Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Реферат аспіранта НПУ ім.Драгоманова.

Автор: Овчинникова Т. А.

Вступ

Зі зміною економічної, політичної і соціально-культурної ситуації в країні необхідне нове розуміння змісту проблеми вибору професії.Багато випускників коледжів, інститутів не з'являються на роботу за місцем розподілу. Низька їх закріплюваність на виробництві. Ознаки професійної безпорадності, відвертого незадоволення видом обраної діяльності значною мірою виявляються і в частини випускників університетів. Своєрідна, дуже небезпечна за своїми наслідками ланцюгова реакція. Тому правильний, всебічно обґрунтований підхід до вибору професії як для самої людини, так і для всього суспільства має не лише соціальне забарвлення а й величезну економічну вагу. Заняття справою, яка найповніше відповідає інтересам, здібностям, можливостям, нахилам людини і водночас задовольняє потреби суспільства - це один із домінуючих резервів підвищення продуктивності праці.Специфіка психологічних проблем професійного вибору визначається нестабільною ситуацією в країні, необхідністю оволодіння новим соціально-економічним досвідом. З одного боку нові професії, що з'явилися в зв'язку з переходом до ринкових умов, не мають ще коренів в професійній культурі нашого суспільства. З іншого боку, відбувається процес руйнування стереотипів традиційних форм професіоналізації, які також змінюються в сучасних умовах.Важливим є і те, що образ професії, як когнітивне та емоційне утворення, змінює систему загальних орієнтирів в суспільній та індивідуальній свідомості людей. Раніше ідеальний образ професіонала багато в чому був пов'язаний з образом конкретних людей і їх професійною „біографією", їх певними професійними цінностями. Зараз можна спостерігати, що в деякій мірі „ідеальний образ професіонала" замінений на „ідеальний образ життя" (американський, європейський, „нових росіян" та інші). Таким чином, професія виступає як засіб для досягнення цього образу життя, а не як істотна частина самого образу життя [16].Все це приводить до розгубленості педагогів, шкільних психологів, батьків, що намагаються допомогти учням, які або знаходяться в стані невизначеності, або зробили свій сумнівний і примітивний професійний вибір. Безумовно, адекватність вибору і рівень оволодіння професією впливають на загальну якість життя. Тому так важливо зробити правильний вибір.При цьому необхідно мати на увазі наступні обставини. По-перше, світ професій постійно змінюється. Кожен рік з'являється близько 500 нових професій. Разом з тим багато професій сьогодні „живуть" лише 5-15 років, а потім або „вмирають", або дуже змінюються. По-друге, особливістю сучасного світу професій є те, що на зміну моно професіоналізму приходить полі професіоналізм. Це значить, що людині треба прагнути оволодіти не єдиною професією, а декількома суміжними. По-третє, сама людина не є дещо „намертво" зв'язане з професією. Протягом життя може з'явитися бажання або необхідність змінити професію або кваліфікацію. А для цього необхідно бути готовим до того, що знань і вмінь, отриманих в період навчання, не вистачить на весь час трудової діяльності. Людині протягом життя не раз доведеться переучуватись, займатися самоосвітою, самовихованням. Тому однією з головних цілей сучасного професійного навчання є розвиток в них зацікавленості і потреби в самозміні, здатного до перетворення спеціаліста в професіонала, яка принципово відрізняється від мети традиційної професійної школи - підготувати учня до виконання конкретних функцій в професійному житті. Зрозуміло, що пріоритетність знань не ставиться під сумнів, але на сучасному етапі розвитку суспільства цього вже не достатньо. В наш час розрізняють поняття спеціаліста і професіонала.Професіонал, на відміну від спеціаліста, є суб'єктом професійної діяльності, а не просто носієм сукупності знань і умінь; він здатний до побудови свої діяльності, її зміни і розвитку, тобто здатний до саморозвитку.Під саморозвитком в психології розуміють активне якісне перетворення людиною свого внутрішнього світу. Саморозвиток лежить в основі професійного розвитку, як динамічного і неперервного процесу проектування особистості.Для того, щоб молода людина була професіоналом своєї справи, потрібно щоб вибрана професія в повній мірі відповідала її індивідуальним особливостям, задовольняла її особистісні проблеми, давала можливість реалізувати набутий потенціал. Значна роль в цьому відвозиться профорієнтаційній роботі зі старшокласниками з урахуванням її психологічних особливостей.

1. Особливості формування особистості в підлітковому та юнацькому віці

Підлітково-юнацький вік - це вік інтенсивного розвитку інтелектуальних здібностей, формування професійних інтересів. В зв'язку з цим вся навчальна діяльність перерозподіляється з урахуванням інтересів, здібностей сформованих практичних навичок. В способах засвоєння навчального матеріалу якісно новий рівень набувають пізнавальні психічні процеси. Мислення характеризується здатністю до абстрагування, утворення нових понять. Стійкий довільний характер мають процеси уваги, пам'яті, інтелектуальної працездатності. Характерною для даного віку є схильність до теоретизації. Аналізуючи те чи інше явище оточуючої дійсності, підліток не просто констатує його, а виражає своє особисте до нього відношення, займає певну позицію, обґрунтовує свою участь в можливих змінах цих явищ.Довільність психічних процесів дозволяє підлітку не тільки накопичити певний об'єм знань по навчальним дисциплінам, але і систематизувати їх з врахуванням провідних інтересів. Проява активної уваги, здатність до логічного осмислення матеріалу що запам'ятовується і відчуженості мислення є показниками рівня розвитку пізнавальних психічних процесів в підлітковому і юнацькому віці.Характерною особливістю розвитку інтелекту в юнацькому віці є формування певного стилю мислення, що відображає здатність до вибірковості і систематизації знань. Так, учні старших класів більше уваги приділяють тим предметам, які певним чином пов'язані з ї інтересами. Тобто, у них формується ознаки того типу мислення, з яким в подальшому буде пов'язана їх практична діяльність. Застосування знань, здібностей, теоретичного мислення на практиці і формування навичок предметної діяльності визначає життєву позицію індивіда в реалізації його професійних намірів, участі перетворення дійсності. Таким чином, сформований світогляд є не просто ланцюжком знань і практичних умінь, а системою переконань, що виражають відношення особистості до оточуючого світу.Крім розвитку інтелектуальних здібностей, формування професіональних інтересів для підлітково-юнацького віку характерні спроби реалізувати себе в різних видах діяльності, захопленнях, заняттях, не пов'язаних з навчанням. У деяких з них вони стають домінуючими, відсувають навчання на другий план і навіть істотно змінюють образ життя. Це частіш за все веде до зниження успішності, виникнення конфліктних ситуацій в школі і дома. Для юнаків актуальним є визначення своєї соціальної орієнтації, вибір майбутнього соціального положення і способів його досягнення. Світоглядний пошук в цьому плані, як правило торкається питання про сенс життя. Це характеризує поведінку людини з позиції її діяльності при якій мотиви, цілі і види діяльності мають свою ієрархію. Домінування тих чи інших потреб, мотивів сприяють формуванню тенденцій поведінки і діяльності особистості, критично оцінюючи себе, свою поведінку, відношення до себе оточуючих особистість визначається в своїх переконаннях, відчуває себе суб'єктом суспільних відношень суспільної діяльності в цілому.

2. Проблеми професійного самовизначення молоді на сучасному етапі ринкових перетворень

Дослідження життєвих планів молоді, їхніх уподобань і пріоритетів є одним із засобів поліпшення наукової організації профорієнтаційної роботи, підвищення її ефективності.

К.М.Варнавських [3] виділяє такі проблеми професійного самовизначення молоді на сучасному етапі ринкових перетворень.

1. Слабка інформованість молоді зі світом професій. Привабливими для неї є професії переважно інтелектуальної праці, які вимагають вищої освіти: юрист, економіст, програміст, перекладач, лікар, інженер, вчитель. Певну популярність мають професії, за якими можна працювати в багатьох галузях господарства: бухгалтер, кухар, водій та інші. Така обмеженість професійного світогляду пояснюється тим, що різні ланки суспільного життя (радіо, телебачення, преса), заклади освіти, служби зайнятості не ведуть роботи з професійної інформації.
2. Навіть після закінчення школи багато молоді професійно не визначились, що є наслідком недостатньої роботи з різних напрямків професійної орієнтації (починаючи з незадовільної роботи шкільних психологів), інформації, консультації, відбору.
3. Головними мотивами професійного самовизначення є висока заробітна плата, стабільність; мало цікавить випускників можливість розкриття і застосування своїх здібностей, результати роботи.
4. Існує дисбаланс між професійними намірами молоді і попитом на ринку праці (практично вона не обирає класичних професій у промисловості, будівництві, сільському господарстві, сфері культури.
5. Зазначене вимагає застосування нових прогресивних методів профорієнтаційної роботи в закладах освіти; відновлення посад спеціалістів-профконсультантів, психологів, соціальних працівників, які можуть подавати допомогу юним в питанні професійного самовизначення; розгортання мережі державних агенцій, відділів, профінформації та профорієнтації, де кожний може одержати потрібну інформацію про зміст певної професії, перспективи її здобуття та працевлаштування, пройти психологічне дослідження.

3. Активізація учнів старших класів в професійному самовизначенні

Проблема активізації школярів у професійному самовизначенні є перш за все проблема розвитку їх як активних суб'єктів учбової, трудової діяльності і спілкування. Виходячи з такої постановки понять „активізація", „активність", „суб'єкт діяльності", можна запропонувати наступне розуміння активного професійного самовизначення і прояву активності школярів в процесі перетворення ситуації, що складається в цей період їхнього життя.Розглядаючи суб'єктну активність старшокласника спрямовану ним на зміну самого себе з метою підготовки до успішного виконання професійної праці, яку він обирає, слід виділити процеси самопізнання власних індивідуальних особливостей, захоплень та інтересів; самооцінювання, тобто зіставлення отриманого в результаті самопізнання уявлення про необхідний рівень розвитку професійно важливих якостей бажаної професії; саморозвитку, тобто дійсного ставлення школяра до самого себе, що базується на уявленні про себе як суб'єкта професійної діяльності [18].Як активний суб'єкт діяльності, людина не пасивно приймає ситуацію, що склалася, якщо її умови заважають реалізації її професійних планів, а прагне ці умови змінити (подолати труднощі при досягненні поставлених цілей, наполягти на своєму рішенні тощо).Досягнення вказаних педагогічних цілей може бути здійснено при виконанні певних психологічних і організаторських умов. Тому процес виховання має бути організований як процес суб'єкт-суб'єктної взаємодії вихователя і вихованця. Лише маючи рівноправну з вчителем позицію, учень отримує можливість реалізувати свою активність, самостійність та ініціативу. Це означає, що на заняття вихованець має право планувати свою діяльність: обирати цілі, засоби, способи їх досягнення тощо. Виховна діяльність при цьому перетворюється на спільну діяльність дорослого і учня і містить в собі два взаємозалежних потоки активності: від вихователя та від вихованця. Дії вихователя ініціюють пізнавальну, емоційно-вольову та комунікативну активність вихованця; активність останнього, в свою чергу, коректує і в певній мірі спрямовує діяльність вихователя.Для того щоб учень міг реалізувати себе в якості суб'єкта діяльності, необхідно створити умови повної емоційної включеності його в діяльність, організовану на заняттях. І нарешті, в процесі розвитку суб'єктних якостей школяра в деяких випадках виникає необхідність в психологічній корекції неадекватної самооцінки (закріплення оптимістичного ставлення до життя та впевненості в своїх силах). Необхідна спеціальна робота по зменшенню сором'язливості, скутості, підвищеної тривожності. Причому корекція повинна проводитися з орієнтацією на передачу учням засобів самокорекції.Для розв'язання суто професійних завдань необхідно активізувати самопізнання школярами своїх індивідуальних особливостей; розвивати функцію само оцінювання при зіставленні уявлення про самого себе з уявленням про необхідний рівень розвитку професійно важливих якостей в бажаній діяльності; розвивати в учнях прагнення до саморозвитку. Крім того, важливо навчити школярів аналізувати ситуацію, що склалася в період вибору професії і виділяти умови, що можуть змінюватися.Проблема активізації школярів в особистісному і професійному самовизначенні є проблема виховання їх як суб'єктів пізнавальної, учбової, трудової діяльності і спілкування. Підвищення суб'єктної активності підлітків безпосередньо в професійному самовизначенні пов'язане з розвитком їх самопізнання, само оцінювання і саморозвитку. Крім того, важливо показати учням реальні можливості по зміні ситуації професійного самовизначення, які вони можуть реалізувати в процесі здійснення особистих професійних планів.

4. Сутність профорієнтації

Теорія, методи й методики професійної орієнтації в Україні, як і в інших країнах СНД, пройшли складний шлях свого становлення. У 60-х і першій половині 70-х років панувало визначення професійної орієнтації як системи державних заходів, спрямованих на формування в учнівської молоді психологічної готовності до вибору професії на основі потреб суспільства із урахуванням інтересів і схильностей особистості учня. Не важко помітити, що ключовими елементами визначення такого типу є державне управління процесом підготовки учня до вибору професії, спрямованість цього управління на певне коло професій і на певні галузі виробництва, формуванню в учнів психологічної готовності вибору саме цих, заданих професій. Особистість учня в такому процесі витискається на край системи. Урахування психологічної структури особистості учня здійснюється „на основі потреб суспільства", тобто як другорядний елемент професійної орієнтації.Українські психологи розробили нову концепцію професійної орієнтації, яка знайшла широке визначення в наукових колах, у навчальній роботі вищих закладів освіти педагогічного та психологічного профілю й у практиці профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю. Вихідною позицією у розробці нової системи професійної орієнтації було бачення особистості насамперед не як об'єкта, а як суб'єкта саморозвитку. І саме цей процес саморозвитку покладено в основу формулюючих функцій профорієнтації. Особистість у професійній орієнтації виступає як суб'єкт діяльності, суть якої поля