Красносільська Н.С. Підготовка майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи зі студентами

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Поточна версія на 07:26, 16 березня 2019

Красносільська Наталія Сергіївна, викладач кафедри теорії початкової освіти, індивідуального навчання та методик викладання дисциплін гуманітарного циклу Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка

УДК 378.091.212

У статті розкриваються особливості технології делегування обов’язків куратора академічної групи магістрам, визначаються теоретико-методичні основи та виокремлюються етапи процесу підготовки майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи зі студентами.

В статье раскрываются особенности технологии передачи обязаностей куратора академической группы магистрам, определяются теоретико-методические основы и выделяются этапы процеса подготовки будущих кураторов академических групп к воспитательной работе со студентами.

Актуальність теми

Становлення незалежної Української держави супроводжується значними перетвореннями у сфері економіки, науки, культури, освіти, що зумовлюють потребу в удосконаленні системи виховання підростаючого покоління. Нове суспільство не можна побудувати – його можна змінити шляхом переосмислення різних сфер суспільного життя. Освіта виступає чинником суспільних змін, зокрема вища освіта збільшує інтелектуальний потенціал суспільства, в якій є фахівець, від організаторських та особистісно-професійних якостей якого суттєво залежить вектор професійного та особистісного становлення майбутніх спеціалістів, особливо майбутніх педагогів. Таким фахівцем є куратор академічної групи, тому є всі підстави вважати, що сучасний куратор нагромаджує у собі ті риси та здібності, необхідні як для вирішення завдань підготовки кваліфікованих педагогів, так і для формування нового правового суспільства.

Аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури показав, що проблеми оптимізації підготовки майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи набули часткового висвітлення у наукових дослідженнях (А. Алексюк, І. Бех, С. Вітвицька, І. Соколова, Г. Троцко та інші науковці). У працях науковців розкрито теоретико-методологічні засади навчально-виховної роботи зі студентською молоддю у вищому навчальному закладі, органічний зв'язок професійного та особистісного розвитку майбутніх фахівців, теоретичні аспекти професійної майстерності й духовної культури (І. Зязюн, О. Дубасенюк, М. Соловей, Л. Філінська та інші науковці). Різні складові проблеми ролі та місця куратора, його діяльності в академічній групі висвітлено у низці вітчизняних і російських наукових досліджень (В. Алфімова, О. Винославської, Л. Дябел, О. Клименко, Л. Мороз та інші науковці).

Таким чином, незважаючи на науково-практичну розробленість окресленої проблеми, сьогодення породило нові суперечності, що потребують термінового вирішення, а саме: між потенціалом виховного процесу у вищому навчальному закладі й недостатньою підготовкою майбутнього викладача-куратора до формування майбутнього педагога як носія суспільних змін; між об’єктивно існуючими вимогами до куратора академічної групи і недостатнім досвідом виконання обов’язків куратора у молодих викладачів. Отже, такий важливий напрям, як підготовка майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи зі студентами залишається доки що недостатньо обґрунтованим і методично забезпеченим.

Виходячи з актуальності визначеної проблеми, її соціальної значущості, гострої потреби в удосконаленні процесу підготовки кураторів академічних груп, визначено тему статті: «Підготовка майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи зі студентами». Мета статті − теоретично обґрунтувати технологію делегування обов’язків куратора академічної групи магістрантам.

Стан дослідження проблеми

Як показує аналіз історичного досвіду в Україні, професійна підготовка кураторів академічних груп розпочалася в кінці ХІХ століття. Так, у 1935 році було відкрито перший інститут кураторства. Одночасно виникла проблема розробки концептуальних засад діяльності куратора академічної групи та підготовки викладачів до проведення виховної роботи зі студентами.

Вивчаючи окреслені проблеми в різні історичні періоди, з’ясовано, що науковці неодноразово досліджували рівень готовності педагогів до реалізації змісту виховання, проведення організаційно-виховної роботи зі студентами та вміння куратора підвищувати свій професійний рівень. Узагальнюючи досвід підготовки майбутніх кураторів академічних груп, сформульовано «слабкі місця» [3, 90; 4, 106]. Зокрема, куратори виконують свої обов’язки формально; втрачено традиції і спадкоємність у підготовці кураторів академічних груп.

Із середини 90-х рр. ХХ ст. відбувається активне усвідомлення важливості виховної роботи всіма учасниками навчально-виховного процесу одночасно (під виховною роботою розуміється створення умов для всебічного гармонійного розвитку особистості студента). Триває пошук оптимальних форм відродження й функціонування в умовах абсолютно недостатньої розробленості нормативно-правової бази діяльності куратора академічної групи, практично повної відсутності її методичного забезпечення. Кураторство починає відроджуватися відповідно до сформульованих державою тез: куратор – друг і наставник; куратор – помічник у вирішенні різних питань і проблем; куратор – єднальна ланка між студентами й адміністрацією вищого навчального закладу та інші. Можна стверджувати, що процеси відродження, функціонування та розвиток процесу підготовки майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи зі студентами в умовах сучасного вищого навчального закладу розглядають як інноваційні складові цілісного освітньо-виховного простору.

За результатами аналізу науково-педагогічних джерел виявлено різноманітні підходи до визначення змісту і структури процесу підготовки майбутніх кураторів, відсутність наукових праць із розробленою типологією готовності магістрантів до діяльності куратора академічної групи. Це актуалізувало доцільність проведення власного експериментального дослідження сучасного стану розробленості проблеми, адже кардинальна зміна теоретико-методологічних засад виховання вимагає відповідної підготовки майбутніх кураторів академічних груп. Знання та вміння потребують суттєвого оновлення, тому в зв'язку з цим необхідно створити нову систему методичної роботи з майбутніми кураторами, яка б відповідала вимогам часу як за змістом, так і за технологією.

Традиційна модель кураторства функціонувала ще в системі радянської вищої освіти і практично без змін існує й зараз у багатьох вітчизняних вищих навчальних закладах. За цією моделлю куратором академічної групи або кількох студентських груп (об'єднаних однією спеціальністю) зазвичай призначається викладач, який читає лекції або практичні заняття у студентів і таким чином має можливість регулярного безпосереднього спілкування з ними. Загальне керівництво кураторами покладається на заступника директора з соціально-гуманітарних питань, який у свою чергу тісно взаємодіє з університетськими структурами щодо позанавчальної та виховної роботи зі студентами. Мета й завдання діяльності кураторів академічних груп, права та обов'язки куратора академічної групи прописані у відповідному положенні, яке в кожному вищому навчальному закладі має свої особливості з урахуванням специфіки освітньої установи. Так, у 2008 році на кафедрі теорії початкової освіти, індивідуального навчання, методик викладання дисциплін гуманітарного циклу Інституту дошкільної, початкової і мистецької освіти Київського міського педагогічного університету імені Б. Д. Грінченка, (нині Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка) було розроблено та впроваджено експериментальний професійно-педагогічний проект “Магістр-куратор”, який триває і до цього часу. Проект спирається на загальні принципи, що утворюють наукові засади здійснення професійної підготовки майбутніх фахівців на сучасному етапі. Такий комплекс принципів склали: колегіальна організація педагогічного процесу; самоврядування; рання адаптація до майбутніх професійних обов’язків; індивідуалізація (врахування індивідуальних особливостей кожного студента, стимулювання здібностей); поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самостійністю майбутніх кураторів. Нами з’ясовано, що у Томському державному університеті, Іжевському державному технічному університеті, Санкт-Петербурзькому державному університеті, Оренбурзькому державному університеті, Берестейському державному університеті, Марійському державному університеті успішно реалізуються проекти схожі за своєю сутністю з експериментальним професійно-педагогічним проектом “Магістр-куратор” [7, 4; 8, 3; 9, 2; 10, 1; 11, 3; 12, 4].

Відмінність зазначених студентських моделей кураторства полягає в тому, що студенти виступають лише як помічники куратора-викладача (в інших проектах) та як самостійні суб’єкти педагогічного процесу у проекті «Магістр-куратор». Ще одна особливість проекту «Магістр-куратор» полягає в тому, що підготовка до діяльності куратора академічної групи здійснюється у процесі професійної підготовки через цілісну систему роботи з науково-педагогічними кадрами в такому структурному підрозділі, як кафедра, а підготовка магістранта стає її підсистемою.

Результати дослідження

Експериментальний професійно-педагогічний проект “Магістр-куратор”, запропонований Київським університетом імені Бориса Грінченка, передбачає надання магістрантам право вибору форм і напрямів розвитку власного професіоналізму. На кафедрі проводяться: методологічні семінари; постійнодіючий семінар; індивідуальні та тематичні консультації за замовленням магістрантів; засідання кафедри. Такий підхід набуває системно-контекстового змісту тому, що в системі підготовки майбутнього куратора реалізують принципи зв'язку теорії і практики, фундаментального і практично зорієнтованого, абстрактного і конкретного, на засадах наступності, послідовності, системності.

Технологія делегування магістрантам обов’язків куратора академічної групи містить три складові: теоретичну, методичну і нормативно-інструктивну. Теоретичними положеннями, які стають засадами для процесу підготовки майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи зі студентами, є такі: виховний процес детермінують як об’єктивні, так і суб’єктивні чинники; виховний процес у вищому навчальному закладі – це діалектична єдність: потенціалу виховного процесу у вищому навчальному закладі й підготовки педагога як носія суспільних змін та об’єктивно існуючих вимог до куратора і досвіду виконання обов’язків куратора молодими викладачами. Під час підготовки майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи зі студентами важливо враховувати, що у вихованні діяльність і спілкування неподільні; сила впливу куратора на «внутрішній світ» студента є прямо пропорційна моральній, інтелектуальній, емоціональній і вольовій діяльностям.

Методичні основи процесу підготовки майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи зі студентами: соціокультурні особливості навчального середовища впливають на ефективність процесу підготовки майбутніх кураторів студентських академічних груп до виховної роботи; підготовка майбутніх кураторів студентських академічних груп до виховної роботи повинна ґрунтуватись на цілях педагогічного процесу Київського університету імені Бориса Грінченка, корпоративній філософії, корпоративній відповідальності та традиціях Університету; результативність підготовки майбутніх кураторів студентських академічних груп до виховної роботи залежить від суб’єктивних і об’єктивних факторів: знань, умінь і навичок та соціального досвіду студентів, набутого в суспільній діяльності.

Професійно-педагогічна компетентність майбутніх кураторів формується на різних стадіях, а саме:

• вступ до спеціальності;

• становлення професійного світобачення;

• входження у професійне співтовариство.

Етап вступу до спеціальності підготовки майбутнього куратора академічної групи до виховної роботи (І−ІІ курси) передбачає: знайомство студентів із особливостями й основними проблемами педагогічних професій та їх виховуючим потенціалом, оволодіння основами продуктивної виховної діяльності, зокрема типологією виховних задач, навчання студентів основним етапам розв'язання педагогічних задач і надання їм гуманістичного спрямування, оволодіння методами діагностики і науково-педагогічним інструментарієм, а також ознайомлення з типовою моделлю організації навчально-виховних заходів. На цьому етапі студенти вивчають такі дисципліни як: «Вступ до спеціальності», «Вікова та педагогічна психологія», «Теорія виховання», «Педагогіка», «Психологія». Проходять польову практику і практику з позакласної та позашкільної освітньо-виховної роботи.

Основне завдання етапу становлення професійного світобачення (ІІІ – IV курс) – глибоке розуміння сутності виховного процесу, його специфіки; засвоєння апробованих моделей кураторської діяльності; моделювання окремих етапів діяльності куратора, а пізніше – всього виховного процесу; опрацюванні технологій розв'язання виховних задач у нестандартних умовах навчально-виховного процесу. На цьому етапі студенти вивчають дисципліни «Основи психодіагностики», «Методика виховної роботи», «Історія педагогіки», «Педагогічна майстерність». Проходять навчально-виховну практику в школі, літню практику в оздоровчих таборах, виробничу практику.

На етапі входження в професійне співтовариство (магістратура) завершується загальноосвітня, психолого-педагогічна, спеціальна підготовка фахівця. Провідними формами навчання на зазначеному етапі стали курси «Актуальні проблеми теорії виховання», «Основи педагогічної інноватики», «Методика виховної роботи у ВНЗ», «Педагогіка вищої школи», «Філософія освіти», «Онови педагогічної діагностики», «Самоменеджмент лідерських якостей». Виконання індивідуально-творчих завдань, розв'язання дослідницьких завдань, самостійних завдань пошукового характеру, ігрове проектування, позааудиторна робота з педагогіки, науково-методична робота, оволодіння теоретичними знаннями стають основою для конструювання, проектування діяльності куратора академічної групи. Так, на цій основі магістрант-куратор проектує розвиток виховної системи академічної групи та динаміку її стану, а також передбачає зміни, що будуть відбуватися в ній.

Особливість такої підготовки майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи зі студентами полягає в тому, що на етапі вступу до спеціальності зміст діяльності куратора академічної групи загальний, схематичний, а на етапах становлення професійного світобачення та входження у професійне співтовариство він стає розвинутим, конкретним, поєднує велике число теорій, застосування ускладнюючих методів і засобів науково-педагогічного інструментарію з педагогічною практикою.

На етапі професійної (асистентської) практики фундаментальні знання стають обґрунтуванням для формування власного погляду на чинні реалії виховного процесу. Практика стає системоутворювальним чинником у процесі фахової підготовки майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи зі студентами, є проміжною ланкою між теоретичним засвоєнням знань із теорії і методики виховної роботи на молодших курсах та їх практичним застосуванням у природному перебігу педагогічного процесу вищого навчального закладу.

Підготовка майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи зі студентами – це цілеспрямований педагогічний процес, у якому сукупність педагогічних умов забезпечує взаємопов'язаність етапів вступу до спеціальності, становлення професійного світобачення та входження у професійне співтовариство.

Висновок

У статті здійснено компаративний аналіз проблеми підготовки магістрантів до діяльності куратора академічної групи у зарубіжній та вітчизняній теорії і практиці. Запропоновані теоретико-методичні основи технології делегування обов’язків куратора академічної групи магістрантам дають змогу здійснювати системну підготовку майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи. Подальшого дослідження потребують питання, пов’язані з особливостями майбутніх кураторів академічних груп до виховної роботи згідно з вимогами сучасної вищої педагогічної освіти, вироблення функціональних обов’язків кураторів академічних груп.

Список використаних джерел

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – С. 455-470.
2. Бех І.Д. Виховання особистості: сходження до духовності / І.Д. Бех. – К. : Либідь, 2006. – 280 с.
3. Діагностика рівня готовності викладачів до виховної роботи зі студентською молоддю : методичні рекомендації / Укладач: Л. В. Мороз. – К. : КУТЕП, 2005. – 90 с.
4. Дубасенюк А. А. Профессиональное становление педагога: метод. Пособие / А. А. Дубасенюк. – Ж. : ЖПИ, 1993. – 106 с.
5. Дябел Л. І. Соціальна адаптація студентів-першокурсників до умов педагогічного університету / Л. І. Дябел // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. – К. , 2004. № 2(7). С. 61–67.
6. Зязюн І. А. Педагогічна майстерність: підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос. – К. : Вища шк., 1997. – 349 с.
7. Первокурсник [Електронний ресурс]. — Режим доступу : // http //www.mosgu.ru/studench/stud_sovet/pervokursnik.php. — Назва з екрану.
8. Социальная и воспитательная работа [Електронний ресурс] — Режим доступу : // http // www.tpu.ru. — Назва з екрану.
9. Студенческий совет [Електронний ресурс] — Режим доступу : // http: // www.mosgu.ru. — Назва з екрану.
10. Board of Curators Site Indexhttp [Електронний ресурс] — Режим доступу : // http: // www.umsystem.edu/ums/curators/. — Назва з екрану.
11. Curatorial Studies [Електронний ресурс] Режим доступу : // http: // www.nyu.edu/gsas/dept/fineart/pdfs/academics/. — Назва з екрану.
12. Education Ideas for New Teachers and Education Students [Електронний ресурс] — Режим доступу : // http: // www.adprima.com/ideamenu.htm - 59k. — Назва з екрану.