Краснов В.С., Алексєєва О.Р. Інформаційна війна: способи й прийоми масового асоцілізаційного впливу на свідомість молодої людини
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Краснов В.С., магістрант спеціальності «Науки про освіту» Навчально-наукового інституту педагогіки і психології ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», заступник командира батальйону охорони з тилу
Алексєєва О.Р., кандидат педагогічних наук, доцент Навчально-наукового інституту педагогіки і психології ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Зміст |
Постановка проблеми
В умовах стрімкого розвитку нових загальнодоступних інформаційних технологій (ЗМК, Інтернет) особливої масштабності набуває їх використання у воєнних протистояннях, які в науковому обігу позначені терміном «гібридна війна» і яке вже п’ятий рік є реальністю в Україні.
Аналіз результатів дослідження
Гібридна війна, нав’язана нашій державі північною сусідкою, – це модель війни, яка, за узагальненням думок зарубіжних і вітчизняних соціологів, філософів, політиків (М. Маклюен, Ф. Гофман, Д. Ласік, Дж. Девіс, Ф. Тейлор, Ф. ван Каппен; Г. Почепцов, Є.Магда, М. Требін, А. Дорошкевич, В. Предборський, І. Рущенко), намагається приховати свій військовий характер, охоплює порівняно невелику площину реально бойових дій, але досить швидко поширюється всім мирним простором через застосування неадекватної інформації; це війна четвертого покоління, основним інструментом якої є створення державою-агресором у державі, обраній для агресії, внутрішніх протиріч і конфліктів з подальшим їх використанням для досягнення політичних цілей агресії, які досягаються звичайною війною. Іншими словами, це прагнення однієї держави підкорити собі іншу за допомогою політико-економічних, інформаційних інструментів [2].
Складовою цього масштабного прихованого й організованого протистояння є транслювання країною-агресором «брудної» інформації з метою змінити ідеологію в суспільстві та викликати певні поведінкові стереотипи населення. Звичайно, акцент такого дестабілізуючого впливу зроблено на молоде покоління, оскільки саме воно, з одного боку, є активним користувачем сучасних засобів інформації й водночас найбільш вразливим унаслідок недостатнього соціального досвіду до таких впливів; з іншого – молодь – це майбутнє країни, і завдання агресора – змінити її свідомість, деморалізувати, викликати недовіру до воєнно-політичного керівництва власної держави, дезорієнтувати в обраних орієнтирах розбудови державності й викликати та сформувати певну поведінку, необхідну для досягнення своєї мети.
Основні риси «гібридних війн» є: агресія без офіційного оголошення війни; приховування країною-агресором своєї участі в конфлікті; широке використання нерегулярних збройних формувань (у т. ч. під прикриттям мирного населення); нехтування агресором міжнародними нормами ведення бойових дій, чинними угодами, досягнутими домовленостями; взаємні заходи політичного й економічного тиску (за формального збереження зв’язків між двома країнами); широка пропаганда та контрпропаганда із застосуванням «брудних» інформаційних технологій; протистояння у кібернетичному просторі [3]. Цими «брудними» інформаційними технологіями і є різні методи маніпуляції свідомістю громадян, зокрема молоді, як зазначалося вище.
Маніпулювання свідомістю не нова проблема й має міждисциплінарний характер, перебуваючи на перетині соціології, політології, політичного менеджменту й різних напрямів психолого-педагогічних досліджень. Як складний соціально-психологічний феномен, воно розглядалося багатьма іноземними (Ф. Зімбардо, Г. Франке, З. Хассен, Р. Чалдіні, Г. Шіллер тощо), російськими (С. Кара-Мурза, К. Каландаров, Є. Доценко, Д. Волкогонов) та вітчизняними вченими (Л. Орбан-Лембрик, А. Коваленко, Є. Волков, Р. Грачов, Ю. Єрмаков, І. Мельник, Г. Почепцов тощо). У численних працях у галузі філософії, соціології, соціальної психології, політології, юриспруденції, культурології, релігієзнавства розглядається специфіка маніпулювання свідомістю, аналізуються системи маніпулятивних технологій, досліджується їх ефективність, причини застосування та наслідки.
Маніпулювання масовою свідомістю в умовах сучасної гібридної війни вивчає О. Гойман. Важливого значення набуває проблема захисту від такого роду негативних впливів, передумовою якої є своєчасна діагностика маніпулятивної дії. Окремі аспекти цієї проблеми вивчали О. Бойко, Г. Грачов, Є. Доценко, А. Ендмюллер, В. Панкратов, М. Присяжнюк, П. Фролов тощо. Але, проблема вивчається в основному в політичній площині, а як негативний чинник впливу на соціалізаційні процеси молодого покоління в сучасних умовах потребує більшої уваги ще й через відсутність цілісної та систематизованої моделі діагностики та запобігання інформаційному маніпулюванню.
У психолого-педагогічній літературі існують різні погляди щодо розуміння феномена маніпулювання як майстерності управляти поведінкою за допомогою цілеспрямованого впливу на суспільну психологію, свідомість та інстинкти людини. Узагальнюючи їх, зазначимо, що спільним для усіх визначень є прихованість впливу, використання психологічної сили/вразливості адресата, неврахування інтересів і волі для спонукання його до заданої маніпулятором поведінки. На особливу увагу заслуговують ще два критерії: спонукання, мотиваційне привнесення (формування «штучних» потреб і мотивів для зміни поведінки на користь маніпулятора) (Д. Волкогонов, Дж. Рудінов, Г. Шіллер); і майстерність і вмілість маніпулятора під час здійснення такого впливу (Р. Гудін, Є. Доценко, П. Робінсон).
Таким чином, маніпулювання – специфічна форма заздалегідь продуманого психологічного «ненасильницького» і прихованого впливу задля прихованого спонукання адресата до прийняття таких рішень та виконання таких дій, які б сприяли досягненню ініціатором впливу пріоритетних власних цілей, інтересів та бажань з метою управління свідомістю (політичною, релігійною, суспільною) і поведінкою людей.
Тобто мова заходить уже про асоціалізацію як засвоєння особистістю хибних норм, цінностей, нав’язаних агресором для вироблення таких стереотипів поведінки, які б ще більше загострювали конфлікт і породжували деформацію суспільних відносин як у векторі особистість / спільнота – особистість / спільнота, так і у векторі спільнота – держава [1, с. 9].
Характерною рисою морального розвитку молоді є посилення свідомих мотивів поведінки з визначальними якостями особистості, як рішучість, цілеспрямованість, наполегливість, самостійність, ініціатива, вміння володіти собою. Зростає інтерес до моральних і соціальних проблем. Та як би активно не була спрямована молода людина на пошук свого місця у світі, наскільки б не була вона інтелектуально готова до осмислення всього сущого, багато чого вона не знає й не має досвіду реального практичного й духовного життя в соціумі, тому й залишається вразливою щодо маніпулятивних впливів.
За допомогою маніпуляції можна змінювати життєві установки в потрібному напрямі. При цьому виділяється три рівні дії. Перший рівень – посилення існуючих у свідомості людей потрібних установок, ідеалів, цінностей, норм; закріплення цих елементів свідомості у світогляді й життєвих установках. Другий рівень пов’язаний з незначними змінами поглядів на певну подію, процес, факт, що також впливає на життєву позицію й емоційне ставлення до конкретного явища. Третій рівень – кардинальна зміна життєвих установок на основі повідомлення драматичних, незвичайних нових відомостей [4]. Підбір повідомлень, контекст, у якому їх подають, роль коментатора, соціочинники та економічні чинники беруться до уваги для забезпечення ефективного маніпулювання.
На сьогодні актуальною є проблема маніпулювання масовою свідомістю за рахунок різних прийомів / способів подачі інформації, основними й найбільш поширеними серед яких є:
- дезінформація (подається за допомогою різних форм: сенсацій, образів, новин, чуток, міфів, «витік / скидання секретної інформації», «очевидці» події, відбір подій реальності тощо);
- пропаганда (не інформує, а переконує й підштовхує особистість діяти чи утримує від дій відповідно до інтересів маніпулятора);
- створення ідеологічних символів, наприклад «образу ворога»;
- створення асоціацій і стереотипів, які стануть визначними в діях і вчинках особистості.
Висновок
Протистояти такому широкому маніпулятивному інструментарію молодій малодосвідченій людині важко, але необхідно. Вироблення навичок критичного осмислення й коригування інформації, розуміння її суті й мети інформування, адресної спрямованості, викриття її прихованого значення, а також формування системи ціннісних орієнтацій мають усунути негативний вплив маніпулятивних впливів на свідомість молоді. І в площині маніпулятивного типу суб’єкт-об’єктних відносин, де молода людина є об’єктом впливу, проблема захисту свободи особистості повинна вирішуватися не лише традиційними для психоаналізу шляхами, а комплексно – на рівні соціальних інститутів і суспільства в цілому.
Список використаних джерел
- Алексєєва О. Р. Маніпуляція свідомістю як негативний чинник соціалізації студентської молоді сходу України в умовах гібридної війни / О.Р. Алексєєва. // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. – 2017.– № 1 (306). – Ч. І. – С. 6-17.
- Гойман О. О. Маніпулювання масовою свідомістю в умовах сучасної гібридної війни / О. Гойман // Грані. Філософія. – 2015. – № 1 (117) січень. – С. 50-56. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://grani.org.ua/index.php/ jour-nal/article/download/109/103
- Дорошкевич А. С. Гібридна війна в інформаційному суспільстві / А. Дорошкевич // Вісн. Націон. Ун-ту «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». – 2015. – № 2 (25). – С. 21-28. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://irbisnbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2& I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_ name=PDF/Vnyua_2015_2_5.pdf.
- Саєнко О. Г. Механізм інформаційно-психологічного впливу в умовах гібридної війни / О. Саєнко // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. – 2015. – Випуск 1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.nadpsu.edu.ua:8080/eldocs/Bo-oksShow4/Vnadpn_2015_1_11.pdf.