Перегляд

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

У вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з таких причин:

• Дія, яку Ви хотіли зробити, дозволена лише користувачам із групи: Користувачі.
• Ви повинні підтвердити вашу адресу електронної пошти перед редагуванням сторінок. Будь-ласка зазначте і підтвердіть вашу електронну адресу на сторінці налаштувань.

Ви можете переглянути та скопіювати початковий текст цієї сторінки:

'''Назар М.М.''', старший науковий співробітник лабораторії сучасних інформаційних технологій навчання [[Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України|Інституту психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України]] '''Мещеряков Д.С.''', молодший науковий співробітник лабораторії сучасних інформаційних технологій навчання [[Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України|Інституту психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України]] == Постановка проблеми == Антиукраїнська пропаганда, що застосовується підконтрольними кремлівській владі ЗМІ, політиками, політтехнологами, діячами культури та релігії як на території Російської Федерації, так і за її межами, зокрема – на території України, стала одним з основних інструментів для здійснення намагань ослабити та дезорієнтувати розвиток української державності. Метою антиукраїнської пропаганди є деструкція Української держави або її послаблення та інтеграція у підконтрольну російській владі сферу державних інтересів («сферу впливу»). Ця мета є однією з частин більшого плану, що здійснюється у вигляді «гібридної війни» проти Заходу та сучасного світового порядку. Виділимо ключові когнітивні позиції, що намагаються бути нав'язаними російської пропагандою цільовим аудиторіям, зокрема, за останні декілька років (2013–2018): 1) український народ – органічна, причому «молодша», частина російської нації. Робиться акцент на начебто постійно спільній історії та культурі обох народів, а також на «взаємовигідному» характері цієї історії. Багаточисельні факти, що вказують на різне історичне коріння обох народів, а також на перманентне історико-політичне, економічне та культурне пригноблення України з боку Росії, замовчуються чи трактуються в контексті ігнорування національних чинників зазначених процесів; 2) сепаратизм та колабораціонізм на території України пов’язані з категоричним неприйняттям деяких етнічних та соціальних прошарків і груп населення політики центральної київської влади, а жодним чином не з діяльністю проросійські налаштованих ЗМІ, агентів впливу та російських спецслужб. Чинник російського впливу на розвиток сепаратистських та колабораціоністських настроїв замовчується, РФ позиціонується не як ініціатор конфлікту, а як «миротворець»; 3) державна влада в Україні – основний ворог для українського народу. При цьому з реального ворога української державності, ініціатору анексій українських територій та бойових дій – РФ – увага максимально перемикається на реальні, надумані чи зовсім вигадані помилки українського Президента, уряду та, частково, Верховної Ради («Народ зубожіє через політику української влади», а не Україна перебудовує свою економіку на військові рейки, реструктурує промисловість після втрачених потужностей на Донбасі та в Криму, орієнтується на нові ринки збуту заради збереження державності; «Крим та зона АТО втрачені Україною через недолугість політики нинішньої київської влади», а не були підступно анексовані сильним агресором; «У втратах Іловайського казану винні Головнокомандувач і міністр оборони», а не російські та проросійські бойові частини, що атакували, тощо); 4) корупція у вищих ешелонах влади в Україні – основний супротивник розвитку країни. Аргументи про те, що головним супротивником є країна-агресор – РФ і мова йде про виживання Української держави у військовому, політичному та економічному планах перед загрозою масштабної російської окупації, економічного колапсу та політичної дезінтеграції, за рахунок маніпуляції акцентами підміняються другорядними, максимально роздутими проблемами («Відсутність корупції – єдиний шлях України в ЄС» замість визнання того, що жодна країна ЄС не позбулася корупції, а сама корупція лише набирає в ЄС обертів [1; 3] тощо); 5) Україну не чекає нічого доброго – економічна ситуація буде лише погіршуватися, населення буде біднішати, шлях в ЄС закриють, в НАТО Україну не візьмуть. Політичні, економічні, іміджеві, культурні, технологічні досягнення при цьому старанно ігноруються або нівелюються, висміюються, піддаються саркастичній оцінці і т. п. Російська пропаганда намагається прищеплювати в масовій українській свідомості ідеї тотального песимізму та нігілізму щодо Української держави та центральної влади, що її уособлює; 6) Захід від України втомився. Досягнення українських партнерів, як держав, так і окремих осіб, по налагодженню двосторонніх стосунків з Україною та українцями – ігноруються або нівелюються. Відбуваються спроби впровадити у свідомість українців ідеї, що Заходу не потрібні ані вони, ані їх держава; 7) силовий спосіб розв’язання політичних суперечностей в суспільстві, особливо з українською владою – прийнятний і бажаний. Здійснюються намагання радикалізувати опозиційні рухи, партії та настрої в суспільстві, спрямувати їх по шляху відкритого насильства з подальшим наміром дестабілізувати функціонування інститутів влади в країні, призвести країну до політичного та економічного колапсу; 8) перекриємо газ; за три дні візьмемо Київ; в ядерний попіл. Постійне цілеспрямоване залякування та психологічний тиск, що має на меті послаблення морально-психологічного стану населення, постійний стрес, апатію, зневіру в себе та державу, розкол суспільства та примушення до припинення опору – військового, політичного, інформаційного, психологічного тощо; 9) не за те стояв Майдан. Маніпулювання подіями часів революції Гідності для зневіри населення в обраному шляху, власних та державних цінностях, пріоритетах, військово-політичному керівництві; 10) створення хаосу шляхом дезорієнтації та дезінформації населення з метою досягнення атмосфери постійного занепокоєння та конфліктів [2]. Типово, здійснюється за допомогою поширення через ЗМІ та соціальні мережі фейків та «експертних» думок різних політиків та громадських діячів, ключовою особливістю яких є звинувачення центральної влади, підміна цінностей і пріоритетів, логічна несумісність та протиріччя; 11) активна інформаційна підтримка опозиційних та проросійських партій, ЗМІ, інших структур або осіб, або їх інтересів; 12) нас там нема; це не ми; іхтамнєт. Заперечення будь якого втручання офіційних (державних) структур РФ у внутрішні справи України, попри очевидні, зафіксовані та доведені факти. Це ще одна глобальна ключова позиція російської пропаганди, яку вона застосовує по всьому світу в своїй гібридній війні, зокрема, щодо України. Мета такої пропаганди – психологічний тиск на населення конкретних країн заради провокування хаосу, зневіри та невпевненості людей у державних інститутах своїх країн, ідеологіях, соціальних інститутах, цінностях, ідеалах, світовому партнерстві та взаємодопомозі, у власних силах; уникнення відповідальності за скоєне; приховування власних втрат або невдач тощо. == Висновок == Отже, усвідомлення ключових позицій когнітивної карти російської пропаганди, розробка та розповсюдження в українському суспільстві (а також за його межами) проукраїнських, «державницьких» когнітивних карт дозволить нейтралізувати дію ворожої інформаційної машини та покращити ефективність української пропаганди, в цілому – забезпечить її носіїв кращими ресурсами для здійснення суб’єктної активності, інтелектуальної діяльності, перебування у врівноваженому стані та збереже їхню суб’єктність [4; 5; 6]. == Список використаних джерел == # В ЕС ухудшается ситуация с коррупцией [Електронний ресурс] // Euronews. URL: http://ru.euronews.com/2017/01/25/has-the-eu-taken-its-eye-off- the-ball-on-corruption. # Герасимов В. Ценность науки в предвидении [Електронний ресурс] / ВПК. 26 февраля 2013 года. URL: http://vpk-news.ru/print/articles/14632. # Еврокомиссия: коррупция в ЕС «поражает воображение» [Електронний ресурс] // BBC. URL: http://www.bbc.com/russian/ busi- ness/2014/02/140203_europe_breathtaking_corruption_report. # Максименко С.Д., Назар М.Н. Построение проукраинских ментальных карт для обеспечения информационной безопасности граждан Украины (Часть вторая) [Maksymenko S.D., Nazar M.M. ProUkrainian mental maps’ development for information safety’s providing of Ukrainian citizens]. Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools. Issue: 2 (14). 2016. Р. 223-253. # Назар М.М., Мещеряков Д.С. Розвиток суб’єктної активності при дистанційній груповій роботі з постраждалими в зоні АТО. Актуальні проблеми психології: Зб. наук. праць [[Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України|Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України]]. 2017. Том ХІ. Вип. 15. С. 363-372. URL: http://lib.iitta.gov.ua/709111. # Nazar M.M., Mescheryakov D.S. Cognitive constructs of ukrainian self- identity in the context of informational confrontation / Збірник статей за редакцією Г.О. Балла та В.Л. Зливкова. К. Педагогічна думка, 2017. С. 144-147. URL: http://lib.iitta.gov.ua/706177/1/%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B5% D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D1%81% D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20 %D1%83%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%B E%D0%B3%D1%96%D1%97.pdf. [[Категорія:Наукові праці]] [[Категорія:Вісник психології і педагогіки. Збірник наук. праць]] [[Категорія:Статті з психології]] [[Категорія:Для аспірантів]] [[Категорія:Для магістрантів]] [[Категорія:Для науковців]] [[Категорія:Для студентів]] [[Категорія:Кафедра психології і педагогіки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського]] [[Категорія:Науково-практична конференція «Становлення та розвиток особистості в умовах інформаційної війни»]]

Повернення до сторінки «Назар М.М., Мещеряков Д.С. Когнітивна карта російської пропаганди в Україні: ключові позиції».