності учнів початкової школи
Коваленко Л.В. До проблеми мовної підготовки студентів - майбутніх учителів початкової школи
Кошарна Н.В. До проблеми мовної освіти в Україні в контексті підготовки вчителя іноземної мови
Лисенко Г.В. Формування соціокультурної компетентності студентів у процесі вивчення іноземної мови
Метелюк В.І., Марченко О.В. Національний характер: консерватизм і зміни
Павлюк Р.О. Інформаційна компетентність у структурі сучасної лінгводидактики
Петрик Л.В. Викладач іноземної мови ВНЗ у процесі формування творчої особистості студента
Руднік Ю.В. Іншомовна освіта вчителів Фінляндії
Ситник О.І. Мовна освіта в контексті освіти дорослих в Ірландії
Соломаха А.В. Концепт «вторинна мовна особистість» в теорії та методиці навчання іноземних мов
Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць
Збірник наук. праць. - Випуск 1 | Збірник наук. праць. - Випуск 2 | Збірник наук. праць. - Випуск 3 | Збірник наук. праць. - Випуск 4 | Збірник наук. праць. - Випуск 5 | Збірник наук. праць. - Випуск 6 | Збірник наук. праць. - Випуск 7 | Збірник наук. праць. - Випуск 8 | Збірник наук. праць. - Випуск 9 | Збірник наук. праць. - Випуск 10 | Збірник наук. праць. - Випуск 11 | Збірник наук. праць. - Випуск 12 | Збірник наук. праць. - Випуск 13 | Збірник наук. праць. - Випуск 14 | Збірник наук. праць. - Випуск 15 | Збірник наук. праць. - Випуск 16 | Збірник наук. праць. - Випуск 17