Перегляд

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

У вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з таких причин:

• Дія, яку Ви хотіли зробити, дозволена лише користувачам із групи: Користувачі.
• Ви повинні підтвердити вашу адресу електронної пошти перед редагуванням сторінок. Будь-ласка зазначте і підтвердіть вашу електронну адресу на сторінці налаштувань.

Ви можете переглянути та скопіювати початковий текст цієї сторінки:

'''Чорна Ю.С.''' - студентка психолого-педагогічного факультету Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, м. Чернігів == Постановка проблеми == Психологія кохання і ревнощів – проблеми, які завжди викликають справжній інтерес як у простих людей, так і в професійних психологів. Будучи найбільш закритою стороною внутрішнього життя людини, вони продовжують залишатися не вивченими і потребують уваги з боку дослідників. Ця сфера пов’язана з широким колом теоретичних, методологічних та методичних проблем. Актуальність теми полягає в тому, що досі в психології дискусійними є питання про природу та джерела кохання та ревнощів. Недостатньо вивченим залишається також питання, що стосується видів ревнощів, її специфічних характеристик, проявів, способів корекції та можливості надання психологічної допомоги найбільш ревнивим суб’єктам. Крім того, кохання та ревнощі не можуть бути описані в межах однієї науки, їх вивчення потребує міждисциплінарного дослідження, що включає в себе не тільки психологію, а й соціологію, біологію, етнографію, історію, мистецтвознавство та інші науки. Методологічною та теоретичною основою дослідження є концептуальні положення ряду вітчизняних та зарубіжних науковців, що робили спробу проаналізувати сутність ревнощів та їх генезу (Андреєва Л.С., Берн Е., Бодальов А.А., Бреслав Г.М., Васильєва О.С., Д.Джексон , Ільїн Є.П., Кон І.С., Смірнов А.Г. та інші). Та основні положення науковців, що займалися проблемою закоханості(Барт Р., К. Льюіс, Фішер Х., Фромм Е. та інші. == Об'єкт, предмет і мета дослідження == Об’єктом дослідження виступає сфера емоцій та почуттів людини. Предметом дослідження є зв'язок між почуттями ревнощів та закоханості у осіб юнацького віку. Метою дослідження є виявлення зв’язків між почуттям ревнощів та закоханістю у осіб юнацького віку. == Вибірка та методики дослідження == У якості досліджуваних виступили подружні пари у віці 18-25 років. Досліджуваним пропонувалося 2 методики: 1. Методика кольорових метафор І.Л. Соломіна для оцінки емоційно-мотиваційної сфери випробуваного. 2.Авторська анкета на виявлення поведінкового та когнітивного компоненту реагування на почуття ревнощів та закоханості. Дані, отримані за допомогою методики кольорових метафор та анкети були опрацьовані комп’ютерною програмою (SPSS. 20.0 for Windows). == Виклад основного матеріалу == У даній статті робиться спроба позначити і намітити основні лінії пошуку відповідей на проблеми, що стосуються змісту таких феноменів як закоханість та ревнощі, їх порівняння, виявлення взаємозв’язку між собою та іншими феноменами приватного життя. Ревнощі характеризуються як складний психологічний феномен, що складається з багатьох структурних компонентів. Існує декілька класифікацій ревнощів. Одним із найбільш поширених видів ревнощів є ревнощі між закоханими, які включають комплекс переживань, що пов’язаний з реальною або видуманою зрадою. Ревнощі можуть супроводжуватися болісними сумнівами, недовірою, підозрами, значними змінами в інтелектуальній та вольовій сферах, а також різноманіттям форм прояву. Основними причинами ревнощів у подружніх стосунках виступають: комплекс неповноцінності або низька самооцінка ревнуючого суб’єкта, негативний попередній досвід та можливість самого суб’єкта зрадити своєму партнеру[1, 119]. Ми з’ясували, що закоханість – відносно стійке емоційне ставлення, яке відображає жагучий потяг до кого-небудь, що орієнтований на певні зовнішні риси і не є довготривалим [5, 308]. Нині наукові дослідження феномена закоханості проводяться, хоча їх не так багато.Більшою мірою це стосується психофізіологів, сексологів, філософів, поетів, педіатрів, письменників та психотерапевтів. А ось психологи як і раніше в більшості своїй обходять цю проблему своєю увагою. Існують проблеми стосовно того якими методиками можна заміряти рівень закоханості і чи є такий інструментарій дійсно валідним та надійним. Можна сказати, що в реагуванні при ревнощах як у жінок, так і у чоловіків переважають словесні висловлювання (55% чоловіки та 65% жінки), вони можуть використовувати вимагання, примус, загрози, залякування, шантаж. Проте чоловіки частіше, ніж жінки надають перевагу мовчазному невдоволенню (35% чоловіки та 25% жінки). Фізичні погрози (агресивні дії, застосування фізичних впливів) у рівній мірі застосовують представники і жіночої, і чоловічої статей. Чоловіча половина більш схильна приділяти увагу дрібним ознакам невірності партнера, тоді як жінки переважно орієнтовані на суттєві ознаки зради. Так на наявність реального іншого партнера, дивну поведінку коханого та явну зраду звертають увагу 45% чоловіків і 70% жінок. А на уявні ознаки зради партнера (нічим не підтверджені здогадки про зраду) звертають увагу 20% чоловіків та лише 10% жінок. Глибина переживання закоханості та глибина переживання симпатії до свого партнера у осіб юнацького віку однакова – висока. Щодо ревнощів, то вони переживаються хлопцями і дівчатами по-різному. Жінки вважають почуття ревнощів менш глибоким, порівняно з переживанням ревнощів чоловіками (50% чоловіки та 45% жінки). Жінки в сучасному світі ревнощі сприймають як негативний руйнуючий фактор стосунків (75% жінок). Це відбуваються на наш погляд тому, що вони невпевнені в собі або в своєму партнері. Чоловіки сприймають їх інакше, вони вважають, що ревнощі завжди мають під собою підґрунтя і вони сприймають ревнощі як показник того, що жінка їм небайдужа. Це тягне за собою відповідні вчинки, що приводять до впевненості жінки в своєму партнері і почуття ревнощів з боку жінки зникає, бо не мають під собою підстав. Так почуття ревнощів визнають обґрунтованим 55% чоловіків та 35% жінок, лише 25% жінок вважають ревнощі недоцільними. Щодо почуття закоханості то і жінки, то і чоловіки вважають його потрібним та необхідним для існування взаємин (95% чоловіки та 95% жінки). Більш інтенсивним почуття закоханості визначили жінки, оскільки в них більш високий рівень емоційності. Особи юнацького віку визначили, що закоханість сприяє подальшому розвитку більш стабільних, міцних та довірливих стосунків (95% чоловіків та 100% жінок). Чоловіки в своїй більшості вважають, що закоханість має визначений обґрунтований характер (90% чоловіків). При цьому в об'єкті закоханості виділяються переважно зовнішні, поверхневі риси і якості. Зробивши кореляційний аналіз, ми побачили, що у чоловіків тривалість взаємин пов’язана з корисністю (0,369; р<0,05), доцільністю (0,362; р<0,01) та інтенсивністю (0,137; р<0,01) ревнощів. У жінок тривалість стосунків пов’язана лише з доцільністю (0,272; р<0,05) ревнощів. Важливим також те, що глибина почуття ревнощів у осіб чоловічої статі пов’язана з глибиною почуття закоханості (0,830; р<0,01), чого зовсім немає у осіб жіночої статі. У жінок почуття закоханості знаходиться в зв’язку зі спілкуванням (0,522; р<0,05) та відпочинком (0,495; р<0,05). На нашу думку, це відбувається через те, що жінки потребують проводити більше часу з об’єктом своєї закоханості, спілкуватися з ним та відпочивати разом. У осіб жіночої статі почуття закоханості також корелює з вірністю (0,769; р<0,01) та образом майбутнього чоловіка (0,598; р<0,01). Це можна пояснити тим, що жінки вбачають у особі свого коханого майбутнього чоловіка та передбачають його вірність у подружніх стосунках. Цікавим є те, що між страхом та закоханістю існує зворотна кореляція (-0,480; р<0,05), тобто перебуваючи в стані закоханості жінка почуває себе в безпеці, вважає себе захищеною від факторів, що викликають страх. На наш погляд, чим більшим є у жінки почуття страху до свого партнера, тим менше вона в нього закохується. Почуття ревнощів у осіб жіночої статі корелює з егоїзмом(0,455; р<0,05). Можливо це через те, що жінкам подобається, коли їх ревнують, вони розцінюють це як акт прояву зацікавленості з боку партнерів. Чоловіки пов’язують почуття закоханості зі своїми друзями (0,566; р<0,01) та прихильністю (0,451; р<0,05). Це пояснюється тим, що прихильність — почуття близькості, яке базується на симпатії до кого-небудь і є дуже схожим до закоханості. Прихильність виявляється до тієї людини, яка задовольняє її потреби, зокрема до друзів. == Висновки == Ревнощі переживаються хлопцями і дівчатами по-різному. Жінки вважають почуття ревнощів більш глибоким, порівняно з переживанням ревнощів чоловіками. У сучасному світі особи юнацького віку сприймають ревнощі як негативний руйнуючий фактор стосунків. Особи юнацького віку визначили, що закоханість сприяє подальшому розвитку більш стабільних, міцних та довірливих стосунків. В емоційному плані вони оцінили почуття закоханості як позитивне. Почуття закоханості виступає як бажане і значиме для представників обох статей. Існує зв'язок між почуттями ревнощів та закоханості. Глибина почуття ревнощів у осіб чоловічої статі пов’язана з глибиною почуття закоханості, що не спостерігається у осіб жіночої статі. У жінок почуття закоханості пов'язане із спілкуванням, образом майбутнього чоловіка, відпочинком та вірністю, а почуття ревнощів — з егоїзмом. Особи чоловічої статі пов'язують закоханість з друзями та прихильністю. І чоловіки, і жінки юнацького віку зробили акцент на тому, що ці почуття інтенсивні та необхідні для розвитку подальших взаємин. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці адекватних методів вивчення ревнощів та закоханості, з’ясуванні причин і наслідків цих явищ, а також розробці ефективних заходів та практичних рекомендацій щодо тих хто ревнує і для тих, кого ревнують. == Використані джерела == #Андреева Т.В. Семейная психология: Учеб. пособие. — СПб.: Речь, 2004. — 244 с. #Бреслав Г.М. Психология эмоций / Г.М. Бреслав. – 2-е изд., стер. – М.: Смысл: Издательский центр «Академия», 2006. – 544 с. (Психология для студента) #Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. – М.: Издательство Московского университета, 1987. – 175 с. #Изард И. Эмоции человека. М.: —1980. —171с. #Ильин Е.П. Эмоции и чувства — СПб.: Питер, 2001 —752 с. (Серия "Мастера психологии") #Ильин Е.П. Психология любви— СПб.: Питер, 2013. — 332 с. {{Вісник психології і педагогіки. Збірник наук. праць. - Випуск 12}} [[Категорія:Наукові праці]] [[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць]] [[Категорія:Статті з психології]] [[Категорія:Для аспірантів]] [[Категорія:Для магістрантів]] [[Категорія:Для науковців]] [[Категорія:Для студентів]]

Повернення до сторінки «Чорна Ю.С. Зв'язок між почуттями ревнощів та закоханості в осіб юнацького віку».