Перегляд вихідного коду сторінки Корабльова Т.А. Роль Я-концепції в розвитку професіоналізму майбутнього психолога

[[Корабльова Тетяна Анатоліївна]], магістрант психології [[ІПСП |Інституту психології та соціальної педагогіки]] [[КМПУ|Київського університету імені Бориса Грінченка]], м. Київ


'''Стаття присвячена таким питанням, як становлення і роль гармонійної Я-концепції в професіоналізмі майбутнього психолога. У статті представлені результати аналізу стану теоретичної розробки проблеми становлення позитивної Я-концепції.'''

''Ключові слова:'' '''"Я-концепція", Професія практичного психолога, «Я-психолог», «Я-професіонал».''' 


'''Статья посвящена таким вопросам, как становление и роль гармоничной Я-концепции в профессионализме будущего психолога. В статье представлены результаты анализа состояния теоретической разработки проблемы становления позитивной Я-концепции.''' 

''Ключевые слова:'' '''"Я-концепция", Профессия практического психолога, «Я-психолог», «Я-профессионал»'''



== Актуальність ==

На актуальність проблеми формування професійно важливих якостей особистості майбутнього психолога звертали увагу українські дослідники [[О.Ф. Бондаренко]], С.В. Васьковська, Ж.П. Вірна, [[В.В. Власенко]], [[П.П. Горностай]], [[Л.В. Долинська]] та ін.

Професія психолога – особлива професія. На це вказують усі без винятку дослідники, що займаються розробками проблем етичного, психологічного характеру професійної діяльності даних спеціалістів. Особливості ці пов’язані, в першу чергу, з тим, що психологу доводиться працювати з людьми в незвично важких у моральному плані ситуаціях: коли у клієнта трапляється біда, хвороби або виникає життєво-ціннісна дезорієнтація.

Існує багато досліджень, які порушують проблему необхідних особистісних рис практичного психолога (В. Панок, [[Н.І. Пов’якель]], Л.І. Уманець, [[Н.В. Чепелєва]], Є. Чорний та ін.). Автори виділяють такі риси, як: професійна рефлексія ([[Н.І. Пов’якель]]), здатність до самоуправління (Ю. Долинська), “конгруентність” (О. Осадько), професійний світогляд (О. Донцов), професійна компетентність ([[Н.В. Чепелєва]], [[Н.І. Пов’якель]]) тощо. Аналіз їх праць свідчить про те, що проблема формування професійної Я-концепції майбутніх психологів як центральної складової професійної самосвідомості находиться ще у стадії розробки. Тому ми можемо тільки окреслити підходи різних авторів до проблеми формування Я-концепції практичного психолога, основи якої закладаються в ході набуття професійних знань і умінь.

== Мета і завдання дослідження ==

''Мета дослідження'' полягає у вивченні становлення позитивної Я-концепції у професійній діяльності психолога.

Я-концепція – це оцінно-пізнавальна система, що переживається і більш-менш усвідомлюється індивідом. На її основі складається ставлення індивіда до себе та до інших, що спирається на особистісну самооцінку своїх можливостей, здібностей, характеру.

''Завдання статті'':
#На основі аналізу психологічної літератури, визначити теоретичні сутність понять: "особистість", "Я-концепція", "Я-образ".
#Зробити аналіз теоретичного матеріалу.

== Теоретичний аналіз проблеми ==

''«Моє власне "Я" повинно бути таким же об'єктом моєї любові, як і інша людина. Утвердження власного життя, щастя, розвитку свободи укорінено в моїй здатності любити, тобто в турботі, повазі, відповідальності і знаннях. Якщо індивід здатний любити творчо, він любить і себе; якщо він любить тільки інших, він взагалі не може любити».
''
Е. Фромм

Я-концепція формується під впливом життєвого досвіду людини, перед усім відносин батьків і дітей, однак достатньо рано вона сама набуває активну роль, впливаючи на інтерпретацію цього досвіду, на ті цілі, які індивід ставить перед собою, на відповідну систему очікувань, прогнозів відносно майбутнього, оцінку їх досягнень і тим самим на власну самооцінку. Співвідношення понять я-концепції і самоусвідомлення точно не визначено. Часто вони виступають як синоніми. Разом з тим існує тенденція розглядати я-концепцію на відміну від самоусвідомлення, як результат кінцевого продукту в процесі самоусвідомлення.

І.П. Андрійчук досліджувала проблему формування позитивної Я-концепції у процесі професійної підготовки психологів. Модель особистості психолога містить у собі важливі особистісні риси та якості, які вона об’єднує у поняття позитивна Я-концепція, показниками якої є адекватність і сталість самооцінки, високий рівень самоповаги, домінування інтернальних тенденцій локусу контролю, відсутність внутрішньоособистісних проблем та особистої тривожності [3].

З.Л. Становських проводила дослідження динаміки уявлень про себе та образу «Я-професіонал» в процесі професійного становлення психологів. В результаті вона з’ясувала, що образ професіонала з часом навчання у вищому навчальному закладі стає менш ідеалізованим, більш диференційованим та структурованим. Згідно з її гіпотезою, "кожний процес професійного навчання повинен містити можливість актуалізації кризи ідентичності" [7; с. 50].

Згідно з концепцією Є. Чорного, істинна професійна ідентичність характеризується аутентичною поглибленістю у професійну самореалізацію. Звідси основне завдання професійної підготовки психологів він вбачає в актуалізації професійної рефлексії на професійну ідентичність [9; с. 37].

Але для того, щоб на науковому рівні формувати повноцінну особистість психолога, цих досліджень недосить. Потрібне виокремлення у структурі самосвідомості особистості окремої інстанції, яка відповідає за реалізацію професійного шляху особистості тому, що процес професійного становлення (вибір професії, постановка та реалізація професійних цілей, актуалізація власних можливостей у процесі самореалізації) – це досить тривалий процес, який не починається і не закінчується у стінах навчального закладу. [[Н.В. Чепелєва]] назвала цю інстанцію "професійною самосвідомістю" та визначила її структуру: наявність професійних значень (тезаурусу) та професійних смислів (особистісне професійне знання, професійне ставлення до клієнта, професійні ідеали, норми та цінності, смислоутворюючі мотиви професійної діяльності) [8; с. 113].

До складу професійної самосвідомості слід також включити і професійну Я-концепцію. А.А. Реан дає таке визначення: "Професійна Я-концепція – це уявлення особистості про себе як професіонала" [5; с. 68]. Відповідно до цього визначення, професійна Я-концепція психолога є уявленням особистості про себе як психолога та складається з ідеального образу «Я-професіонал», реального образу Я, дзеркального Я та професійної самооцінки.

Ідеальний образ «Я-професіонал», на думку даного дослідника, включає в себе уявлення про те, яким повинен бути справжній психолог. Ці уявлення складаються в особистості на етапі входження у професію в процесі ідентифікації зі значущим іншим-професіоналом (роль якого можуть виконувати батьки, викладач, тренер та ін.). Я-реальне включає в себе уявлення про те, які якості, необхідні для досягнення ідеального образу «Я-психолог», наявні, а які ще недостатньо розвинені. Тут треба сказати, що єдиної моделі особистості психолога-практика досі ще не існує. Є кілька теоретичних розробок на цю тему, але вони, з різних причин, не залучені до практики підготовки майбутніх психологів. Тому досі образ «Я-психолог» ґрунтується переважно на суб’єктивних уявленнях студентів. Та, нарешті, дзеркальний образ «Я-професіонал» включає в себе уявлення психолога про оцінку його особистості іншими професіоналами.

Професійна самооцінка – уявлення психолога про власну цінність як фахівця, тобто це оцінний компонент професійної Я-концепції. Професійна самооцінка може розглядатися як важливий елемент у структурі професійної Я-концепції. А. Реан виділяє у ній операціонально-діяльнісний та особистісний аспекти: операціонально-діяльнісний аспект самооцінки, що пов’язаний з оцінкою себе як суб’єкта професійної діяльності та виражається в оцінці свого професійного рівня (сформованістю вмінь та навичок) та рівня компетентності (системи знань) [43; с. 99]. Особистісний аспект професійної самооцінки виражається в оцінці власних особистісних якостей у зв’язку з ідеалом образу “Я-професіонал”. Самооцінка за двома цими аспектами не обов’язково є узгодженою. Тим часом неузгодженість самооцінки у цих двох аспектах впливає на професійну адаптацію, професійну успішність та професійний розвиток особистості. У структурі професійної самооцінки А. Реан виділяє ще:

* самооцінку результату;

* самооцінку потенціалу.

Самооцінка результату пов’язана з оцінкою досягнутого та відображає задоволеність/незадоволеність досягненнями. Самооцінка потенціалу пов’язана з оцінкою власних професійних можливостей та відображає, таким чином, віру в себе та впевненість у власних силах [6; с. 235].

Велику роль у формуванні професійної самооцінки відіграє зіставлення образу реального Я з ідеальним Я, оцінка значимим професіоналом професійних якостей особистості, особливо у студентські роки, а також процес формування професійної ідентичності.

Становлення професійної Я-концепції – це складний та тривалий процес. На рівні Я-ідеального відбувається становлення ідеального образу „Я-професіонал”. Важливим процесом тут є інтеграція знань про моделі професіонального психолога у єдину (причому можуть використовуватися або існуючі теоретичні моделі, або це може бути об’єднання особистісних рис відомих особистості професіоналів, або ця модель може відповідати особистості значущого професіонала тощо), емоційне сприйняття цього образу та виникнення мотивації, установки досягнення цього образу, тобто спрямованості на професійну самореалізацію.

На рівні Я-реального відбувається: рефлексія професійних умінь, якостей та на цій основі формується реальний образ „Я-професіонал”; оцінка цього образу з точки зору відповідності його ідеальному образові „Я-професіонал” та професійне самовдосконалення.

На рівні Я-дзеркального відбувається рефлексія ставлення до особистості інших професіоналів, причому у деяких випадках професійна самооцінка особистості дуже залежить від оцінки інших професіоналів; звідси може виникнути прагнення відповідати очікуванням значимих професіоналів.

У зв’язку з цим Т.П. Іванова виділяє такі етапи формування професійної Я-концепції:

#Формування у майбутніх психологів ідеальної моделі „Я-професіонал”.
#Актуалізація особистісної рефлексії на порівняння реального та ідеального образів „Я-професіонал”. 
#Стимуляція особистісного зростання майбутніх психологів для досягнення ідеального образу „Я-професіонал” [3; с. 37].

Процес формування професійної самосвідомості майбутніх психологів відбувається в процесі фахового навчання. Тому завдання вищих навчальних закладів вбачається в тому, щоб забезпечити майбутніх психологів необхідними умовами для активізації розвитку професійної Я-концепції.

З огляду на вище зазначене, Т.П. Іванова вважає, що провідними психолого-педагогічними умовами формування професійної Я-концепції в умовах професійної підготовки майбутніх психологів є: реалізація діалогічного підходу до організації навчального процесу у вищих навчальних закладах, допомога студентам в актуалізації професійної рефлексії на фахове самовизначення, включення в навчальний процес активних методів формування особистості.

Г.С. Абрамова так характеризує роботу психолога: "Робота практичного психолога дуже специфічна своїм предметом – індивідуальністю людини. Специфічність виявляється у тому, що сам психолог теж виступає як індивідуальність, як людина, що має на неї повне право. У цьому значенні виникає безліч проблем, пов'язаних з соціальним статусом професії практичного психолога. Наприклад, проблема критеріїв ефективності його роботи, рівня кваліфікації, кінець кінцем – проблеми підготовки практичних психологів". [1; с. 388].
Ця дослідниця визначає модель професійної діяльності ідеального психолога, що складається з десяти положень:

#цілі психологічної допомоги; 
#реакції практичного психолога в ситуації професійної діяльності; 
#світогляд (концепція) практичного психолога; 
#культурна продуктивність практичного психолога; 
#конфіденційність; 
#обмеження в діяльності практичного психолога; 
#міжособистісний вплив в роботі практичного психолога; 
#людська гідність; 
#знання узагальненої теорії; 
#ставлення до узагальненої теорії [1; с. 389].

Таку модель дослідниця створює на основі методу протиставлення діяльності кваліфікованого і некваліфікованого практичного психолога.

1. Під цілями психологічної допомоги Г.С. Абрамова розуміє, що кваліфікований психолог повинен орієнтувати клієнта в його цілях, давати людині можливість знайти максимально можливе число варіантів поведінки. Він розглядає цілі психологічної допомоги як нові можливості клієнта, які він повинен виявити у взаємодії з ним. Некваліфікований психолог переслідує свої цілі, використовує клієнта для реалізації своїх схильностей. Некваліфікований психолог мету психологічної допомоги формує на основі своєї особистої Я-концепції, тому ігнорує Я-концепцію клієнта, не може дати йому підтримку у її вдосконаленні.

2. Під реакціями розуміється реагування психолога в ході різних ситуацій і проблем, що виявляються в ході роботи. Кваліфікований психолог може знайти безліч реакцій – вербальних і невербальних, але зажди адекватних і емпатійних. Некваліфікований психолог володіє типовим стилем поведінки, не має адекватності в ситуації реагування. Кваліфікований психолог, реагуючи на ситуацію, уникає оцінних думок з приводу дій клієнта. Для некваліфікованого психолога існують шаблонні оцінки дій клієнта.

3. Світогляд кваліфікованого практичного психолога відображається у розумінні складності предмету свого дослідження, він враховує індивідуальність людини, розуміє неможливість дослідження її в рамках однієї концепції, тому прагне зрозуміти і використати в роботі різноманітні концепції і підходи. Некваліфікований психолог не має ясної концепції, не рефлексує на предмет своєї практичної діяльності, обмежує свою роботу рамками якоїсь однієї концепції.

4. Культурна продуктивність кваліфікованого психолога проявляється у його здібності до вироблення різноманітних думок, слів і моделей поведінки в своїй культурі і в рамках інших культур. Кваліфікований психолог здійснює культурну продуктивність не на основі своєї Я-концепції, а на основі свого відношення до професії практичного психолога, яка припускає високу культурну продуктивність за рахунок рефлексії на зміст професійної взаємодії з клієнтом. Некваліфікований психолог здатний працювати тільки в рамках однієї культури, яку він розуміє через зміст своєї Я-концепції, себе, свою культурну продуктивність.

5. Конфіденційність проявляється в тому, що кваліфікований психолог розуміє міру відповідальності всіх учасників ситуації його професійної діяльності і володіє юридичними нормами регуляції відповідальності. Некваліфікований психолог порушує правило конфіденційності, схильний до розповсюдження психологічної інформації, не піклується про її зберігання і передачу.

6. Кваліфікований психолог розуміє і приймає обмеження своїх можливостей, проводить спільну роботу з колегами і представниками суміжних спеціальностей. Він своє відношення до професійної діяльності не ототожнює з власною Я-концепцією. Він рефлексує це відношення як одне з можливих джерел професійного зростання. Некваліфікований психолог працює без обмежень, береться за будь-яку проблему. Він не бажає працювати з іншими професіоналами, орієнтуючись тільки на свої переживання, свою Я-концепцію як джерело психологічної інформації і критерій її достовірності.

7. Особливе значення має міжособистісний вплив в роботі психолога. Кваліфікований психолог розуміє, що його реакція впливає на клієнта і навпаки – реакції клієнта впливають на нього самого. Він усвідомлює цей вплив і у взаємодії з клієнтом його спеціально виділяє, фіксуючи як свої відчуття, думки, бажання і можливості, так і відчуття, думки, бажання і можливості клієнта. Для некваліфікованого психолога характерна відсутність розуміння міжособистісного впливу, він схильний бачити в діях клієнта віддзеркалення своїх прямих дій. Таким чином, кваліфікований психолог не виділяє зміст своєї Я-концепції і ступінь її включеності у взаємодію з клієнтом.

8. Людська гідність у роботі психолога є самоцінністю. Для кваліфікованого психолога повага гідності клієнта є аксіомою, яка визначає його чесність в спілкуванні з клієнтом при отриманні, використовуванні і передачі йому психологічної інформації. Для некваліфікованого психолога неуважне, навіть образливе відношення до клієнта не є предметом професійної рефлексії, він схильний приписувати своїй професії надмірну значимість, яка дозволяє відноситися до інших людей зверхньо.

9. Знання узагальненої теорії у роботі кваліфікованого психолога займає особливе місце. Це узагальнене наукове знання, на зміст якого він активно рефлексує в ході своєї роботи, постійно освоює нові теорії і підходи. На їх основі кваліфікований психолог створює і розвиває власну концепцію психологічної допомоги. Він може стати прихильником якоїсь однієї теорії, але постійно відкритий для освоєння нового знання, для сприйняття альтернативних точок зору, прагне до системного підходу в своїй практичній роботі. Некваліфікований психолог прив'язаний до одного підходу, не роздумує про альтернативи, у нього завжди оцінне, практичне відношення до будь-яких можливих точок зору.

10. Відношення до узагальненої теорії. кваліфікованого психолога характеризується тим, що він розглядає теорію як віддзеркалення реальності, він бачить в ній манеру мислення, яка обумовлюється його культурною і статевою приналежністю. Некваліфікований психолог ігнорує способи мислення авторів різних теорій, не виділяє предмету теорії і способу мислення інших дослідників.

Пропонований опис основних якостей професійної діяльності практичного психолога дозволяє, на думку Г.С. Абрамової, "уточнити уявлення про місце індивідуальних характеристик психолога, його Я-концепції як в процесі професійної підготовки, так і в практичній діяльності, а також визначити відмінності між професійним і непрофесійним практичним психологом" [1; с. 391].

Описані вище якості професійної діяльності психолога дозволяють Г.С. Абрамової стверджувати, що у кваліфікованого психолога є принципово відмінні від некваліфікованого психолога вихідні положення в розумінні і отриманні психологічної інформації про клієнта. Позиція кваліфікованого психолога заснована на професійній рефлексії, а позиція некваліфікованого психолога заснована на його Я-концепції. Цю відмінність позицій, тобто відправних підстав для побудови взаємодії практичного психолога з клієнтом, Г.С. Абрамова пояснює за допомогою наступних узагальнених формул.

1. Для позиції кваліфікованого психолога (ПКП):

ПКП = узагальнена теорія + Я-психолог + Я-концепція.

Тобто позиція кваліфікованого психолога визначається його рефлексією на узагальнену теорію, його відношенням до своєї професії і рефлексією на зміст Я-концепції.

2. Для позиції некваліфікованого психолога (ПНП): 

ПНП = Я-психолог + Я-концепція. 

Це означає, що зміст взаємодії з клієнтом у некваліфікованого психолога визначається тільки відношенням до професії і змістом Я-концепції практичного психолога.

Опис професійної діяльності у вигляді цих формул дозволяє виділити той дуже складний момент в роботі кваліфікованого практичного психолога, який по ступеню складності наближає її до роботи режисера або льотчика-випробувача, –це необхідність постійної професійної рефлексії у взаємодії з клієнтом, а значить, постійної напруги, що вимагає точності професійної дії для надання ефективної психологічної допомоги.

== Висновки ==

У роботах вітчизняних і зарубіжних авторів поняття "Я-концепція" визначається як відносно стабільна, більшою або меншою мірою усвідомлена і така, що переживається як неповторна, система уявлень індивіда про себе, на основі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми і ставиться до себе.

У структурі "Я-концепції" виділяються різні аспекти: когнітивний (знання про себе) і емоційний. У ході життя людина пізнає себе і накопичує про себе знання, які складають змістовну частину її уявлень щодо себе – її "Я-концепцію". Емоційний компонент включає переживання з приводу знань про себе, що виникли, і характеризується емоційно-оцінним підґрунтям. При цьому "Я-концепція" містить у собі три компоненти: когнітивний компонент – уявлення щодо своїх здібностей, зовнішності, соціальної значущості (самосвідомість, самоідентифікація); емоційно-оцінний компонент – самооцінка, самовідношення (самоповага, самокритичність, себелюбність);	поведінковий – саморегуляція, самореалізація, самовиховання.

Професійна "Я-концепція" визначається як сукупності уявлень суб'єкта про свою життєву позицію, перспективи і цінності у контексті здійснення обраної професійної діяльності. На підставі проведеного теоретичного аналізу закономірностей розвитку і становлення структури "Я-концепції" можна припустити, що професійна "Я-концепція" також має аналогічну структуру і свою специфіку формування: когнітивний компонент – уявлення про свої професійні здібності та можливості, самоідентифікація з представниками професійної групи та професійною діяльністю; емоційно-оцінний компонент – самовідношення до себе як до професіонала, емоційна ідентифікація з професійним середовищем; поведінковий (реалізаційний) компонент – прагнення бути зрозумілим, визначення стилю діяльності, підвищення свого професійного статусу, встановлення професійного контакту з різними партнерами по професійному спілкуванню.

== Список використаних джерел ==

#Абрамова Г.С. Практическая психология. – Екатеринбург : Деловая книга, 1999. – 512с.
#Андрійчук І.П. Формування позитивної Я-концепції особистості майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки: автореферат дисертації / Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова. – К., 2003. – 20с.
#Іванова Т.П. Я-концепція як складова професійної свідомості психологів / Соціальна психологія. – № 9, 2007. – с. 36-39.
#Кочубейник О.М. Культурний еталон буття особистості та його вплив на “Я”- концепцію // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України за ред. Максименка С.Д. – К.: Волинські обереги. – 2000. – Т.2. – Ч.3. – С.42-48.
#Реан А.А. Психология изучения личности. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1999. – 288 с.
#Реан А.А. Психология личности. Социализация, поведение, общение. – М. : АСТ, 2007. – 407с.
#Становських З.Л. Актуальні проблеми професійного становлення особистості майбутніх практичних психологів // Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції 16-17 травня “Проблеми підготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів у ВУЗах”, за ред. С.Д. Максименка. – К., Тернопіль: Ніка-центр, 2002. – С. 49-52.
#[[Чепелєва Н.В.]] Формування професійної компетентності психолога // Актуальні проблеми психології: Наукові записки інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. – К., Ніка – Центр, 1999. – Вип. 19. – 286 с.
#Черный Е.В. Профессиональная идентичность практического психолога // Практична психологія та соціальна робота. – № 8, 2000. – С. 36-39.


[[Категорія:Наукові праці]]
[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць]]
[[Категорія:Інститут психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка]]
[[Категорія:Наукові праці магістрів Інституту психології та соціальної педагогіки]]
[[Категорія:Наукові праці магістрів психології]]
[[Категорія:Статті з психології]]
[[Категорія:Для аспірантів]]
[[Категорія:Для магістрантів]]
[[Категорія:Для науковців]]
[[Категорія:Для студентів]]

{{Збірник_наук._праць._-_Випуск_3}}