Шелест Н.О. Навчання іноземної мови молодших школярів: когнітивний дискурс

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія від 18:22, 7 квітня 2013; Grineva olga (Обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Шелест Наталія Олександівна – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка


У статті розкривається сутність когнітивно-комунікативного навчання іноземної мови на початковому ступені. Виокремлено основні характеристики когнітивного та комунікативного підходів до навчання іноземної мови. Визначено роль і місце вправ на уроках з іноземної мови за умови когнітивно-комунікативного навчання. Когнітивно-комунікативне навчання іноземної мови молодших школярів розглядається як умова успішного оволодіння іноземної мови.

Ключові слова: когнітивний дискурс, навчання іноземної мови, молодші школярі, підходи до вивчення іноземної мови, когнітивно-комунікативний підхід до навчання ІМ.


В статье раскрывается сущность когнитивно-коммуникативного обучения иностранному языку на начальном этапе. Выделены основные характеристики когнитивного и коммуникативного подходов к обучению иностранному языку. Определены роль и место упражнений на уроках иностранного языка согласно когнитивно-коммуникативному подходу. Когнитивно-коммуникативное обучение иностранному языку младших школьников рассматривается как условие успешного овладения иностранным языком.

Ключевые слова: когнитивный дискурс, обучение иностранному языку, младшие школьники, подходы к обучению иностранному языку, когнитивно-комуникативное обучение.


The article reveals the essence of cognitive-communicative learning a foreign language in the initial stage. Pointed out the main features of cognitive and communicative approaches to learning foreign language. Pointed the role and place of exercises on the lessons of foreign language provided cognitive-communicative learning. Cognitive-communicative foreign language teaching primary school pupils seen as a condition for successful learning а foreign language.

Key words: cognitive discourse, learning a foreign language, primary school pupils, approaches to learning foreign language, cognitive-communicative learning.

Зміст

Актуальність теми

У зв’язку із процесами глобалізації сучасного суспільства, розвитком інформаційних технологій, розширенням особистісних та ділових контактів виникає потреба у вивченні іноземної мови (ІМ) як засобу спілкування. Тому надзвичайно актуальним в сучасній методиці є пошук таких шляхів до навчання іноземної мови, які б сприяли її ефективному опануванню.


Аналіз досліджень

Згідно з чинним Державним стандартом початкової загальної освіти, метою вивчення іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетентності з урахуванням комунікативних умінь, сформованих на основі мовних знань і навичок, оволодіння уміннями та навичками спілкуватися в усній і письмовій формі з урахуванням мотивів, цілей та соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях. [3]

Для досягнення зазначеної мети Державним стандартом початкової загальної освіти передбачається виконання таких завдань:

  • правильна вимова і розрізнення на слух звуків, слів, словосполучень і речень;
  • оволодіння найбільш уживаною лексикою у межах визначеної тематики і сфери спілкування;
  • отримання уявлення про основні граматичні категорії мови, яка вивчається; розпізнавання відомого лексичного і граматичного матеріалу під час читання та аудіювання і використання його у процесі усного спілкування;
  • розуміння на слух мовлення вчителя, однокласників, основного змісту текстів з використанням наочності;
  • участь у діалогічному спілкуванні (вміння вести етикетний діалог і діалог-розпитування під час повсякденного спілкування);
  • уміння коротко висловлюватися у межах тематики і сфери спілкування, що визначені для початкової школи, відтворювати напам’ять римовані твори дитячого фольклору;
  • оволодіння технікою читання вголос, читання про себе навчальних та нескладних текстів, використання прийомів ознайомлювального та навчального читання;
  • правильне написання слів, словосполучень, речень і текстів;
  • засвоєння елементарних відомостей про країну, мова якої вивчається.[3]

Таким чином, основною вимогою до вивчення ІМ на початковому ступені є не автоматичне заучування учнями фонетичного, лексичного та граматичного матеріалу, а розвиток умінь іншомовної комунікації, тобто спілкування, що можливе за умови комунікативного підходу. [8]

Оскільки основою володіння ІМ є принцип свідомого користування мовою, то навчання ІМ молодших школярів має бути зорганізовано таким чином, щоб учні свідомо застосовували отримані знання на практиці. А це, в свою чергу, можливо за умови когнітивного підходу у навчанні ІМ на початковому ступені.

Зазначимо, що проблемою впровадження когнітивного та комунікативного підходів до навчання ІМ займалося багато науковців, а саме: І.Зимня, С. Ніколаєва, Т. Самосенкова, С. Шатілов та інші.


Постановка мети дослідження

Проблема впровадження когнітивно-комунікативного навчання ІМ на початковому етапі є недостатньо розробленою у сучасній методиці, тому метою нашої статті є розкриття сутності свідомого вивчення ІМ на початковому ступені навчання згідно засад комунікативного підходу.


Виклад основного матеріалу

У сучасній методичній літературі виокремлюють чотири основні підходи до навчання ІМ: біхевіористський підхід (володіння ІМ ‒ це сформованість реакцій на іншомовні стимули); інтуїтивно-свідомий підхід (оволодіння ІМ на основі моделей в інтенсивному режимі з наступним усвідомленням їх значення і правил оперування ними); комунікативний підхід (оволодіння ІМ шляхом практичного застосування раніше отриманих умінь і навичок); когнітивний підхід (свідомий, пізнавальний підхід до вивчення ІМ). [5]

Когнітивний підхід розглядається як свідомий пізнавальний підхід, що спрямовує діяльність учня на засвоєння правил, використання лексико-граматичних моделей, на основі яких здійснюється свідоме конструювання висловлювань. У когнітивній моделі навчання ІМ на початковому етапі учень розглядається як активний і свідомий учасник у процесі засвоєння мовних навичок та їх практичному застосуванні. [5]

Комунікативний підхід до навчання ІМ у початковій школі зорієнтований на вивчення мови через спілкування. Реалізація цього підходу в навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню молодшими школярами іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, оволодіння засобами спілкування (фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування.

Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання і письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування. У зв’язку з цим навчальна діяльність учнів організовується таким чином, щоб вони виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для вирішення комунікативних завдань, спрямованих на досягнення цілей та намірів спілкування. [1]

Отже, комунікативно-орієнтовне навчання іноземної мови — це моделювання процесу спілкування, а урок іноземної мови за методикою комунікативно-орієнтованого навчання — це модель процесу комунікації іноземною мовою.

Згідно засад комунікативного підходу вчитель виступє в якості “facilitator”. Це означає, що він діє як помічник, заохочуючи учнів до спілкування і створюючи ситуації, в яких таке спілкування могло б проходити. Учні є активними учасниками процесу спілкування, а вчитель взаємодіє з учнями, інколи приймаючи участь у ній, але зазвичай, роль вчителя — допомога, координація, порада учню, як правильно висловити свою думку. Взаємодія “учень — учень” має переважати на уроці. [1]

На нашу думку, для успішного навчання ІМ молодших школярів, потрібно об’єднати когнітивний та комунікативний підходи до вивчення ІМ, оскільки особливістю когнітивного підходу є свідомість до навчання та пізнавальний інтерес, а особливість комунікативного підходу полягає в оволодінні мовленнєвими навичками шляхом здійснення учнями іншомовної комунікації. Отже, за умови використання когнітивно-комунікативного підходу до навчання ІМ молодших школярів, раніше отримані навички з мови слугуватимуть базою для набуття практичного уміння.

Таким чином, можемо виокремити основні принципи організації навчально-виховного процесу з ІМ на початковому ступені згідно засад когнітивно-комунікативного підходу:

Врахування принципу свідомого навчання ІМ (молодші школярі не повинні заучувати фонетичний та лексико-граматичний навчальний матеріал, а мають навчитися свідомо ним користуватися у різних ситуаціях мовлення).

Врахування принципу наступності у навчанні ІМ (раніше отримані знання з мови слугують базою для практичного уміння).

Врахування принципу соціокультурності у навчанні ІМ. Цей принцип передбачає необхідність врахування особливості засвоєння іноземної мови крізь призму національної культури країни, мова якої вивчається.

Врахування психофізіологічних особливостей молодших школярів. Молодший шкільний вік є найбільш сприятливим періодом для вивчення іноземної мови, оскільки інтенсивно набирається словниковий запас і засвоюється морфологічна система мови, якою говорять оточуючі; по-друге, мова забезпечує перебудову пізнавальних процесів (уваги, сприйняття, пам'яті, уяви, а також мислення).

Загальновідомо, що провідною діяльністю молодшого школяра є навчання. Аби навчання іноземної мови викликало задоволення та бажання молодших школярів вивчати мову, воно повинне бути організоване особливим чином, а саме:

  • навчальний матеріал повинен бути доступним, але не надто легким, бо учні невдовзі втратять інтерес до вивчення іноземної мови;
  • під час вивчення лексичного матеріалу варто використовувати різноманітну яскраву наочність, оскільки учні молодшого шкільного віку здатні краще запам’ятовувати інформацію, а яскраві образи та асоціації сприятимуть кращому запам’ятовуванні;
  • учні початкової школи не здатні довго утримувати увагу, тому навчання ІМ має бути цікавим, захоплюючим та динамічним процесом;
  • навчання ІМ повинно бути схожим на гру: адже під час гри дитина поводить себе невимушено, через гру вона засвоює певні правила та норми поведінки у суспільстві, а в нашому випадку – через гру учень швидше запам’ятає, наприклад, вживання граматичних структур тощо;
  • дрібна моторика рук в учнів молодшого шкільного віку розвинена не дуже добре, тому першокласникам важко писати в межах рядка, координувати рухи руки, не робити зайвих рухів, які спричиняють швидку втому. Тому уроки іноземної мови у початкових класах мають бути комунікативно спрямованими, тобто носити практичний характер.

Варто зазначити, що від практичної спрямованості уроків ІМ у початковій школі залежить наскільки успішно молодші школярі оволодіють іноземною мовою. Практична спрямованість уроків ІМ в початковій школі передбачає практичне опанування учнями умінь мовлення на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні та письмі в типових ситуаціях. [5]

Оволодіння учнями іншомовним спілкуванням передбачає формування в них певного рівня комунікативної компетентності, яка реалізується за допомогою мовленнєвих умінь, розвинених на основі мовних, лінгвокраїнознавчих, країнознавчих знань та навичок мовлення. Тому варто наголосити на необхідності надання знань з ІМ (знання з фонетики, лексики, граматики) молодшим школярам, без яких вони не зможуть успішно опанувати іноземну мову. Потрібно пам’ятати про те, що знання (це продукт людської діяльності) є базою для умінь (це готовність до свідомих і точних дій), які ґрунтуються на навичках (це автоматизовані дії). [5]

Зазначимо, що когнітивно-комунікативне навчання ІМ молодших школярів передбачає таку організацію навчальної діяльності учнів, при якій можуть бути успішно сформовані навички та вміння іншомовного мовлення. Ця умова реалізується у навчальному процесі шляхом виконання учнями різноманітних вправ, що спонукають їх до здійснення мовленнєвих дій, в основі яких лежать певні мовленнєво-розумові операції (аналіз і синтез, порівняння, абстрагування, конкретизація, узагальнення, класифікація). Формування та вдосконалення навичок і вмінь мовлення відбувається завдяки функціонуванню цих операцій у процесі виконання вправ. [5]

Згідно когнітивно-комунікативного підходу до навчання ІМ переважна частина уроку з іноземної мови має бути присвячена вправлянню молодших школярів. Тобто, до 85 % урочного часу має відводитись на виконання вправ і лише 15 % – на засвоєння знань з мови, оскільки у процесі практичного вправляння учні краще удосконалюють мовленнєві навички та вміння з ІМ.

Враховуючи принцип когнітивно-комунікативного підходу до навчання ІМ у початковій школі, в системі вправ основне місце мають посідати умовно-комунікативні (вправи, що передбачають мовленнєві дії учнів у ситуаціях мови) та комунікативні (спеціально організована форма спілкування, коли учень реалізує акт мовленнєвої діяльності мовою, що вивчається) вправи. У разі можливості їм потрібно надати ігрового характеру і виконувати у формі мовних ігор. Так, можна швидко повторити з молодшими школярами лексику з тої чи іншої теми у грі з м’ячем; закріпити слова з певної теми, граючи з учнями в лото; замість словникових диктантів запропонувати учням розв’язати кросворд або зіграти в «Поле чудес». Для формування мовленнєвих навичок (граматичних, лексичних, інтонаційних) потрібні умовно-комунікативні вправи. [5]


Висновок

Таким чином, ефективність уроків ІМ в початковій школі буде високою, якщо вони будуть реалізовуватись на основі когнітивно-комунікативного навчання, тобто коли переважна частина уроку з іноземної мови буде присвячена практичному вправлянню, під час якого учні будуть свідомо використовувати раніше отримані мовні навички у різних ситуаціях мовлення.


Список використаних джерел

  1. Активізація комунікативного підходу на уроках англійської мови (з досвіду роботи) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://school3loz.clan.su/_ld/0/10_Kaschejeva.pdf
  2. Глухов Б. А., Щукин А. Н. Термины методики преподавания русского языка как иностранного/ Б.А. Глухов, А.Н. Щукин. – М.: Рус. яз., 1993. – 369 с.
  3. Державний стандарт початкової загальної освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/17911/
  4. Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения иностранным языкам в школе / И.А. Зимняя. – М.: Просвещение, 1991. – 222 с.
  5. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. Вид. 2-е, випр.. і перероб. / Кол. авторів під керівн. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 328 с.
  6. Орлов Г. А. Современная английская речь: Уч. пос. для вузов по специальности «Английский язык и литература» / Г. А. Орлов. – М.: Высшая школа, 1991. – 240 с.
  7. Роль когнітивно-комунікативного підходу в оптимізації процесу викладання іноземної мови у немовних ВНЗ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/13_NPN_2010/Pedagogica/65674.doc.htm
  8. Самосенкова Т. В. Комунікативно-когнітивний підхід до навчання російській мові іноземних студентів / Т. В. Самосенкова // Вісник Житомирського державного університету. Педагогічні науки. – 2010. – №53. – С. 42-46.


Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама