Куцевол М. Педагогічні умови виховання дітей у сучасній сім’ї

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія від 16:31, 9 листопада 2013; Grineva olga (Обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Куцевол М. - магістр спеціальності “Дошкільна освіта” Педагогічного інституту Київського університету ім. Бориса Грінченка.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У СУЧАСНІЙ СІМ’Ї

   Анотація: Актуальною проблемою у вихованні дітей у сучасних сім’ях є відсутність саме педагогічних умов, тобто особливостей організації навчально-виховного процесу. Основною метою цієї роботи є донести до батьків думку про те, що майбутнє дитини в їхніх руках, що жоден дитячий садочок чи гурток не матиме на неї такого впливу як найближчі люди. На жаль, кількість дітей, що відчувають труднощі у спілкуванні з однолітками та дорослими, переживають страхи, відчувають нестачу емоційної підтримки та чуттєвих контактів, демонструють агресивну поведінку, конфліктність, яких можна віднести до категорії дітей групи ризику, постійно зростає.

   Ключові слова: Сім’я, виховання, моральний розвиток, психічний розвиток, фізичний розвиток, відповідальність, дитячо-батьківські взаємини.

   Summary: Actual problems of raising children in modern families is precisely the lack of pedagogical conditions , ie characteristics of the educational process. The main purpose of this paper is to inform parents of the view that the child's future is in their hands that no kindergarten or group will not have such an impact on her as the closest people . Unfortunately, the number of children who have difficulty in communicating with peers and adults experiencing anxiety, lack of emotional support and sense contacts , demonstrate aggressive behavior , conflicts, which can be classified as children at risk , is growing.

   У статті розкривається необхідність взаємодії батьків і дітей у сучасних сім’ях. Проблемою виступає психологічна готовність молоді брати шлюб, створювати сім’ю, народжувати дітей. Відбувається зміна пріоритетних напрямків становлення особистості. Все більше молодих людей надають першочергового значення матеріальним засадам життя, меншого значення набувають морально-етичні принципи та сімейні цінності. З одного боку, це призводить до більш виваженого рішення щодо дітей, а з іншого – зводить взаємини із власною дитиною до рівня матеріального забезпечення її потреб. За таких умов виникає проблема якості виконання батьками виховних функцій та обов’язків щодо розвитку, утримання дітей, яка має різні ступені прояву – від безвідповідального, легковажного, недбалого до усвідомленого, свідомого, відповідального ставлення. Аналіз досліджень, у яких було започатковано розгляд даної теми показав що проблему досліджували ряд науковців. До спектру батьківсько-дитячих відносин належить проблема гармонізації стосунків в родині (Т. Кравченко, М. Міщенко, А. Нору, В. Постовіт). Дослідники зазначають, що «ставлення батьків до дітей визначається, як правило, доброзичливими почуттями, соціальним обов’язком і створенням відповідних умов для його виконання. Лише розумно поєднуючи почуття і обов’язок, можливо розраховувати на успішне формування в сім’ї повноцінної в духовному, моральному та громадянському аспектах особистості дитини»

   Виховання та розвиток дитини – дуже відповідальна справа і до її виконання можливе різне ставлення дорослих. Виховуючи дитину, батьки мають дбати не лише про її фізичний, але й про психічний та соціальний розвиток. Функції, які виконує родина, реалізуються за рахунок розвиваючого потенціалу родини - ставлення батьків до процесу виховання та розвитку дитини (байдужого, відповідального, легковажного тощо); громадянської позиції, ступеня усвідомлення власної відповідальності за виховання дитини; культури родинного побуту та ін.

   Досліджуючи соціально-психологічні фактори сімейного виховання, дослідник Тур’ян В.А. зазначає, що основою для розкриття сутності сім’ї як соціальної та соціально-психологічної спільноти виступають якості колективу. Така спільнота виражається в системі різноманітних соціально-психологічних процесів і станів, інтегрованих в таких явищах як загальні потреби та інтереси, погляди, моральна відповідальність та обов’язок, емоційна спорідненість, почуття єдиної родини, сприятливий морально-психологічний клімат.

   Багато досліджень психолого-педагогічного напряму присвячено проблемам сім’ї та специфіці дитячо-батьківських взаємин (психологічний аналіз системи дитячо-батьківських стосунків, змістовні характеристики гендерних ролей чоловіка та жінки в сучасних соціально-економічних умовах, підготовка молодого покоління до виконання соціальних ролей чоловіка, батька, дружини, матері до створення сім’ї, психологічна готовність до материнства, розподіл виховних функцій між батьком та матір’ю, формування уявлень про майбутню сім’ю, психолого-педагогічна просвіта батьків, формування психолого-педагогічної культури родини як чинника успішного виховання та розвитку дитини, формування усвідомленого ставлення батьків до прав дитини, культура взаємин батьків та дітей, вплив родинного виховання на особистість дитини, вплив родини на розвиток обдарованості у дітей, помилки виховання як фактор, що спричиняє нервові розлади у дітей, вплив дитячо-батьківських відносин на рівень тривожності у дітей, психологічний аналіз партнерських взаємин батьків та дітей, психологічна корекція дитячо-батьківських відносин, оптимізація дитячо-батьківських взаємин та ін.).

   Метою дослідження є визначення педагогічних умов виховання дітей у сучасній сім’ї. З метою досягнення поставленої мети у дослідженні були визначені завдання, які пов’язані з необхідністю:

  • окреслити концептуалізації батьківства, відповідальності в сучасній психолого-педагогічній науці;
  • визначити структуру батьківської відповідальності;
  • проаналізувати актуальний рівень сформованості відповідальності батьків за розвиток дитини дошкільного віку, а також розкрити особливості формування навичок відповідального батьківства у взаємодії з дитиною в умовах сімейного виховання;
  • розробити систему психолого-педагогічної підтримки батьківства в умовах роботи дошкільних навчальних закладів;
  • визначити психолого-педагогічні чинники формування відповідальності батьків за розвиток дитини дошкільного віку. </p align=justify>

   Складено комплекс діагностичних методик для вивчення феномену «батьківська відповідальність». До нього увійшли наступні методики експериментального дослідження: методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі, тест для батьків «Які Ви батьки?», опитувальник «Батьківські позиції» (О.Л. Пороцька, В.Ф. Спиридонов), методика «Квітка-Восьмицвітка» (С.В. Велієва), опитувальник «Типи виховання дітей» (А.І. Баркан), опитувальник «Взаємодія батьки – діти» (І.М. Марковська), тест батьківського ставлення (ТБВ) (Р.В. Овчарова), анкета дослідження особливостей емоційної сторони дитячо-батьківської взаємодії (Є.І. Захаров).

   Результати експериментального дослідження підтвердили існування проблеми відповідального ставлення батьків щодо дітей дошкільного віку; довели, що ступінь відповідального ставлення до оточуючих залежить від типу особистості та її характерологічних особливостей; представили багатогранність батьківського ставлення до дітей, емоційної сторони дитячо-батьківських взаємин, типу виховання дітей, неоднозначність поглядів батьків на сутність процесу виховання та розвиток власних дітей, різноманітність аспектів батьківського ставлення, виховних позицій батьків щодо виховання власних дітей, відсутність чітких уявлень у батьків про результати розвитку дітей, усвідомлення ними значення дошкільного етапу життя дитини у подальшому; відмінності сприйняття дитиною матері та батька.

   Спираючись на положення про те, що старший дошкільний вік є підсумковим етапом в третьому віковому періоді становлення особистості, а оцінка рівня психологічного благополуччя дітей саме цього віку буде комплексною та найбільш об’єктивною, ми виділили 65 пар респондентів для підтвердження гіпотези щодо існування взаємозалежності між станом сформованості навичок відповідального батьківства та рівнем психологічного благополуччя дітей. Батьки старших дошкільників склали контингент експериментальної та контрольних груп для проведення формуючого етапу дослідження.

За допомогою методів математичної статистики доведено існування зв’язку між рівнем психологічного розвитку дитини дошкільного віку та рівнем розвитку відповідального батьківства. На основі аналізу емпіричних даних було визначено найбільш значимий статистично доданий зв’язок між рівнем психологічного благополуччя дітей та поведінковим компонентом батьківської відповідальності.</p align=justify>

   Запропонована програма психолого-педагогічної підтримки батьківства в умовах дошкільного навчального закладу має тематичний розподіл та три обов’язкові блоки (інформаційний, практичний, діагностичний). Впровадження програми в практику роботи ДНЗ передбачає системний вплив на батьків за допомогою інтерактивних засобів, озброєння батьків теоретичними знаннями та практичними навичками ефективної взаємодії з дітьми. Серед провідних завдань програми наступні: озброєння батьків мінімумом необхідних знань щодо виховання та розвитку особистості дитини дошкільного віку; надання рекомендацій щодо створення сприятливої психологічної атмосфери в сім’ях та гуманізації внутрішньо-родинних взаємин; ознайомлення батьків з методами ефективного педагогічного впливу на дитину; розширення та активізація виховного потенціалу родини засобами народної мудрості; ознайомлення з новітніми доробками в галузях дитячої психології та психології сім’ї.

   Для проведення контрольного етапу дослідження та з метою проведення об’єктивного достовірного аналізу отриманих результатів було обрано три діагностичні методики аналогічні констатуючому етапу дослідження (Тест батьківського ставлення (ТБС), опитувальник «Батьківські позиції», опитувальник «Взаємодія батьки - діти»).

   Аналіз співставлення результатів обстеження батьків на констатуючому та контрольному етапах емпіричного дослідження психологічних чинників становлення відповідальності батьків за розвиток дитини дошкільного віку засвідчив позитивну динаміку в процесі формування у батьків навичок відповідального батьківства, засвідчив ефективність впровадження програми психолого-педагогічної підтримки батьків в умовах роботи ДНЗ.

   Отже, проведене дослідження відкриває перспективи подальшої розробки проблеми становлення відповідальності батьків за розвиток дітей дошкільного віку, що передбачає вивчення низки питань щодо підготовки особистості до свідомого виконання батьківських обов’язків та функцій.

ЛІТЕРАТУРА
  • Акименко Ю.Ф. Психологічна корекція ставлення батьків до дітей молодшого шкільного віку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Юрій Федорович Акименко. – К., 2003. – 19 с.
  • Вершинин В. Педагогический всеобуч родителей / Владислав Вершинин // Народное образование. –2005. – №8. – С. 186–191.
  • Козловская Н.В. Влияние детско-родительских отношений на уровень тревожности детей старшего дошкольного возраста / Н.В. Козловська // Психолог в детском саду. –2005. – №4. С. 85–97.
  • Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка родинного виховання : [Навчальний посібник] / А.І. Кузьмінський, Омеляненко В.Л. – К. : Знання, 2006. (Серія «Навчально-методичний комплекс з педагогіки»).
  • Макаренко А.С. Книга для родителей / Антон Семенович Макаренко. – М. : «Просвещение», 1968. – 359 с. : с ил.
  • Турьян В.А. Социально-психологические факторы семейного воспитания : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. философ. Наук : 09.00.02 «Теорія научного коммунизма» / Владимир Агванович Турьян. – Москва, 1986. – 24 с.


Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама