Перегляд вихідного коду сторінки Громова Н.М. Критичне мислення в роботах вітчизняних та зарубіжних дослідників

[[Громова Наталія Михайлівна]], кандидат психологічних наук,  кафедра англійської мови Гуманітарного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, доцент, м. Київ

'''УДК 37.015.3:001.891'''

'''Стаття присвячена аналізу поняття критичного мислення в роботах українських та зарубіжних дослідників. Визначені основні характеристики критичного мислення, а також здатності студентів до його розвитку.'''

''Ключові слова'': '''критичне мислення, судження, протиріччя, здатність.'''


'''Статья посвящена анализу понятия критического мышления в работах украинских и зарубежных исследователей. Определены основные характеристики критического мышления, а также способности студентов к его развитию.'''

''Ключевые слова'': '''критическое мышление, суждение, противоречие, способность.'''


'''The article deals with the analysis of critical thinking notion in the works of Ukrainian and foreign researchers. The main critical thinking characteristics anddispositions are defined.'''

''Key terms:'' '''critical thinking, judgment, controversy, disposition.'''


== Постановка проблеми ==

Швидкий розвиток засобів масової інформації та пов’язане з цим розмаїття способів повідомлення цієї інформації за останні десятиліття привів до серйозного інформаційного навантаження людей у всьому світі. Можливість отримувати інформацію з різних джерел у майже будь-якому куточку світу значно полегшує існування сучасної людини, але водночас і ускладнює його, оскільки потребує серйозних аналітичних здатностей обробляти повідомлення. Як вважає український психолог М.Л. Смульсон, уміння сприймати, засвоювати та обробляти інформацію, що надходить ззовні, стає важливим інтелектуальним умінням людини із сучасною освітою. На жаль, попри багаторічний заклик науковців до розвитку критичного мислення населення, впровадження принципів і програм, що сприяють цьому розвитку, не знайшло свого відображення у системі освіти нашої країни.Через це більшість українців сприймають інформацію, не замислюючись над її правдивістю, достовірністю її джерел, або керуються звичкою користуватись старими, «перевіреними часом» джерелами, на яких вони виросли, та які не викликають у них сумнівів. Таким чином, питання розвитку критичного мислення студентів залишається актуальним на даний момент та вимагає негайного впровадження в систему освіти та виховання сучасної молоді в Україні. Цілком погоджуємося з думкою С.О. Терно, який виступає за те, щоб мова велась про розвиток критичного мислення, а не про його формування, оскільки процес формування передбачає надання завершеної, визначеної форми, а критичне мислення «характеризується науковим пошуком та постійним самовдосконаленням» [2 : 34].

== Аналіз результатів дослідження ==

Хоча проводились чисельні спроби надати поняттю «критичне мислення» остаточного визначення, дослідники так і не дійшли спільної дефініції, яка б відображала зміст цього явища. Відкритим залишається і питання виявлення здатності людей до критичного мислення, ролі в цьому мозку, а також зв’язку різних типів мислення між собою. Таким чином, мета нашої роботи полягає у виявленні основних складових поняття критичного мислення. Основними завданнями є: 1) проаналізувати склад поняття «критичне мислення» у роботах українських та вітчизняних дослідників; 2) виявити основні характеристики критичного мислення та здатності до нього.

Початок вивчення проблеми критичного мислення знаходимо в роботах Джона Д’юї,  який визначає його як активний, наполегливий і ретельний розгляд будь-якої думки з точки зору її обґрунтувань та подальших висновків, на які вона спрямована. Виступаючи першозасновником поняття критичного мислення, він наголошував на його виникненні саме тоді, коли з’являється проблема, яку треба вирішувати. Дж. Д’юї називав критичне мислення рефлексивним і вважав його основними складовими стан сумніву та дослідження або пошук вирішення проблеми. Вчений вбачав сутність рефлексивного мислення в організації непов’язаних між собою фактів та знань[1].

З появою інших досліджень як у зарубіжній, так і вітчизняній науці, присвячених визначенню поняття критичного мислення,його значення значно розширилось. Вчені продовжують додавати окремих характеристик критичному мисленню, які взаємодоповнюють та приводять до глибшого розуміння цього явища. Критичне мислення вважають спрямованимта зваженим (Д. Халперн);позитивною та продуктивною діяльністю (С.Брукфілд); скептичним ставленням до загальноприйнятого, а також контрольованим, цілеспрямованим та осмисленим (Р. Пауль, Л. Елдер);самостійним (Д. Клустер); обґрунтованим (Е. Гласер); інтелектуально дисциплінованим (М.Скривен, Р. Пауль); раціональним і рефлексивним (Американська Національна Рада з навчання критичному мисленню);  оцінювальним, відкритим, цілеспрямованим, саморегульованим судженням, пізнавальним процесом людини (П.Фачіоне); пошуком відповідей (В.Р. Руджиеро); професійною інтерпретацією та оцінкою спостережень, інформації та обґрунтування (М. Скрівен); типом мислення, який допомагає людині організовувати, аналізувати, оцінювати дану інформацію (Р. Джонсон, 2000); процесом пошуку, отримання, оцінки, аналізу, синтезу та концептуалізації інформації для розвитку мислення із самоусвідомленням та вмінням використовувати цю інформацію творчо і не побоюючись ризиків (Їлдірім); таким, що не існує у загальному вигляді, є соціально та історично обумовленим (Р. Думейн); аналітичним і розумним розглядом різноманітних підходів (В.Болотов);  аргументованим і логічним, що базується на особистому досвіді та перевірених фактах (Т. С.Воропай, І.О. Загашев, С.І. Заир-Бек, О.В. Тягло). Отже, сутністю критичного мислення більшість дослідників вважають оцінку інформації реципієнтом. Наприклад, В.Р. Руджиеро, радить читачам оцінювати факти, надані у повідомленні, аргументи за і проти, а також виявляти різницю між тим, що сказане та як це сказане, ким сказане та наскільки достовірні чиїсь висловлювання. Автор виступає за необхідність ставити діалогічні запитання до окремих аргументів інформації перед тим, як виносити судження з приводу порушеної в ній проблеми. Це, на думку вченого, допоможе уникнути необачних рішень, прийнятих поспіхом, та дозволить розглянути як переваги, так і недоліки окремих аргументів, створюючи певну дискусію і будуючи власне судження навколо цієї дискусії[8]. 

Говорячи про складові критичного мислення більшість дослідників вказують на те, що воно містить логічне, проблемне, творче мислення (Р. Пауль, Н.Ф. Плотнікова); емоційність, творчу уяву,ціннісні установки (Д. Халперн); мотиваційний, пізнавальний, діяльнісний та рефлексивний компоненти (Н.Ю. Туласинова). 

Хоча результатом критичного мислення є прийняття рішення, точка зору, постановка нової проблеми, воно не збігається за своє сутністю з творчим мисленням. Відмінність критичного мислення від творчого в тому, що творче не передбачає оціночного ставлення до інформації, вироблення нових ідей, які часто виходять за межі життєвого досвіду, норм і правил. Незважаючи на це, творче і критичне мислення розвиваються взаємообумовлено[7]. Складність чіткого розмежування понять критичного і творчого мислення підтверджують також І.О.Загашев та С.І. Заїр-Бек.

Критичне мисленнямає соціальний характер (Д. Клустер) і розвивається в умовах діалогічної взаємодії з іншими людьми, під час обговорення проблеми, представлення власної позиції, суперечки, доведення аргументів та аналізу контраргументів. На важливості саме діалогічної моделі навчання для ефективного розвитку критичного мислення учнів наголошував М. Ліпман, який пропонував впроваджувати в освітній процес метод дослідження відносин між об’єктами, під час якого учні співпрацюють разом з учителем і усвідомлюють неоднозначність знання про світ [3].

Знання принципів критичного мислення не означає вміння їх використовувати. Критична людина не лише вміє, а й використовує вміння на практиці у повсякденному житті. Визначити чіткі межі між рівнями розвитку критичного мислення вкрай важко, і на даний момент не існує усталеної класифікації рівнів розвитку критичного мислення, оскільки виміром критичної думки є удосконалення думки, її елементи та області [7]. Проте, Американська Рада з навчання критичного мислення розробила такі вимоги до критичної думки: чіткість, ясність, точність, обґрунтованість, релевантність, глибина, неупередженість, логічність, а П.А. Фачіонев своїй роботі «Criticalthinking: Whatitisandwhyitcounts» наводитьанкету із самооцінки розвитку критичного мислення, яка має на меті встановити наскільки сильно розвинена здатність людини до критичного сприйняття інформації[6].

Причиною, або пусковим механізмом критичного мислення більшість вчених вважають протиріччя (Н. Дауд, С.О. Терно,Ф. Станкато,Д. Халперн, З. Хусін). Ці суперечності вимагають від критичного мислителя відкритості до протилежних точок зору, готовності до прийняття альтернативного розв’язання проблеми, перегляду попередніх власних суджень.

Оскільки джерелом критичного мислення є протиріччя і проблема, то для його розвитку необхідно залучатиспеціальні вміння: інтерпретацію, аналіз, оцінку, пояснення, висновки, саморегуляцію. За висновками Американської Національної Ради з навчання критичного мислення, механізмом критичного мислення виступають мисленнєві операції, які визначають процес мислення та аргументації: постановка цілі, виявлення проблеми, висунення гіпотез, способів її вирішення, аргументація, передбачення наслідків, прийняття або неприйняття альтернативних точок зору [6]. Зі свого боку, В.Р. Руджиеро виокремлює такі види операцій критичного мислення – дослідження, інтерпретація, судження [8].

Проблема спеціальних умінь критичного мислення викликає питання властивостей критичної людини, а саме, чи існують вроджені здатності людини до аналітичного сприйняття інформаціїта яку роль в цьому відіграє мозок[6, 8]. Багато сучасних досліджень присвячено виявленню цих здатностей та розвитку вмінь критичного мислення [5, 6, 7, 8]. 

Д. Халперн  вважає, що людині, що критично мислить, властиві здатність до планування, гнучкість мислення, наполегливість, готовність виправляти помилки, осмислення власного мисленнєвого процесу, здатність до компромісу [5]. 

П.А. Фачіоне пропонує поділяти людей не на таких, що вміють або не вміють мислити критично, а на слабких та сильних критичних мислителів. Таким чином, він вбачає наявність добре розвинених навичок критичного мислення та не дуже добре розвинених. Автор посилається на думку групи експертів зі Сполучених Штатів та Канади, які співпрацювали за методом досліджень Дельфі, і такими здатностями та вміннями критичного мислення називає ерудованість, цікавість, переконливість у доводах, старанність і точність у складних питаннях, розум у виборі критеріїв, вміння концентруватись на дослідженні. Виявляючи здатності людини до критичного мислення, П.А. Фачіоне наголошує на врахуванні не лише її когнітивних характеристик, а й ставлення до життя в цілому та окремих, специфічних проблем. Ставлення до життя в цілому виявляється у цікавості, бажанні бути обізнаним, готовність до застосування критичного мислення, відповідальність, впевненість у власних вміннях, відкритість до сприйняття нових думок, гнучкість мислення, розуміння думок інших людей, справедливість в ухваленні аргументів, чесність щодо власного упередженого ставлення та забобонів, обачність у винесенні рішень, бажання та готовність до перегляду раніше винесених суджень. Розглядаючи ставлення людей до вирішення специфічних завдань, автор характеризує його з точки зору здатності чітко висловлювати думку, акуратність у роботі зі складними питаннями, старанність у пошуку відповідної інформації, розумний підхід до вибору критеріїв, уважність до проблеми, наполегливість та точність у вимірах[6].Вважаємо, що запропоновані характеристики відграють важливу роль у розумінні сутності критичного мислення, яке виходить за межі академічних знань і вмінь сучасної людини, та потребують перегляду освітніх програм і введення новітніх принципів засвоєння інформації.

Думку про наявність різних форм критичного мислення підтримує і Р.Пауль, який поділяє їх на: 1) софістичний, або слабкий смисл,що дисципліновано відповідає інтересам певних груп людей і не враховує думку інших; 2) справедливий, або сильний смисл,який бере до уваги інтереси всіх груп людей. У його дослідженні вмінь студентів критично мислити Р. Пауль наголошує на відсутності у студентів навичок, а головне, бажання бачити різницю у значенні слів, що свідчить про відсутність розвиненого аналітичного мислення. Автор вбачає знання як мислення, і говорить, що знання у студентів асоціюється з механічним короткостроковим запам’ятовуванням інформації з метою використання її на екзамені. Вони не навчені використовувати одну думку для розуміння іншої[7].

Щодо ролі мозку у розвитку критичного мислення В.Р. Руджиеро дійшов такого висновку – мозок є необхідним для мислення, але лише його одного недостатньо [8].

== Висновок ==

Отже, критичне мислення представляє складний аналітико-синтетичний процес пізнання, який характеризується логічністю, рефлексивністю та осмисленістю і потребує спеціальних вмінь від людини, що критично мислить.Основними складовими поняття виявляються проблемне мислення, творча уява, рефлексивний та діалогічний компонент. Серед спеціальних здатностей та вмінь, які сприяють розвиткові критичного мислення, головне місце посідають ерудованість, самостійність, наполегливість, гнучкість, чесність, відкритість, обачність. 
Перспективним вважаємо подальше вивчення здатностей людей до критичного мислення, зокрема питання його взаємозв’язку з толерантністю.На особливу увагу заслуговує проблема співвідношення різних типів мислення – теоретичного, практичного, емпіричного та творчого.

== Список використаних джерел ==

# ДьюиД. Психология и педагогика мышления/ Джон Дьюи.–М.: Лабиринт, 1999.–186с.
# Терно С.О. Світ критичного мислення : образ та мімікрія / С.О. Терно // Історія в сучасній школі. – 2012. - № 7-8. – С. 27–39. 
# Терно С.О. Теорія розвитку критичного мислення (на прикладі навчання історії) / С.О. Терно : [посібник для вчителя]. – Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2011. – 105 с.
# Тягло О.В. Критичне мислення: Навчальний посібник / О.В. Тягло. – Х. : Вид. група «Основа», 2008. – 192 с.
# Халперн Д. Психология критического мышления / Д. Халперн. –4-е междунар. изд. – СПб. : Питер, 2000. – 512 с.
# FacioneP.A. Criticalthinking: Whatitisandwhyitcounts.[Online] Available:www.calpress.com/pdf_files/what&why.pdf (May 7, 2011).
# Paul R.W. Critical Thinking: What Every Person Needs to Survive In А Rapidly Changing World / R.W.Paul.– 3-rd edition revisited. Santa Rosa, CA. 1993. – Р.97–98.
# Ruggiero V.R. Beyond feelings: A Guide to Critical Thought / V. R. Ruggiero. – 9th ed. – McGraw-Hill. – 2012. – 238 p.

[[Категорія:Наукові праці]]
[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць]]
[[Категорія:Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка]] 
[[Категорія:Статті з психології]]
[[Категорія:Для аспірантів]]
[[Категорія:Для магістрантів]]
[[Категорія:Для науковців]]
[[Категорія:Для студентів]]