Інтенсифікація навчального процесу у вищій школі

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

(відмінності між версіями)
Перейти до: навігація, пошук
 
м (1 версія)

Версія за 12:43, 30 грудня 2009


Слободянюк Т.Б. Модернизация процесcа внедрения в систему обучения новых педагогических технологий требует новых подходов к организации обучения в системе высшего образования, а поэтому вопросы связаные с применением инновационных образовательных технологий в контексте европейской интеграции в Болонский процесс объясняют необходимость применения модульно-развивающих программ обучения.


Новітні  педагогічні технології є основним фактором вирішення завдань реформування вітчизняноі системи освіти, яка проходить в сучасних умовах модернізацію освітніх структур, трансформацію загальносистемного і комплексного характеру.

Нинішній  етап становлення і реформування системи освіти стосовно входження України в Болонську угоду ,  відкриває реальні можливості реалізаціі завдань ,,Національної доктрини розвитку освіти,, / №347/2002 /, в  якій  пріорітетними напрямами державної політики  щодо  розвитку освіти  є особистісна орієнтація освіти ,  підвищення якості  освіти ,  оновлення її змісту та форм організації навчального процесу.  Стратегічний  напрям такого розвитку в  умовах  інтенсивних змін інформаційного середовища та впровадження новітніх інноваційних технологій навчання,  сама  практика педагогічної роботи вимагають розробляти і впроваджувати розвивальні  освітні системи , як об'єктивну потребу суспільства  у  певному типі освітньої діяльності . Внаслідок  цього освітня діяльність  в  галузі  підготовки  кваліфікованих працівників відповідно положень про освітньо-кваліфікацйні рівні  /ступеневу  освіту /, вимагає здійснення навчальної роботи згідно  відповідних освітньо-професійних  програм і державних стандартів, які затверджені  Кабінетом  Міністрів України та визначальними критеріями освіти в рамках Болонського процесу.

Тому підготовка  магістрів педагогічного спрямування вимагає здобуття ними під час навчання відповідної кваліфікації фахівця , що і забезпечується викладанням спеціальних дисциплін  які визначаються  нормативною частиною змісту навчання :,,Положення про  освітньо-кваліфікаційні рівні ,, та навчальними планами і програмами з метою посилення конкурентноспроможності фахової підготовки  в галузі педагогічної освіти.

Одним  з найважливіших аспектів підготовки  магістрів –педагогів  є вимоги до якісної професійної підготовки, що висуває суспільство та обумовлюється напрямами розвитку освіти в ХХ1 столітті: ефективною  така система   буде лише тоді , коли зможе організувати навчання як процес оволодіння майбутніми спеціалістами новітніми технологіями, надбаннями  сучасної культури  і створить механізми  необхідності саморозвитку і самовдосконалення безпосередньо  в ході навчальної праці.

Зміст навчання з курсу педагогіки вищої школи визначається системою концептуальних ідей та поглядів на стратегію і основні напрями розвитку освіти у першій чверті ХХ1 століття. Професійна підготовка фахівців вищого освітньо-кваліфікаційного рівня – магістр  здійснюється в обсязі навчальної програми  курсу: "Педагогіка  вищої школи", вивчення якої спирається на освоєння та впровадження наукових та нових інформаційних технологій, враховує інноваційний характер навчальної роботи, індивідуалізацію навчання, моніторінг освітнього процесу і вимоги до зростання якості освітніх послуг .

Навчальна програма педагогіки вищої школи передбачає вирішення таких завдань, як оволодіння  теоретичними  і методологічними  знаннями з курсу , на основі   аналізу  структури і функцій педагогічної  діяльності  викладача вищої школи ,опанування практичними провідними видами роботи із студентами , що передбачається підготовкою випускників магістратури до  проведення власної наукової роботи та  набуття ними обсягу  професійних вмінь в ролі асистента ,викладача навчального закладу різних рівней  акредитації.

Сучасний  етап  розвитку теорії педагогіки  характеризується  активним використанням нової термінології, цей процес зумовлений  змінами реформування  в  освіті , впливом  новітніх  педагогічних концепцій , пошуком  аналогів  із сучасних  освітніх  міждисциплінарних   інтеграційних процесів.

Пошуки сучасних  новітніх педагогічних технологій обумовили використання  західно-європейського  і особливо американської  освітніх концепцій , що дозволило переглянути  і оновити існуючу систему навчання , доповнити її новим нетрадиційним змістом та залучати  нові підходи у подачі навчального матеріалу.

Зміст навчання з педагогіки вищої школи є науково обгрунтованим за рахунок  широкого використання методичного та дидактичного матеріалу , засвоєння якого забезпечує здобуття  освіти і кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем - магістр педагогічного профіля.

Нові педагогічні технології навчання на сучасному етапі розвитку вимагають використання таких  механізмів як сукупність  засобів , підходів ,  дій  за допомогою  яких здійснюється процес оволодіння інформаційним простором при умові забезпечення цільовою установкою освітніх програм таких як модульне навчання , інноваційними підходами  при їх забезпеченні.

Проблематика модульного навчання спрямована на запровадження нових  та інтенсивно  розвивальних інноваційних методик  в галузі  педагогічної освіти. Нині погляди  українських педагогів  спрямовані на застосування в навчальному процесі вищої  школи модульного навчання , яке повинно в своїй основі забезпечити вирішення проблеми  розвивального навчання , як вимагає того освітня практика.  

Існують різні підходи до способів реалізації  модульного навчання . Одним з важливих моментів є розробка відповідних навчальних програм з певної учбової дисципліни , які разраховані на модульний цикл навчання . Для забезпечення якості виконання навчальної програми потрібно забезпечення навчальним і методичним матеріалом , який включає розроблені відповідно нові підходи до форм  організації навчальної діяльності  .

 Складовою  забезпечення впровадження в роботу викладачів освітніх закладів  сучасних педагогічних технологій навчання і є розроблення  модульно-розвивальних завдань для самостійної навчальної роботи студентів та з метою контроля якості знань, що здатні забезпечити якісне оволодіння навчальним матеріалом . В перелік певної групи завдань підготовлених для виконання під час самостійної навчальної роботи студентами, до кожного тематично-змістового модуля входять і модульно-розвивальні завдання , за результатами виконання яких , при перевірці , викладач має можливість правильно  та об'єктивно оцінити , визначити і охарактеризувати рівні якості засвоєння знань і творчої активності магістрантів.

При умові виконання завдань малими творчими групами ,а не поодиночного виконання , аналіз визначення  рівня засвоєння навчального матеріалу буде складнішим , але він визначиться на семінарсько-практичних заняттях  ,на основі презентування виконаних модульно-розвивальних завдань кожною творчою групою та забезпеченням роботи аналітичної групи – "критиків". В ході проведення  заняття групи міняються ролями , що дозволяє на основі виконаних завдань та проведення їх аналізу  поглибити та уточнити знання студентів , а також є важливим моментом запровадження в навчальний процес активних методів і форм навчання .

Використання в процесі навчальної роботи  з педагогіки вищої школи модульно-розвивальних завдань, дозволяє  створювати у магістрантів більш поглиблене і грунтовне засвоєння навчального матеріалу, формує  вміння  оперувати  свідомо педагогічною термінологією, отримуючи при цьому  змістово-логічну цілісність і завершеність нових знань , закріплення уже відомих.

В системі  модульно-розвивального навчання , завдання використовуються в переважній більшості в  роботі малими творчими групами  на практично-семінарських  заняттях  та під час підготовки магістрантами різних видів самостійних завдань.

Модульні завдання передбачають  детальне вивчення окремих питань , від яких залежить загальне вивчення курсу педагогіки вищої школи та сформованість знань щодо  використання в навчальній діяльності сучасних педагогічних технологій навчання в межах кожного змістового модуля. 

Виконання магістрантами модульно-розвивальних завдань, які можуть  виконуватись як самостійно окремими студентами  так і підгрупами , у них  формуються  уміння  і навички самоосвіти , відповідна мотивація і розуміння навчального матеріалу завдяки широкому використанню навчально-методичної літератури , конспектів з лекційного курсу .

 Розв'язання таких завдань забезпечує активність навчальної діяльності магістрантів в аудиторній і позааудиторній роботі , в них формується творчий підхід при прийнятті  рішень , вміння  розроблювати і застоcовувати наукові обгрунтування, використовувати свідомо педагогічну термінологію, деталізувати  деяки поняття з метою інтенсифікації процесу навчання та поглиблення знань.  При цьому функції педагога   вбирають в себе функції  від інформаційно- консультативної до координуючої роботи.

 Серед  наукових  підходів до оновлення  системи підготовки магістрантів педагогічного спрямування враховані були положення щодо професійної адаптації спеціалістів педагогічної освіти  з  питань науково-методичної роботи начальних закладів у курсі вивчення педагогіки вищої школи , розглянуті в науковому дослідженні "Педагогіка і психологія вищої школи"/2003р./.

 Так , проф.О.Г.Мороз вважає , що у змісті модульного навчання в системі підготовки  магістрів , повинен використовуватись принцип узагальнення різних понять , шляхом структуралізаціі навчального матеріалу та спиратись на виконання індивідуально-самостійної роботи, проведення тематичних консультацій , потім  кілька групових занять за опрацьованими  джерелами , що в сукупності зумовлюють фундаментальні поняття дисципліни /явище,закон тощо/ чи групи взаємопов'язаних  понять.

 Отже, виконання конкретних  модульних завдань , спрямованих  на  досягнення дидактичної мети  ,  відповідно   грунтуються  на ідеї модульної побудови змісту освіти.

Враховуючи підхід до модульного навчання, яке розглядав  проф.А.М.Алексюк ,  з точки зору сучасних педагогічних технологій : - "що  для впровадження  модульного навчання  у практику   вищої школи вкрай потрібні нові принципи комплектування  тьюторських груп  з  кількістю студентів  не більше 6-12-ти осіб".  Тому  в роботі над виконанням  завдань , створювались малі творчі групи з кількістю студентів-магістрантів  не більше  5-6 осіб в кожній підгрупі. Зміст курсу "Педагогіка вищої школи"  за  А.М.Алексюком  поділений  на  чотири модулі,  як  відносно самостійні  частини  навчального матеріалу.

 Використовуючи в роботі  всі  найважливіші  положення , що забезпечують  цілісне  розуміння понять , модульні завдання були побудовані таким чином , щоб розуміння і засвоєння кожного  модуля  розпочиналось оглядово-установчою лекцією.  Далі планувалась  самостійна  навчальна робота , яка складалась із 4-5 завдань різного спрямування , враховуючи попередній зміст навчальної діяльності магістрантів та джерела, виділені  у списку обов"язкової  літератури  для ознайомлення і опрацювання..

 Організаційно кожне модульне завдання полягало у виконанні  певного обсягу роботи , відповідно засвоєння певного змістового модуля та вибірковій частині  змісту навчання , сформованій  як змістовий модуль.

 Вибіркова частина навчального матеріалу визначалась навчальною програмою , і враховувалась як обов"язковий для засвоєння зміст навчальної дисципліни , відповідно вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики , як нормативної  частини змісту  навчання : змістовні модулі  із зазначенням їх обсягу  ,  рівня засвоєння   / врахування  підготовки та підготовленості / , а також затверджених  форм державної атестації.  Тому , у структуру  функціональних  моделей процесу навчання , були включені різні за змістом завдання.

 Наприклад : Модуль 1 .

Тема №2 : Форми  організації навчального процесу у вищій школі.

 Завдання № 1. Змоделювати  кольорові  схеми  з питань  про форми організації навчального процесу  та його функції у вищій школі . Робота малими творчоми групами. Скласти письмове пояснення на звороті аркуша /15-20 хв./.;

Завдання №2. Презентація виконаних робіт представниками творчих груп.Аналіз,коментарі,роз'яснення магістрантами змісту , який вкладено в основу моделювання схем /20-25хв./ ; 

 Завдання №3. Створення магістрантами індивідуальних програм самоосвіти, самовдосконалення  та професійного зростання.  Спланувати  обсяг самостійної навчальної роботи  і чітко визначити  її завдання відповідно курсу  "Педагогіка вищої школи"  / виконується позаудиторно , самостійна робота /.  Обговорення , дискутування розроблених магістрантами планів самостійної роботи  Прогнозування затрат часу на виконання проектів./20-25хв./. Виконується аудиторно. ; 

Завдання №4.  Порівняльний аналіз навчальних планів  з підготовки магістрів / різні спеціальності, 2-3 зразка / для визначення співвідношення самостійної та інших видів роботи  студентів. Спільне обговорення  і обгрунтування викладачем з магістрантами важливості сбалансованого співвідношення різних видів роботи / аудиторні заняття , самостійна робота /.  Запис аргументів на дошці , в зошитах : 1/ про роль та функціональне призначення різних форм роботи над змістом дисциплін , які викладаються у ВУЗі;  2/  про адекватні форми організації , добір методів для роботи  над змістом навчальної дисципліни.

Досвід роботи показав, що всі задіяни компоненти  процесу навчання  по різному конкретизували  навчальний  матеріал відповідно змодельованих завдань в межах однієї теми  і однакової мети.  А це означає , що  в  моделях  методичного та технологічного рівнів, виконання модульних завдань здійснювалось магістрантами шляхом перенесення теоретичних і методичних  положень у площину конкретних завдань.

Модульні завдання мають значний  вплив на збагачення і  уточнення багатьох педагогічних понять , вирішення яких здійснювалось магістрантами в творчих групах , а це стимулювало їх активність.  Тому потрібно зазначити , що використання розвивальних освітніх систем  відбивають об'єктивну потребу у певному типі навчальної діяльності , а  ефективною  така система  буде лише тоді , коли процес оволодіння особистістю всіма надбаннями сучасної педагогіки створить механізми культурного і професійного саморозвитку і самовдосконалення , буде сприяти переорієнтації освіти на сучасні технології навчання.

Серед поставлених завдань,контрольованого викладачем процесу виконання магістрантами відповідного обсягу самостійної навчальної роботи , з розв'язання  тематично-модульних завдань слід назвати такі :

1/ доповнення і поглиблення знань з вивчаємого предмету;

2/ застосування здобутих знань ;

3/ узагальнення і повторення вивченого матеріалу ;

4/ удосконалення вмінь та навичок , у тому числі дослідницьких ;

5/ розвиток творчих якостей особистості, а також  самостійності, ,цілеспрямованості ;

6/  виробити свій стиль розумової діяльності ;

7/ формування вміння інтегрувати отримані знання з різних галузей   науково-методичної   підготовки та застосовувати їх відповідно  до вимог.

           Тому  використання в навчальній роботі модульно-розвивальних завдань є важливим засобом впровадження сучасних педагогічних технологій освіти і забезпечує високу якість засвоєння навчального матеріалу , сприяє розвитку логічного мислення , творчих здібностей та активного мотивованого процесу засвоєння знань , а також один із засобів  пізнавальної наукової діяльності , що визначають ефективність  широкого застосування різноманітних форм , методів і засобів  навчання у вузі .


 Література: ==


  • Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования: Для пед. спец. высших учебных заведений. - 2-е изд. перераб. и доп. - М.: Просвещение, 1990. - 141 с.
  • Абрамова Г.С. Возрастная психология. - Екатеринбург: Деловая книга. 1999. - 360 с.
  • Аванесова А.С., Вербицкий А.А. Основы педагогики и психологии высшей школы. - М.: МГУ, 1986. - 302 с.
  • Алексюк А.М.Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. Підручник для студентів, аспірантів. - К., 1998.
  • Навчальний процес у вищій педагогічній школі /За ред. академіка О. Мороза. - К.: НПУ, 2000. - 337 с.
  • Платонов Н.И. Педагогика высшей школы. - СПб., 1995. - 83с.
  • Повышение эффективности педагогических дисциплин в высшей школе /Под ред. Ю.К. Бабанского. - М., 1976. - 144с.
  • Позняков Е.А. Формационный и цивилизационный подходы //Мировая экономика и международные отношения. - 1990. № 5. - С.49-60.
Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама