Перегляд вихідного коду сторінки Савченко Т.О. Розвиток толерантності учнів початкової школи до культури інших народів засобами іноземної мови

[[Савченко Тетяна Олегівна]] – студентка [[Педагогічний інститут|Педагогічного інституту]] [[КМПУ|Київського університету імені Бориса Грінченка]], спеціальність «[[Початкова освіта]]», кафедра [[Кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка | іноземних мов і методик їх навчання]] [[КМПУ|Київського університету імені Бориса Грінченка]]


'''У статті зібрано та проаналізовано різні визначення поняття “толерантність” учня початкового ступеня навчання. А також зроблено спробу визначення етапів розвитку вище зазначеної якості особистості.'''

''Ключові слова'': '''толерантність, учні початкової школи, іноземна мова, етапи формування толерантності.'''


'''В статье проанализированы разные определения понятия "толерантность" ученика начального этапа обучения. А также сделана попытка определения  этапов формирования выше отмеченного качества личности.'''

''Ключевые слова'': '''толерантность, ученики начальной школы, иностранный язык, этапы развития толерантности.'''


'''Different determinations of concept "tolerance" of pupil of initial degree of studies are collected and analyzed in the article. The attempt of determination of stages of forming of the higher noted quality of personality is also done.'''

''Key words'': '''tolerance, students of initial school, foreign language, stages of development tolerance.'''

== Актуальність теми==

Проблема толерантності як однієї з провідних якостей особистості на сучасному етапі розвитку суспільства є предметом вивчення філософії, соціології, психології, етнографії, історії, релігієзнавства, культурології та інших наук. Для педагогіки вона набула особливого значення в останнє десятиліття в умовах гуманістичного виховання. 

Україна, на початку XXI століття перебуває на етапі трансформації суспільного розвитку і радикальних перетворень у сфері освіти.

Одним із пріоритетних завдань навчання іноземної мови визнається формування в учнів соціокультурної компетенції, що передбачає наявність знань про національно-культурні особливості країни, мова якої вивчається, про норми мовленнєвої та немовленнєвої поведінки її носіїв і вміння моделювати свою поведінку відповідно до цих особливостей і норм, а також виховання в учнів початкової школи толерантності. Тим самим сучасна концепція мовної освіти робить важливий акцент на необхідності не обмежувати вивчення іноземної мови її вербальним кодом, а формувати у свідомості учня "картину світу", притаманну носієві цієї мови як представникові певної культури і певного соціуму.  Адже існування національно-культурного простору є соціально обумовленим.

Національна приналежність визначається не лише проживанням на одній території, але й функціонуванням однієї мовної системи. Мова покликана допомагати розуміти особливості психічного відображення, узагальнення та перетворення дійсності представниками різних національно-культурних просторів. Опанування мови, яка є для індивіда іноземною, передбачає розуміння психічних особливостей розвитку її носіїв та толерантне ставлення до культурі та традицій народу, мова якого вивчається. З іншого боку, прагнення до опанування іноземної мови визначається потребами сучасного соціуму.

Отже, чи є толерантність важливою якістю особистості учня початкового ступеня навчання, необхідною для його сьогоденної соціалізації?!


== Аналіз досліджень ==

Дослідженням проблеми міжетнічної толерантності і типологією культури займаються ряд учених, зокрема Л. В. Засєкіна [5], Ю. М. Лотман [7], Леонтьєв О.О. [6], Гасанов М.М.  [2] та інші.

Проблематика психолінгвістичних особливостей опанування іноземних мов широко обговорювана в працях М. І. Жинкіна [4], Л. В. Щерби [11].

Б. В. Бєляєв опанування мови розуміє як видозмінення мисленнєвої сфери суб’єкта з метою досягнення мислення іноземною мовою і розвитку відчуття мови. Відтак, опанування мови, яка не є рідною для мовця, реалізує вплив на організацію його пізнавальної сфери. Водночас, відчуття мови має місце у випадку розуміння особливостей вживання та позиціювання окремих лексично-стилістичних одиниць, що є притаманними носіям цієї мови.

Національно-культурні компоненти, що виражають специфіку пізнання носіїв різних мов, втілюються у прототипах та етнічних стереотипах. На думку Ю. М. Лотмана[7], культура є колективним інтелектом, який має свої власні пізнавальні механізми і процеси пам’яті, що сприяє створенню умов для комунікації.

Питання про країнознавчий, лінгвокраїнознавчий та соціокультурний аспекти навчання іноземної мови, про зміст комунікативної компетенції знайшло теоретичне обґрунтування у працях багатьох вчених (М. Аріян, Є. Верещагін, І. Воробйова, Н. Гез, М. Євтух, 
І. Зимня, Н. Ішханян, В. Костомаров, О. Леонтьєв, Ю. Пассов, В. Редько, В. Сафонова, 
Л. Смелякова, Г. Томахін, В. Топалова, P. Adler, D. Brown, M. Byram, E. Hall, R. Lado та ін) [9].

Головним змістом навчання іноземної мови визначають необхідність навчити учнів іншомовного спілкування взагалі і спілкування іноземною мовою в межах визначених програмою. Виховною метою  у процесі формування іншомовної комунікативної компетентності учнів, зокрема учнів початкового ступеня навчання, є виховання толерантності, їх моральних якостей, гуманного ставлення до представників інших народів та їх культур. Досягнення такої мети можливе, на наш погляд, за допомогою  відповідного підбору навчального матеріалу полікультурної тематики, проведення тематичних заходів, присвячених знаходженню спільного та відмінного у рідній та іноземній культурах, профілактичних бесід на глобалізаційні та патріотичні теми. 

В останні роки посилилась увага науковців до феномену  поняття “соціокультурна компетенція” як одного з важливих показників готовності особистості до міжкультурної комунікації, а значить актуальною є й толерантність як основа для вироблення здатності приймати різне й спільне, вивчаючи традиції, культуру народу, мова якого вивчається. Ця проблема наразі є такою, що досліджується вченими. У більшості наукових праць вона, здебільшого, розглядається у контексті навчання у основній школі (Н. Гез, О. Коломінова, З. Корнаєва, О. Первак, Ю. Пассов). 

Важливого значення, на нашу думку, набуває визначення алгоритму виховання толерантності засобами іноземної мови й на початковому етапі навчання іноземної мови.

Таким чином, соціальна і педагогічна значущість проблеми формування толерантності та необхідність визначення основних її характеристик та особливостей організації навчального процесу з іноземної мови, який забезпечував би достатній рівень її сформованості в учнів початкових класів відповідно до її основної мети навчання– підготовки до міжкультурної комунікації – зумовили актуальність вибору теми статті.

У цей час практично ніхто не заперечує той факт, що іноземна мова, поряд з навчанням спілкуванню і підвищенням рівня загальної професійної культури, має ще й значне виховне значення. У сучасних умовах – це готовність сприяти налагодженню міжкультурних зв'язків, представляти країну на міжкультурних інтеракціях, ставитися з повагою до духовних цінностей інших культур. Відповідно основна мета навчання іноземної мови може бути досягнута тільки при адекватному розвитку навичок толерантного ставлення до представників інших культур у молодших школярів, соціокультурної компетенції, оскільки вище зазначена компетенція передбачає виховання комунікативно активної особистості, здатної забезпечити адекватне міжкультурне спілкування, діалог культур, який у свою чергу зумовлює знання власної культури й культури країни, мови яких вивчаються.

Розуміння того, як географічне положення і клімат країни визначають її побут, економіку і традиційні зв'язки, знання основних тенденцій розвитку історії, видатних подій і людей, релігійних вірувань й обрядів полегшує завдання міжкультурного спілкування, уміння знаходити загальне й відмінне у наших традиціях і стилях життя, вести діалог на рівні, проявляти толерантність до культури інших націй [10].


== Постановка мети дослідження ==

Отже, метою статті є уточнення змісту поняття “толерантність” учня початкового ступеня навчання, визначення засобів її формування, а також дослідження етапів розвитку толерантності учнів початкових класів.


== Виклад основного матеріалу ==

Виходячи з вище зазначеного, варто наголосити, що оволодіння іноземною мовою як засобом міжкультурного спілкування неможливо без паралельного вивчення відповідної культури.

У довідниковій літературі існують різні визначення поняття “толерантність”, оскільки науковці по-своєму розуміють та інтерпретують це поняття.

Електронна енциклопедія “Вікіпедія” дає таке визначення цього поняття:
толерантність - (від лат. tolerantia – терпіння)  у загальному значенні здатність приймати щось, не схвалюючи це. На індивідуальному рівні – це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також – особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань є умовою стабільності та єдності суспільств, особливо тих, які не є гомогенними ні у релігійному, ні в етнічному, ні в інших соціальних вимірах [12].

Тлумачний словник визначає це поняття так: толерантність - поблажливе, терпиме ставлення до чиїхось думок, поглядів, вірувань тощо [14].

Толерантність — ставлення, під час якого людина визнає, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж вона сама. «Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку» (Вольтер).

Толерантність — це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. (Ст.1 Декларації принципів толерантності, ЮНЕСКО, 16.11.1995)  [15].

Отже, аналізуючи всі вище вказані дефініції, можемо сказати, що толерантність учня початкового ступеня навчання– це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення його особистості. Формуванню толерантності  учнів на уроках іноземної мови сприяють знання про культуру країни, мову якої вивчають, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань.  

Проблема культури спілкування, толерантного ставлення до його учасників - одна з найгостріших як в школі, так і в суспільстві загалом. Розуміючи, що ми усі різні і що потрібно сприймати іншу людину таким, яким він є, ми не завжди поводимося коректно і адекватно. Важливо бути терпимим по відношенню один до одного, що зазвичай нелегко. "Педагогіка співпраці" і " толерантність" - ті поняття, без яких неможливі які-небудь перетворення в сучасній школі. Шлях до толерантності - це серйозна емоційна, інтелектуальна праця і психічна напруга, воно можливе тільки на основі зміни самої себе, своїх стереотипів, своєї свідомості.

Ми приєднуємось до позиції, яка свідчить про те, що процес формування толерантності у молодших школярів у процесі вивчення іноземної мови буде ефективнішим, якщо: 
- розроблена система розвитку толерантності, що забезпечує можливості оволодіння необхідними цілями, завданнями, принципами, знаннями, уміннями толерантного характеру; 
- організація процесу толерантного виховання спрямована не лише на активізацію учбово-пізнавальної роботи, але і на створення 
умов для включення молодших школярів в різні види соціально-значимої діяльності в школі і сім'ї; 
- педагогічні умови формування толерантності включатимуть пізнавальний, особовий і комунікативний блоки.

Виходячи з даних критеріїв, можна виокремити такі етапи формування толерантності молодших школярів:
#Організаційно-підготовчий.  Діагностика толерантних установок молодших школярів і членів їхніх родин. Вчитель на цьому етапі проводить анкетування учнів початкової школи і членів їхньої родини з питань толерантних установок.
#Інформаційне забезпечення. Забезпечення інформованості з проблеми толерантності, підвищення толерантної культури як самих молодших школярів, так і членів їхніх родин. На цьому етапі вчитель має проводити різноманітні бесіди, лекції, позакласні заходи за відповідною тематикою. Наприклад: «Many men, many minds», « How many languages you know, so many times you are a man» та ін.
#Формування толерантного мислення в родині. Розвиток толерантних якостей у членів родини та самоаналізу на основі рефлексії;

- розвиток комунікативних навичок;

- розвиток моральної сфери підлітків.

Згідно програми з іноземних мов для загальноосвітніх шкіл (2001) головною метою навчання іноземній мови (ІМ) є формування іншомовної комунікативної компетенції (ІКК), яку розуміють як здатність до міжкультурного іншомовного спілкування [16 ].

Соціокультурна компетенція передбачає “знайомство тих, хто навчається, з національно-культурною специфікою мовленнєвої поведінки і здатністю користуватися елементами соціокультурного контексту, релевантними для породження і сприйняття мовлення з точки зору носіїв мови. Ці елементи – звичаї, правила, норми, соціальні умовності, ритуали, соціальні стереотипи, країнознавчі знання та інші” – підкреслює Є. Азимов [1].

Розвиток толерантності може бути досягнутий у результаті соціокультурної освіти на уроці іноземної мови, а також за рахунок інших дисциплін. Додаткові джерела соціокультурної інформації такі, як література, ЗМІ, Інтернет, фільми, можуть служити істотним доповненням [1].

Не менш важливу роль у формуванні уявлень про культуру країни, мова якої вивчається, відіграють чинники рідного соціокультурного середовища, визнання унікальності власної культури, яке слугує основою для розвитку толерантного ставлення до інших культур, адже знання та поважне ставлення до власної національних надбань  сприяє вмінню поважати інші культури.


== Висновок ==

У сучасному суспільстві в епоху загальноєвропейського розвитку змінюється й росте статус іноземної мови як навчального предмета, оскільки на сьогодні основним завданням освіти , зокрема її початкової ланки, є не просто надання іншомовних  знань, а формування особистості учня, який буде спроможний використати отримані іншомовні уміння й навички з позамовною метою.

Викладання іноземної мови у молодших школярів сьогодні повинно сприяти усвідомленню особливостей національної культури своєї країни й повідомляти певні відомості про розходження між культурами, що у результаті слугуватиме формуванню соціокультурної компетенції та виховання в учнів-початківців  толерантності до культури народів інших країн.

Сприйняття світу одним народом не завжди збігається зі сприйняттям світу іншим, тобто у кожного народу система сприйняття, мислення, поведінки, емоцій різна в силу різних умов проходження соціалізації. Важливе значення мають також традиції і звичаї народу, територіально-географічне розташування. Навіть запозичення елементів однієї культури іншою не завжди відбувається як механічний процес і не завжди є автоматичним наслідком культурних контактів. Коли відбувається процес запозичень, елемент, що запозичується часто, переосмислюється й здобуває в іншій культурі інше значення, ніж мав у тій, звідки був запозичений.

Толерантність стала невід’ємною частиною у навчанні іноземним мовам. Надзвичайно актуальним питанням є виховання толерантності засобами іноземної мови молодших школярів, адже, як відомо, початковий етап є грунтом для мотивованого навчання  іноземної мови упродовж усього курсу її вивчення. 


== Список використаних джерел ==

#Азимов Э. Г., Щукин А.Н. Словарь методологических терминов (теория и практика преподавания языков). – Санкт – Петербург: «Златоуст», 1999. – с. 333.
#Гасанов М.М. Про культуру міжнаціонального спілкування /М. М. Гасанов/ / Соціально-політичний журнал.- № 3.-1997.. С. 233
#Гасанов М.М. Особливості формування культури міжнаціонального спілкування в багатонаціональному регіоні. / М. М. Гасанов/ / Педагогіка.- № 5.-1994. 
#Жинкин, Н. И. Речь как проводник информации / Н. И. Жинкин.– М. : Наука, 1982. – 157 с.
#Засєкіна, Л. В. Структурно-функціональна організація інтелекту / Л. В. Засєкіна. – Острог : Вид-во Нац. ун-ту “Острозька академія”, 2005. – 370 с.
#Леонтьєв О.О. Психологія спілкування. - Тарту. 1974
#Лотман, Ю. М. Семиосфера / Ю. М. Лотман. – СПб. : Искусство – СПб, 2004.– 740 с.
#Програма з англійської мови для університетів/інститутів (п’ятирічний курс
навчання) : проект / колектив авт. : С. Ю. Ніколаєва, М. І. Соловей (керівники) та ін. ;Київ. держ. лінгв. ун-т та ін. – К., 2001. – 245 с.
#Словарь лингвистических терминов./Сост. О.С. Ахманова. – М.: Советская энциклопедия, 1969.
#Соковова Е.Н. Цели обучения иностранному языку на современном этапе [Текст] / Е.Н. Солокова // ELT News & Views. – 2000. – С. 6.
#Щерба, Л. В. Избранные работы по русскому языку / Л. В. Щерба. – М. Учпедгиз, 1957. – 187 с.
#http://ru.wikipedia.org.
#http://www.tolerance.sumy.ua
#http://language.br.com.ua/
#http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_503
#http://bogodarovosh.ucoz.ua/load/metodichni_materiali/inozemna_mova_programa_dlja_zagalnoosvitnikh_navchalnikh_zakladiv_5_9_klasi/2-1-0-11


[[Категорія:Наукові праці]]
[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць]]
[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць. - Випуск 7]]
[[Категорія:Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка]]
[[Категорія: Кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка]]
[[Категорія:Наукові праці студентів Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка]]
[[Категорія:Конференція «Іншомовний комунікативний простір: соціокультурний вимір»]]
[[Категорія:Статті з педагогіки]]
[[Категорія:Для аспірантів]]
[[Категорія:Для магістрантів]]
[[Категорія:Для науковців]]
[[Категорія:Для студентів]]

{{Збірник_наук._праць._-_Випуск_7}}