Назар М.М., Мещеряков Д.С. Когнітивна карта російської пропаганди в Україні: ключові позиції
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Назар М.М., старший науковий співробітник лабораторії сучасних інформаційних технологій навчання Інституту психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України
Мещеряков Д.С., молодший науковий співробітник лабораторії сучасних інформаційних технологій навчання Інституту психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України
Постановка проблеми
Антиукраїнська пропаганда, що застосовується підконтрольними кремлівській владі ЗМІ, політиками, політтехнологами, діячами культури та релігії як на території Російської Федерації, так і за її межами, зокрема – на території України, стала одним з основних інструментів для здійснення намагань ослабити та дезорієнтувати розвиток української державності. Метою антиукраїнської пропаганди є деструкція Української держави або її послаблення та інтеграція у підконтрольну російській владі сферу державних інтересів («сферу впливу»). Ця мета є однією з частин більшого плану, що здійснюється у вигляді «гібридної війни» проти Заходу та сучасного світового порядку.
Виділимо ключові когнітивні позиції, що намагаються бути нав'язаними російської пропагандою цільовим аудиторіям, зокрема, за останні декілька років (2013–2018):
1) український народ – органічна, причому «молодша», частина російської нації. Робиться акцент на начебто постійно спільній історії та культурі обох народів, а також на «взаємовигідному» характері цієї історії. Багаточисельні факти, що вказують на різне історичне коріння обох народів, а також на перманентне історико-політичне, економічне та культурне пригноблення України з боку Росії, замовчуються чи трактуються в контексті ігнорування національних чинників зазначених процесів;
2) сепаратизм та колабораціонізм на території України пов’язані з категоричним неприйняттям деяких етнічних та соціальних прошарків і груп населення політики центральної київської влади, а жодним чином не з діяльністю проросійські налаштованих ЗМІ, агентів впливу та російських спецслужб. Чинник російського впливу на розвиток сепаратистських та колабораціоністських настроїв замовчується, РФ позиціонується не як ініціатор конфлікту, а як «миротворець»;
3) державна влада в Україні – основний ворог для українського народу. При цьому з реального ворога української державності, ініціатору анексій українських територій та бойових дій – РФ – увага максимально перемикається на реальні, надумані чи зовсім вигадані помилки українського Президента, уряду та, частково, Верховної Ради («Народ зубожіє через політику української влади», а не Україна перебудовує свою економіку на військові рейки, реструктурує промисловість після втрачених потужностей на Донбасі та в Криму, орієнтується на нові ринки збуту заради збереження державності; «Крим та зона АТО втрачені Україною через недолугість політики нинішньої київської влади», а не були підступно анексовані сильним агресором; «У втратах Іловайського казану винні Головнокомандувач і міністр оборони», а не російські та проросійські бойові частини, що атакували, тощо);
4) корупція у вищих ешелонах влади в Україні – основний супротивник розвитку країни. Аргументи про те, що головним супротивником є країна-агресор – РФ і мова йде про виживання Української держави у військовому, політичному та економічному планах перед загрозою масштабної російської окупації, економічного колапсу та політичної дезінтеграції, за рахунок маніпуляції акцентами підміняються другорядними, максимально роздутими проблемами («Відсутність корупції – єдиний шлях України в ЄС» замість визнання того, що жодна країна ЄС не позбулася корупції, а сама корупція лише набирає в ЄС обертів [1; 3] тощо);
5) Україну не чекає нічого доброго – економічна ситуація буде лише погіршуватися, населення буде біднішати, шлях в ЄС закриють, в НАТО Україну не візьмуть. Політичні, економічні, іміджеві, культурні, технологічні досягнення при цьому старанно ігноруються або нівелюються, висміюються, піддаються саркастичній оцінці і т. п. Російська пропаганда намагається прищеплювати в масовій українській свідомості ідеї тотального песимізму та нігілізму щодо Української держави та центральної влади, що її уособлює;
6) Захід від України втомився. Досягнення українських партнерів, як держав, так і окремих осіб, по налагодженню двосторонніх стосунків з Україною та українцями – ігноруються або нівелюються. Відбуваються спроби впровадити у свідомість українців ідеї, що Заходу не потрібні ані вони, ані їх держава;
7) силовий спосіб розв’язання політичних суперечностей в суспільстві, особливо з українською владою – прийнятний і бажаний. Здійснюються намагання радикалізувати опозиційні рухи, партії та настрої в суспільстві, спрямувати їх по шляху відкритого насильства з подальшим наміром дестабілізувати функціонування інститутів влади в країні, призвести країну до політичного та економічного колапсу;
8) перекриємо газ; за три дні візьмемо Київ; в ядерний попіл. Постійне цілеспрямоване залякування та психологічний тиск, що має на меті послаблення морально-психологічного стану населення, постійний стрес, апатію, зневіру в себе та державу, розкол суспільства та примушення до припинення опору – військового, політичного, інформаційного, психологічного тощо;
9) не за те стояв Майдан. Маніпулювання подіями часів революції Гідності для зневіри населення в обраному шляху, власних та державних цінностях, пріоритетах, військово-політичному керівництві;
10) створення хаосу шляхом дезорієнтації та дезінформації населення з метою досягнення атмосфери постійного занепокоєння та конфліктів [2]. Типово, здійснюється за допомогою поширення через ЗМІ та соціальні мережі фейків та «експертних» думок різних політиків та громадських діячів, ключовою особливістю яких є звинувачення центральної влади, підміна цінностей і пріоритетів, логічна несумісність та протиріччя;
11) активна інформаційна підтримка опозиційних та проросійських партій, ЗМІ, інших структур або осіб, або їх інтересів;
12) нас там нема; це не ми; іхтамнєт. Заперечення будь якого втручання офіційних (державних) структур РФ у внутрішні справи України, попри очевидні, зафіксовані та доведені факти. Це ще одна глобальна ключова позиція російської пропаганди, яку вона застосовує по всьому світу в своїй гібридній війні, зокрема, щодо України. Мета такої пропаганди – психологічний тиск на населення конкретних країн заради провокування хаосу, зневіри та невпевненості людей у державних інститутах своїх країн, ідеологіях, соціальних інститутах, цінностях, ідеалах, світовому партнерстві та взаємодопомозі, у власних силах; уникнення відповідальності за скоєне; приховування власних втрат або невдач тощо.
Висновок
Отже, усвідомлення ключових позицій когнітивної карти російської пропаганди, розробка та розповсюдження в українському суспільстві (а також за його межами) проукраїнських, «державницьких» когнітивних карт дозволить нейтралізувати дію ворожої інформаційної машини та покращити ефективність української пропаганди, в цілому – забезпечить її носіїв кращими ресурсами для здійснення суб’єктної активності, інтелектуальної діяльності, перебування у врівноваженому стані та збереже їхню суб’єктність [4; 5; 6].
Список використаних джерел
- В ЕС ухудшается ситуация с коррупцией [Електронний ресурс] // Euronews. URL: http://ru.euronews.com/2017/01/25/has-the-eu-taken-its-eye-off- the-ball-on-corruption.
- Герасимов В. Ценность науки в предвидении [Електронний ресурс] / ВПК. 26 февраля 2013 года. URL: http://vpk-news.ru/print/articles/14632.
- Еврокомиссия: коррупция в ЕС «поражает воображение» [Електронний ресурс] // BBC. URL: http://www.bbc.com/russian/ busi- ness/2014/02/140203_europe_breathtaking_corruption_report.
- Максименко С.Д., Назар М.Н. Построение проукраинских ментальных карт для обеспечения информационной безопасности граждан Украины (Часть вторая) [Maksymenko S.D., Nazar M.M. ProUkrainian mental maps’ development for information safety’s providing of Ukrainian citizens]. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools. Issue: 2 (14). 2016. Р. 223-253.
- Назар М.М., Мещеряков Д.С. Розвиток суб’єктної активності при дистанційній груповій роботі з постраждалими в зоні АТО. Актуальні проблеми психології: Зб. наук. праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. 2017. Том ХІ. Вип. 15. С. 363-372. URL: http://lib.iitta.gov.ua/709111.
- Nazar M.M., Mescheryakov D.S. Cognitive constructs of ukrainian self- identity in the context of informational confrontation / Збірник статей за редакцією Г.О. Балла та В.Л. Зливкова. К. Педагогічна думка, 2017. С. 144-147. URL: http://lib.iitta.gov.ua/706177/1/%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B5% D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D1%81% D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20
%D1%83%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%B E%D0%B3%D1%96%D1%97.pdf.