Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Автор: Безпалько О.В.

Одним із наукових напрямів соціальної педагогіки є обґрунтування соціально-педагогічної місії школи як провідного інституту соціального виховання у макросередовищі. У сучасних умовах загальноосвітня школа не може функціонувати як автономна організація, оскільки як сам навчальний заклад, так і його учні та члени педагогічного колективу, знаходяться під очевидним впливом конкретних економічних і соціокультурних умов, що, у свою чергу, дає можливість характеризувати школу як „адаптер та транслятор впливу факторів соціалізації на особистість” [6, 25]. Потрясіння, яких зазнало українське суспільство в останні десятиріччя, призвели до погіршення соціально-економічного стану сімей, поширення безробіття, соціального сирітства, деформації суспільних цінностей, зниження рівня соціальної безпеки, лібералізації статевої моралі, поширення негативних явищ у середовищі неповнолітніх (домінування культу сили, кримінальної субкультури, тютюнопаління, вживання алкогольних та наркотичних речовин, зниження віку „сексуального дебюту”) тощо. Саме тому школа нині має виконувати нові соціально-педагогічні функції, що зумовлені суспільними змінами та проблемами, необхідністю мінімізації негативних впливів оточуючого середовища на дітей та учнівську молодь. Вирішення цих завдань, покладається, насамперед, на соціального педагога як організатора соціально-педагогічної діяльності у загальноосвітньому навчальному закладі.

В останні роки напрацьована значна кількість досліджень, присвячених особливостям діяльності соціального педагога у загальноосвітньому навчальному закладі. Серед них роботи Л. Артюшкіної, Н. Басова, Л.Нікітіної, Р.Овчарової, В. Сорочинської, М. Шакурової та ін.[1-6]. Аналіз досліджень цих науковців, методичної літератури щодо змісту роботи соціального педагога у загальноосвітніх навчальних закладах дає підстави виокремити низку теоретичних і практичних проблем в організації соціально-педагогічної діяльності соціального педагога в закладах освіти:

• відсутність чітко визначеного функціоналу соціального педагога в нормативних документах Міністерства освіти і науки України;
• ототожнення завдань діяльності практичного психолога і соціального педагога в закладах освіти;
• надмірний діапазон напрямів професійної діяльності фахівця;
• не розробленість стандартизованої посадової інструкції соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу.

Тому метою статті є визначення функцій та напрямів роботи соціального педагога в закладах освіти у сучасних соціокультурних умовах.

Перш ніж перейти до розгляду цього питання, вважаємо за доцільне проаналізувати становлення професії „соціальний педагог” у закладах освіти.

Як відомо, посада соціального педагога введена в Україні у 1993 році. Проте до Державного класифікатора професій вона увійшла у 2000 р. Першим нормативним документом Міністерства освіти і науки Україні, у якому офіційно говорилося про посаду соціального педагога у закладах освіти, було Положення про психологічну службу системи освіти (наказ МОН України № 127 від 03.05. 99). Так в п. 4.5 цього документу зазначається, що „соціальний педагог навчального закладу: здійснює посередництво між освітніми установами, сім′єю, трудовими колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію з метою створення умов для всебічного розвитку дітей і підлітків; сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей, талантів, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнівської молоді; залучає до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян; впливає на подолання особистісних, міжособистісних, внутрішньосімейних конфліктів, надає потрібну консультативну психолого-педагогічну допомогу дітям і підліткам, групам соціального ризику, дітей, які потребують піклування тощо”.

Але у п.6 цього положення зазначається, що соціальний педагог зараховується у загальноосвітні школи, школи-інтернати, школи соціальної реабілітації для дітей, які потребують особливих умов виховання, професійно-технічні училища лише за вакантних посад психолога. Тобто, визнавши цим документом офіційне уведення посади соціального педагога у закладах освіти, в положенні одночасно применшується значення цього фахівця у порівнянні з практичним психологом. У цьому ж документі офіційно зазначається, що соціальний педагог є штатною одиницею психологічної служби системи освіти.

З прийняттям у 1996 р. Тимчасових типових штатних нормативів загальноосвітніх навчально-виховних закладів, ситуація в психологічній службі системи освіти значно погіршилась. Майже на 60 % було скорочено посади соціальних педагогів, на 30 % – практичних психологів.

У наказі МОН України „Про забезпечення розвитку психологічної служби в системі освіти і України” (№ 592/33 від 15.08.2001 р.) наголошується на призупиненні процесу скорочення посад практичних психологів (соціальних педагогів) у дошкільних, усіх типах загальноосвітніх та інших навчальних закладах системи загальної середньої освіти.

Уперше посадові обов’язки соціального педагога були визначені у листі МНО України № 1/9 – 272 від 02.08.2001. Аналіз цього документу засвідчує, що саме у ньому на офіційному рівні ототожнили функціонал шкільного психолога і соціального педагога (оскільки по всьому документу мова йде про практичного психолога (соціального педагога)). Це на кілька років визначило пріоритет посади психолога в закладах освіти та другорядну позицію соціального педагога, спричинило відсутність чіткого функціоналу останнього у закладах освіти.

Своєрідним проривом у закріплені позицій соціального педагога у системі освіти став лист МОН України від 18 серпня 2003 р. № 1/9-385, де визначені нормативи чисельності соціальних педагогів у навчальних закладах. Ним передбачено, що, починаючи з 2004 року, посади соціальних педагогів вводяться у штати загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти незалежно від наявності там посад практичних психологів. Ці фахівці, як і передбачено їхніми посадовими інструкціями, мають співпрацювати, оскільки їхні функції в навчальному закладі є взаємодоповнювальними.

Розглядаючи ґенезу становлення професії соціального педагога у системі освіти, не можна лишити поза увагою структуру, яка координує діяльність цього фахівця. У липні 1998 р. Міністерство освіти України спільно з Академією педагогічних наук України створили Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи (наказ від 07.07. 1998 р. N 254/24) як наукову установу Академії педагогічних наук України і як головну організацію психологічної служби системи освіти України. Саме у Положенні про центри практичної психології і соціальної роботи ( наказ МОН України від 14.08.2000 р. N 385) зазначається, що на них покладається методичне забезпечення та координація роботи практичних психологів і соціальних педагогів.

Принагідно варто зауважити, що назва цих центрів не відповідає сучасним реаліям, оскільки у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється не соціальна робота, а соціально-педагогічна. До того ж центр не займається координацією роботи соціальних працівників, які працюють у системі соціального захисту та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Тому доцільно говорити про їх перейменування у центри практичної психології та соціально-педагогічної роботи, оскільки мова йде саме про їх діяльність у системі освіти.

Повертаючись до питання змісту та функцій професійної діяльності соціального педагога, на підставі аналізу праць вітчизняних та російських науковців ми виокремлюємо такі функції соціально-педагогічної роботи спеціаліста у загальноосвітньому навчальному закладі.

Діагностична – вивчення та оцінювання особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об’єднань; спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім’ї та сімейного виховання, позитивних сил у громаді та джерел негативного впливу на дітей та підлітків.

Прогностична – прогнозування на основі спостережень та досліджень динаміки розвитку негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на особистість чи групу.

Консультативна – надання порад, рекомендацій учням, батькам, учителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.

Правозахисна – забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їхніх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах дітей, міліції, органах соціального захисту тощо).

Профілактична– переконання учнів у доцільності дотримання певних норм та правил поведінки стосовно суспільних норм, здоров’я, способу життя тощо.

Організаторська – забезпечення змістовного дозвілля дітей та підлітків у школі та соціальному середовищі, залучення сім’ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу в навчальному закладі.

Координаційно-посередницька – налагодження взаємодії між закладом освіти та різними соціальними інституціями (медичними, позашкільними, культурними, спортивними закладами, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, службами у справах дітей, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, неурядовими організаціями тощо), колективом педагогів та учнів з метою спільного вирішення проблем соціального становлення та розвитку особистості.

Функція фандрейзингу – пошук додаткових ресурсів для вирішення соціально-педагогічних завдань.

На основі цих функцій ми визначаємо зміст та напрямки соціально-педагогічної роботи соціального педагога у загальноосвітньому навчальному закладі:

• вивчення соціально-психологічних особливостей дітей та соціально-педагогічного впливу мікросередовища навчального закладу на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитування експертів, інтерв’ювання, тестування, аналізу документів тощо;
• захист прав та інтересів дітей, що здійснюється через дотримання положень міжнародних та вітчизняних нормативно-правових документів в умовах школи та сім’ї; турботу про дітей, які за певних причин виключені зі школи; захист прав дітей, що є представниками національних меншин; виявленні дітей, які незаконно зайняті на роботі в навчальний час, і вирішення питання їх освіти; сприяння дітям та батькам в отриманні гарантованих їм пільг;
• інтеграція дітей, які мають функціональні обмеження чи проблеми зі здоров’ям у середовище загальноосвітнього навчального закладу;
• виявлення дезадаптованих дітей, встановлення причин дезадаптації та надання їм необхідної допомоги;
• проведення просвітницько-профілактичної роботи з учнями та батьками;
• корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво в творчому розвитку особи та групи, які сприятимуть оволодінню підлітками новим досвідом, допомозі в розблокуванні позитивних емоцій, створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє “Я“, підтримці ініціатив окремого учня чи групи, створенні умов для самореалізації;
• стимулювання соціально-значимої діяльності учнів, як-от: залучення до діяльності дитячих та молодіжних організацій; волонтерської роботи в різних соціальних службах; залучення до занять у гуртках, секціях тощо;
• стимулювання та підтримка соціальних ініціатив учнів;
• вивчення особливостей життєдіяльності дітей в умовах сім’ї шляхом соціального інспектування та забезпечення за необхідності соціального патронажу та соціального супроводу сім’ї;
• організація внутрішньо шкільного моніторингу з метою своєчасного виявлення та вирішення соціально-педагогічних проблем дітей, батьків, педагогічного колективу;
• налагодження взаємодії з представниками педагогічного колективу школи, інших інститутів соціального виховання мікрорайону школи, територіальної громади.
• соціально-педагогічне дослідження мікрорайону школи з метою його соціальної паспортизації, що дає можливість мати інформацію: про інші соціальні інститути, які надають послуги дітям та молоді; неурядові організації соціального спрямування, організації потенційних спонсорів; місця стихійного групування підлітків; проблемні зони в мікрорайоні, громаді тощо.

Очевидно, що окреслені напрями роботи соціального педагога деталізуються відповідно визначених соціально-педагогічних проблем кожного загальноосвітнього навчального закладу, категорій учнів, які у ньому навчаються, і потребують особливої уваги соціального педагога (учні з адиктивною та делінквентною поведінкою, учні з неблагополучних сімей, прийомних сімей, діти з функціональними обмеженнями тощо).

Існуюча практика професійної діяльності практичного психолога та соціального педагога у загальноосвітньому навчальному закладі вказує на необхідність створення в ній окремого структурного підрозділу – соціально-психологічної служби у складі соціального педагога, психолога, медичного працівника. Мета діяльності такої служби полягає у забезпеченні доступної та своєчасної кваліфікованої соціально-психологічної допомоги дітям, батькам та педагогічному колективу. Працівники служби можуть надавати такі соціальні послуги:

• педагогічні (консультування батьків та дітей; послуги з організації дозвілля; просвітницькі послуги для батьків щодо формування навичок батьківської компетентності; послуги в організації домашнього навчання дітей-інвалідів; соціальний патронаж проблемних сімей; посередництво між учнями та батьками, учнями та педагогами тощо);
• психологічні (консультації з психологічних проблем; психотерапевтичні послуги; послуги з психодіагностики та психокорекції; соціально-психологічні тренінги; послуги з профорієнтації тощо);
• соціально-медичні послуги (інформування учнів щодо дотримання гігієнічних правил, організації раціонального харчування, попередження хвороб, які передаються статевим шляхом, шляхів передачі ВІЛ, наслідків вживання наркотичних речовин, алкоголю; сприяння в необхідному лікуванні дітей, які цього потребують тощо);
• юридичні послуги (допомога в оформленні відповідних документів для визначення соціального статусу дітей, позбавлених батьківського піклування; послуги щодо отримання відповідних пільг для різних категорій дітей; представлення інтересів дітей у правоохоронних органах, послуги з правової просвіти неповнолітніх тощо).

Таким чином, для забезпечення ефективної професійної діяльності соціального педагога у закладах освіти у сучасних соціокультурних умовах необхідно:

• чітко розмежувати функціональні обов’язки практичного психолога та соціального педагога у закладах освіти у відповідних нормативних документах МОН України;
• розробити посадові інструкції соціального педагога для закладів освіти різного типу (загальноосвітні навчальні заклади, школи-інтернати різного типу, дитячі будинки, школи соціальної реабілітації тощо);
• започаткувати наукові дослідження щодо вивчення різних напрямів діяльності соціального педагога у закладах освіти.

Література

1. Артюшкіна Л. М. Соціальний педагог школи: теорія і практика роботи / Артюшкіна Л. М. – Суми : Сум ДПУ ім. А.С.Макаренка, 2004. – 124 с.
2. Басов Н. Ф. Социальный педагог: введение в профессию : учеб. пособ. / Н. Ф. Басов, В. М. Басова, А. Н. Кравченко. – М. : Академия, 2006. – 256 с.
3. икитина Л. Е. Социальный педагог в школе / Никитина Л. Е. – М. : Академический проект, 2003. – 112 с.
4. Овчарова Р. В. Справочная книга социального педагога / Овчарова Р. В. – М. : ТЦ „Сфера”, 2001. – 480 с.
5. Сорочинська В. Є. Організація роботи соціального педагога : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Сорочинська В. Є. – К. : Кондор, 2005. – 208 с.
6. Шакурова М. В. Социальное воспитание в школе : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / Шакурова М. В. ; под ред. А. В. Мудрика. – М. : Академия, 2004. – 272 с.

Анотація.У статті проаналізовано етапи становлення професії „соціальний педагог” у закладах освіти України, охарактеризовані функції та напрями діяльності соціального педагога у загальноосвітніх навчальних закладах в сучасних соціокультурних умовах.

Аннотация. В статье проанализированы этапы становления профессии „социальний педагог” в учреждениях образования в Украине, охарактеризованы функции и направления деятельности социального педагога в общеобразовательных школах в современных социокультурных условиях.

---

---