Проблема третирування (BULLYING) серед учнів у загальноосвітній школі США: шляхи запобігання та подолання

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія від 08:42, 5 лютого 2010; Vadoha (Обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Автор: Чернякова А.В.


Проблема насильства серед учнівської молоді в американських школах вже майже півстоліття є об′єктом досліджень у різних галузях психолого-педагогічної науки. Феномен третирування одних учнів іншими став досить серйозною педагогічною проблемою й у вітчизняних закладах освіти. За своєю сутністю третирування – це форма насильницької поведінки в шкільному середовищі, при якій сильніший учень систематично переслідує більш слабкого (аутсайдера).

Актуальність вивчення феномена третирування серед учнів загальноосвітніх шкіл у наш час обумовлюється, тим, що несоціалізована агресія є серйозною соціально-педагогічною проблемою, яка знаходить вихід у фізичному насильстві й може призвести до цілої низки небезпечних наслідків, починаючи з шкільної дезадаптації, а саме академічної неуспішності й закінчуючи появою адикцій (алкоголізм, наркоманія) і психологічних розладів. Слід зауважити, явище третирування, яке було раніше проблемою переважно західних суспільств, в останні роки поширюється, на жаль, і в нашій країні. Яскравими прикладами є випадки з оприлюдненими відеозаписами знущань над школярами в Інтернеті, статистичні дані в ЗМІ.

У вітчизняній психолого-педагогічній науці, порівняно з розвинутими країнами, окреслена проблема є малорозробленою. Саме тому, на нашу думку, уважного ставлення дослідників останнім часом вимагає питання вивчення досвіду американських освітян, які за останні роки нагромадили досить потужний арсенал методик щодо розв′язання проблеми насильства в школах. Ступінь наукової розробки проблеми третирування в американському шкільництві слід визнати високим та авторитетним. Внаслідок комплексних і регулярних досліджень загальнонаціонального рівня визначено й проаналізовано сутність різних проявів насильницької поведінки. Розробляються і впроваджуються ефективні стратегії запобігання та подолання різних форм агресивної та насильницької поведінки серед учнів загальноосвітніх шкіл США.

Проблема насильства, зокрема третирування учнів учнями в українських школах є недостатньо розробленою вітчизняними науковцями. Фрагментарно така висвітлювалася Дроздовим О., Оржеховською В., Ролінським В. та іншими. Дослідженням насильства, зокрема, третирування в американських загальноосвітніх школах займалися зарубіжні науковці Кампулаен К., Корнелл Д., Крауфорд Н., Олвеус Д., Паура К., Ресанен І. та інші [7; 6; 4; 2; 3; 7; 7].

Метою статті є: здійснити аналізфеномена третирування учнів учнями в школах США, з′ясувати детермінанти виникнення та ступінь поширення цього феномену в шкільному середовищі, визначити шляхи запобігання та подолання.

В американській науковій літературі при визначенні явища третирування найчастіше використовується два терміни – «bullying» (від англ. bully – хуліган) та «threat» (від англ. threat – погроза). Для їх аналізу скористаємось визначенням відомого психолога

Д. Олвеуса, який розкриває сутність терміна «bullying» як ситуацію, в якій учень є об′єктом негативних дій з боку одного чи кількох учнів [2]. Згідно із наведеним визначенням, третирування – використання чиєїсь сили, статусу, соціального положення для залякування, нанесення шкоди або приниження іншої, що має меншу силу чи статус. Аналіз наукових робіт Д. Олвеуса, дає можливість визначити основні риси третирування:

  • систематичність,
  • нерівність фізичних, соціальних можливостей покладені в основі відносин між жертвою та агресором,
  • взаємовідносини переслідувача і жертви.

У більшості джерел з проблем третирування учнів аналізуються такі основні форми цього явища, як-от: фізична, соціальна, вербальна. Ознаками фізичного третирування є стусання, побиття, штовхання. Соціальне третирування пов′язане зі створенням напруженої атмосфери для навчання з метою формування зверхнього ставлення групи, навіть вчителів чи персоналу школи, до ізгоя, жертви, найчастіше, фізично слабкішої дитини або з бідної чи неблагополучної родини [1]. Третирування цього виду об′єднує форми непрямої фізичної та вербальної агресії (бойкот, ігнорування успішної підготовки до занять зі сторони вчителів, ворожа міміка чи жестикуляція). Останнім часом увагу дослідників привертає нова форма соціального третирування, яка відрізняється анонімністю – «кібертретирування» (англ. cyberbullуing) [5]. Сутність цього феномену полягає у залякуванні через розсилання погрозливих повідомлень за допомогою інформаційних та комунікаційних технологій. Вербальне третирування проявляється через прояви вербальної агресії, а саме: у образливих прізвиськах (англ. name-calling); насміханні над виглядом, видом діяльності, поведінкою дітей, які вирізняються серед однолітків (англ. joking-teasing); погрозах, приниженнях; примусу до "служіння" сильному – нести портфель, бути на підхваті, чергувати тощо (англ. put-downs).

Далі спробуємо описати рольову структуру в шкільних групах, де спостерігається названі вище форми третирування [2]. На думку вітчизняного дослідника О. Дроздова, Д. Олвеус визначає цикл насильства (англ. Bullying circle) як певний сценарій систематично повторювальних репресій, кожний чинник циклу має свої соціальні ролі [1]:

  • жертва – учень, що є об′єктом репресій та погроз;
  • агресори – переслідувачі, які систематично протягом тривалого часу здійснюють насильницькі дії щодо жертви;
  • прибічники, спостерігачі – учні не є ініціаторами насильства, але своєю байдужою позицією є залежними від напруженої ситуації;
  • пасивні прибічники – учні, які пасивно підтримують третирування, яким у принципі подобається, коли знущаються над іншими;
  • сторонні спостерігачі – учні, які керуються принципом «не моя справа»;
  • вірогідний захисник – учні, які не підтримують агресорів, але нічого не здійснюють у напрямку захисту;
  • захисник жертви – учні намагаються допомогти учневі-жертві.

За даними ряду досліджень окресленої проблеми, на процес розподілу ролей в ситуації третирування впливають наступні фактори: самооцінка, соціальний статус, соціальне прийняття або неприйняття ролі жертви. Необхідно додати, що існують гендерні відмінності у розподілі ролей. Наприклад, хлопці частіше виступають у ролі агресора чи його помічника, тоді як дівчата обирають роль стороннього спостерігача або захисника жертви [6].

За результатами психолого-педагогічних досліджень нами виявлено ознаки типового шкільного агресора та визначено симптомокомплекс особистісних рис жертв та агресорів. У науковій статті відомого американського психолога, професора університету Вірджинії Дьюї Корнелла «Психологія шкільного агресора» (англ. Psychology of the School Shooting) визначено типову характеристику шкільного агресора [6]. Згідно з даними, переслідувачами є, найчастіше, фізично розвинуті хлопці, світлошкірі. Типологія агресорів включає кілька груп.

Одна група підлітків – вихідці з сім`ї середнього статку, зовні благополучної. Діти з цих родин спрямовують агресію проти віртуальних образників. Основний інтерес такого підлітка – комп′ютерні ігри, фільми з сценами насильства, віртуальні погоні, агресивна музика. На думку Корнелла, в основі свідомого планування насильства (англ. targeted violence) покладений мотив – просто вбивства без причини. У 2007 році американський психіатр Рональд Пайс (R. Pies) оприлюднив дані стосовно мотивації шкільного агресора щодо обрання жертви, які мають символічне значення особисто для ініціатора шкільних розправ, що саме засвідчує про незрілу Я-концепцію підлітка, низьку самооцінку, невпевненість у своєму житті або, можливо, брак уваги зі сторони батьків [6]. Науковець, як приклад, навів трагічну ситуацію, коли в 2006 році неповнолітній шкільний агресор здійснив розстріл групи дітей амішей (релігійна група, яка пропагує пацифізм та культуру миру, ненасильства) в кампусі школи, неподалік американського містечка Нікель Майнс.

Для іншої групи неповнолітніх агресорів характерним є те, що підлітки виховувалися у сім′ях з негативним соціально-психологічним кліматом – недбайливим або ворожим ставленням з боку батьків. У таких родинах застосовувались покарання у формі побиття, депривації, нехтування вітальними потребами. Часто саме в неблагополучних родинах діти отримали перший досвід насильства і згодом почали переносити його на однолітків чи менших за віком дітей. Загальновідомо, що в родинах з певними психологічними проблемами наявна алкоголізація, наркотизація, статеві девіації, інцест, що і є факторами формування ризикованої поведінки та деморалізації. Щодо притаманних їм особистісних рис, то дослідники називають домінантність, агресивність, низький рівень емпатії, гіперактивність та імпульсивність.

Типовою жертвою переслідування в шкільному середовищі стає як доводять зарубіжні дослідження, високо тривожна, невпевнена у собі дитина, схильна до депресивних переживань. У фізичному плані такі діти слабкіші. У випадках насильства учні-жертви приховують проблему «в собі». Мотивами можуть бути побоювання помсти з боку агресорів, недовіра до вчителів [6].

Оскільки ситуація насильства в школі за своїми характеристиками є різновидом небезпечної інтенсивної тривалої стресової ситуації, то вона має серйозні психологічні наслідки. Аналіз зарубіжної літератури дозволяє стверджувати, що як жертви, так і агресори різних проявів насильства, мають високий рівень нервово-психічних розладів, потребують інтервенції з боку психологів, соціальних працівників, вчителів [7, 102].

Американською психологічною асоціацією (англ. American Psychological Association) розслідувано ряд випадків розстрілів учнями своїх однокласників у школах. Результати розслідування показали, що переважна більшість шкільних агресорів раніше була жертвами третирування зі сторони однолітків або вчителів [4].

Насильство може призводити до поведінки, яка створює ризик для здоров′я, такої, як зловживання наркотиками та передчасна статева активність. Пов′язані з цим проблеми з психічним здоров′ям та соціальні проблеми, включаючи тривогу, депресивні розлади, падіння продуктивності праці, нівелювання інтересу до навчання, порушення пам′яті, делінквентну поведінку. За даними Д. Олвеуса, від 35% до 40% дітей, що були у віці 13-16 років переслідувачами, пізніше в більш зрілому віці засуджувалися за скоєння кримінальних злочинів [3, 22].

Аналіз психолого-педагогічних досліджень доводить, що діти, які пережили насильство в школі, мають проблеми з навчанням, невпевнені в собі, мають почуття тривоги, гніву, депресії, порушення контакту з дорослими, стійкі поведінкові зрушення, адиктивну поведінку, розлад сну, жорстокість, бажання помститися та інші негативні прояви в поведінці [3, 22].

Як наслідок, в особистості формуються небезпечна і стійка риса особистості – агресивність (емоційний стан, в основу якого покладені гнів та агресія). Агресивна поведінка в школі – показник шкільної дезадаптації учнів, найчастіше знаходить вихід у різних проявах насильства та адиктивної поведінки.

Особливого значення набувають питання пошуку ефективних підходів до організації безпечного навчального процесу. Головним завданням протидії насильству в школах США є вдосконалення превентивного підходу, розробка та впровадження інноваційних технологій та ефективних освітньо-профілактичних програм. Певний досвід профілактичної діяльності щодо окресленої проблеми існує. Її розв`язанням займаються Міжнародна Асоціація запобігання третируванню (англ. International Bullying Prevention Association – IBPA), Міністерство з питань освіти США(англ. U.S. Department of Education),Міністерство з питань здоров′я і соціальних послуг США (англ. U.S. Department of Health and Human Services), Управління безпечних та вільних від наркотиків шкіл (англ. Office of Safe and Drug Free Schools), такі освітні та громадські організації, як-от:

  • Національний Центр шкільної безпеки (англ. National School Safety Center – NSSC), створений за директивою Президента у 1984 році. Мета цієї неприбуткової організації – безпечні школи та якісне навчання для всіх дітей.
  • Національний Центр дослідження та профілактики насильства (англ. Center for the Study and Prevention of Violence – Blueprints for Violence Prevention – CSPV).
  • Партнерство задля залучення родини в освітній процес (англ. Partnership for Family Involvement in Education – PFIE).
  • Партнерство проти насильства (англ. Partnership Against Violence Network) – це „віртуальна бібліотека", яка містить інформацію про насильство і молодь, що належить до групи ризику.

У США особливого поширення набула технологія мобілізації ресурсів. Ця технологія полягає в залученні до просвітницької діяльності державних і недержавних установ, соціальних служб, партнерств, різних груп населення. Систематичну профілактичну роботу з дітьми схильними до негативних проявів в поведінці проводять інспектори поліції (англ. Bully Police USA). Цікавим є досвід проведення тижня запобігання третируванню серед учнів загальноосвітніх шкіл (англ. Bullying Prevention Education Week). Досить ефективним, на нашу думку, є досвід впровадження програм поведінкового навчання або поведінкової модифікації „D.A.R.E." (англ. Drug Abuse Resistance Education) для дітей початкових класів, „G.R.E.A.T" (англ. Gang Resistance Education and Training) для учнів підліткового віку. В основі цих програм покладена теорія соціального навчання А. Бандури і концепція поведінки ризику Р. Джессора. З ініціативи Бюро громадських служб (англ. The Community Services Bureau), Міністерства з питань здоров′я і соціальних послуг США згідно закону „No Child Left Behind" було розпочато реалізацію названих програм з метою забезпечення повноцінного розвитку та психологічного благополуччя учнів в умовах шкільного середовища.

Аналіз освітніх профілактичних програм дозволяє виокремити найефективніші компоненти їхньої реалізації: формування навичок прийняття рішень, навичок протистояння тискові однолітків та інших впливів (реклами, батьків) на предмет вживання наркоречовин; розвиток життєвих та соціальних навичок за допомогою професіоналів, однолітків. Викладання освітніх профілактичних програм поведінкового навчання або поведінкової модифікації „D.A.R.E." (www.dare.com), „G.R.E.A.T"( www.great.com), які базуються на валеологічній науці, здійснюються під керівництвом спеціально підготовлених офіцерів-шкільних службовців (англ. school resource officers), ведеться з використанням сучасних педагогічних технологій, застосуванням інтерактивних методів навчання (мозковий штурм, рольові ігри). Необхідним атрибутом програм є забезпечення учнів навчальними посібниками, зошитами. Пріоритетним завданням програм модифікації поведінки є формування мотивації щодо дбайливого ставлення до життя і здоров′я, розвиток життєвих навичок (англ. life skills training).

Однією з найбільш ефективних та міжнародно визнаних програм попередження третируванню є освітньо-профілактична програма запобігання третирування в школах Д. Олвеуса (англ. Olweus Bullying Prevention Program, OBPP). Експерти Центру з вивчення та превенції насильства Колорадського університету США визнали цю програму однією з найефективніших освітніх профілактичних програм. Програма містить комплекс інформативно-консультативних, діагностичних, організаційних дій, якими охоплюються всі учасники навчального процесу в школі. Реалізація програми ОВРР здійснюється на загальношкільному, групповому та індивідуальному рівні [2]. Основними компонентами програми на першому рівні є: формування у школі відповідної координаційної групи, діяльність якої спрямована на узгодження дій всіх учасників навчально-виховного процесу, проведення моніторингу з метою діагностування психологічної атмосфери шкільного середовища. Керівниками виступають директор школи, шкільний консультант, члени учнівської групи підтримки (англ. Student Assistance Support Group – SASG), вчителі. На другому (класному) рівні передбачається проведення зустрічей з учнями класу, батьками та громадськими лідерами. Третій рівень програми передбачає різні форми індивідуальної роботи з учнями, які виступають у ролі ініціатора конфліктів та жертв, а також з їх батьками.

Результати експериментальної апробації названих програм показали ефективність у подоланні проблеми насильства серед учнів шкіл США. Статистичні дані Національного центру освітньої статистики (англ. National Center for Education Statistics) переконливо доводять, що результати полягають:

  • у зменшенні дисциплінарних порушень таких, як-от: прогули, бродяжництво, вандалізм, крадіжки;
  • у зменшенні випадків третирування та погроз розправи (на 50%);
  • у нівелюванні проявів адиктивної поведінки (алкоголізм, наркоманія, ігроманія) серед підлітків;
  • у поліпшенні соціально-психологічного клімату в школі;
  • у створенні соціально-безпечного шкільного навчання з мотивацією на успішну діяльність [2].

Проведене дослідження підтверджує необхідність проведення систематичного дослідження проблеми третирування в українських загальноосвітніх школах для виявлення рівня поширення цього виду насильства, та впровадження освітніх профілактичних програм. При цьому, на нашу думку, корисним було б вивчення ефективних методик західних колег.


Література

  1. Дроздов О. Феномен третирування в школі: шляхи вирішення проблеми / О. Дроздов //Соціальна психологія. – 2007. – № 6. – С. 124–132.
  2. Olweus D. Bullying at school: tackling the problem [Електронний ресурс] / D. Olweus. – 2001. – Режим доступу: http: //www.oecd.observer.org.
  3. Olweus D. Bullying at school: What know and what we can do / D. Olweus // Blackwell Publishing ltd. – 1993. – P. 21–22.
  4. Crawford N. New ways to stop bullying [Електронний ресурс] / N. Crawford // APA Monitor on Psychology. –2003. –Vol. 23. – No. 9. – Режим доступу: http: //www.apa.org/monitor
  5. Chamberlin J. Cyberbullies increasingly target peers online [Електронний ресурс] / J. Chamberlin //APA Monitor on psychology. – 2006. –Vol. 37. – No. 9. – Режим доступу: http: //www.apa.org/monitor.
  6. Cornell D. School Violence: Fears Versus Facts [Електронний ресурс] / D. Cornell. – 2006. – Режим доступу: http: //www.policeone.com/writers/columnists/schoolviolence/articles/psychology of the school shootings.
  7. Kumpulainen K. Psychiatric disorders and the use of mental heath services among children involved in bullying [Електронний ресурс] / K. Kumpulainen, E. Rasanen, K. Puura // Aggressive Behavior. – 2001. – Vol. 27. – Issue 2. – P. 102–110


Анотація. Стаття присвячена дослідженню такої форми насильницької поведінки у закладах освіти США, як третирування (bullying) учнями інших учнів.


Аннотация. В статье осуществляется попытка исследования третирования в общеобразовательных школах США.



Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама