Юрченко В.І. Актуальні психологічні проблеми вищої школи в Україні
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Yrvi (Обговорення • внесок) (Створена сторінка: Категорія:Наукові праці Категорія:Наукові праці Юрченка В.І. [[Категорія:Матеріали к...) |
Yrvi (Обговорення • внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | [[Юрченко Віктор Іванович]], кандидат психологічних наук, доцент, завідувач [[Кафедра практичної психології Київського університету ім. Бориса Грінченка|кафедрою практичної психології]] [[ІПСП|Інституту психології та соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Впровадження здобутків психологічної науки в педагогічну практику – реальна передумова реформування вищої освіти в Україні на принципах гуманітаризації, демократизації і гуманізації навчального процесу, його спрямованості на особистісне зростання і професійне становлення майбутнього фахівця. | ||
| + | |||
| + | '''Метою''' нашого повідомлення є наукова рефлексія актуальних психологічних проблем вищої школи, вирішення яких буде, на наш погляд, сприяти підвищенню якості вищої освіти, подолання кризи в освітньо-культурній сфері. | ||
| + | |||
| + | '''''По-перше''''', управління системою освітою продовжує мати авторитарний характер. Науково необґрунтовані, безсистемні, політично кон’юнктурні „освітні реформи” пригнічують творчість, ініціативу і відповідальність науково-педагогічних працівників. Немає наступності в управлінських рішеннях, що порушує закономірний процес становлення і розвитку особистості того, хто навчається. Українофобські настанови окремих державних чиновників є реальною загрозою для національної безпеки. | ||
| + | |||
| + | '''''По-друге''''', корупція в політиці, науці і культурі спричинила девальвацію цінності освіти та інтелектофобію. Фахівець із вищою освітою у переважній більшості має низький соціальний статус, його високий освітньо-культурний рівень не є визначальним фактором кар’єрного зростання і професійної самореалізації. Публічна неграмотність і неосвіченість не є перепоною на шляху до політичного олімпу, а диплом про вищу освіту, наукову ступінь або вчене звання можна купити. | ||
| + | |||
| + | '''''По-третє''''', недооцінюється роль духовного і культурного розвитку особистості у процесі професійної підготовки студентів. Як наслідок, багатьом випускникам притаманне технократичне мислення, егоїзм і безвідповідальність, дисоціація ціннісних настанов, домінування переважно матеріальних інтересів, зниження критеріїв оцінки власних вчинків і підвищення агресивності. | ||
| + | |||
| + | '''''По-четверте''''', сучасний ринок праці вимагає конкурентоспроможного фахівця, який відповідає таким вимогам: ґрунтовні професійні знання і вміння, високий рівень самоорганізації, впевненість у собі, готовність ефективно працювати в команді, розвинуті комунікативні, організаторські і творчі здібності, культура мовлення (у т.ч. знання державної та іноземної мови), уміння користуватися сучасними інформаційними технологіями. Важливим є також високий рівень його правової, моральної, екологічної і психологічної культури. | ||
| + | |||
| + | Гуманістична модель фахівця нового типу – спеціаліст, який не лише всебічно і ґрунтовно опанував наукові знання з обраної професії, а й має чіткі світоглядні орієнтири, широке соціальне мислення, наукове бачення загальної картини світу про глобальний світ, його проблеми та шляхи їхнього вирішення. | ||
| + | |||
| + | У зв’язку з цим, завданням ВНЗ є забезпечення умов для реалізації соціальних прав і свобод кожного студента, надання йому відносної культурно-інформаційної свободи та незалежності з врахуванням напряму професійної підготовки, забезпечення умов для здобуття якісної освіти, формування громадянських якостей особистості ХХІ століття – людини з національною самосвідомістю і духом взаєморозуміння між народами, з чіткою власною соціальною позицією і толерантністю щодо поглядів інших, соціально активною і відповідальною за свій вибір. | ||
| + | |||
| + | '''Мета освіти''' сьогодні – виховання в молоді довіри до динамічних знань, формування вміння вчитися і переучуватися, усвідомлювати потребу в розвитку свого творчого потенціалу. Особливе значення має поєднання у змісті вищої освіти передових надбань світового досвіду та національної культури, врахування перспектив європейської інтеграції України та її національних інтересів. | ||
| + | |||
| + | Актуальними психологічними '''проблемами вищої школи''' є також такі: | ||
| + | |||
| + | * готовність першокурсників до навчання у вищій школі та передумови їхньої успішної психологічної адаптації до умов ВНЗ; | ||
| + | * мотивація професійного вибору і навчання студентів, їх професійна ідентифікація та самовизначення; | ||
| + | * проектування індивідуальної траєкторії професійного становлення кожного студента з урахуванням його індивідуальних психологічних особливостей; | ||
| + | * формування позитивної «Я-концепції» як ядра особистості майбутнього фахівця, почуття власної гідності і високого рівня домагань; | ||
| + | * згуртування студентського колективу і запровадження дієвого студентського самоврядування; | ||
| + | * формування у студентів і викладачів громадянської свідомості і національної самосвідомості, патріотичних почуттів і відповідальності за долю держави, турботи про збереження і розвиток української культури, утвердження україномовного освітнього простору; | ||
| + | * розробка критеріїв, показників і методів психологічного контролю за процесом, повноцінністю змісту та умовами психічного розвитку студентів, їхнім особистісним зростанням і професійним становленням; | ||
| + | * запровадження у навчальний процес сучасних інформаційних технологій із урахуванням психологічних особливостей діалогу „людина–комп’ютер”; | ||
| + | * поглиблення психологічної підготовки викладачів, стимулювання їхньої наукової творчості, вдосконалення професіоналізму і педагогічної майстерності; | ||
| + | * налагодження оптимальної педагогічної взаємодії „викладач–студент”, конструктивне розв’язання можливих міжособистісних конфліктів; | ||
| + | * психологічна допомога та підтримка всім учасникам педагогічного процесу, особливо в період нормативної кризи ідентичності та психологічної адаптації. | ||
| + | |||
| + | Студентські роки є визначальним етапом генезису самосвідомості, адже саме в цей період молода людина добивається найвищого інтелектуально-духовного рівня пізнання світу і себе як суб’єкта життєтворчості, наповнює конкретним змістом образ власного «Я», розвиває почуття соціальної ідентичності. Цьому має сприяти вирішення актуальних психологічних проблем вищої школи. | ||
| + | |||
[[Категорія:Наукові праці]] | [[Категорія:Наукові праці]] | ||
[[Категорія:Наукові праці Юрченка В.І.]] | [[Категорія:Наукові праці Юрченка В.І.]] | ||
Поточна версія на 21:55, 23 травня 2010
Юрченко Віктор Іванович, кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедрою практичної психології Інституту психології та соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка
Впровадження здобутків психологічної науки в педагогічну практику – реальна передумова реформування вищої освіти в Україні на принципах гуманітаризації, демократизації і гуманізації навчального процесу, його спрямованості на особистісне зростання і професійне становлення майбутнього фахівця.
Метою нашого повідомлення є наукова рефлексія актуальних психологічних проблем вищої школи, вирішення яких буде, на наш погляд, сприяти підвищенню якості вищої освіти, подолання кризи в освітньо-культурній сфері.
По-перше, управління системою освітою продовжує мати авторитарний характер. Науково необґрунтовані, безсистемні, політично кон’юнктурні „освітні реформи” пригнічують творчість, ініціативу і відповідальність науково-педагогічних працівників. Немає наступності в управлінських рішеннях, що порушує закономірний процес становлення і розвитку особистості того, хто навчається. Українофобські настанови окремих державних чиновників є реальною загрозою для національної безпеки.
По-друге, корупція в політиці, науці і культурі спричинила девальвацію цінності освіти та інтелектофобію. Фахівець із вищою освітою у переважній більшості має низький соціальний статус, його високий освітньо-культурний рівень не є визначальним фактором кар’єрного зростання і професійної самореалізації. Публічна неграмотність і неосвіченість не є перепоною на шляху до політичного олімпу, а диплом про вищу освіту, наукову ступінь або вчене звання можна купити.
По-третє, недооцінюється роль духовного і культурного розвитку особистості у процесі професійної підготовки студентів. Як наслідок, багатьом випускникам притаманне технократичне мислення, егоїзм і безвідповідальність, дисоціація ціннісних настанов, домінування переважно матеріальних інтересів, зниження критеріїв оцінки власних вчинків і підвищення агресивності.
По-четверте, сучасний ринок праці вимагає конкурентоспроможного фахівця, який відповідає таким вимогам: ґрунтовні професійні знання і вміння, високий рівень самоорганізації, впевненість у собі, готовність ефективно працювати в команді, розвинуті комунікативні, організаторські і творчі здібності, культура мовлення (у т.ч. знання державної та іноземної мови), уміння користуватися сучасними інформаційними технологіями. Важливим є також високий рівень його правової, моральної, екологічної і психологічної культури.
Гуманістична модель фахівця нового типу – спеціаліст, який не лише всебічно і ґрунтовно опанував наукові знання з обраної професії, а й має чіткі світоглядні орієнтири, широке соціальне мислення, наукове бачення загальної картини світу про глобальний світ, його проблеми та шляхи їхнього вирішення.
У зв’язку з цим, завданням ВНЗ є забезпечення умов для реалізації соціальних прав і свобод кожного студента, надання йому відносної культурно-інформаційної свободи та незалежності з врахуванням напряму професійної підготовки, забезпечення умов для здобуття якісної освіти, формування громадянських якостей особистості ХХІ століття – людини з національною самосвідомістю і духом взаєморозуміння між народами, з чіткою власною соціальною позицією і толерантністю щодо поглядів інших, соціально активною і відповідальною за свій вибір.
Мета освіти сьогодні – виховання в молоді довіри до динамічних знань, формування вміння вчитися і переучуватися, усвідомлювати потребу в розвитку свого творчого потенціалу. Особливе значення має поєднання у змісті вищої освіти передових надбань світового досвіду та національної культури, врахування перспектив європейської інтеграції України та її національних інтересів.
Актуальними психологічними проблемами вищої школи є також такі:
- готовність першокурсників до навчання у вищій школі та передумови їхньої успішної психологічної адаптації до умов ВНЗ;
- мотивація професійного вибору і навчання студентів, їх професійна ідентифікація та самовизначення;
- проектування індивідуальної траєкторії професійного становлення кожного студента з урахуванням його індивідуальних психологічних особливостей;
- формування позитивної «Я-концепції» як ядра особистості майбутнього фахівця, почуття власної гідності і високого рівня домагань;
- згуртування студентського колективу і запровадження дієвого студентського самоврядування;
- формування у студентів і викладачів громадянської свідомості і національної самосвідомості, патріотичних почуттів і відповідальності за долю держави, турботи про збереження і розвиток української культури, утвердження україномовного освітнього простору;
- розробка критеріїв, показників і методів психологічного контролю за процесом, повноцінністю змісту та умовами психічного розвитку студентів, їхнім особистісним зростанням і професійним становленням;
- запровадження у навчальний процес сучасних інформаційних технологій із урахуванням психологічних особливостей діалогу „людина–комп’ютер”;
- поглиблення психологічної підготовки викладачів, стимулювання їхньої наукової творчості, вдосконалення професіоналізму і педагогічної майстерності;
- налагодження оптимальної педагогічної взаємодії „викладач–студент”, конструктивне розв’язання можливих міжособистісних конфліктів;
- психологічна допомога та підтримка всім учасникам педагогічного процесу, особливо в період нормативної кризи ідентичності та психологічної адаптації.
Студентські роки є визначальним етапом генезису самосвідомості, адже саме в цей період молода людина добивається найвищого інтелектуально-духовного рівня пізнання світу і себе як суб’єкта життєтворчості, наповнює конкретним змістом образ власного «Я», розвиває почуття соціальної ідентичності. Цьому має сприяти вирішення актуальних психологічних проблем вищої школи.