Галич О.Ю. Відбір навчальних ігор в формуванні писемної компетентності учнів початкової школи

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Перейти до: навігація, пошук

Галич Оксана Юріївна – студентка Житомирського державного університету імені Івана Франка, напрям підготовки «Мова і література (англійська)».


У роботі розглядається важливість відбору ігор у навчальному процесі і яке значення вони мають у формуванні писемної компетентності учнів початкової школи. Пропонуються певні класифікації ігор, а також розкривається їх корисність, вказується, які саме вміння, навички та здібності можна розвивати у дітей, використовуючи певну ігрову діяльність.

Ключові слова: гра, критерій, ігрова діяльність, розвиток, класифікація.


В работе рассматривается целесообразность отбора игр в учебном процессе и какое значение они имеют в формировании письменной компетентности учеников начальной школы. Предлагаются определенные классификации игр, также раскрывается их польза, указывается какие умения, навыки и способности можно развивать у учеников, используя определенную игровую деятельностью.

Ключевые слова: игра, критерий, игровая деятельность, развитие, классификация.


The importance of games selection in the educational process has been presented in the article and also what meaning do the games have in formation of students writing competence. In addition, several classifications are presented, the usefulness of the games is given and what skills, habits and abilities a teacher can develop using definite activity.

Key words: a game, a criterion, a playing activity, a development, a classification.


Зміст

Постановка проблеми

Маючи велике пізнавальне і виховне значення ігрові форми й методи навчання дають можливість досягати бажаного освітнього ефекту лише за умови врахування доцільності їх застосування на уроці та ретельно продуманої, методично обґрунтованої їх підготовки, організації та проведення. Проте активне застосування різноманітних ігрових форм, засобів і методів навчання в освітньому процесі не завжди сприяє ефективному досягненню основних освітньо-виховних завдань. Ігрові цілі мають сприяти, з одного боку, оволодінню системою знань і вмінь, стосунків з іншими людьми і суспільством, а з другого – сприяти розвитку особистості учня, досягненню цілей навчання й виховання, мають бути враховані індивідуальні та психологічні особливості учнів.


Мета формування писемної компетентності у процесі навчання англійської мови у початковій школі полягає в правильному вживанні лексики, граматики, правильному написанні слів та оформленні різних видів письмових робіт. У зв’язку з цим постає завдання правильного відбору та визначення критеріїв відбору навчальних ігор на основі та за допомогою яких доцільно формувати у учнів писемну компетентність [2, с.254].


Аналіз досліджень

Питання використання ігор у навчальному процесі досить широко висвітлювалось у педагогічній літературі. Класифікацією та природою різних навчальних ігор займається багато вчених, як наприклад, Н.І. Гез, М.Ф. Стронін, Д. Хадфілд, Г. Хайд, Н.В. Кудикіна, В.Г. Редько, Л.С. Виготський та інші.


Постановка мети дослідження

Разом з тим, на наш погляд, доцільно більш детально розглянути класифікації ігор та виділити основні критерії відбору.


Метою статті є визначення критеріїв відбору навчальних ігор для формування писемної компетентності молодших школярів.


У зв’язку з поставленими цілями висуваються наступні завдання:

1. Виділити критерії відбору навчальних ігор.

2. Розкрити суть та доцільність використання ігор за запропонованими критеріями.


Виклад основного матеріалу

Науковці, що приділяють увагу проблемі навчання дітей з використанням гри, розробляють певні класифікації ігор та особливості їх використання, а саме, Запорожець О. визначає два основні типи ігор за критеріями врахування правил:

– ігри з фіксованими, відкритими правилами;

– ігри з прихованими правилами.


Прикладом ігор першого типу є більшість дидактичних, пізнавальних та рухливих ігор, сюди також належать розвивальні інтелектуальні, музичні ігри, ігри-забави, атракціони. До другого типу належать сюжетно-рольові ігри. Правила в них існують приховано. Вони – у нормах поведінки відтворюваних героїв: лікар сам собі не ставить градусник, пасажир не літає у кабіні льотчика.


Правила гри мають навчальний, організаційний, формувальний характер, частіше всього вони різнобічно поєднуються між собою. Навчальні правила допомагають розкрити для дітей, що і як необхідно робити, вони співвідносяться з ігровими діями, розкривають спосіб їх дій. Правила організують пізнавальну діяльність дітей: щось роздивитися, подумати, порівняти, знайти спосіб розв'язання поставленого грою завдання. Організуючі правила визначають порядок, послідовність ігрових дій та взаємовідносин дітей. У грі формуються ігрові та реальні стосунки між дітьми. Стосунки між дітьми визначаються рольовими відношеннями. Правила гри повинні бути спрямовані на виховання позитивних ігрових стосунків. [3, с.45].


А. Усова виокремлює наступні типи ігор за критерієм «навчання та виховання»:

– словесні ігри;

– ігри щодо ознайомлення з природою;

– ігри щодо формування математичних уявлень тощо.


Іноді ігри співвідносяться із матеріалом:

– ігри з дидактичними іграшками;

– настільно-друковані ігри;

– псевдосюжетні ігри.


Така класифікація підкреслює їх спрямованість на навчання, пізнавальну діяльність дітей, але не розкриває достатньою мірою основи дидактичної гри – особливостей ігрової діяльності дітей, ігрових завдань, ігрових дій та правил, організацію життя дітей, керівництво вихователя.


С. Л. Новосьолова пропонує вирізняти ігри за ознакою ініціативи дітей. Це три класи ігор: ті, що виникають за ініціативою самих дітей; ті, що виникають за ініціативою дорослих; ті, що відображають традиції певного народу.


До першого класу належать експериментування (з природними об'єктами, з тваринами, з іграшками та іншими предметами) та самодіяльні сюжетні ігри (сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольові, режисерські та театралізовані). Всі ці ігри мають спільну ознаку: вони є самодіяльними. Виникають за ініціативою самих дітей.


До другої підгрупи належать навчальні (дидактичні, сюжетно-дидактичні, рухливі, "ігри з правилами") та дозвіллєві ігри (інтелектуальні, ігри-забави, розваги, театральна гра, святково-карнавальні). Ці ігри виникають за ініціативою дорослих, але якщо діти добре їх засвоїли, то можуть гратись у них самостійно.


До третьої групи належать традиційні або народні ігри (обрядові, тренінгові, дозвіллєві). При цьому С. Л. Новосьолова вважає, що провідною діяльністю у дошкільному віці виступають самодіяльні ігри дітей [5, с.16].


Крім згаданих різновидів гри, у дитячій психології досліджуються також: ігри на теми літературних творів (Л. П. Бочкарьова, І. Д. Власова, В. А. Гелло, З. В. Лиштван, Т. А. Маркова,); ігри з тваринами (Е. Янакієва, Болгарія); ігри у процесі малювання (Т. С. Казакова, Т. С. Комарова, Н. П. Сакуліна, Є. А. Фльоріна); комп'ютерні ігри (В. В. Безменова, Є. В. Зворигіна, Л. А. Яворончук); театралізовані ігри (Р. К. Сєрьожнікова).


До найбільш поширених творчих ігор належать будівельні ігри, у яких розгортання певного сюжету пов'язано із предметними діями по спорудженню та конструюванню з кубиків, конструкторів, допоміжних матеріалів з використанням піску, глини, камінців тощо. Ці ігри дозволяють імітувати трудову діяльність дорослого, розкриваючи перед дитиною властивості різноманітних будівельних матеріалів, закономірності з'єднання частин та деталей, гармонійне їх співвідношення. Таким чином, будівельна гра містить значний потенціал для розвитку інтелекту й творчості дитини.


В іграх-драматизаціях зміст, ролі, ігрові дії зумовлені сюжетом і змістом певного літературного твору, казки. Вони подібні до сюжетно-рольових ігор: у їх основі лежить умовне відтворення подій, явищ, дій і взаємовідносин та присутні елементи творчості. Своєрідність ігор-драматизацій полягає у виконанні дітьми ролей у строгій відповідності до змісту літературного твору. Як правило, основою ігор-драматизацій слугують казки. У казках образи героїв добре зрозумілі дітям, події розгортаються динамічно, вчинки мотивовані, у сюжеті виділяються чіткі етапи. Зручними для запам'ятовування є віршовані твори.


За критерієм «вид діяльності учнів» виділяють: ігри-мандрівки, ігри-доручення, ігри-загадки, ігри-бесіди (ігри-діалоги).


Ігри-мандрівки подібні до казок, їх розвитку, чудес. Гра-мандрівка відображає реальні факти або події, але зазвичай розкриває все незвичайно: просте – через загадкове, складне – через переборне, необхідне – через цікаве. Все це відбувається в процесі гри, в ігрових діях, стає близьким дитині, радує її. Мета гри-мандрівки – посилити враження, надати пізнавальному змісту трошки казкової незвичності, звернути увагу дітей на те, що знаходиться поряд, але не береться ними до уваги. Ігри загострюють увагу, спостережливість, усвідомлення ігрових завдань, полегшують переборювання складностей та досягнення успіху [4, с.89].


Ігри-доручення мають ті самі структурні елементи, що і ігри-мандрівки, але за змістом вони простіші, а за тривалістю – коротші. В їх основі знаходяться дії з предметами, іграшками, словесні доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них засновані на пропозиції щось зробити: "Допоможи Буратіно розставити розділові знаки"; "Перевір у Незнайки домашнє завдання" тощо.


Ігри-пропозиції зазвичай починаються зі слів або питань: "Що було б..."; "Що б я зробив..."; "Ким би я хотів бути і чому?"; "Кого б обрав своїм другом?" тощо.


Іноді початком такої гри є картинка. Дидактичний зміст гри полягає в тому, що перед дітьми ставиться завдання і створюється ситуація, що потребує усвідомлення наступної дії. Ігрове завдання знаходиться у самій назві. Ігрові дії визначаються завданням та потребують від дітей доцільної передбачуваної дії відповідно до поставлених умов або обставин, що будуть створені.


Діти висловлюють констатуючі або узагальнено-доказові припущення. Ці ігри вимагають вміння співвіднести знання обставин, встановлення причинних зв'язків. В них міститься також і змагальний елемент: "Хто швидше зрозуміє?"


Ігри-загадки. Виникли загадки дуже давно. Вони були створені самим народом, входили до обрядів, ритуалів, свят. Вони використовувались для перевірки знань, винахідливості. В цьому і полягає очевидна педагогічна спрямованість та популярність загадок, як розумної розваги.


Основною ознакою загадки є хитромудрий опис, який необхідно розшифрувати (відгадати та довести). Опис цей лаконічно і нерідко оформлюється у вигляді питання або завершується ним. Особливістю загадок є логічне завдання. Способи побудови логічних завдань різноманітні, але всі вони активізують розумову діяльність дитини.


Ігри-бесіди (ігри-діалоги). В основі гри-бесіди знаходиться спілкування педагога з дітьми, дітей з педагогом та дітей один з одним. Це спілкування має особливий характер ігрового навчання та ігрової діяльності дітей. Під час гри-бесіди вихователь часто діє не від себе, а від близького дітям персонажа і тим самим не тільки зберігає ігрове спілкування, але й посилює радість його, бажання повторити гру. Але гра-бесіда приховує в собі небезпеку посилення прийомів прямого навчання [1, с.245].


Цінність гри-бесіди полягає в тому, що вона висуває вимоги до активізації емоційно-розумових процесів: єдності слова, дії, думки та уяви дітей. Велике значення має вміння брати участь у бесіді, що характеризує рівень вихованості.


Переліченими типами ігор не вичерпується, звичайно, весь спектр можливих ігрових методик. Але на практиці найчастіше використовуються зазначені ігри – або у "чистому" вигляді, або в сполученні з іншими видами ігор: рухливими, сюжетно-рольовими тощо.


Висновок

Отже, можна зробити висновок, що правильний відбір ігор робить навчальний процес більш структурованим, розроблені нами критерії включають в себе класифікації ігор та показують переваги кожної з них, що дає змогу правильно використовувати ігрову діяльність у формуванні писемної компетентності учнів, враховуючи здібності, психологічні та вікові особливості учнів.


У подальшому доцільно більш ґрунтовно зупинитися на критеріях відбору ігор у навчанні учнів креативного письма.


Список використаних джерел

  1. Грінявічене Н.Т. Гра і новий підхід до організації предметно-ігрового середовища. / Творчість та педагогіка (матеріали Всесоюзної науково-практичної конференції /Н.Т.Грінявічене. - М .: Педагогіка, 2006. - 311 с.
  2. Дичкiвська I. М. Iннoвацiйнi педагoгiчнi технoлoгiї: Навчальний пoсiбник / I. М. Дичкiвська. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.
  3. Запорожець, А.В. Вибрані психологічні праці. Т.1. [Текст] / А.В.Запорожец. - М .: Просвещение, 1986.- 66 с
  4. Кларік, І.Л. Гра у навчальному процесі. - М .: Просвещение, 1990 - 200с.
  5. Новосьолова, С.Л. Розвиваюча предметно-ігрове середовище [Текст] / С.Л.Новосьоловій // Дошкільне виховання. - 2005. - №4.


Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама