Таран О.П. Теоретико-методологічні засади супроводу готовності дітей до шкільного навчання

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Перейти до: навігація, пошук

Автор: Таран Оксана Петрівна, cтарший викладач Інституту психології і соціальної педагогіки Київського університету ім. Бориса Грінченка, кандидат психологічних наук, м. Київ


Реформування в напрямі гуманізації сучасної системи освіти досить гостро порушує питання готовності дошкільників до навчання у школі, оскільки це важливий крок у доросле життя, і від того, яким він буде, залежить здатність дитини адаптуватися до нових умов і реалізувати власні потенційні можливості. Отже, задля забезпечення ефективної адаптації дитини до шкільного навчання одним з важливих завдань психологічної служби дошкільного навчального закладу постає психологічний супровід готовності дітей до шкільного навчання, що ґрунтується на розумінні змісту, структури та критеріїв готовності до школи.

Мета статті: визначити провідні теоретичні засади психологічної готовності дитини до школи.

Поняття готовності дитини до школи багатогранне. Воно охоплює фізіологічну, психологічну (особистісну, соціальну, інтелектуальну) та педагогічну зрілість дитини. Успішне розв′язання питань розвитку особистості дитини, підвищення ефективності процесу навчання, подальше професійне становлення та соціальну самореалізацію особистості багато в чому визначає те, наскільки враховують рівень фізіологічної, психологічної та педагогічної готовності дитини до шкільного навчання.

На сучасному етапі суспільного розвитку досить важливим вважають медичний підхід до готовності до школи, що зумовлено значним погіршенням стану здоров'я дітей, зниженням їх функціональних можливостей та збільшенням вимог школи. Основними медичними критеріями готовності до шкільного навчання є: рівень біологічного розвитку дитини (зріст, наявність постійних зубів); стан здоров'я на момент вступу до школи; динаміка захворюваності за попередній рік.

Отже, підставою до відстрочення терміну вступу до школи є:прибавка у зрості за останній рік менше ніж 4 см; відсутність постійних зубів; наявність хронічних хвороб; наявність за останній рік захворюваності частотою 4 та більше разів за тривалості 25 і більше днів; дітей, які не досягли станом на 1 вересня 6 років та 6 місяців, оскільки початок систематизованого навчання раніше визначеного строку призводить до відхилів в стані здоров′я вже на початковому етапі освітнього процесу.

Щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку особливо важливим є комплексне медичне обстеження та висновок медико-психолого-педагогічної комісії стосовно можливості навчання дитини в загальному чи спеціальному навчальному закладі [1].

Також, незважаючи на реформу освіти та впровадження навчання з шестирічного віку, лишається актуальним педагогічний підхід до визначення готовності до шкільного навчання. Основними педагогічними критеріями готовності дитини до шкільного навчання є: навички читання, писання та рахування.

Варто зауважити, що навчально-виховними програми для загальних дошкільних навчальних закладів «Малятко» та «Дитина» більшість вимог школи не передбачено. Спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї висувають вимоги до першокласника, які значно перевищують можливості шестирічної дитини, що є неправомірним. Так, Н.М. Стадненко та інші зазначають, що навички читання та письма потрібно формувати у школі, а у дошкільний віковий період треба закладати лише передумови, які дають змогу дитині більш-менш швидко оволодіти цими навичками у школі. Отже, готовність до школи в межах педагогічного підходу трактують переважно як сукупність знань і умінь, сформованості окремих способів розумових дій (з математики, читання, образотворчої діяльності, іноземної мови тощо), що не може забезпечити повноцінну готовність дитини до навчання. Готовність до шкільного навчання передбачає, крім наявності знань, умінь і способів розумової діяльності, сформованість необхідних особистісних якостей, які допомагають дитині подолати труднощі, пов′язані з ломкою динамічного стереотипу в період переходу з дитячого садочка до школи [4].

Широко й багатогранно подано психологічний підхід до розгляду готовності до шкільного навчання (Л.І. Божович, Л.А. Венгер, А.Л. Венгер, Л.С. Виготський, А.В. Запорожець, В.С. Мухіна і багато інших). Однак, й досі, в сучасній психології немає чіткої визначеності поняття психологічної готовності до шкільного навчання. Отже, в загальному значенні, психологічна готовність до шкільного навчання – це комплексна характеристика дитини, що розкриває рівні розвитку психологічних якостей і є найважливішою передумовою для гармонійного входження дитини у нове соціальне середовище.

Актуальною лишається проблема структурних складників та критеріїв психологічної готовності дитини до шкільного навчання. Так, на основі теоретичного аналізу поглядів І.Д. Беха, Л.І. Божович, Л.А. Венгер, Б.С. Волкова, Н.В. Волкової, Н.І. Гуткіної, В.В. Давидова, Д.Б. Ельконіна, С.Д. Забрамної, А.І. Запорожця, Р.С. Немова, Н.В. Нижегородцева, Л.Г. Парамонової, Н.Г. Салміної, А.А. Харченко, В.Д. Шадрікова, О.А. Шварцман та інших, щодо психологічної готовності дитини до шкільного навчання ми визначили нормативні критерії психологічної готовності дитини до шкільного навчання, систематизувавши їх відповідно до виділених базових складників психологічної готовності. Так, на нашу думку, у психологічній готовності до шкільного навчання можна виділити такі базові складники: інтелектуальна готовність (пізнавальні процеси, сенсомоторні навички, здатність до научуваності); особистісна готовність (мотивація, воля, емоції, спрямованість особистості, самосвідомість); соціальна готовність(комунікативна та соціальна компетентність). Співвідношення базових і похідних складників (параметрів) з критеріями психологічної готовності дітей до шкільного навчання докладно подано в табл. 1.


Таблиця 1

Нормативні критерії психологічної готовності дитини до шкільного навчання

Психологічна готовність до шкільного навчання
Критерії
Інтелектуальна готовність
Сприймання Сформованість зорового сприймання

Розвиток тонкого та достатньо диференційованого зорового аналізу та синтезу, сформованість зорово-просторових уявлень:

  • уміння виокремити фігури з фону;
  • уміння розрізняти предмети та геометричні фігури за їх формою (круглий, овальний, квадратний, прямокутний, трикутний і т.п.);
  • уміння розрізняти предмети та геометричні фігури за розміром (великий, маленький, середній) і розуміти їх співвідношення (великий – маленький, більше – менше; довгий – короткий, довше – коротше; високий – низький, вище – нижче; товстий – тонкий, товщий – тонший; ширший – вужчий, ширше – вужче);
  • уміння визначати місце знаходження предметів і геометричних фігур у просторі відносно один одного, тобто розуміти просторові відношення між ними (високо - низько, вверху – внизу, вище – нижче; далеко – близько, далі – ближче, попереду – позаду; зліва – справа).

Сформованість слухового сприймання

Диференціація звуків мовлення (фонематичний слух):

  • сформованість початкових форм звукового аналізу та синтезу слів;
  • можливість чіткої слухової диференціації акустично близьких звуків.
Увага Довільна увага:
  • достатньо сформовані обсяг, стійкість, розподіл, переключення, концентрація;
  • здатність до тривалого зосереджування.
Пам′ять Довільна пам'ять:
  • сформована вербальна механічна пам′ять, легкість запам′ятовування слів на слух;
  • розвинена образна зорова оперативна пам′ять;
  • наявна здатність до логічного запам′ятання.
Мислення Сформованість основних видів мислення:
  • наочно-дійового,
  • наочно-образного,
  • словесно-логічного мислення (у початковій стадії розвитку);

Сформованість операцій мислення:

  • аналітичне мислення (виділення істотного в явищах навколишньої дійсності);
  • установлення причинно-наслідкових зв′язків та закономірностей між явищами;
  • здатність до порівняння та зіставлення (уміння бачити схоже та відмінне);
  • здатність до узагальнення та умовиводу (вміння міркувати, виділяти загальний спосіб дій, здатність схоплювати ситуацію цілісно, розуміти її зміст та робити висновки).
Мовлення Розвиток діалогічного та монологічного мовлення, як засобу спілкування та передумови оволодіння письмовим мовленням:
  • правильна вимова всіх звуків мовлення (перш за все не повинно бути заміни одних звуків іншими);
  • володіння достатнім обсягом словникового запасу за умови правильного розуміння значення засвоєних слів;
  • уміння граматично правильно оформлювати речення, тобто відповідно до законів граматики з′єднувати окремі слова між собою задля висловлювання закінченої думки;
  • володіння зв'язним мовленням, тобто вміння логічно й послідовно пов′язувати окремі речення між собою для побудови зв′язного вислову.
Сенсомоторика Сенсомоторна координація:
  • розвиток аналізувальних систем (орієнтування у просторі);
  • розвиток дрібної моторики (графічні навички, маніпулювання дрібними деталями, дії з ґудзиками, шнурками, малювання)
  • моторні здібності, рухові навички (уміння бігати, стрибати, лазити, повзати, кидати, ловити; виконання вправ на координацію та спритність).
Научуваність Психологічні передумови оволодіння навчальною діяльністю:
  • здатність розуміти та приймати навчальне завдання;
  • уміння дитини свідомо підпорядковувати свої дії правилу, загально визначеному способу дій;
  • уміння дитини орієнтуватись на систему правил у роботі;
  • уміння працювати за зразком;
  • уміння слухати, розуміти та виконувати інструкції дорослого;
  • уміння сприймати допомогу дорослого;
  • уміння переносити засвоєні знання та способи дій на виконання аналогічних завдань;
  • уміння планувати власні дії та контролювати їх.
Особистісна готовність
Мотивація Достатній рівень мотиваційного розвитку дитини:
  • сформованість мотиву учіння (пізнавальні й соціальні мотиви учіння);
  • позитивне ставлення до учіння;
  • підпорядкованість мотивів (ієрархія мотивів).
Воля Достатня сформованість довільності:
  • здатність тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання;
  • уміння долати труднощі;
  • здатність довести розпочату роботу до завершення;
  • здатність до довільної регуляції поведінки (посидючість);
  • здатність до довільної регуляції поведінки та пізнавальних процесів за допомогою слова.
Емоції Сформованість емоційної сфери:
  • здатність розпізнавати та розуміти невербальні та вербальні прояви емоцій інших людей;
  • розвиток вищих почуттів й емоцій (співчуття, відповідальність, гордість тощо);
  • глибина та стійкість у прояві почуттів;
  • довільність у керуванні емоціями та почуттями.
Спрямованість особистості Сформованість внутрішньої позиції школяра:
  • наявність пізнавальних інтересів (зацікавленість у навчанні, здобуванні знань, умінь і навичок, у отримання нової інформації про довкілля);
  • сформований особистий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять (грамоти і лічби);
  • готовність до зміни соціальної позиції;
  • бажання вчитися, дитина виявляє «почуття необхідності навчання»;
  • допитливість, потреба в самостійному пошуку відповідей на питання, що цікавлять;
  • наявність змістовного уявлення у дитини про підготовку до школи;
  • віддання переваги колективним заняттям перед індивідуальним навчанням удома;
  • дисциплінованість;
  • прийняття традиційного для навчання способу оцінювання (оцінку);
  • визнання авторитету вчителя;
  • виникнення першого схематичного, цілісного дитячого світогляду.
Самосвідомість
  • здатність до рефлексії своєї діяльності;
  • ідентичність особистісна та соціальна (початкові форми);
  • диференційованість образу-Я (Я-реальне і Я-ідеальне);
  • потреба в досягненні успіху;
  • уміння правильно оцінити свої реальні й потенційні можливості;
  • адекватна самооцінка та рівень домагань, відповідний реальним можливостям;
  • Специфічна самооцінка, оцінка «Я» в конкретній діяльності.
Соціальна готовність
Комунікативна компетентність Передумови:
  • наявність потреби та бажання дитини у спілкуванні з однолітками та дорослими;
  • наявність позитивного ставлення до комунікативної діяльності;
  • сформованість комунікативних рис характеру – товариськість, контактність, відгукуваність, сумлінність, наполегливість тощо.
  • Знання:
  • знання та розуміння мовленнєвої культури спілкування;
  • знання та розуміння невербального спілкування;
  • Уміння та навички:
  • сформованість навичок спілкування, уміння вступати в контакт як з однолітками, так і з дорослими;
  • уміння гармонійно поєднувати виразні, вербальні та невербальні засоби спілкування;
  • довільність у спілкуванні з дорослими (уміння прийняти навчальне завдання та вказівку дорослого);
  • здатність до взаємодії на партнерських засадах, (уміння справедливо розподіляти функції, домовлятися, обґрунтовувати свою думку, поступатися, запобігати конфліктам і справедливо їх розв′язувати).
Соціальна компетентність Передумови:
  • усвідомлення свого соціального «Я» (сприймання себе в контексті стосунків з іншими, відчуття своєї належності до певної соціальної групи);
  • здатність почувати себе впевнено за межами дому, в іншому соціальному середовищі (відсутність страху, нерішучості).

Знання:

  • знання основних норм і правил поведінки в соціальному середовищі;
  • розуміння ролі вчителя, що відрізняється від ролі вихователя та матері;
  • розуміння своєї соціальної ролі майбутнього учня, для якого провідна діяльність – навчання.

Уміння та навички:

  • сформованість навичок суспільного життя, дотримання правил і норм поведінки;
  • уміння об′єктивно оцінювати вчинки навколишніх відповідно норм поведінки;
  • здатність і готовність до співпраці;
  • уміння будувати взаємовідносини з однолітками в процесі спільної діяльності (уміння брати до уваги думку іншого, зважати на нього, доброзичливо взаємодіяти);
  • уміння підпорядковувати свою поведінку законам дитячої групи;
  • здатність знаходити своє місце в групі;
  • здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання;
  • сформованість необхідних елементарних трудових умінь та навичок (уміння організувати робоче місце та підтримувати порядок на ньому тощо);
  • сформованість навичок самообслуговування.


У запропонованій табл. 1 узагальнено та систематизовано основні критерії психологічної готовності дітей до шкільного навчання, що подано в психолого-педагогічній літературі. Результати цього узагальнення свідчать про обмеженість розгляду самосвідомості як важливого складника особистісної готовності дитини до шкільного навчання.

Так, аналіз методик дослідження психологічної готовності дитини до школи, запропонованих Н.І. Гуткіною [2], Н.М. Стадненко [4] та інших, свідчить про більшу їх зосередженість на діагностиці інтелекту та дрібної моторики, тоді як особистісний складник шкільної готовності практично не досліджено, а його діагностику, зазвичай, обмежено дослідженням мотивації та самооцінки. Це зумовлено, на думку О.А. Шварцман [5],більшою доступністю для дослідження за допомогою наявних психологічних методик пізнавальних здібностей і зорово-моторної координації, ніж особистості дитини.

На думку багатьох науковців майбутній школяр повинен: мати навички спілкування з дорослими та ровесниками, знати певні норми та правила суспільної поведінки, вміти правильно оцінювати свої реальні та потенційні можливості, мати певні уявлення про себе як особистість. Отже, у дошкільника має бути сформована, відповідно його віку, гармонійна Я-концепція, оскільки особистість дитини для себе та інших людей представлена саме у її Я-концепції, яка має образно-понятійний зміст, забарвлений емоційно-оцінними ставленнями, що зумовлюють дії та поведінку дитини. Під гармонійною Я-концепцієюми розуміємосукупність узгоджених знань дитини про себе, прийняття дитиною себе такою, якою вона є, тобто усвідомлення нею власних переваг та вад, позитивне ставлення до себе, що сприяє саморозвитку та формуванню психологічно й соціально зрілої особистості, здатної до самореалізації в соціальному середовищі.

Унаслідок теоретичного аналізу та узагальнення поглядів Б.Г. Ананьєва, Р. Бернса, Л.І. Божович, Л.В. Бороздіної, А.В. Захарової, О.Л. Кононко, С.Є. Кулачківської, А.І. Ліпкіної, Є.Т. Соколової, В.В. Століна, І.І. Чеснокової, щодо закономірностей розвитку «Я» дітей дошкільного віку та вимогах, викладених у Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні [3] до компетентності дитини у сфері «Я сам», ми визначили нормативні характеристики сформованості Я-концепції у дітей старшого дошкільного віку, які є підсумковими показниками формування особистості у дошкільний віковий період, тобто це необхідна особистісна база дитини, яка переходить до шкільної освітньої системи (табл. 2).


Таблиця 2

Нормативні характеристики сформованості Я-концепції у старшому дошкільному віці

Характеристики Я Нормативний рівень сформованості
Когнітивний складник Я-концепції Я-фізичне
  • Дитина знає та називає основні частини свого тіла, має уявлення про їхню елементарну будову, місцезнаходження, призначення і дію.
  • Добре орієнтується в основних проявах органів чуття.
  • Усвідомлює вікові характеристики: життєвий цикл людини (народження – дитинство – юність – зрілість – старість – смерть); вікові періоди людини (немовля, дошкільник, молодший школяр, підліток, юнак, дорослий, старий).
  • Орієнтується в статевих відмінностях: хлопчик – дівчинка, хлопець – дівчина, чоловік – жінка, дідусь – бабуся.
  • Здатна описати власну зовнішність: зріст (високий, середній, низький), статуру (худий, середній, повний), волосся (колір, довжина, форма), очі (колір), шкіра колір).
Я-психічне
  • Оперує займенником «Я», виробляє елементарні судження про свої досягнення, риси, вчинки.
  • Знає про існування свого внутрішнього світу (думок, почуттів, бажань, ставлень, інтересів).
  • Може розповісти про себе, про свої особистісні якості, уподобання, уміння, бажання.
  • Називає основні емоції (радість, подив, сум, злість, страх, сором, спокій тощо). Орієнтується у специфічних зовнішніх проявах основних емоцій. Установлює причинно-наслідкові та смислові зв′язки між подіями й емоціями. Визначає зміст емоційно забарвлених ситуацій. Упізнає, розрізняє наочне зображення емоцій людини. Здатна охарактеризувати свій емоційний стан.
  • Здатна до порівняння себе з іншими, переважно за ознаками зовнішності, іноді за якісними характеристиками особистості.
Я-соціальне
  • Усвідомлює себе як члена родини, групи, соціуму.
  • Знає свій вік, орієнтується у віці братів і сестер,
  • усвідомлює, хто старший, а хто молодший.
  • Знає своє прізвище, ім′я та по батькові.
  • Усвідомлює власну стать та її незмінність.
  • Орієнтується у складі своєї сім′ї.
  • Знає імена батьків, сестер, братів.
  • Знає, де живе (адресу).
  • Обізнана у професійній діяльності батьків.
  • Орієнтується в основних моральних цінностях і вимогах, приймає їх та керується ними.
  • Розрізняє соціально схвальну поведінку від несхвальної, асоціальної.
  • Розуміє невербальну поведінку людей, їх рухи (рук) та пози, використовувані в спілкуванні.
Я у часі
  • Усвідомлює та переживає своє минуле та сьогодення, орієнтується у пов′язаному з ним майбутньому.
Емоційно-оцінний складник Я-концепції Ставлення до себе
  • Має певну самоповагу, здатна виявляти впевненість у собі, усвідомлює власну гідність.
  • Адекватно ставиться до себе.
Самооцінка
  • Має загальну, адекватну самооцінку;
  • Здатна до критичного ставлення до себе;
  • Здатна виявити помилки у власній діяльності, поведінці та їх усунути.
Рівень домагань
  • Має рівень домагань, що виявляється в цілепокладанні з урахуванням можливостей;
  • Має прагнення до визнання навколишніми
Поведінковий складник Я-концепції Самокерування
  • Дитина здатна до стійкої довільної поведінки;
  • Планує дії на основі внутрішнього мовлення;
  • Керує своїми діями згідно з: попередніми діями; відстроченою в часі інструкцією, зразком, правилом; соціальними нормами поведінки; власним задумом;
  • Активно ставиться до труднощів, здатна докладати вольове зусилля для їх подолання.
Самостійність
  • Самостійно застосовує здобуті способи поведінки у нових ситуаціях;
  • Здатна до прийняття рішення та елементарної відповідальності за нього;
  • Здатна виявляти самостійність у різних ситуаціях.
Я-концепція
  • Дитина має змістовний образ-Я, усвідомлює свої фізичні, психічні, соціальні характеристики. Орієнтується у змінах свого «Я» в часі.
  • Здатна до адекватного самооцінювання, постановки реальних цілей, що відповідають її можливостям, ціннісного ставлення до себе, що виявляється у самоповазі, прийнятті себе, відчутті своєї значущості для інших людей.
  • Здатна до довільної поведінки, що виявляється у здатності до самокерування та самостійності.


Отже, забезпечення формування психологічної готовності старших дошкільників до шкільного навчання ми вбачаємо в безпосередній гармонізації їх Я-концепції як особистості загалом та майбутнього учня зокрема. Задля досягнення цієї цілі психологічною службою дошкільного навчального закладу необхідно здійснювати комплексний, цілеспрямований психологічний супровід за такими напрямами: формування у дошкільників образних і понятійних уявлень про себе та школу через навчально-розвивальні групові заняття психолога (педагога) з дітьми; розвиток здатності усвідомлювати себе та презентувати себе, розвиток вольової сфери, формування мотивації до навчання та позиції школяра, корекція особистісних проявів дитини в поведінці через розвивально-корекційні групові заняття психолога з дітьми; формування сприятливої соціально-психологічної ситуації розвитку через просвітницько-консультативну роботу психолога з батьками та педагогами.



Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама