Виноградова В.Є., Журавель А.П. Особливості емоційної регуляції міжособистісної взаємодії студентів з окупованих територій
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Виноградова В.Є., кандидат педагогічних наук, доцент, завідувачка кафедри психології та педагогіки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, м. Київ.
Журавель А.П., магістрантка спеціальності "Психологія", Навчально-науковий гуманітарний інститут Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, м. Київ.
Зміст |
Постановка проблеми
Сьогодні проблема розвитку особистості під впливом інформаційних потоків, які часто спотворені, виходить на перший план та набуває актуальності. Особливо це стосується студентів, що прибули з окупованих територій. Під час навчання першокурсників спостерігається складний та довгий процес адаптації. Частина студентів, які приїхали з окупованих територій, значно довше та складніше пристосовуються до нових умов проживання та навчання. Потрібно відзначити, що деякі з них, які пережили психотравмуючі події, можуть мати адаптаційний внутрішньо особистісний конфлікт та складнощі в комунікації. Цей травматичний досвід впливає на психоемоційне самопочуття особистості, яке спричиняє нестабільність і втрату контролю над ситуацією та власним життям. Отже, студенти мають втрату цінностей, проблеми у комунікації, емоційній регуляції та ін.
Аналіз результатів дослідження
Проблема емоційної регуляції міжособистісної взаємодії розглядається в доволі широкому контексті. У зарубіжній психології в контексті двох підходів – нормоцентрованого та особистісно-орієнтованого. У вітчизняній психології – в контексті проблеми спілкування, психології емоцій, клінічного та патопсихологічного підходів [9].
Особливості поведінки людини, керування власними емоціями та розуміння емоцій інших людей залежить від рівня розвитку емоційної регуляції, а також її впливу на міжособистісні стосунки.
Під емоційною регуляцією науковці у психологічній науці розуміють:
- забезпечення загальної спрямованості та динаміки поведінки стосовно особистісного змісту ситуації (Т. С. Кириленко);
- вміння справлятися зі своїми емоціями соціально бажаними засобами (К. Копп);
- процес збільшення, збереження та гальмування емоційного збудження (Є. Меш, Д. Вольф).
У межах проблематики психології емоцій, регуляція розглядається такими дослідниками, як Т. С. Кириленко, який зазначає, що емоції є постійним механізмом регуляції, який забезпечує відображення. У свідомості емоції представлено опосередковано – через композицію образу, суб’єктивний зміст. Вони забезпечують вибірковість психічного відображення, що передбачає їх ключову участь у формуванні образу.
Виступаючи безпосереднім виразником потреб суб’єкта, емоції є регулятором його активності. Вони свідчать про значення того чи іншого явища для особистості й регулюють загальну спрямованість та динаміку її поведінки стосовно особистісного змісту ситуації [1].
Головне в емоційній регуляції – регуляція виникнення емоцій, їх планування та спрямованість. Регулятивна функція підкреслює значення емоцій як внутрішнього та зовнішнього регулятора. Зовнішня емоційна регуляція виявляється в тих емоціях, які не породжуються безпосередньо діяльністю, а викликаються будь-яким зовнішнім щодо діяльності фактором.
Емоції мають велике значення у регуляції поведінки в тих випадках, коли вимагається миттєва мобілізація усіх сил і можливостей організму [4]. Якщо контроль над емоціями є недостатнім, рішення прийматиметься із запізненням і не матиме вже необхідної ефективності та доцільності [1].
Наведемо фактори, які на думку науковців, негативно впливають на емоційну регуляцію: постійні стреси, пасивне інтрапсихічне подолання, наприклад, самозвинувачування; втрата контролю, що викликаний «критичною ситуацією», котра не вирішує проблему, що виникла, але задовольняє потребу діяти терміново; сильні негативні емоції, що потребують негайного їх подолання.
Студенти, які приїхали з окупованих територій мають низку вище перелічених ознак. Тому нами було проведено пілотне дослідження серед студентів першого курсу, під час якого ми порівняли стан адаптованості студентів з Криму та з інших територій України. Виявилось, що деякі студенти з окупованих територій протягом шести місяців не змогли адаптуватися до нових умов. Їм дуже складно комунікувати, при цьому вони або створюють конфліктні ситуації, або просто уникають спілкування з іншими.
У рамках дослідження нами була проведена методика Н.Холла на виявлення рівня емоційного інтелекту. Результати показали, що всі студенти з окупованих територій мають низький рівень емоційного інтелекту. Серед студентів з інших територій показники наступні: низький рівень мають – 13%, середній – 80%, високий – 7%. Щодо рівнів шкал парціального емоційного інтелекту, то найнижчі показники студенти показали за шкалами «емоційна обізнаність» та «самомотивація». Тобто студенти мають проблеми з ідентифікацією власних емоцій, вони не можуть зрозуміти свій власний стан, що також може бути ознакою наявності внутрішнього конфлікту. А як наслідок цього, що підтверджують низькі показники за шкалою «самомотивація», не можуть управляти власною поведінкою. Саме ці результати підтверджують високу конфліктність серед таких студентів. Це ще раз наголошує на необхідності психопрофілактичної та корекційної роботи, особливо з першим курсом студентів.
Висновки
Отже, результати засвідчують, що існує проблема емоційної регуляції у студентів, які пережили кризові події. На нашу думку, необхідно проводити низку заходів щодо адаптації студентів. Виникає потреба підвищити рівень емоційного інтелекту у студентів, проте не за допомогою традиційних програм навчання, спрямованих на ту частину мозку, яка керує нашими раціональними ідеями. Для розвитку емоційної компетентності і керування емоціями дуже важливо вдосконалювати процеси сприйняття і емоційну оцінку дійсності. Основний спосіб розвитку емоційного інтелекту полягає в стимулюванні фантазії та уяви, використовуванні сюжетно-рольових ігор, як основного засобу розвитку EQ під час проведення тренінгових програм. До таких напрямків можна віднести проведення комунікативного тренінгу, тренінгу з розвитку емоційно- го інтелекту, індивідуальних консультацій, психологічних клубів.
Безумовно, проведення вище вказаних напрямків обумовлюється готовніс- тю самих студентів до участі у цих заходах, а також підтримкою їх адміністра- цією, викладачами, кураторами та психологами.
Список використаних джерел
- Березюк Г. Емоційний інтелект як детермінанта внутрішньої свободи особистості. Психологічні студії Львівського ун-ту. 2002. С. 20-23.
- Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. СПБ.,: «Питер», 2002. С. 67-69.
- Гоулман Д., Бояцис Р., Макки Э. Эмоциональное лидерство. Искусство управления людьми на основе эмоционального интеллекта. М.: Альпина Паблишер, 2012. 301 с.
- Ильин Е.П. Эмоции и чувства. СПб: Питер, 2002. 752 с. – (Серия «Мас- тера психологии»).
- Кириленко Т.С. Психологія: емоційна сфера особистості: Навч. посіб- ник. К.: Либідь, 2007. 256 с.
- Носенко Е. Емоційний інтелект:Концептуалізація феномену, основні фу- нкції:[монографія]. К.: Вища школа, 2003. 126 с.
- Собченко О.М. Здібності у структурі емоційного інтелекту як фактор формування особистості. Наука. Релігія. Суспільство. 2010. № 4. С. 84-87.
- Філіппова І. Емоційний інтелект як засіб успішної самореалізації. Соціа- льна психологія. К., 2012. № 4.
- Эмоциональный интеллект как феномен современной психологии / И.Н. Андреева. Новополоцк: ПГУ, 2011. 388 с.