Каменєва Т.В. Правильна мотивація і практична направленість мови психолога
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Каменєва Тетяна Віталіївна, аспірант, Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
УДК 159.9
Автор аналізує проблему правильної мотивації і практичної направленості мови психолога, як важливої складової професійного мовлення фахівця. Показує, що правильна мотиваційна направленість мовленнєвої діяльності психолога формується на основі високої ступені усвідомлення професійної етики, постійної роботи з особистісними якостями характеру, правильно розставленими пріоритетами та зрілою системою цінностей.
Ключові слова: професійне мовлення психолога, цінності, мотиви.
Автор анализирует проблему правильной мотивации и практической направленности речи психолога, как важной составляющей профессиональной речи специалиста. Показывает, что правильная мотивационная направленность речевой деятельности психолога формируется на основе высокой степени осознания профессиональной этики, постоянной работы с личностными качествами характера, правильно сформированными приоритетами и зрелой системой ценностей.
Ключевые слова: профессиональная речь психолога, ценности, мотивы.
The author examines the problem of proper motivation and the practical orientation of the psychologist of language as an important component of professional broadcast specialist. Shows that proper motivational orientation speech activity psychologist formed of a high degree of awareness of professional ethics, continuing work with the personal qualities of character, right headers priorities and mature system of values.
Key words: professional speech of psychologists, values, motives.
Зміст |
Актуальність дослідження
Мотиваційна сфера є складним інтегральним поняттям, основу котрого складають потреби, як сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, котрі обумовлюють активність суб’єкта і визначають направленість дій. Актуальність формування правильної мотивації мови психолога пов’язана з тим, що психолог повинен вирішувати певні комунікативні проблеми, практично спрямовуючи свою мовленнєву діяльність на рішення поставленої задачі.
Мета дослідження
Основною метою нашого дослідження є теоретичне обґрунтування проблеми формування правильної мотивації, ціннісних установок, практичної спрямованості професійного мовлення психолога та пошук практичних методів підвищення рівня розвитку мотиваційної сфери в професійній мовленнєвій діяльності спеціаліста психологічної галузі.
Аналіз досліджень і публікацій
Існує багато концепцій мотивації, серед яких найбільш відомі науковий менеджмент Ф. Тейлора, ієрархія потреб А. Маслоу, двох факторна теорія Ф. Герцберга, теорія К. Адельфера, теорія очікування В. Врума та ін.
Питання мовленнєвого спілкування, культури мовлення вивчали Андрєєва Г. М., Бабич Н. Д., Бєляєв О., Годлевська А., І., Капська А.Й., Кидрон А. А., Короткова Р. І., Леонтьєв О. О., Тимченко І. І.
Проблемі мотивації в мовленнєвій діяльності психолога приділяли увагу в своїх дослідженнях О. Ф. Бондаренко, Т. М. Дрідзе, Н. Ф. Шевченко, О. В. Варфоломеєва, Т. І. Ханецька, Н. Ф. Каліна, В. А. Семиченко, Н. І. Жинкін, Н.В. Чепелєва.
Виклад основного матеріалу
Професійне мовлення психолога, як підкреслює О. Леонтьєв, обов’язково передбачає певну мотивацію, або потребу в мовленнєвій діяльності , котра формується у комунікатора завдяки тим або іншим зовнішнім факторам і в процесі орієнтації в проблемній ситуації перетворюється в мотив мовленнєвої діяльності [5].
В навчальному посібнику, де розглядається мовленнєва діяльність викладача, Л. Савенкова зазначає, що одночасно з виникненням потреби в мовленнєвій діяльності формується комунікативний намір (інтенція), виділяється комунікативне завдання. Потім здійснюється орієнтація в умовах цього завдання, завдяки чому стає в подальшому можливе планування мовленнєвих (і взагалі комунікативних) дій. Це планування (програмування) котре проходить на внутрішньому рівні і робить можливим перехід до семантико-граматичної реалізації плану виказувань [6, 139].
Формування правильної мотивації мови психолога безпосередньо пов’язане з практичною направленістю на вирішення комунікативного завдання, рішення проблеми.
Психолог повинен пам’ятати, що його компетентність пов’язана з якістю і оперативністю ведення робіт, що особистий приклад повинен бути взірцем професіонально-етичного менталітету організації, від його відношення до клієнта або учня залежить результативність психологічної консультації або допомоги. І що всі ці фактори взаємопов’язані з правильною мотивацією, практичною направленістю мови психолога [2].
Згадаємо основні правила етики психолога. Перш за все – це коректне, поважне відношення до співрозмовника, клієнта. Конфіденційність інформації, котру отримує психолог від клієнта. Використання тільки багатофакторного аналізу з застосуванням валідних методик для психодіагностики особистості.
Любий вид психологічної допомоги повинен бути направлений на гармонізацію, утвердження, розвиток клієнта або учня. Ці та інші правила етичного кодексу психолога повинні бути основою мотивації його мовленнєвої діяльності.
Аналізуючи дослідження О. Бєляєва, ми зробили висновок, що ефективність реалізації психологом своєї професійної діяльності, формування правильної мотивації і цільових установок переважно залежить від його особистих якостей, від тих основних параметрів, котрі проявляються в індивіда і лежать в основі відмінностей в реалізації ними функцій і ролей [1].
Перш за все це пріоритети і зрілість системи цінностей. Саме правильно сформовані ціннісні орієнтації допомагають психологу успішно працювати, допомагати іншим людям, впевнено орієнтуватися в суспільних відносинах . Орієнтація на пріоритет духовних цінностей визначає гармонію душі самого психолога і позитивно впливає на психічний стан співрозмовника, учні. В кодексі цінностей сучасного українського виховання виділяють: абсолютні, вічні цінності; основні національні цінності; основні громадянські цінності; цінності сімейного життя; цінності особистого життя [ 4, 110-112].
Також важливим параметром, по якому відрізняються успішні і не успішні спеціалісти, є їх відношення до змін. Психологи використовують таку характеристику особистості, як пластичність, котра визначає здатність людини адекватним чином адаптуватися, тобто змінитися, у відповідь на значні зміни зовнішніх і внутрішніх факторів. Пластичність особистості впливає на сприймання людиною змін і її реакції на ці зміни. Люди, в яких пластичність низька, часто відповідають сильною протидією організаційним змінам, навіть в тому випадку, якщо ці зміни направлені, наприклад, на підвищення якості трудового життя цих людей.
Третій елемент самосвідомості, який визначає мотиваційну направленість – між особистісна орієнтація. Відповідно до теорії між особистісної орієнтації при встановленні взаємовідносин між людьми у людини розвиваються три основні потреби: потреба в реалізації, потреба в контролі і потреба в прив’язаності. Співвідношення цих потреб визначає взаємодію людини з іншими людьми.
Четвертий елемент, який ми вважаємо найбільше визначає мотивацію психолога – це когнітивний стиль, тобто спосіб збору і переробки інформації. В типології особистості виділяються два основних типа сприймання інформації: сенсорний та інтуїтивний, а також два типи її аналізу і прийняття рішень: аналітичний і нормальний. Якщо людина відноситься до сенсорного типу, то вона сприймає інформацію через факти і сукупність своїх чуттів, якщо до інтуїтивного, - то сприймання здійснюється через ідеї і образи.
Цей розподіл означає, що кожному з цих типів краще сприймати інформацію в певній формі і послідовності. Люди аналітичного типу перероблюють інформацію і приймають рішення, основуючись на логіці, а люди нормативного типу – на моральних нормах і принципах.
Знання перерахованих елементів, що характеризують особистість людини, дозволяє психологу краще управляти собою, або, іншими словами, здійснювати само менеджмент.
Одночасно самопізнання допомагає психологу краще зрозуміти, в чому і в якій ступені він сам відрізняється від інших, і в рамках психолого-педагогічної діяльності використовувати ці відмінності на користь справи, правильно сприймаючи інших людей, визначаючи правильні пріоритети і задачі надання психологічної допомоги.
Висновки
Професійна мова психолога повинна відповідати етичному кодексу психолога, мотивація мовленнєвої діяльності повинна бути пов’язана з направленістю на розвиток та допомогу клієнту або учню. Важливо також розвивати в собі лідерський потенціал і формувати навички особистісного підходу в педагогічному та психологічному спілкуванні.
Ми вважаємо, що мають сенс подальші дослідження мотиваційної складової професійного мовлення психолога, як важлива психолого-педагогічна умова успішного розвитку спеціаліста.
Список використаних джерел
- Бєляєв О. Культура мовлення вчителя-словесника // Диво слово. – 1995. - №1.
- Васильева А. Н. Основы культуры речи. – М.: Рус. Яз., 1990.
- Кан-Калик В. А. Ковалев Г. А. Педагогическое общение как предмет теоретических и прикладных исследований// Вопр. психологии – 1985. - №4.
- Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в україні: Педагогічні концепції. – К.: Школяр, 1997.
- Леонтьев А. А. Психология общения. – М.: Академия, 2007. – С. 75.,
- Савенкова Л. О. Мовленнєва діяльність викладача: Навч. посіб.– К.: КНЕУ, 2006.– 192 с.