Настояща У.Проблема стресу персоналу кримінально-виконавчої служби України в діяльності психолога установ виконання покарань

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія від 03:48, 30 квітня 2020; V.yurchenko (Обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Настояща Уляна Володимирівна - аспірант 4 курсу,Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, м. Київ;

старший викладач кафедри психології Академія Державної пенітенціарної служби, м. Чернігів

Проблема стресу персоналу кримінально-виконавчої служби України в діяльності психолога установ виконання покарань та слідчих ізоляторів

Вступ

Встановлено, що професійна діяльність співробітників служби виконання покарань наповнена стрес-чинниками, які обмовлені ризиком небезпеки, раптовості, невизначеності діяльності в умовах екстремальності, а також збільшенням інтенсивності дій в умовах дефіциту часу та з причини особливого психологічного впливу спецконтингенту колонії, як носіїв антисоціальної поведінки. Всі вище перераховані чинники визначають специфіку служби виконання покарань, характеризують її як екстремальну і таку, що проходить у небезпечних умовах.

Аналіз результатів дослідження

М. Самойловим доводиться, що розвитку стресових станів і навіть психічних порушень сприяє саме специфіка професійної діяльності співробітників ДКВСУ – перебування в ізоляційному просторі з накопиченням асоціального досвіду злочинних дій засуджених. Науковці зазначають (F.T. Cullen, B.G. Link, N.T. Wolfe, J. Frank), що, незалежно від політичного устрою країни та її системи пенітенціарної служби, робота персоналу виправних установ та слідчих ізоляторів однаково має небезпечний вплив для їхнього здоров'я, як фізичного, так і психічного. Це також пов’язано із тим, що працівник пенітенціарної служби щодня і безпосередньо контактує з асоціальними та антисоціальними верствами суспільства, які скоїли злочин, і за який відбувають покарання.

Також на думку дослідників І. Баранаускене, А. Валайкене, праця співробітників ДКВСУ має тенденції до зниження ймовірності отримання відчуття задоволеності своєю роботою, що суттєво зменшує працездатність, викликає почуття байдужості до своєї діяльності. Доречно зауважено С. Бабуріним, що перебування людини, як співробітника, так і засудженого, в пенітенціарному середовищі, може слугувати як стресом, так і стати причиною різноманітних психічних розладів, а сама система пенітенціарних установ може виступати «полігоном їх відтворення». А. Ліблінг, Д. Прайсі Г. Шефер також зазначають, що робота в тюрмі має вельми емоційний вплив на персонал саме з причини її призначення як каральної установи із жорстоким середовищем, атмосферою безнадійності, тривоги, страху і страждань, що обумовлені неволею і примусом. Дослідники зазначають, що стан поневолення одних і надання повноважень іншим може провокувати різні конфліктні ситуації, а також посилювати ймовірність насилля та «ризику нападу», а для ув’язнених – активізацію поведінкових порушень аж до членоушкодження та спроб самогубств.

Дослідники відмічають: щоденна робота у такій атмосфері також може провокувати розвиток депресії, почуття ізольованості, погіршання фізичного здоров'я, безсоння, складностей із розслабленням, перенесення «слідів дня» у домашнє оточення і емоційну десенсибілізацію, яка часом може призводити до алкогольної або наркотичної залежності.

На думку А. Ліблінг, Д. Прайсі Г. Шефер крім емоційного впливу, тюремні працівники можуть зіткнутися з високим рівнем робочого стресу. Почуття перевтоми і неможливість знайти необхідний час для виконання різних задач є звичайним джерелом стресу. У наукових джерелах є свідчення, що деякі тюремні працівники повідомляли про труднощі у поєднанні двох основних цілей їх роботи: «утримання під вартою», тобто забезпечення безпеки і контролю, і «турботи», тобто налагодження позитивних стосунків із ув'язненими і допомога їм у вирішенні проблем (навіть пов'язаних з їх протиправною поведінкою). Можна зазначити, що підвищений ризик супроводжується відсутністю соціального визнання праці категорії пенітенціарія.

Дуже часто їхню працю розглядають через призму виконання однієї функції – «відкривання та закривання» дверей камер засуджених, називаючи їх тими, хто «повертає ключі».

Н. Цвіткова, С. Кулакова також вказують на те, що робота пенітенціарія це робота в умовах стресу. Вони виявили, що у п’ятої частини співробітників кримінально-виконавчої служби відмічається високий рівень організаційного стресу. Такі співробітники потребують допомоги психолога, оскільки самі створюють і нагнітають організаційний стрес. Зарубіжні вчені такі, як: М. Misis, В. Kim, K. Cheeseman, N. Hogan,R. Tschiedel, J. Monteiro вказують на те, що з часом працівників з високим рівнем організаційного стресу помітно знижується вимогливість до себе, своїх вчинків, дій, рішень. Це може проявлятися у прагненні співробітників більш жорстко регламентувати умови відбування покарання осуджених; посиленні до них вимог; безапеляційно ствердження власної правоти та проявів правового нігілізму (свідоме ігнорування правових приписів, що регламентують службову діяльність) тощо.

Отже, проаналізувавши ряд наукових праць можна стверджувати, що професійна діяльність персоналу КВСУ здійснюється в несприятливих, часто екстремальних умовах, наслідком цього можуть стати порушення, які проявляються у вигляді різних деструктивних явищ. З метою своєчасної профілактики деструктивної поведінки співробітників, що виникає в результаті виконання службових обов'язків, психологи установ виконання покарань та слідчих ізоляторів активно виконують профілактичну та просвітницьку функції. Поширення психологічних знань серед персоналу установи, підвищення рівня психологічної культури, навчання персоналу психотерапевтичним методам, розробка програм психологічного забезпечення діяльності співробітників різних служб та ін.

Важливо психологічно підготувати співробітника КВСУ до умов несення служби і розвинути в ньому необхідні якості, а для цього слід забезпечити йому якісний психологічний супровід. Міністерство юстиції України неодноразово зазначало про необхідність психологічного забезпечення професійної діяльності персоналу КВСУ, та на даний час діяльність психолога відділів (секторів) по роботі з персоналом установ виконання покарань та слідчих ізоляторів не регламентована жодним нормативним документом, відсутні програми психологічного супроводу працівників.

Висновок

Службова діяльність співробітників КВСУ здійснюється в напружених умовах і нерідко супроводжується тривалим, психоемоційно виснажують стресом. Вплив негативних психофізичних чинників призводить до зниження інтересу до роботи, підвищення загальної напруженості в колективі, що може проявлятися в грубості з підлеглими, конфліктах, порушення дисципліни, законності, посадовому бездіяльності або у вседозволеності. Стресогенне середовище сприяє розвитку особистісних девіацій, пов'язаних з алкоголізацією, підвищеним рівнем агресії або наявністю пригніченості з суїцидальними реакціями. Саме тому психологічне забезпечення професійної діяльності персоналу вкрай необхідне. Необхідна розробка нормативних документів із чітким алгоритмом роботи психологів УВП та СІЗО, як альтернативу психологічному супроводу використання кейс-методу у роботі та психоедукації.



Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама