Інтенсифікація навчального процесу у вищій школі

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія за 14:06, 3 січня 2010

Автор: Слободянюк Т.Б.

Модернизация процесcа внедрения в систему обучения новых педагогических технологий требует новых подходов к организации обучения 
в системе высшего образования, а поэтому вопросы связаные с применением инновационных образовательных технологий в контексте 
европейской интеграции в Болонский процесс объясняют необходимость применения модульно-развивающих программ обучения.  

Новітні педагогічні технології є основним фактором вирішення завдань реформування вітчизняноі системи освіти, яка проходить в сучасних умовах модернізацію освітніх структур, трансформацію загальносистемного і комплексного характеру.

Нинішній етап становлення і реформування системи освіти стосовно входження України в Болонську угоду , відкриває реальні можливості реалізаціі завдань ,,Національної доктрини розвитку освіти,, / №347/2002 /, в якій пріорітетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є особистісна орієнтація освіти , підвищення якості освіти , оновлення її змісту та форм організації навчального процесу. Стратегічний напрям такого розвитку в умовах інтенсивних змін інформаційного середовища та впровадження новітніх інноваційних технологій навчання, сама практика педагогічної роботи вимагають розробляти і впроваджувати розвивальні освітні системи , як об'єктивну потребу суспільства у певному типі освітньої діяльності . Внаслідок цього освітня діяльність в галузі підготовки кваліфікованих працівників відповідно положень про освітньо-кваліфікацйні рівні /ступеневу освіту /, вимагає здійснення навчальної роботи згідно відповідних освітньо-професійних програм і державних стандартів, які затверджені Кабінетом Міністрів України та визначальними критеріями освіти в рамках Болонського процесу.

Тому підготовка магістрів педагогічного спрямування вимагає здобуття ними під час навчання відповідної кваліфікації фахівця , що і забезпечується викладанням спеціальних дисциплін які визначаються нормативною частиною змісту навчання :"Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні" та навчальними планами і програмами з метою посилення конкурентноспроможності фахової підготовки в галузі педагогічної освіти.

Одним з найважливіших аспектів підготовки магістрів –педагогів є вимоги до якісної професійної підготовки, що висуває суспільство та обумовлюється напрямами розвитку освіти в ХХ1 столітті: ефективною така система буде лише тоді , коли зможе організувати навчання як процес оволодіння майбутніми спеціалістами новітніми технологіями, надбаннями сучасної культури і створить механізми необхідності саморозвитку і самовдосконалення безпосередньо в ході навчальної праці.

Зміст навчання з курсу педагогіки вищої школи визначається системою концептуальних ідей та поглядів на стратегію і основні напрями розвитку освіти у першій чверті ХХ1 століття. Професійна підготовка фахівців вищого освітньо-кваліфікаційного рівня – магістр здійснюється в обсязі навчальної програми курсу: "Педагогіка вищої школи", вивчення якої спирається на освоєння та впровадження наукових та нових інформаційних технологій, враховує інноваційний характер навчальної роботи, індивідуалізацію навчання, моніторінг освітнього процесу і вимоги до зростання якості освітніх послуг .

Навчальна програма педагогіки вищої школи передбачає вирішення таких завдань, як оволодіння теоретичними і методологічними знаннями з курсу , на основі аналізу структури і функцій педагогічної діяльності викладача вищої школи ,опанування практичними провідними видами роботи із студентами , що передбачається підготовкою випускників магістратури до проведення власної наукової роботи та набуття ними обсягу професійних вмінь в ролі асистента ,викладача навчального закладу різних рівней акредитації.

Сучасний етап розвитку теорії педагогіки характеризується активним використанням нової термінології, цей процес зумовлений змінами реформування в освіті , впливом новітніх педагогічних концепцій , пошуком аналогів із сучасних освітніх міждисциплінарних інтеграційних процесів.

Пошуки сучасних новітніх педагогічних технологій обумовили використання західно-європейського і особливо американської освітніх концепцій , що дозволило переглянути і оновити існуючу систему навчання , доповнити її новим нетрадиційним змістом та залучати нові підходи у подачі навчального матеріалу.

Зміст навчання з педагогіки вищої школи є науково обгрунтованим за рахунок широкого використання методичного та дидактичного матеріалу , засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем - магістр педагогічного профіля.

Нові педагогічні технології навчання на сучасному етапі розвитку вимагають використання таких механізмів як сукупність засобів , підходів , дій за допомогою яких здійснюється процес оволодіння інформаційним простором при умові забезпечення цільовою установкою освітніх програм таких як модульне навчання , інноваційними підходами при їх забезпеченні.

Проблематика модульного навчання спрямована на запровадження нових та інтенсивно розвивальних інноваційних методик в галузі педагогічної освіти. Нині погляди українських педагогів спрямовані на застосування в навчальному процесі вищої школи модульного навчання , яке повинно в своїй основі забезпечити вирішення проблеми розвивального навчання , як вимагає того освітня практика.

Існують різні підходи до способів реалізації модульного навчання . Одним з важливих моментів є розробка відповідних навчальних програм з певної учбової дисципліни , які разраховані на модульний цикл навчання . Для забезпечення якості виконання навчальної програми потрібно забезпечення навчальним і методичним матеріалом , який включає розроблені відповідно нові підходи до форм організації навчальної діяльності .

Складовою забезпечення впровадження в роботу викладачів освітніх закладів сучасних педагогічних технологій навчання і є розроблення модульно-розвивальних завдань для самостійної навчальної роботи студентів та з метою контроля якості знань, що здатні забезпечити якісне оволодіння навчальним матеріалом . В перелік певної групи завдань підготовлених для виконання під час самостійної навчальної роботи студентами, до кожного тематично-змістового модуля входять і модульно-розвивальні завдання , за результатами виконання яких , при перевірці , викладач має можливість правильно та об'єктивно оцінити , визначити і охарактеризувати рівні якості засвоєння знань і творчої активності магістрантів.

При умові виконання завдань малими творчими групами ,а не поодиночного виконання , аналіз визначення рівня засвоєння навчального матеріалу буде складнішим , але він визначиться на семінарсько-практичних заняттях ,на основі презентування виконаних модульно-розвивальних завдань кожною творчою групою та забезпеченням роботи аналітичної групи – "критиків". В ході проведення заняття групи міняються ролями , що дозволяє на основі виконаних завдань та проведення їх аналізу поглибити та уточнити знання студентів , а також є важливим моментом запровадження в навчальний процес активних методів і форм навчання .

Використання в процесі навчальної роботи з педагогіки вищої школи модульно-розвивальних завдань, дозволяє створювати у магістрантів більш поглиблене і грунтовне засвоєння навчального матеріалу, формує вміння оперувати свідомо педагогічною термінологією, отримуючи при цьому змістово-логічну цілісність і завершеність нових знань , закріплення уже відомих.

В системі модульно-розвивального навчання , завдання використовуються в переважній більшості в роботі малими творчими групами на практично-семінарських заняттях та під час підготовки магістрантами різних видів самостійних завдань.

Модульні завдання передбачають детальне вивчення окремих питань , від яких залежить загальне вивчення курсу педагогіки вищої школи та сформованість знань щодо використання в навчальній діяльності сучасних педагогічних технологій навчання в межах кожного змістового модуля.

Виконання магістрантами модульно-розвивальних завдань, які можуть виконуватись як самостійно окремими студентами так і підгрупами , у них формуються уміння і навички самоосвіти , відповідна мотивація і розуміння навчального матеріалу завдяки широкому використанню навчально-методичної літератури , конспектів з лекційного курсу .

Розв'язання таких завдань забезпечує активність навчальної діяльності магістрантів в аудиторній і позааудиторній роботі , в них формується творчий підхід при прийнятті рішень , вміння розроблювати і застоcовувати наукові обгрунтування, використовувати свідомо педагогічну термінологію, деталізувати деяки поняття з метою інтенсифікації процесу навчання та поглиблення знань. При цьому функції педагога вбирають в себе функції від інформаційно- консультативної до координуючої роботи.

Серед наукових підходів до оновлення системи підготовки магістрантів педагогічного спрямування враховані були положення щодо професійної адаптації спеціалістів педагогічної освіти з питань науково-методичної роботи начальних закладів у курсі вивчення педагогіки вищої школи , розглянуті в науковому дослідженні "Педагогіка і психологія вищої школи"/2003р./.

Так , проф.О.Г.Мороз вважає , що у змісті модульного навчання в системі підготовки магістрів , повинен використовуватись принцип узагальнення різних понять , шляхом структуралізаціі навчального матеріалу та спиратись на виконання індивідуально-самостійної роботи, проведення тематичних консультацій , потім кілька групових занять за опрацьованими джерелами , що в сукупності зумовлюють фундаментальні поняття дисципліни /явище,закон тощо/ чи групи взаємопов'язаних понять.

Отже, виконання конкретних модульних завдань , спрямованих на досягнення дидактичної мети , відповідно грунтуються на ідеї модульної побудови змісту освіти.

Враховуючи підхід до модульного навчання, яке розглядав проф.А.М.Алексюк , з точки зору сучасних педагогічних технологій : - "що для впровадження модульного навчання у практику вищої школи вкрай потрібні нові принципи комплектування тьюторських груп з кількістю студентів не більше 6-12-ти осіб". Тому в роботі над виконанням завдань , створювались малі творчі групи з кількістю студентів-магістрантів не більше 5-6 осіб в кожній підгрупі. Зміст курсу "Педагогіка вищої школи" за А.М.Алексюком поділений на чотири модулі, як відносно самостійні частини навчального матеріалу.

Використовуючи в роботі всі найважливіші положення , що забезпечують цілісне розуміння понять , модульні завдання були побудовані таким чином , щоб розуміння і засвоєння кожного модуля розпочиналось оглядово-установчою лекцією. Далі планувалась самостійна навчальна робота , яка складалась із 4-5 завдань різного спрямування , враховуючи попередній зміст навчальної діяльності магістрантів та джерела, виділені у списку обов"язкової літератури для ознайомлення і опрацювання..

Організаційно кожне модульне завдання полягало у виконанні певного обсягу роботи , відповідно засвоєння певного змістового модуля та вибірковій частині змісту навчання , сформованій як змістовий модуль.

Вибіркова частина навчального матеріалу визначалась навчальною програмою , і враховувалась як обов"язковий для засвоєння зміст навчальної дисципліни , відповідно вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики , як нормативної частини змісту навчання : змістовні модулі із зазначенням їх обсягу , рівня засвоєння /врахування підготовки та підготовленості/ , а також затверджених форм державної атестації.

Тому, у структуру функціональних моделей процесу навчання, були включені різні за змістом завдання.

Наприклад : Модуль 1 .

Тема №2 : Форми організації навчального процесу у вищій школі.

Завдання № 1. Змоделювати кольорові схеми з питань про форми організації навчального процесу та його функції у вищій школі . Робота малими творчоми групами. Скласти письмове пояснення на звороті аркуша /15-20 хв./.;

Завдання №2. Презентація виконаних робіт представниками творчих груп.Аналіз,коментарі,роз'яснення магістрантами змісту , який вкладено в основу моделювання схем /20-25хв./ ;

Завдання №3. Створення магістрантами індивідуальних програм самоосвіти, самовдосконалення та професійного зростання. Спланувати обсяг самостійної навчальної роботи і чітко визначити її завдання відповідно курсу "Педагогіка вищої школи" / виконується позаудиторно , самостійна робота /. Обговорення , дискутування розроблених магістрантами планів самостійної роботи Прогнозування затрат часу на виконання проектів./20-25хв./. Виконується аудиторно. ;

Завдання №4. Порівняльний аналіз навчальних планів з підготовки магістрів / різні спеціальності, 2-3 зразка / для визначення співвідношення самостійної та інших видів роботи студентів. Спільне обговорення і обгрунтування викладачем з магістрантами важливості сбалансованого співвідношення різних видів роботи / аудиторні заняття , самостійна робота /. Запис аргументів на дошці , в зошитах : 1/ про роль та функціональне призначення різних форм роботи над змістом дисциплін , які викладаються у ВУЗі; 2/ про адекватні форми організації , добір методів для роботи над змістом навчальної дисципліни.

Досвід роботи показав, що всі задіяни компоненти процесу навчання по різному конкретизували навчальний матеріал відповідно змодельованих завдань в межах однієї теми і однакової мети. А це означає , що в моделях методичного та технологічного рівнів, виконання модульних завдань здійснювалось магістрантами шляхом перенесення теоретичних і методичних положень у площину конкретних завдань.

Модульні завдання мають значний вплив на збагачення і уточнення багатьох педагогічних понять , вирішення яких здійснювалось магістрантами в творчих групах , а це стимулювало їх активність. Тому потрібно зазначити , що використання розвивальних освітніх систем відбивають об'єктивну потребу у певному типі навчальної діяльності , а ефективною така система буде лише тоді , коли процес оволодіння особистістю всіма надбаннями сучасної педагогіки створить механізми культурного і професійного саморозвитку і самовдосконалення , буде сприяти переорієнтації освіти на сучасні технології навчання.

Серед поставлених завдань,контрольованого викладачем процесу виконання магістрантами відповідного обсягу самостійної навчальної роботи , з розв'язання тематично-модульних завдань слід назвати такі :

1. доповнення і поглиблення знань з вивчаємого предмету;
2. застосування здобутих знань ;
3. узагальнення і повторення вивченого матеріалу ;
4. удосконалення вмінь та навичок , у тому числі дослідницьких ;
5. розвиток творчих якостей особистості, а також самостійності, ,цілеспрямованості ;
6. виробити свій стиль розумової діяльності ;
7. формування вміння інтегрувати отримані знання з різних галузей науково-методичної підготовки та застосовувати їх відповідно до вимог.

Тому використання в навчальній роботі модульно-розвивальних завдань є важливим засобом впровадження сучасних педагогічних технологій освіти і забезпечує високу якість засвоєння навчального матеріалу , сприяє розвитку логічного мислення , творчих здібностей та активного мотивованого процесу засвоєння знань , а також один із засобів пізнавальної наукової діяльності , що визначають ефективність широкого застосування різноманітних форм , методів і засобів навчання у вузі .

Література

1. Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования: Для пед. спец. высших учебных заведений. - 2-е изд. перераб. и доп. - М.: Просвещение, 1990. - 141 с.
2. Абрамова Г.С. Возрастная психология. - Екатеринбург: Деловая книга. 1999. - 360 с.
3. Аванесова А.С., Вербицкий А.А. Основы педагогики и психологии высшей школы. - М.: МГУ, 1986. - 302 с.
4. Алексюк А.М.Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. Підручник для студентів, аспірантів. - К., 1998.
5. Навчальний процес у вищій педагогічній школі /За ред. академіка О. Мороза. - К.: НПУ, 2000. - 337 с.
6. Платонов Н.И. Педагогика высшей школы. - СПб., 1995. - 83с.
7. Повышение эффективности педагогических дисциплин в высшей школе /Под ред. Ю.К. Бабанского. - М., 1976. - 144с.
8. Позняков Е.А. Формационный и цивилизационный подходы //Мировая экономика и международные отношения. - 1990. № 5. - С.49-60.