Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Реферат аспіранта НПУ ім.Драгоманова.

Автор: Петришина Наталія Валеріївна

Вступ

Знання про рівень міжособистісних стосунків студентів групи, отримані за допомогою психодіагностики, допоможуть викладачу розібратися в багатьох проблемах і конфліктах, розглянути закономірності, які визначають, чи будуть такі взаємини в групі сприяти особистісному зростанню, продуктивності навчання, відкритості, самоздійсненню особистості студентів, чи вони приведуть до регресу в психічному розвитку і зумовлять утворення ряду захисних механізмів.Чим більше буде знати викладач і куратор про міжособистісні взаємодії, тим більшою мірою побудова взаємин зі студентами буде включати наступне: тенденцію до взаємного спілкування зі зростаючою узгодженістю,   тенденцію    до    більш    адекватного    взаєморозуміння повідомлень, зростання психологічної відповідності між членами групи симпатій, атракцій і дій, які визначатимуть задоволеність взаємостосунками.Досвід з вивчення взаємостосунків показує, що в умовах невеликої групи, коли емоції починають виявлятись дуже сильно, нейтральний розуміючий наставник, який виступає як "каталізатор", може допомогти розібратися в проблемі студента чи групи, прояснити думки і ставлення кожної з сторін.

Для цього треба визначити труднощі у взаємостосунках, які повязані:

• з прагненням оцінювати, осуджувати, підтримувати чи не підтримувати, робити неадекватні заяви про групу;       
• з відсутністю тенденції до ризику у справі змінити власну позицію, з метою прийняти чи зрозуміти позицію своїх опонентів. 

Чи існує засіб вирішити ці проблеми в міжособистісних взаєминах; студентській академічній групі? Чи можна запобігти вказаних перешкод у контактах?

В зв'язку з цим викладачу важливо реалізовувати базові прийоми позитивних взаємодій у групі:

• до мінімуму зменшити оцінювання інших і підсилити взаємне вислуховування;    
• розглядати   висунуті ідеї і стосунки з точки зору інших сторін, тобто стати на їх позицію відносно того, що вони проголошують;
• співпереживаюче розуміння - розуміння разом з іншими, а нерозуміння про них;
• опануйте тенденцію переглядати власні висловлювання, позиції і небоятися ризикувати змінитися самому;
•  тримати в свідомості намір розуміти інших, а не оцінювати їх.

Взаємостосунки з одногрупниками мають для особистості кожного студента локальне значення. Вони орієнтують на вибір смислу життя, на створення власних форм спілкування, на визначення соціальної рольової позиції, на самоствердження своєї індивідуальної сутності.Таким чином, в залежності від того, в якій системі взаємин опинився студент, і буде визначатися його внутрішньогрупова, міжособистісна і, накінець, індивідуальна роль. Особливо важливим в особистісному зростанні стає коло значущих інших одногрупників, думки яких стають дуже цінними для становлення особистості студента.Спробуємо визначити рольові позиції, статус в групі, атмосферу в групі, її згуртованість.

1.Сутність понять "студент" та  "студентська академічна група".

Термін "студент" має латинське походження і в пе-рекладі українською мовою означає людину, що ста-ранно працює, учиться, тобто оволодіває знаннями.Завдяки спільному виду діяльності - навчанню, спільному характеру праці студенти утворюють певну соціально-професійну групу, провідною функцією якої є набуття відповідних знань та умінь в галузі обраної професії, навичок самостійної творчої діяльності.Другий період юності, на який припадає студентсь-кий вік, має специфічні закономірності й являє собою важливий етап у розвитку особистості. У цей період відбувається становлення фахівця, формування його світогляду, ідеалів, переконань. Студентські роки мо-лодої людини слід розглядати не тільки як підготовку до майбутньої професійної діяльності, але й як першу сходинку до зрілості. К. Д. Ушинський вважав період життя людини від 16 до 22-23 років найбільш вирішальним: "Тут саме завершується період утворен-ня окремих низок уявлень, і якщо не усі вони, то знач-на частина їх групуються в одну мережу, досить широ-ку, щоб надати вирішальну перевагу тому чті іншому уявленню у напрямі думок людини та її характері".

Студента як людину певного віку і як особистість можна розглядати у трьох іпостасях:

• соціальній, яка обумовлена належністю студента до певної соціальної (академічної) групи і виявляється через виконання ним функцій майбутнього фахівця;
• психологічній, що являє собою єдність психічних процесів, станів і таких властивостей особистості, як характер, темперамент, спрямованість, здібності, від яких, власне, й залежить протікання психічних про-цесів та виникнення психічних станів;
• біологічній, що включає в себе тип нервової діяль-ності, будову аналізаторів, безумовні рефлекси, сома-тичний тип, психомоторику, фізичний стан тощо.

Це означає, що дослідження якостей і можливос-тей студентів, їх вікових та особистісних особливостей слід проводити в усіх зазначених напрямах.Ю. О. Самарин виділив ряд характерних рис та протиріч соціально-психологічного характеру, що ма-ють місце у розвитку студентської молоді. У цей період молода людина здійснює вибір професії, оволодіває нею і починає випробовувати себе в інших сферах жит-тя, самостійно планує свою діяльність і поведінку, ак-тивно відстоює самостійність суджень і дій. У цьому віці на основі синтезу наявних знань, життєвого досвіду, самостійних міркувань і дій формуються світогляд, етичні та естетичні погляди. Багато які з них переходять зі сфери теоретичних уявлень у сферу практичних здійснень (кохання, шлюб, створення власної сім'ї). Однак, у зв'язку з матеріальною за-лежністю від батьків та необхідністю підкорятися існу-ючому в навчальному закладі розпорядку, виникає еко-номічне протиріччя між різноманітністю бажань і мож-ливістю їх здійснення, яке студент іноді намагається розв'язати додатковим заробітком на шкоду своїй ос-новній учбовій діяльності.Наступне протиріччя полягає у тому, що хронічно не вистачає часу на переробку постійно зростаючого потоку інформації. Знаннями ж стає тільки та інфор-мація, що перероблена і засвоєна людиною. Отже, ши-рота інформації часто вступає у протиріччя з глибиною її осмислення.Існує ще одна особливість психічного розвитку студентів: якщо в середній школі навчання і виховання завжди випереджають розвиток, то у вищому навчаль-ному закладі розвиток студентів іноді випереджає нав-чання і особливо виховання.Для другого періоду юності типовим є макси-малізм і категоричність оцінок, які не завжди свідчать про принциповість. Категоричність може виявлятися через негативне ставлення до думок дорослих, неприй-няття їхніх думок, особливо у взаємовідносинах з людьми похилого віку. За відсутності позитивного ви-ховного впливу у молодих людей, які не мають ділових контактів з дорослими людьми, не виникає властивого зрілості почуття активності. В результаті вони можуть спрямовувати власну активність по антисоціальних напрямах, вступати в конфлікти з оточуючими. Дослідження психологів показали, що в другий період юності розвиток таких важливих для навчання психічних процесів, як мислення, пам'ять, увага відбу-вається нерівномірно. Особливо помітні "спади" і "підйоми" у розвитку мислення і пам'яті. "Підйоми" у розвитку мислення припадають на вік 20, 23 і 25 років. "Спади" спостерігаються у 22 і 24 роки. "Підйоми" у розвитку пам'яті припадають на 18, 23 і 24 роки, "спа-ди" - на 22 і 24 роки. Як видно з наведених даних, існує тимчасова розбіжність "підйомів" і "спадів" у розвитку пам'яті і мислення. Зміни в пам'яті ніби підготовлюють зміни в розвитку мислення.У віці від 18 до 21 року рівень уваги стабільний; пізніше коливання виражені більш інтенсивно. 19, 22 і 25 років є оптимальним віком для розвитку інтелекту. Наведені дані свідчать про суперечливий характер роз-витку психічних функцій та інтелекту. Ця супереч-ливість не може не позначитися на успіхах у навчанні. Так, у 18-літньому віці студент може запам'ятати до-сить великий обсяг навчальної інформації, що збіль-шився на другому курсі (пам'ять у цей час досягає ви-сокого розвитку), але не може здійснити розумову пе-реробку всього отриманого матеріалу, оскільки мис-лення в цей час відстає від пам'яті. Цим, зокрема, мож-на пояснити, чому значна кількість студентів на екза-менаційній сесії за третій семестр має нижчу успішність, ніж у перших двох [5, с.66].Студентська академічна група — це не просто об'єднання індивідів. Тут виникають і здійснюють свій вплив взаємодії, які мають харак-тер співробітництва, змагання, конкуренції, конфліктів, напруже-ності тощо. Доведено, що як безпо-середньо, так і опосередковано вони сприяють, а інколи заважа-ють діяльності групи.

Досліджуючи міжособистісні взаємини в студентській групі, ми мали на увазі, що :

• серед різноманітних гуртів, у яких проходить життєдіяльність сту-дента, якраз у студентській групі він проводить найбільше часу;
• студентська група об'єднує сту-дентів спільною навчальною ді-яльністю як провідною в даний момент розвитку особистості (за Л.С.Виготським);
• особливістю сільськогоспо-дарських вузів є те, що студентсь-кі групи об'єднують студентів і в позааудиторні години .(напри-клад, на сільськогосподарських роботах, в гуртожитку, під час практики тощо);
• уміння   організувати   міжо-собистісні взаємини в студентсь-кій групі є одним з важливих показників керівництва нею;
• зростає значення проблеми фор-мування психологічної культури викладача сільськогосподарсько-го вузу.

Попередніми дослідженняминами було доведено, що з розвитком студентських груп, їх гуртуванням відбуваються зміни і в структурі мі-жособистісних взаємин. Виявле-но, що вже з перших місяців функці-онування студентської групи її слід розглядати не тільки як систему міжособистісних взаємин, а і як об'єднання мікрогруп[8, с.53].

2.Розвиток студентської групи

Студентська група як різновид соціальної ор-ганізації може розвиватися від своїх найпростіших форм - дифузної або номінальної до найвищої - колек-тиву. В кожній студентській групі такий розвиток про-ходить свій неповторний шлях. Але, на жаль, не кожна з них досягає при цьому рівня згуртованого колективу.Оскільки кожна студентська група у той чи інший момент знаходиться на певному рівні свого розвитку, розглянемо критерії, за якими визначають рівень її -соціальної зрілості. А. Лутошкін та Л. Уманський про-понують для цього використовувати такі показники, як організаційна єдність, психологічна єдність, підго-товленість групи, моральна спрямованість.Організаційна єдність групи полягає у її здатності до ділового об'єднання для розв'язання загальногрупо-вих практичних завдань. Ознаками організаційної єдності є узгоджена взаємодія і взаємодопомога членів групи, їх прагнення до співробітництва як всередині групи, так і з іншими об'єднаннями у вищому навчаль-ному закладі або поза ним.Психологічна єдність - це загальний настрій, тон групи, який створює ефект захищеності для кожного її члена. Трьома сторонами психологічної єдності ака-демічної групи виступають інтелектуальна, емоційна і вольова. Інтелектуальна сторона виявляється у здат-ності знаходити спільну мову, приходити до однакових суджень і висновків з найважливіших питань групової та позагрупової діяльності, розуміти спільну відповідальність за неї. Емоційна сторона характери-зує загальну атмосферу взаємовідносин, рі�