Махній М.М. Незвичайна антропологія (Науково-популярний курс)

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Поточна версія на 19:00, 5 січня 2011

Махній Микола Михайлович Незвичайна антропологія: Науково-популярний курс. – Чернігів: Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, 2011. – 188 с.

Пропонований екстраординарний курс антропології висвітлює розмаїтість етнічної сфери людського буття: систему фізіогномічних символів, етностереотипів, особливості етнічної самоідентифікації в сучасному світі, використання невербальних засобів у міжкультурній комунікації.

Предметом спеціального розгляду виступили етнокультурні варіації еротичного коду, семантика сексуальної поведінки, норми статевої моралі. Спираючись на українознавчі розвідки, автор пропонує еротичне тлумачення багатьох фольклорних символів та міфологем, реконструює староукраїнські фалічні куль-ти, піддає аналізові прояви “національного лібідо”.

Для науковців, студентів, всіх, хто цікавиться соціопсихологічними, народознавчими феноменами.

Звернутися до автора із пропозиціями можна за електронною адресою: makhniy@ukr.net

Зміст

Передмова

Частина перша Соціопсихологічна

I. Антропологічна фізіогноміка

• Асоціативні портрети українців і росіян

• Як формується етнічний образ зовнішності?

• Антропологічні стереотипи та “фізіогномічні” ключі

• Походження антропотомічної символіки і тілесних ритуалів

• Етнокультурна специфіка соматичних модифікацій

• Зачіски, бороди і вуса: кроскультурні відмінності

• Татуювання і скарифікація

• Пірсинг: від етнічної символіки до сучасної моди

• Обрізання: ритуал ініціації чи культурний символ?

ІІ. Постмодерністська антропологія тілесності

• “Тілоцентризм” постмодерну

• Етноестетика тіла: культурні ідеали чоловічої і жіночої краси

• Флешімідж: культурні нормативи тілесності

• “Культ тіла” в суспільстві споживання

• Біовлада лікарів: медико-соціальний нагляд за тілом

IIІ. Етноцентричні стереотипи

• Що таке етноцентризм?

• Як досліджують природу етноцентризму?

• Чи завжди власна етнокультура виступає як гідний зразок?

• “Гнучкий” і “негнучкий” етноцентризм

• Що таке етнічні стереотипи?

• Чи відповідають реальності етностереотипні уявлення?

• Етнічний стереотип і забобон: де проходить межа?

• Концепції походження етностереотипів

• Експериментальні дослідження феномену етностереотипізації

• Етнічні автостереотипи

• Які автостереотипи притаманні українцям?

• Національний імідж

IV. Етнічна ідентичність

• Етнічна самосвідомість та етнічна ідентифікація

• Яким чином людина себе етнічно ідентифікує?

• Чому відбувається зміна етнічної ідентифікації?

• Чи побоюються українці втратити власну ідентичність?

• Проблеми етнічної самоідентифікації в українській діаспорі

• Чи базується “європейськість” на існуючих національних ідентичностях?

• Місце слов’янської ідентичності у “загальноєвропейській”

V • Невербаліка і міжкультурна комунікація

• Етнокультурне поглядознавство

• Етноваріації привітальних жестів

• Посмішка як культурний феномен

• Проксеміка в контексті етнокультури

• Такесика: етнічна специфіка тактильної поведінки

• Етносемантика національних жестів

• Етнографія цілування

• Культура тілесних запахів

• Етнохронеміка

VI. Коди української ментальністі

• Світовідчуття чи ментальність?

• Архетипи соцієтальної психіки українства

• Базові риси українського менталітету

• Індивідуалізм

• Екзекутивність

• Інтровертованість

• Емоційно-естетична домінанта

• Толерантність

• Народні приказки як вияв менталітету

Частина друга Етносексологічна

VII. Статевий символізм

• Стать – найперша ознака людини?

• Ґендер як соціальна стать

• “Тестостеронові маскулінності” та ”ґендерні фемінінності”

• Тілесність і сексуальність як функція ґендерних відносин

• Оголене тіло статі

• Дівоча цнота як культурний феномен

• Лінгвістика статі

• “Мужик” і “козак” як слова-маскулінізми

• “Нова” і “стара” маскулінність

• Парадигми маскулінності

VIII Ерогенні зони фольклору

• Дослідження сороміцького фольклору

• Чи є стріли в українського Амура?

• Легенда про козака Скомороха

• Купала – свято юності й кохання

• Любовна магія по-українські

• “Притула”: традиційні еротичні ігрища

ІX. Антропологія українського прутня

• Скіфський фалічний первінь

• Фалічні культи давніх слов’ян

• Головний герой сороміцького фольклору

• Розмір має значення: коли прутень “доростав” до штанів?

• “Комора”: архаїчний тест на жіночу цнотливість та чоловічу силу

• Фалічна сила весільної шишки

• Півень як тотемний оберігач чоловічого єства

• Українська дуля: метаморфоза “двадцять першого пальця”

• “Горобця драти” й “гусака ганяти”: метафоризація солдодійства у фольклорі

X • Метаморфози національного лібідо

• Фалічна сила весільної шишки

• Барвінок: охоронець дівочої цноти та символ щасливого шлюбу

• Еротично-медовий код українського весілля

• Великодня паска: еротичне кодування життєдайної сили

• “Код Котигорошка”: казково-героїчний чи рослинно-еротичний?

• “Кукурудзяні діти фалічної цариці” полів

• Гарбузові пристрасті: між Еросом і Танатосом

• Українські коноплі: обрядово-сакральний вимір

• Русалка чи кентавр: психоісторія житньої волошки • Лексикографія фалоінвективності: сексуальні первні лихослів’я •

ХІ • Антропологія інтиму

•Що вивчає етносексологія?

•Сексуальні етностереотипи

• Сексуальна активність української молоді

• Кохання й інтимність у різних культурах

•Особливості національного шлюбного законодавства•

ХІI• Етногеографія альтернативного кохання

• Багатовимірність сексуальної орієнтації

• Одностатеві “зареєстровані партнерства”

• Світова гомофобія чи толерантність?

• Українська ЛГБТ- спільнота

• Феномен трансґендерності в епоху постмодерну

• Хіждра – “третя стать” чи “парасольковий” термін?

• Андро- чи гінофілія?

• Метросексуальність

• Беґгерська субкультура

• Японська яой-культура

• Антисексуали і асексуали

• Кіберсекс: віртуальне кохання у всесвітній мережі•

Передмова

Слово “антропологія” стало останнім часом дуже популярним як на теоретичному, так і на побутовому рівні. Найчастіше його використовують для опису яких-небудь своєрідних, або цікавих аспектів людського буття.

Антропологія, як галузь досліджень про людську істоту і людство, виросла, головним чином, з природної історії на початковому етапі, і з тих пір знаходиться в залежності від археології, палеонтології, біології, психології, гуманітарних і суспільствознавчих наук.

Антропологія починала свій розвиток із наукових пошуків у сфері розвитку суспільств, які називалися "дикими" або "примітивними". Але зараз такий же інтерес починають виявляти інші дисципліни – демографія, соціальна психологія, політична наука і право.

Відмічається такий парадокс: антропологія розвивається у той час, коли ці суспільства мають тенденцію до зникнення або, принаймні, до втрати своїх характерних ознак. Таким чином, антропологія не пов’язана винятково з кам’яною сокирою, тотемізмом і полігамією. Антропологія переконливо довела це останнім часом, коли звернулась до вивчення так званих цивілізованих суспільств.

Завдяки звертанню до сучасної повсякденності антропологія з абстрактно-теоретичної дисципліни перетворилася на початку ХХІ століття в дієвий аналіз, здатний до розуміння і пояснення соціальної реальності. Антропологічний підхід виявився придатним для антропологічної експертизи суспільства і терапії індивідуальних людських проблем.

Дослідження повсякденного життя людей є характерним для сучасної гуманітарної науки. Історики, соціологи, філософи, антропологи, мовознавці істотно змінюють класичну парадигму вивчення культури на основі реконструкції її ідеальних змістів і значень. Іноді це розуміється як антиметафізичний поворот, як протест проти логоцентризму. Але насправді мова йде не стільки про внесення елементів “ірраціонального”, “психологічного”, “повсякденного”, скільки про пошук нових структур порядку, що формуються на рівні повсякденності.

Сучасна зарубіжна й вітчизняна антропологія ставить собі завдання глобального пізнання людини, охоплюючи його в усій географічній та історичній розпростореності, прагнучи до знань, які можна було б застосувати до всієї сукупності етапів розвитку людини від гомінідів до сучасних рас. Антропологи схильні до узагальнень, позитивних чи негативних, але прийнятних для всіх людських суспільств, починаючи із великого сучасного міста до меланезійського племені.

Сучасна антропологія, звертаючись до мови символів, знакових систем, враховуючи взаємозв’язки і взаємообумовленість елементів соціокультурного життя етносів, отримує потужний інструментарій для по-дальших досліджень.

Мета пропонованого екстраординарного курсу антропологіі полягала у висвітленні розмаїтості соціально-антропологічних реалій минулого і сучасності з урахуванням теперішніх тенденцій освіти до полі-культурності, де пріоритетом є розвиток взаєморозуміння, взаємоповаги та позитивного ставлення до культурного різноманіття в суспільстві. “Незвичайність” авторського бачення антропології розкриває структурна композиція книги, яка складається з двох частин – соціопсихологічної та етносексологічної.

Спробуймо піднестися у пізнанні себе, інших та інакших!