Хомич Г. Актуальні аспекти підготовки фахівців до надання психологічної допомоги учасникам бойових дій
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Галина Хомич, викладач-дослідник з педагогіки та психології, кандидат психологічних наук, професор, м. Переяслав-Хмельницький.
У статті розглядаються організаційні та методологічні засади підготовки психологів до надання спеціалізованої допомоги учасникам бойових дій. Зокрема, розкриваються особливості формування особистісної готовності психолога до роботи з учасниками АТО; систему принципів та механізмів психологічного впливу у процесі професійної взаємодії, окреслені перспективи спеціалізованого навчання. Психологічна допомога учасникам бойових дій передбачає глибоку, осмислену роботу з людьми, котрі переживають складну життєву ситуацію. Головна мета психологічних впливів — допомогти бійцю зрозуміти, що він сам здатний взяти відповідальність за своє життя, активізувавши внутрішні сили на погашення негативних наслідків стресової ситуації, зосередитись на нових перспективах, оцінивши особистісний потенціал та власні компетенції.
Ключові слова: психологічна допомога особистості, особистісний ресурс, кризове консультування, психологічна реабілітація, гуманістична модель, Я-концепція, емпатія, соціальна інтегрованість, детермінованість, смисл існування, індивідуальність, когнітивні порушення, психологічна готовність.
Зміст |
Актуальність та постановка проблеми
З огляду на вітчизняний та зарубіжний досвід, достатньо поширеною та ефективною є практика гуманістично спрямованого кризового консультування, яке базується на усвідомленні та прийнятті власного досвіду, переосмисленні Я-концепції, перегляду смислів існування тощо. Вслід за психологами-гуманістами, ми вважаємо за доцільне представлення особистості у системі таких структурних складових як свобода, індивідуальність, соціальна інтегрованість, духовність. Звідси слідує, що здорова особистість – це вільний, соціально інтегрований індивідуум, наділений духовним началом.
Аналіз досліджень
Основними принципами роботи психолога-професіонала, котрий працює з учасниками воєнних дій та постраждалими від наслідків війни у гуманістично-екзистенційній парадигмі, є соціальна детермінованість, свобода вибору та особиста відповідальність, конгруентність, індивідуальний підхід, діяльність за контрактом, емпатійне безоцінне ставлення до клієнта [4 ]. Саме ці принципи лежать в основі методології підготовки майбутніх спеціалістів у галузі психологічної реабілітації.
Мета психологічної реабілітації – новий конструктивний перерозподіл напруги, а не абсолютна гармонія. Завдання – перетворити конфлікти у конструктивні явища, а не деструктивні [3,4]. Часто почуття провини може бути достатньо конструктивним і може стати початком духовного зростання людини. Стану напруги часто властиве почуття провини як усвідомлення різниці між тим, якою є річ, і якою вона має бути. Совість є лише однією з форм його вираження. Відхід від провини можна знайти у творчості. Зауважимо, що провина пов’язана з поняттям «свободи», автономії і моральної відповідальності. Усвідомлюючи свою суперечливість, ми можемо переконуватись у власній духовності. Під принципами, якими керуються психологи-практики, розуміють базові методологічні положення, які лежать в основі психологічних впливів та визначають напрямок дії [2]. Окреслюючи змістовне навантаження основних принципів консультативної взаємодії психолога та учасника бойових дій, ми звертаємось до практики гуманістично-екзистенційної психології [5].
У структуру професійного гуманізму реабілітологи перш за все включають емпатію (як здатність відчувати і співпереживати), толерантність до існування інших поглядів і позицій, оптимізм (віру в значимість і перспективу психологічної допомоги), гнучкість та зваженість у виборі засобів впливу, рефлесію власних можливостей [1,4]. Цінність індивідуального життя людини, її відкритість і цілісність стають головними орієнтирами в професійній діяльності спеціаліста в галузі практичної психології.
Виклад основного матеріалу дослідження
Важливим напрямком підготовки спеціалістів з надання психологічної допомоги учасникам бойових дій є методологія, яка включає низку принципів. Принцип детермінованості особистості. Для психолога-консультанта важливо знати, що регулюючі сторони розуму можуть бути приведені до стану хаосу актами пригнічення власної активності, зокрема, пізнавального та оцінного характеру [5]. Соціально неприйнятна активність буде шукати виходу в іншій формі, однак на цей раз у вигляді невротичного синдрому, наприклад, неспокою, забудькуватості, або в більш серйозній формі психологічного порушення.
Кризове психологічне консультування – це різносторонній творчий процес, успішний саме тому, що не скований жорсткою причинною теорією. Не можна сходити до розуміння теорії як такої, що представляє людину як жертву своїх інстинктів і єдиним способом спасіння для неї є вираження своїх бажань при найменшому стимулі [1,2 ]. Основу особистості складає все-таки її індивідуальність, з властивими для неї цілеспрямованістю, свободою, усвідомленням рішень.
Принцип свободи вибору та особистої відповідальності. Один із постулатів психологічної кризової допомоги: клієнт повинен сам рано чи пізно навчитись відповідати за своє життя. Завдання психолога - докопатись до конкретного конфлікту шляхом знищення плутанини в думках клієнта, звільнення його від почуття провини і таким чином, відновлення функціональної єдності його особистості на основі свободи вибору вчинків. Якщо ж такий вихід неприйнятний, то клієнт підходить до усвідомленого розуміння такої неможливості і до необхідності щирої відмови від даного прагнення. Учасники бойових дій, які пережили травму (фізичну чи психічну) часто звертаються до психолога з надією отримати “готовий” рецепт, який ясно передбачає конкретні дії, необхідні для подолання кризи чи труднощів. Оскільки психолог часто сприймається як лікар, від нього намагаються отримати поради, які знімають симптоми. Особливо це стосується клієнтів, які страждають неврозами, оскільки вони дотримуються позиці «не бути винним». Однак, рецептура психолога розрахована на самоорганізацію самої особистості. Саме у такому напрямку має бути готовий працювати психолог-професіонал, котрий зіткнувся з низкою болючих переживань та травм. Психолог не може змінити обставини життя клієнта, але він може на основі отриманої інформації сприяти підвищенню його самоорганізації – зміни стилю діяльності, спілкування, організації режиму роботи і відпочинку, зміни взаємин у сім’ї тощо. Душевне здоров’я передбачає формування почуття особистої відповідальності і свободи.
Таким чином, свобода, вибір – це основний принцип, обов’язкова умова існування особистості і водночас її складова. Здоровий глузд може стримувати імпульси, підтримати їх в стані рівноваги, поки не буде зроблено рішення на користь одного з них. Наявність творчих можливостей, їх реалізація – є головною властивістю, що характеризує особистість. Консультант має підказати можливі шляхи виходу з кризи і підвести клієнта до самостійного вирішення проблеми.
Свобода особистості здатна до зростання. Чим здоровішою стає людина, тим вільніше вона творить себе з життєвого матеріалу і тим більшого потенціалу набуває свобода. Таким чином, допомагаючи клієнту подолати особистісну проблему, консультант допомагає стати більш вільним та відповідальним. Однак варто пояснити йому складний механізм прийняття рішень, коли слід враховувати весь попередній досвід і вплив всіх факторів, що допоможе клієнту усвідомити своє Я і навчиться використовувати безмежні можливості вільного існування, довіряючи собі. Принцип індивідуальності. Одна з проблем людей, що звертаються за психологічною допомогою в тому, що вони не можуть бути самими собою, тобто, не можуть проявити свою індивідуальність.
Наші життєві складнощі, як правило, починаються тоді, коли ми починаємо грати не свою роль. Можливі прояви психологічної гри – неадекватна поведінка, алкоголізм, маніпулювання, ігнорування своїх переживань, думок інших людей тощо. В основі психологічної допомоги має лежати принцип індивідуальності: індивідуум має розвинути себе, тобто використати свій потенціал, досягнути власних цілей, зрозуміти своє призначення. При цьому варто зрозуміти психологічні особливості, характер клієнта. Небезпечна помилка консультанта – «втиснути» клієнта в одну з відомих категорій, віднести до певного типу особистості, інколи, в ту, до якої належить сам консультант. Консультант має допомогти віднайти себе, свою індивідуальність. Кожна особистість вирізняється своєю неповторністю, унікальністю внутрішнього світу. Щоб віднайти власне «Я» людина має досягнути певного рівня єдності з оточенням.
Таким чином, професійний консультант покликаний допомогти знайти своє істинне Я і знайти в собі мужність стати цим «Я». Принцип соціальної інтегрованості особистості. Неможливо зрозуміти особистість поза її соціальним оточенням. Очевидно, що без соціуму особистість втрачає смисл. Ми стверджуємось не лише через своїх друзів, але й через своїх ворогів.
Людська природа свідомо чи несвідомо прагне до соціального визнання, високої оцінки своєї діяльності, а отже, буде шукати схвалення від оточення. Водночас, сам психолог, який працює з учасниками бойових дій, має бути соціально орієнтованим, знати настрої суспільства, передбачати реакції ЗМІ тощо.
Соціальна інтегрованість є важливою складовою сформованої особистості. Прийнято вважати, що проблеми неуспішності чи успішності можуть бути пов’язані лише з соціальним оточенням. Однак, для особистості має величезне значення уміння пристосовуватися до суспільства.
Нездатність жити в згоді з оточенням – головна риса невротика. Його відрізняє підозрілість, суспільство видається йому ворожим світом, а життєвим шляхом така особистість рухається як в броньовику. Вона сама при цьому відчуває самотність, а сам факт протесту означає, що людина є незалежною.
У свою чергу, це викликає заздрість, агресію, неспокій. Однак, це почуття виступає рушійною силою прогресу ( в сукупності з волею). Завдання полягає в тому, щоб цю силу використати у прогресивних цілях.
На перший погляд, можлива невідповідність між індивідуальністю і інтегрованістю. Однак, за своєю сутністю, ми вже всередині самих себе утворюємо єдине ціле з іншими людьми. Егоцентрична стихія негативно діє на цілісність самої структури особистості. Чим більш інтегрованою є особистість, тим більше у неї шансів реалізувати свою неповторну індивідуальність.
Завдання консультанта – допомогти клієнту з готовністю прийняти на себе соціальну відповідальність, вдихнути в нього мужність, яке допоможе клієнту звільнитись від невідступного почуття неповноцінності і направити його прагнення в соціально корисне русло.
Принцип духовності. Очевидно, що досягнути повної гармонії неможливо. Людина завжди буде відчувати потребу в нових досягненнях, «земних благах». Мета консультанта-реабілітолога – новий конструктивний перерозподіл енергії, активності, а не досягнення абсолютної гармонії. Таким чином, завдання фахівця полягає у перетворенні деструктивних конфліктів у конструктивну напругу.
Духовність особистості є ознакою культури і джерело розвитку. Таким чином, портрет особистості буде неповним, якщо ми не включимо у її структуру духовність.
Завдання консультування – допомогти клієнту звільнитись від патологічного почуття провини і в той же час навчити його гідно прийняти і зробити стійкою ту духовну напругу, котра сприяє особистісному зростанню і властива лише природі людини. Не підлягає сумніву, що людина у стані напруги, тривоги, сильного переживання страждає від порушення цілісності психічних функцій. Кроком вперед до одужання може стати допомога клієнту у досягненні адаптації та як результат – нової цілісності. Особистість динамічна, а не статична і її мета - творчість, а не існування.
Одне із важливих завдань спеціаліста – готовність до постійного навчання, удосконалення умінь, компетентностей. Професійний розвиток психолога – процес творчий і багатоаспектний, зумовлений, у першу чергу, досвідом та ментальністю суспільного оточення, його запитами та установками, культурною організацією й світоглядними орієнтирами. Суперечливість людських потреб і ідеалів гостро актуалізує професію психолога, а демократизація суспільства піднімає психологічні послуги до рівня пріоритетних, покликаних корегувати впливи соціальних чинників на окрему особу.
Ще одним напрямком підготовки спеціаліста – розвиток потреби у самовдосконаленні, поглиблення особистісної рефлексії, активна життєва позиція. Важливе завдання психолога – привернути увагу до людської індивідуальності, сприяти розгортанню внутрішньої свободи та збереженню її особистісної цілісності. Розвиток духовних начал людини є складним і суперечливим, тому зробити моральний вибір, налаштуватись на адекватний вчинок, вибрати потрібний напрямок у міжособистісній взаємодії, зазвичай, непросто, а то й драматично.
Стереотипність і обмеженість індивідуального досвіду часто стає на заваді саморозвитку та самоактуалізації особистості, а неусвідомленість провідних мотивів обмежує рівень домагань, емоційну регуляцію, знижуючи рівень мобілізації енергетичних ресурсів. У даному напрямку корисною може стати залучення психологічної служби вузу, де пріоритетним напрямком роботи є надання індивідуальних психологічних послуг.
Червоною ниткою професійної підготовки спеціаліста є сприяння його особистісному становленню, інтеграція людських та професійних якостей. Важливі риси особистості консультанта – реабілітолога – альтруїзм, доброзичливість, щирість, організованість, комунікабельність, відкритість, відповідальність. Очевидно, що в інтегрованому вигляді це виглядає як порядність, інтелігентність, людяність.
Варто зазначити, що особистісна позиція психолога щодо тих чи інших подій особливо важлива, оскільки опосередковано він може вплинути на іншу особистість, диференціюючи прояви її індивідуальності, оцінюючи готовність до прийняття рішень тощо. В силу різних обставин інколи доводиться констатувати, що психологічний аналіз чи рекомендації спеціаліста не завжди адекватні його власній громадянській позиції. Це може бути результатом неупередженого ставлення та глибокої оцінки соціальної ситуації клієнта, рівня його культурного розвитку.
Поглиблення професіоналізму, особливо при наданні спеціалізованої допомоги, може призвести до деякого зубожіння власних життєвих цінностей та інтересів психолога, до розвитку інертності, шаблонності або ж до захоплення експериментуванням, пошуками складних і цікавих випадків, «інсайтів». Профілактичним заходом може стати власна терапевтична робота в групах, де проходить відкрите обговорення чи супервізія (професійна допомога досвідчених спеціалістів, котрим висловлює довіру спеціаліст).
У сучасній практичній психології чільне місце посідає проектування – діяльність, спрямована на передбачення результатів психологічних впливів, а також прогнозування можливих зрушень в психічному розвитку особистості. В даному випадку особливої цінності набуває психологічна інтуїція та соціальна перцепція спеціаліста, його оптимізм.
Видається надзвичайно важливою в сучасній практиці психолога його орієнтація на творчість, яка реалізується через незалежність в судженнях, відкритість розуму, високу терпимість до складних і невизначених ситуацій, розвинуте прагнення пізнавати красиве, здатність до переживань широкої палітри почуттів і соціальну зрілість.
Варто наголосити, що загалом підготовка спеціаліста у галузі психологічної реабілітації має носити гуманістичний характер. Завдання психолога – лише скоординувати запити і можливості, допомогти усвідомити адекватність в обраному довкіллі, сформувати потребу в любові – до всього живого, до природи, буття, до самого себе. Психолог має допомогти усвідомити суб’єктивну цінність людського існування, а також власне бачення і сенс життя. Втрата ціннісних орієнтацій може привести не просто до зубожіння і депресії, а вивести у світ духовного вакууму, несвободи, залежності від ситуативних орієнтирів. У професійній діяльності психологу доводиться здійснювати певний вплив на індивіда.
Статус гуманіста закликає психолога до обережності, до максимальної відповідальності. Важливо не перетворити цілеспрямований вплив на звичайний психологічний тиск, який обмежує, викликає почуття незахищеності та страху. Використовуючи різні типи взаємин з клієнтом, особливо обережно психолог має ставитись до маніпулятивного впливу, який неодмінно створює ситуацію залежності, зниження активності, закріплює сценарні заборони. Важливо вчасно передбачити несприятливі процеси і запобігти утворенню глибоких внутрішніх конфліктів.
У роботі з учасниками воєнних дій особливо важливо дотримуватись етичних принципів. Так, надаючи допомогу людині, не нашкодити їй та її близьким, не обмежити її психологічного простору. Цей принцип передбачає альтруїзм, професійність та обережність у використанні методів впливу, а також повагу до особистості, котра переживає складний період життя.
Дотримуючись принципів гуманізму, психолог-консультант має прагнути до стосунків на основі рівності та поваги до особистості. Саме тому надзвичайно важливим є принцип добровільної участі клієнта у консультативному процесі. Очевидно, що ефективність у роботі буде значно вищою за у мови, коли клієнт усвідомлює важливість зустрічі з психологом, довіряє йому, вбачає сенс у психологічній допомозі. Важливий етичний принцип консультування – емпатійне ставлення та безумовне прийняття клієнта. У цьому ракурсі міркувань чільне місце займає професійний гуманізм, здатність приймати людей як першочергову цінність, яка заслуговує на щасливе буття. Успіх терапевта залежить від його здатності слідувати за рухами душі клієнта. Вона найчастіше проявляється у бесіді та слуханні.
Висновки та перспективи дослідження
Мета підготовки фахівця з консультативної та реабілітаційної психології – сформувати ставлення до професії, компетентність, яка, у першу чергу, передбачає розуміння клієнта у відповідності до його індивідуальної моделі розвитку та досвіду. Власний досвід психолога може допомогти зрозуміти проблеми клієнта, але він має лише опосередковане значення. Психолог не може переносити свій життєвий досвід на ситуацію суб’єкта, який звернувся за допомогою, хоча існує високий ризик попасти в полон власних переживань, «невідпрацьованих» травм, які провокують бажання, мотиви, установки «давати поради», а також вимагає від психолога аналізу власних проблем.
Серед важливих напрямків – методологічна та технологічна підготовка спеціалістів. Вона здійснюється на лекціях, практичних заняттях, тренінгах, де в ході обговорень майбутній фахівець усвідомлює обмеженість своїх можливостей. У процесі взаємодії з клієнтом психолог може здійснювати лише тимчасовий вплив на його особистість, який опосередковується силою ідей, переконань, певним рівнем соціальної мужності. У бійців, котрі повернулись із війни є риси особистості, якими він пишається, власні переконання, які формувались роками, переживання, які часто мають драматичний характер. Саме тому обережність та «екологічність», дотримання певних меж, виваженість є ознакою професійності та майстерності психолога.
Задля того, щоб не переносити, проектувати власні проблеми, фахівцям в галузі психологічної реабілітації варто періодично проходити професійні супервізії (спілкування з досвідченим психологом з приводу складних ситуацій чи неоднозначних переживань). У ролі супервізорів протягом усього періоду навчання мають виступати викладачі фахових дисциплін, лектори спецкурсів, керівники педагогічної практики.
Список використаних джерел
- Матяш М.М., Марченко О.М.Український синдром: медико-психологічний аспект: збірка статей.-К.: Видавничий дім «Артек», 2016.-244.
- Розвиток особистості в різних умовах соціалізації: колективна монографія /За ред. Л.О.Калмикової, Г.О.Хомич.– К.: Видавничий дім «Слово», 2016.–472с.
- Франкл В.Человек в поисках смысла /В.Франкл.- М.: Прогресс, 1990.– 308с
- Хомич Г.О. Спеціальні сфери консультування: Навч.посіб. /Г.О Хомич.– Переяслав-Хмельницький, 2014.– 172с.
- Ялом И. Экзистенциальная психотерапия /И.Ялом.- М.: Класс, 1999.– 312с.