Перегляд вихідного коду сторінки Витоки Вищої освіти України: психологопедагогічна діяльність І.О.Сікорського (початок ХХ століття)

'''Автор: [[Слободянюк Т.Б.]]'''


В сучасних умовах реформування системи освіти актуальними стали питання вивчення історичного досвіду ставлення і розвитку вітчизняної підготовки педагогів. Особливий інтерес викликає організаційно-методична робота та персоніфікованій досвід окремих вітчизняних педагогів в період початку XX століття. Звернення до означеного періоду значною мірою обумовлено тим, що саме на цей час припадає інтенсивний пошук оригінальних&nbsp; теоретичних та методичних засад підготовки педагогів.

Прогресивними діячами, педагогами, психологами вироблялося нове бачення вимог до підготовки вчителів, вихователів. В кінці XIX – на початку XX століття відбувалося загострення інтересу до запровадження в навчальному процесі основ науково-дослідної роботи.

Осмислення нових підходів відбувалося завдяки врахуванню варіативності ініціативних педагогічних систем, широкої палітри думок щодо характеру підготовки національних педагогічних кадрів в Україні.

Українські освітяни вивчали досвід західноєвропейських країн і різних регіонів Росії. Значна робота на початку ХХ століття проводилась в плані створення самобутньої системи професійної підготовки спеціалістів у галузі&nbsp; дошкільного виховання. Цьому сприяла діяльність Київського Фребелівського педагогічного інституту і його педагогічного колективу.

Пошуки нових ідей&nbsp; дошкільного виховання знайшли&nbsp; реалізацію у відкритті в 1907 році&nbsp; Київського Фребелівського педагогічного інституту. Завданням якого було втілення наукових принципів психологічного і всебічного вивчення дітей та пошуків нових методів виховання.

Очолив інститут і Педагогічну Раду професор Київського університету імені Св. Володимира Іван Олексійович Сікорський.

На посаді директора він перебував з 1907 року по 1911 рік. Професор Сікорський І.О. – видатний вітчизняний вчений, лікар-психіатр, психолог, педагог, науковець, випускник Київського університету. Редагував заснований ним в Києві журнал "Вопросы нервно-психической медицины". Іван Олексійович був також засновником Лікарсько-педагогічного інституту для аномальних дітей, де працювали поряд з ним дві його доньки. Очолював наукове Товариство психіатрів і Київське Фребелівське товариство з 1908 року. Підтримуючи все нове і прогресивне у 1909 році, вважаючи на інтереси свого сина до авіації, допомагає йому, фінансує навчання у авіашколі в Парижі. Мабуть, завдяки цьому стало відоме ім`я визначного авіаконструктора Ігора Сікорського.

В 1912 році створює перший в світі Інститут дитячої психології в місті Києві.

На посаді директора КФПІ виявив себе як талановитий організатор навчального процесу, ініціативний адміністратор. Він надавав особливого значення вивчення слухачками інституту таких предметів, як загальна психологія і психологія дитячого віку, вважав "цей курс одним з основних предметів педагогічної підготовки".

При КФПІ був організований педагогічний комплекс з допоміжними закладами (початкова школа,зразковий дитячий садок, ясла, притулок), в тому числі педагогічна амбулаторія для обстеження і діагностування дітей з різними вадами та відхиленнями у фізичному та розумовому розвитку.

Сікорсікий І.О. звертав увагу викладачів на перегляд традиційних підходів при викладанні навчального матеріалу, наполягав відпрацюванні нових методів проведення навчальної роботи. Ця проблема, поряд з завданнями гуманізації поставила питання, що теоретичні знання з окремих дисциплін часто не відповідають реальному стану речей ні в науці, ні в практиці.

На думку Сікорського І.О., це формує у слухачок невідповідність отриманих теоретичних знань з практикою. Тому заняття і лекції проводились у другу половину дня, а практика в допоміжних закладах була з ранку. Всі слухачки кожного дня працювали з дітьми в притулку. В зразковому дитячому садочку, або в початковій школі. Це нагадувало життя однієї великої родини – де старші сестри доглядають за молодшими дітьми. Ввечері, згідно&nbsp; розпорядку дня, слухачки КФПІ допомагали на кухні, або ж готували одяг молодших дітей на&nbsp; наступний день і відповідний матеріал для занять.

Склавшийся педагогічний комплекс та участь всіх співробітників інституту і той факт, що всі заклади знаходились разом, Сікорський І.О. вважав найбільш цінним.

Світову відомість отримала книга&nbsp; І.О.Сікорського "Душа дитини", яка є курсом його лекцій у КФПІ і стала підручником для слухачок інституту. Ця наукова праця вийшла друком в Німеччині, була перевидана там двічі і використовувалась, як навчальний посібник для педагогічних закладів.

Займаючись широкою дослідницькою і науковою роботою І.О.Сікорський згуртував навколо себе в КФПІ колектив однодумців і визначних педагогів України. Серед них професор Зеньковський Василь Васильович, викладач і випускник Київського університету Св. Володимира, послідовник Сікорського І.О.

Зенківський В.В. починаючи з 1907 року викладав курс з теорії педагогіки, психологію, логіку. Маючи енциклопедичні знання та будучи освіченим в галузі філософії, психології, педагогіки, він розробляє курс лекцій з дитячої психології та педагогічної психології, працює над підручником " Душа дитини".

Існування Фребелівського інституту та його наукова діяльність тісно пов`язана з вивченням психології дитячого віку, просвітницька робота щодо необхідності науково-професійної підготовки педагогів були значним громадсько-соціальним явищем в Україні в перше десятиріччя ХХ століття.



&nbsp;


[[Категорія:Наукові праці]]
[[Категорія:Кафедра педагогіки і психології вищої школи НПУ імені М.П. Драгоманова]]
[[Категорія:Наукові праці фахівців кафедри педагогіки та психології вищої школи НПУ ім. М.П. Драгоманова]]
[[Категорія:Наукові праці Слободянюк Т.Б.]]