Романенко Л. Підготовка майбутнього педагога до реалізації інноваційних технологій у навчально-виховному процесі початкової школи
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Романенко Людмила Віталіївна – старший викладач кафедри початкової освіти та методик природничо-математичних дисциплін кафедри початкової освіти та методик природничо-математичних дисциплін Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ.
У статті коротко описується процес підготовки майбутнього педагога до реалізації інноваційних технологій у навчально-виховний процес початкової школи, визначається роль інноваційного навчання, аналізуються окремі методи інноваційної діяльності.
Ключові слова: готовність педагога до інноваційної діяльності, інноваційна поведінка педагога.
В статье коротко описывается процесс подготовки будущего педагога к реализации инновационных технологий в учебно-воспитательный процесс начальной школы, определяется роль инновационного обучения, анализируются отдельные методы инновационной деятельности.
Ключевые слова: готовность педагога к инновационной деятельности, инновационное поведение педагога.
The article briefly describes the process of preparing future teachers to implement innovative technologies in the educational process of primary school, the role of innovative teaching methods are analyzed individual innovation.
Key words: teacher commitment to innovation, innovative behavior of the teacher.
Зміст |
Актуальність дослідження
Зміст освітянської парадигми, створення нової, орієнтованої на особистість, педагогіки, вимагають нових підходів до підготовки майбутніх вчителів. Учитель сучасної початкової школи повинен бути фахівцем високого ґатунку, вихованим на найкращих здобутках світової й вітчизняної педагогіки гуманізму та людяності. Велика суспільна роль вчителя початкової школи зумовлена тим, що завдяки його діяльності здійснюється формування інтелектуального, духовного потенціалу нації.
Майбутній учитель початкової школи має бути готовим до сприйняття і засвоєння нових педагогічних технологій та їх застосування в навчально-виховному процесі, тобто до інноваційної педагогічної діяльності. Компетентність майбутнього педагога, його фаховий рівень, технологічна та інноваційна культура, а відповідно й ефективність навчально-виховного процесу залежить від вміння правильно визначити та оптимально поєднати можливості й переваги педагогічних інновацій.
Постановка мети дослідження
Визначити особливості підготовки майбутніх педагогів початкової школи до реалізації інноваційної діяльності.
Виклад основного матеріалу
Учитель не народжується новатором, він ним стає. Отже, процес підготовки майбутнього вчителя початкової школи до інноваційної діяльності є стратегією дій, що базується на його психологічній готовності, демократичному укладі життєдіяльності педагогічного колективу навчального закладу, ініціативі і лояльному ставленні до інновацій більшості учасників навчально-виховного процесу.
І. Дичківська визначає готовність до інноваційної педагогічної діяльності як особистий стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатність до творчості і рефлексії [2, с. 289].
Сучасна підготовка майбутнього вчителя початкової школи, у тому числі у вищих педагогічних навчальних закладах, не достатньо орієнтована на розвиток індивідуального стиля майбутнього вчителя. Основним під час навчання вважається отримання суми теоретичних знань, при цьому недостатньо уваги приділяється практичному опрацюванню сучасних технологій навчання, ролі тренінгів при оволодінні технологією постановки і проведення уроків, використання діагностичного рівня розвитку учня тощо,з одночасною оцінкою власних можливостей.
Л. Даниленко відзначала у своїх роботах, що носіями педагогічних інновацій можуть стати лише творчі особистості, які здатні до: рефлексії, що характеризує здібність майбутнього педагога до самопізнання, самовизначення і осмислення ним свого духовного світу, власних дій і станів, ролі і місця у професійній діяльності; саморозвитку, як творчого ставлення індивіду до самого себе у процесі активного впливу на зовнішній і внутрішній світ з метою їх перетворення; самоактуалізації, як фактора безперервного прагнення людини до якомога повнішого виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей; професійного самовдосконалення, яке здійснюється в двох взаємозв’язаних формах (самовиховання, самоосвіта, взаємодоповнюючих один одного, який впливає на характер роботи студента над собою) [1].
Підготовка майбутнього педагога, здатного впроваджувати ідеї особистісно-орієнтованої освіти, оригінально вирішувати актуальні навчально-виховні проблеми початкової освіти, вимагає особливої організації його практичної та розумової діяльності. Готовність до інноваційної діяльності обумовлюється організацією оптимального інноваційного середовища та спрямованістю педагогічної діяльності на інноваційність.
Майбутній педагог працюючи над собою в соціумі, який потребує новаторських підходів до освітянської діяльності і створює для цього необхідні умови. Під час такого розвитку студент може виявити закономірності трансформації особистості від копіювання чужих дій до істотної творчості: наслідування, копіювання – творче наслідування – наслідувана творчість – істинна творчість.
Не всі майбутні вчителі проходять ці стадії стверджує В. Химинець . Хтось залишається на першій, добре копіюючи існуючі педагогічні методи та методики. Інші студенти, не змінюючи загальної концепції, вносять деякі зміни у зміст чи організаційний процес. Треті, беручи за основу метод, повністю розробляють зміст (створення, наприклад, нової ділової гри). Останні створюють інновації, власні оригінальні прийоми, концепції навчання і виховання, але всі разом, в силу своїх умінь та можливостей, працюють на освітянські потреби початкової школи [3].
Розвитку пізнавальної та професійної діяльності творчого самовираження майбутнього педагога сприяють спеціальні завдання, що спонукають до багатоваріантного розв’язання. Дуже важливу роль відіграє творча обстановка у процесі навчання, утвердження якої можливе за таких умов: відсутність внутрішніх перепон творчим виявам, організація активної роботи підсвідомості, утримання від оцінювання, відшукування нових асоціацій та зв’язків, розвиток уяви, фантазії (з відповідним контролюванням їх), розвиток професійної чутливості, знаходження сенсу у творчій діяльності [2].
Навчальний процес, який здійснюється за таких умов, передбачає вільне спілкування, обмін думками, ідеями, а найголовніше – особисте залучення майбутніх педагогів початкової школи у творчість.
Найефективнішою моделлю навчання є організація творчого пошуку на основі систематичного вирішення проблем, дискусії та дидактичної гри.
Ділові ігри найреальніше відтворюють ситуації творчого професійного пошуку. У структурі ділових ігор І. Дичківська виділяє чотири етапи:
- Орієнтація – представлення теми, характеристика імітацій та ігрових правил, огляд загального ходу гри.
- Підготовка до проведення – виклад сценарію, ігрових завдань, правил, ролей, процедур.
- Проведення гри – організація і фіксація ігрових дій, коригування неточностей.
- Обговорення гри – описовий огляд-характеристика «подій» гри та їх сприйняття учасниками [2].
Найсуттєвішим моментом ділової гри має бути збереження її своєрідності як ігрової діяльності у межах навчальної, що сприяє можливості для максимального виявлення самостійності, ініціативи, активності і творчості.
Ділові ігри сприяють закріпленню теоретичних знань, формують управлінські вміння, розвивають творчий підхід до моделювання освітніх систем, підвищують ефективність інтелектуальної праці.
Ділові ігри розкривають простір для пошуку самостійного розв’язання професійного завдання, корекції цього процесу. Головними способами у діловій грі є мікровикладання, реалізація педагогічних ситуацій, соціально-психологічний тренінг, дидактичні вистави. Ігрове моделювання охоплює й такі форми творчого пошуку, як мозковий штурм, дискусії тощо..
За ігрового моделювання відбувається перехід навчальної діяльності у навчально-творчу, оскільки створені умови сприяють використанню потенційних можливостей студентів, їх творчих здібностей. Ігрове моделювання дає можливість уникнути педагогічних стереотипів, шаблонів, що особливо важливо у розвитку готовності до нововведень як складової інноваційної поведінки майбутніх педагогів. Під інноваційна поведінкою педагога розуміємо сукупність зовнішніх виявів його особистості, в якій розкривається внутрішнє «Я», спрямовані на зміни складових сучасної системи освіти.
Рефлексивно-інноваційні методи сприяють формуванню інноваційної поведінки майбутнього педагога. Особливість їх полягає у інноваційній відкритості, творчому розумінні кожного педагогічного завдання. Рефлексивно-інноваційні методи допомагають актуалізувати, переосмислити попередній досвід, налаштувати особистість на зацікавлене ставлення до новації.
У реалізації інноваційної поведінки педагога важлива роль належить проблемно-рефлексивному полілогу. Цей метод забезпечує актуалізацію і розвиток творчих можливостей майбутнього педагога до самостійного осмислення проблем інноваційної діяльності, прийняття інноваційних рішень.
Метод позиційної дискусії ефективний під час формування банку даних про різні педагогічні інновації, забезпечення процесу їх критичного аналізу.
Інноваційне навчання переконує у значущості таких напрямів розвитку професійних якостей педагога, як емоційність мислення, формування нового типу спілкування та комунікативних здібностей, розвиток здатності до внутрішнього діалогу як основи самопізнання, проб лематизації спілкування, змінності його способів, зміни ролей.
Реалізацію педагогічної (технологічної) ідеї у шкільну практику здійснюється двома шляхами, а саме: впровадження та освоєння. Незалежно від того, як відбувається трансформація, середовище завжди творить опір новому, навіть за позитивного результату. Але ця ситуація не повинна викликати у майбутнього педагога невпевненість та здивування.
Впровадження інноваційних технологій повинно забезпечуватись умовами: інноваційним потенціалом середовища навчального закладу та інноваційність педагога. Альтернативою до впровадження є освоєння інновації як добровільної активності педагога, що забезпечується: повною інформативність педагогів про інноваційну технологію; наявність банку даних про різні педагогічні інновації; диференціація педагогів за позиціями; забезпечення позитивної мотивації інноваційної діяльності; постійна та обов’язкові науково-методичні навчання (проблемні семінари, конференції, тренінги, ділові ігри, тощо).
Висновки
Формуючи інноваційну поведінку майбутніх педагогів важливо враховувати такі принципи: принцип рефлексії особистості на власний психолого-педагогічний досвід; принцип формування орієнтувально-пошукової позиції педагога щодо будь-яких аспектів свого і запозиченого педагогічного досвіду; принцип формування цілісного підходу до аналізу проблемних педагогічних ситуацій; принцип формування уміння розв’язувати завдання колегіально з іншими учасниками ( колегами, вихованцями).
Реалізація цих принципів забезпечує системність у підготовці майбутніх педагогів до реалізації інноваційної діяльності як у період вузівського навчання майбутнього педагога початкової школи, так і в процесі методичного удосконалення педагогічної майстерності.
Список використаних джерел
- Оцінювання та відбір педагогічних інновацій: теоретико-прикладний аспект. / За ред. Даниленко Л. – К.: Школяр, 2002. – 320 с.
- Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: підручник / І.М. Дичківська. – 2-е вид., доповн. – К.: Академвидав, 2012. – 352 с.
- Химинець В.В. Інноваційна освітня діяльність. \ В.В. Химинець – Ужгород: Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2007. – 364 с.