Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Шатирко Лариса Олексіївна, старший науковий співробітник Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України

Кашинцева Оксана Юріївна, канд. юридичних наук, доцент, керівник науково-дослідної лабораторії права біоетики та медичного права Київського університету права Національної академії наук України

Широке застосування технік НЛП у повсякденному житті та відсутність в Україні законодавства, яке б захищало людину від їх несанкціонованого застосування зумовлює необхідність розпочати міждисциплінарну наукову дискусію: з позиції сучасної психології та психіатрії - стосовно безпечних меж впливу на людську свідомість, з позиції деонтології - стосовно етичності застосування НЛП в певних сферах суспільного життя, з позиції юриспруденції – стосовно необхідності розробки національного законодавства з урахуванням досвіду країн, в яких застосування НЛП отримало відповідне правове регулювання і як одна з форм медичного втручання, і як відповідний об’єкт (сукупність об’єктів) права інтелектуальної власності.

Усвідомлюючи наукову багатовимірність зазначеної проблематики та обмеженість формату статті для її розкриття, окреслимо лише ті аспекти існування та застосування технік НЛП, які, на нашу думку, є нагальними для належної оцінки науковою спільнотою.

Українське суспільство постало перед абсолютно вульгаризованим трактуванням допустимих сфер застосування НЛП. Вважається, що лібералізація поглядів щодо можливостей втручання в свідомість людини засобами НЛП стала можливою на тлі системної кризи сучасного суспільства. Соціально-економічні та політичні її аспекти є темою чисельних наукових публікацій, та не менш важливим стає духовний аспект кризи, про який напозір говориться на рівні побутовому, проте видається за доцільне звернутися до його наукового пояснення. З позиції громадянського суспільства звернутися до аналізу етичності застосування НЛП закликає В. Зеленін, який зазначає, що в Україні, Росії та інших пострадянських країнах переважна більшість учасників курсів з НЛП не є професійними психологами, тому їхнє судження про НЛП має подекуди аматорсько-побутовий характер.

Виключенням є система навчання НЛП у московському Інституті психотерапії та клінічної психології, яке проводить кандидат психологічних наук, доктор медичних наук, декан факультету клінічної психології Російського державного медичного університету, професор М. Гордєєв. В Україні курси та спецкурси з НЛП також стають складовою навчальних програм деяких державних вузів. Зокрема, у Львівському національному університеті ім. І. Франка проблематикою НЛП опікується кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології І. Галецька. Проте, більшість психологів-науковців, що викладають НЛП, не мають відповідної кваліфікації в нейролінгвістичному програмуванні. Світова традиція навчання НЛП, що склалася за останні 30 років, передбачає, що викладати нейролінгвістичне програмування можуть лише сертифіковані (ліцензовані) фахівці.

Втрата контролю за застосуванням технік НЛП є однією з ознак духовної кризи суспільства і причинно-наслідковий зв’язок тут може виявитися не одностороннім. Особливої уваги вимагають сфери застосування технік НЛП, в яких вони не ідентифікуються нефахівцем і де вони чинять постійний вплив на людську свідомість, деформуючи її душу, а отже завдаючи шкоди цілісності особи. Застосування технік НЛП є надзвичайно поширеним в мережевому маркетингу, сектантських богослужіннях і почасти богослужіннях деяких офіційно визнаних релігій.

Сучасну рекламу з упевненістю можна визнати цариною НЛП, про що свідчать сучасні дослідження, А.Д. Васильєва, О. Карпенко, Е. Медвєдєв, Ю. Шатина та ін.

У зв’язку з відсутністю належного правового регулювання застосування технік НЛП у політичній агітації та пропаганді, „чорні НЛП техніки” набувають в Україні у передвиборчий період масового характеру. Про небезпеку використання технік НЛП в політичній агітації фахівці застерігали. Проте, через небажання позбавитися ефективного способу маніпуляції суспільною свідомістю в різних сферах суспільного життя, легальність застосування технік НЛП майже ніколи не виносилася на широкий загал.

Думаємо, що суспільству слід бути свідомим того, що неврегульоване на законодавчому рівні застосування технік НЛП ставить під загрозу як психічне здоров’я нації, так і основоположні права і свободи людини.

Йдеться не лише про порушення основного біоетичного принципу недоторканності біологічної цілісності людини:

1. недоторканості тілесної цілісності людини;
2. недоторканості генетичного матеріалу людини;
3. недоторканості духовної цілісності людини.

Йдеться про свободу волевиявлення, релігійних переконань і, нарешті, - про нашу політичну свободу.

Можливість застосування НЛП повинно отримати правову оцінку з позиції сучасної біоетики, яка б стала складовою вітчизняної біоетичної доктрини і науковим підґрунтям для розробки необхідних законопроектів у зазначеній сфері. Досягнути цієї мети можна лише шляхом спільної наукової роботи психологів, медиків та правників.

Сьогодні юридична наука очікує від сучасної психології і психіатрії переосмислення НЛП за такими напрямками:

а) оцінка технік НЛП як засобу впливу на особу крізь призму допустимості (етичності) застосування НЛП в консультативній психологічній практиці та в психіатричній терапевтичній практиці;

б) оцінка технік НЛП за ступенем впливу на свідомість людини на такі, що можуть застосовуватися лише лікарями в психіатричній терапевтичній практиці, і такі, що можуть застосовуватися психологами при веденні ними консультативної практики;

в) оцінка етичності застосування НЛП в рекламі та інших маркетингових способах просування товарів і послуг на ринку та формуванні у свідомості неперсоніфікованого кола споживачів переконання в „життєвій необхідності” певного товару чи послуги (особливу увагу тут варто приділити рекламі дитячої продукції з урахуванням несформованості критичних аналітичних можливостей дитячої психіки та її лабільності).

У свою чергу, перед юриспруденцією гостро постала необхідність розробки таких наукових напрямків:

а) оцінка видів технік НЛП з визначенням можливих сфер їхнього застосування з позиції захисту основних прав і свобод людини;

б) розробка законопроекту „Про захист психічного здоров’я громадян та психологічну консультативну діяльність”;

в) розробка низки законопроектів, які б містили необхідні зміни та доповнення в чинне законодавство з метою унеможливлення застосування технік НЛП в рекламній, маркетинговій та політичній діяльності;

г) визначення правової природи технік НЛП як об’єктів права інтелектуальної власності з метою їх належної правової охорони.

Підсумовуючи вище наведене, варто звернути уваги на європейський досвід підготовки фахівців технік НЛП. Так, Європейська асоціація нейролінгвістичної психотерапії (EANLPt) 1999 року домоглася визнання НЛП на державному рівні в багатьох країнах Європи, фахівці даної сфери гтовуються вищими навчальними закладами.

Отже, і в Україні правове регулювання застосування НЛП повинно повернути останнє в лоно психології та медицини, де б воно використовувалося в сфері надання психологічної та психіатричної допомоги. Як високоякісна й гуманістично-орієнтована методика, НЛП повинно отримати належну правову охорону і як об’єкт інтелектуальної власності з чітко визначеним правовими механізмами захисту від несанкціонованого використання.

---

---