Перегляд вихідного коду сторінки Чернявська О.О. Соціально-педагогічні заклади як центри патріотичного виховання дітей у літній період

Чернявська О.О.

'''СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАКЛАДИ ЯК ЦЕНТРИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У ЛІТНІЙ ПЕРІОД'''

Автор статті акцентує увагу на актуальності формування активної соціальної позиції дітей та учнівської молоді в умовах  соціально-педагогічного закладу як центру патріотичного виховання дітей в літній період. 

'''Ключові слова:'''  активна соціальна позиція, соціально-педагогічний заклад, виховання, патріотичне виховання, національне виховання. 

The article focuses on the relevance of forming active social position of children and youth in terms of socio-educational institution as a center of patriotic education of children in the summer.

'''Keywords:''' active social position, social-pedagogical institution, education, patriotic education, national education.

'''Актуальність та постановка проблеми.''' На сучасному етапі духовного відродження України все більшої гостроти набуває проблема формування активної соціальної позиції, почуття любові до Батьківщини та відданості справі зміцнення державності у підростаючого покоління. Оскільки патріотизм набуває особливого значення та розглядається як важлива складова виховної системи, відтак виникає гостра потреба у створенні такого соціально-педагогічного закладу, який ставив би за мету цілеспрямований та ефективний процес розвитку суб’єкта громадянського суспільства, громадянина – патріота України.
Мета нашої статті полягає у висвітленні специфіки роботи соціально-педагогічного закладу у літній період з проблеми патріотичного виховання дітей, учнівської молоді.
Виклад основного матеріалу. Перш за все, слід зазначити, що соціально-педагогічний заклад - це широкодоступний заклад, який дає змогу дітям  здобувати  знання,  уміння  й  навички    за інтересами, а  також  забезпечує  потреби  особистості  у  творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля [8]. Як відомо, в Україні сьогодні діє розгалужена система соціально-педагогічних закладів, що діють в літній період, створюючи умови для організації змістовного відпочинку та оздоровлення дітей включаючи їх в діяльність за принципом задоволення їхніх пізнавальних інтересів. Мережа соціально-педагогічних закладів сьогодні включає, наприклад: профільний, наметовий табір, заміський табір з цілодобовим перебуванням, дитяче літнє містечко, майданчики при школах, ЦСССДМ, лікарнях та ін.. [5].
Колом науковців діяльність соціально-педагогічних закладів на сучасному етапі  розглядається як особливо організований процес, який з самого початку орієнтований на  створення сприятливих умов для реалізації наявного, за Є.В. Андрієнко, «природного потенціалу дитини відповідно до її духовних потреб, різноманітності видів діяльності, свободи вибору дитиною профілю програм та часу їх освоєння» [1]. Ідучи в ногу з часом, О.Бояринцев одним з провідних напрямків роботи соціально-педагогічного закладу визначає патріотичне виховання, адже, виховання патріота, незважаючи на те, що це копіткий процес, має бути основою діяльності соціально-педагогічних закладів [4].
За концепцією національного виховання, метою діяльності соціально-педагогічних закладів з патріотичного виховання є сприяння посиленню моральної складової в загальній системі формування у дітей національної гідності та особистісних рис громадянина Української держави, готовності до виконання громадянських та конституційних обов’язків, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, набуття соціального досвіду, фізичної досконалості, художньо-естетичної, інтелектуальної, правової, трудової, екологічної культури, розвиток психологічних і професійних якостей.
В свою чергу, досягнення мети патріотичного виховання вимагає від вихователів, працівників соціально-педагогічного закладу, дотримання різноманітних підходів до організації процесу патріотичного виховання:
	науковий підхід до процесу формування патріотизму у дітей  передбачає те, що дія загальних закономірностей його становлення  опосередковується впливом конкретно історичних умов життєдіяльності даного суспільства і кожного його суб’єкта зокрема. 
	так,конкретно-історичний підхід допомагає збагнути й сформулювати специфічні, найбільш актуальні на даному етапі розвитку українського суспільства завдання патріотичного виховання. 
	діяльнісний підхід полягає в тому, що особистість дитини формується інтенсивніше, якщо вона любить Батьківщину не лише на словах, а й на ділі, якщо  бере реальну участь в діяльності, в якій апробуються на практиці громадянські цінності. 
	проте, у патріотичному вихованні дітей особливого значення набуває особистісно-орієнтований підхід, коли в центрі стоять інтереси дитини, її потреби, можливості та права. 
Зазначимо, що соціально-педагогічні заклади в процесі патріотичного виховання вирішують наступні завдання:
-	виховання у дітей почуття гордості за Українську державу;
-	формування високих моральних цінностей, патріотизму, етнічної та національної самосвідомості, любові до рідної землі, держави, родини, народу, визнання духовної єдності населення всіх регіонів України, спільності культурної спадщини та майбутнього;
-	залучення дітей до практичної діяльності, спрямованої на формування національної свідомості, патріотизму, активної громадянської позиції, мотивації здорового способу життя;
-	забезпечення сприятливих умов для самореалізації підростаючого покоління  в Україні відповідно до їх інтересів та можливостей;  
-	сприяння набуттю дітьми соціального досвіду, успадкування духовних та культурних надбань українського народу; 
-	формування расової, національної, релігійної терпимості, розвиток дружніх відносин між представниками різних етнічних груп;
-	формування здорового способу життя, прагнення до фізичного саморозвитку, сприяння протидії негативним впливам і явищам, які існують у сучасному суспільстві;
-	підтримка та пропагування сімейних цінностей.
Враховуючи вікові особистісні новоутворення дитини, І.Д.Бех акцентує увагу вихователів, педагогів на тому, що треба зважувати факт того, що  процес патріотичного виховання розпочинається у 6 років. Відбувається не просто наростання тих компонентів ціннісних орієнтацій, які попередньо склались в процесі здійснення шестирічними дітьми предметно-практичної діяльності та навчальної діяльності, а й принципово змінюються ціннісні орієнтації у всіх сферах відносин дитини, яка активно долучається до норм суспільства і на новому рівні оцінює суспільно корисні справи[2, с. 99-101]. Вважаємо, що при цьому вихователю слід обов’язково спиратись на здобутий особистістю дитини морально-духовний фундамент в дошкільному віці та в процесі родинного виховання.  
Однодумцем І.Д.Беха з цього питання є й О.Бояринцев, який наголошує на тому, що патріотичне виховання, включаючи в себе цільопокладальні, суспільні, організаційні, функціональні та інші аспекти, є комплексним явищем, який має охоплювати своїм впливом підростаюче покоління та пронизувати усі сторони їхнього життя [4].  Виходячи з вищезазначеного та заручаючись Державною програмою патріотичного виховання населення, патріотичне виховання дітей в умовах соціально-педагогічного закладу, вважаємо,  має здійснюватись за такими напрямами:
-	державний (базується на забезпеченні державою системи патріотичного виховання);
-	соціальний  (ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, традицій українського народу);
-	військово-патріотичний (передбачає вивчення військової історії України, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни);
-	героїко–патріотичний (полягає у вихованні почуття гордості щодо героїчних дат та вчинків предків);
-	спортивно–патріотичний (розвиток вольових якостей, виховання сили, мужності, дисциплінованості в процесі заняття фізичною культурою та спортом);
-	психолого-педагогічний (ґрунтується на вивченні психологічних особливостей підростаючого покоління);
-	історико–краєзнавчий (організація заходів, направлених на пізнання історико–культурної спадщини народу);
-	правовий (передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури) [9].
Підкреслимо, що виховуючи покоління патріотів, змістом роботи соціально-педагогічного закладу передбачається:
-	цілеспрямований педагогічний вплив на особистість дитини з метою збагачення її знань про Батьківщину (вивчення історії України та процесів державотворення, боротьби та здобуття Україною статусу незалежної, суверенної, демократичної держави);
-	формування умінь і навичок моральної поведінки, розвиток потреби у діяльності на користь України;
-	просвітницька робота з метою вивчення біографій та творчих доробків славетних особистостей, чиє життя пов’язане з Україною у соціально-економічній, політичній, культурній сферах тощо;
-	вивчення Державного гімну, історії та змісту державних символів;
-	формування психологічної та фізичної готовності до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів держави, підвищення престижу і розвиток мотивації до державної та військової служби; 
-	відродження та розвиток українського козацтва як важливої громадської сили військово-патріотичного виховання дітей; 
-	виховання здатності протидіяти проявам аморальності, бездуховності, антигромадської діяльності.
Не можна не погодитись з І.Д.Бехом стосовно того, що вихователю, який залучається до організації патріотичного виховання потрібні базові «широкі знання конституційних і правових норм, державної політики, сформованість патріотичних думок та дієвих заходів з відстоювання національних форм життєдіяльності і поведінки в усіх сферах суспільного життя». Отже, погоджуючись з І.Д.Бехом, можна визначити патріотичне виховання як комплексну, системну і цілеспрямовану діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, школи, інших соціальних інститутів щодо формування у підростаючого  покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави [3].
Діяльність соціально-педагогічного закладу з патріотичного виховання дітей регламентована певними принципами:
-	національної спрямованості (передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури); 
-	культуро відповідності ( передбачає єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, традиціями та звичаями); 
-	полікультурності ( інтегрованість української культури  у європейський та світовий простір, формування у підростаючого покоління відкритості, толерантного ставлення до інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської);  
-	соціальної відповідності  (обумовлює необхідність узгодженості змісту і методів патріотичного виховання реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес);
-	раціонального поєднання різних видів діяльності, дотримання балансу інтелектуальних, емоційних і рухових навантажень, розвивальний характер патріотичного виховання, заснований на дитячій  активності.
-	самоактивності і саморегуляції – сприяє розвитку у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках [6]. 
Проте, найважливішим принципом роботи соціально-педагогічного закладу залишається принцип інтересу. Цей принцип обумовлений тим, що діяльність соціально-педагогічного закладу в значній мірі диктується особистими потребами вихованців, а інтерес виступає в якості її домінуючого мотиву. Тобто діяльність соціально-педагогічного закладу будується за постулатом «не діти для програми, а програми для дітей». Діяльність соціального педагога при цьому спрямована на пробудження дослідницької активності дітей не заради їх однобокого вдосконалення в певній галузі знань, а навпаки, поглиблення цих знань супроводжується розвитком інтересу до інших напрямків науки, техніки, мистецтва, широкої всебічної культури. 
В роботі соціально-педагогічного закладу з патріотичного виховання передбачається повнота інтелектуального життя і духовна єдність, які полягають у випробуванні якомога більшої кількості почуттів (естетичних, гуманних, дружніх), утвердженням в колективі поваги, гідності, справедливості у взаєминах між особистостями. 
Важливе місце у системі патріотичного виховання в соціально-педагогічному закладі посідає утвердження загальнолюдських моральних цінностей: правди, любові, справедливості, доброти, працелюбності, інших чеснот. При цьому важливе місце посідає не стільки просвітницька діяльність, скільки перетворення моральних знань у переконання, стійкі моральні почуття і вчинки вихованців. Як зазначає Л.Кулішенко, соціальному педагогу у практичній діяльності слід зважати на перевагу почуттєвого над раціональним в українському національному характері, та, опираючись на позитивні риси, послаблювати негативні [7].
	 Патріотичне виховання в умовах соціально-педагогічного закладу ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності, а також мають пробудити в дитячих серцях любов до рідної країни з її багатою та різноманітною природою. Ефективність патріотичного виховання значно зростає, коли воно спирається на народну мораль, традиції, звичаї, обряди.
Для того щоб соціально-педагогічний заклад, заклад відпочинку та оздоровлення в умовах літніх канікул допомагав вихованню патріотичних почуттів,  вихователю треба пам’ятати, що життя дітей в ньому повинно бути насиченим, цікавим, таким, щоб запам’яталося надовго, стало системою радісних дитячих спогадів. Дуже важливо, щоб дитина полюбила його. Відбувається це тоді, коли спеціалісти закладу з повагою ставляться до кожної дитини, знають її найкращі риси і сприяють їх розвитку у процесі ігор, свят, цікавих занять і т.д. Позитивні почуття стають міцними, якщо діти вкладають свою працю в покращення умов перебування  в закладі (наприклад, беруть участь в озелененні ділянки, в оформленні приміщення до свят). 
Одним з прикладів такого соціально-педагогічного закладу є «Мистецька Січ», створена  козаками куреня імені Івана Сірка в місті Прилуки. Назва «Січ» засвідчувала спадкоємність військово-патріотичних традицій славетної запорізької Січі, продовження козацьких традицій. 
Мета створення «Мистецької Січі» полягає у вихованні всебічно розвиненої,  високоосвіченої, соціально активної особистості, здатної до  самовдосконалення та самореалізації, виховання у неї почуття відповідальності на засадах патріотизму та християнської моралі.  До завдань діяльності даного закладу варто віднести:
-	підвищити статус патріотичного виховання в українському суспільстві;
-	сприяти ефективному використанню національних традицій, сучасного світового та вітчизняного педагогічного досвіду в сфері патріотичного виховання;
-	сприяти забезпеченню духовно-морального розвитку дітей, високої  політичної  культури  та  трудової  моралі, сприяти утвердженню соціального оптимізму в світогляді населення;
-	забезпечити військово-патріотичне виховання дітей, моральну, фізичну та розумову підготовку;
-	створити умови для поширення історичних звичаїв українського народу, вивчення історії рідного краю, утвердження в   масовій   свідомості    дітей високих  моральних цінностей; 
-	сприяти відродженню на нових теоретико-технологічних засадах системи патріотичного виховання дітей.
Процес патріотичного виховання дітей ґрунтується на українській національній ідеї і сприяє формуванню всебічно  розвиненої,  високоосвіченої,  соціально активної особистості,   здатної    до    самовдосконалення    та самореалізації, виховання у неї почуття відповідальності, високої духовності. Патріотичне виховання козаків «Мистецької Січі» здійснюється за такими напрямами:
-	туристично-краєзнавчий (спрямовується на залучення дітей до активної діяльності з вивчення історії рідного краю, оволодіння практичними уміннями та навичками з туризму та краєзнавства);
-	еколого-натуралістичний (передбачає оволодіння знаннями про навколишнє середовище,формування екологічної культури особистості);
-	художньо-естетичний (який забезпечує розвиток творчих здібностей, оволодіння знаннями в сфері вітчизняної і світової культури та мистецтва);
-	спортивний (забезпечує розвиток фізичних здібностей дітей, створення необхідних умов для повноцінного оздоровлення, загартування, змістовного відпочинку і дозвілля);
-	військово-патріотичний (забезпечує належний рівень підготовки вихованців до військової служби);
-	інформаційний (спрямований на поглиблення пізнавальних інтересів дітей, підвищення їх інформаційної культури);
-	соціально-реабілітаційний (забезпечує соціальне становлення та розвиток інтересів, здібностей, нахилів, потреб у самореалізації дітей, підготовку їх до активної професійної та громадської діяльності, організацію їх змістовного дозвілля та відпочинку);
-	оздоровчий ( забезпечує необхідні умови для змістовного відпочинку та передбачає прищеплення дітям навичок здорового способу життя).
Висновки. Отже, виходячи із вищезазначеного, треба враховувати, що патріотичне виховання в умовах соціально-педагогічного закладу - процес динамічний, який базується на інтересах вихованців, співпраці вихованців, педагогів, сім'ї , що проходить під час дозвілля, в максимально комфортних психологічних умовах взаємовідносин. Рівень патріотичного виховання дітей в педагогічному процесі соціально-педагогічного закладу можна співвіднести зі стадіями соціалізації. На першому рівні відбувається засвоєння дітьми норм та цінностей народу. На другому - відбувається втілення дітьми засвоєного досвіду при пошуках свого місця в соціумі. І на третьому - зміна, перетворення власної особистості та оточення, при внесенні особистісного досвіду в культурні традиції соціуму.
Зазначимо, що результатом патріотичного виховання в умовах соціально-педагогічного закладу є національно-патріотична вихованість дітей, яка забезпечується: цілеспрямованим процесом відображення української історії і культури у свідомості особистості (пізнавальний компонент) ; створенням умов безпосереднього переживання дітьми ставлення до культурного, господарського життя та суспільно-громадських явищ, до інших людей, до себе самого та до своїх дій (почуттєвий компонент); виробленням потреби ціннісних ставлень та реальних дій особистості дитини у розбудові національного життя і взаємодії з оточуючим світом (поведінковий компонент) .






'''Список використаних джерел'''

1.	Андрієнко Є.В. Соціальна психологія: Навч посібн для студентів ВНЗ // Під ред. В.А. Сластьоніна. - М., 2000
2.	Бех І.Д. Виховання особистості: Сходження до духовності/ Іван Дмитрович Бех.- К.: Либідь, 2006.-272с.
3.	Бех І.Д. Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді / І.Д.Бех, К.І.Чорна. – К. – 2006. – 39 с.
4.	Бояринцев О. Молодь і студенти у громадянському житті суспільства: участь та патріотичне виховання / О. Бояринцев // Вісник Інституту розвитку дитини. Сер. : Філософія, педагогіка, психологія . - 2013. - Вип. 28. - С. 93-100.
5.	Коваленко Є.І.Літня практика студентів факультету психології та соціальної роботи в соціально-педагогічних закладах: Методичні рекомендації/ Є.І.Коваленко, Н.С.Останіна. -Ніжин: Видавництво НДУ ім.М.Гоголя, 2008.-33с.
6.	Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української держави //Педагогічна газета. – 2000. – № 6 (72), червень. – 6 с.
7.	 Кулішенко Л. Ідеал національного виховання: сучасне бачення проблеми // Світогляд - Філософія - Релігія: Зб. наук. пр. — Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2011. — № 2(2).
8.	Постанова Міністерства освіти Республіки Білорусь №14 "Про затвердження Положення про соціально-педагогічний заклад" [Електронний ресурс]. -2004 Режим доступу: http://pravo.levonevsky.org/bazaby09/sbor36/text36803.htm 
9.	Ясєв Г. Державна програма патріотичного виховання населення : пропозиції Державного комітету України у справах ветеранів та проект Програми / Ясєв Г. // Світ дитячих бібліотек. -2003. -№2. –С.4.