Грінченко Борис Дмитрович
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Yrvi (Обговорення • внесок) |
Yrvi (Обговорення • внесок) |
||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
Все життя Б. Грінченко плекав ідею створення національної школи та прагнув до її практичної реалізації. Він зробив вагомий внесок у справу систематизації української народної просвіти, визначив наукові підходи щодо організації шкільного навчання. | Все життя Б. Грінченко плекав ідею створення національної школи та прагнув до її практичної реалізації. Він зробив вагомий внесок у справу систематизації української народної просвіти, визначив наукові підходи щодо організації шкільного навчання. | ||
| − | Чисельні праці Б. Грінченка окреслюють коло наукових інтересів вченого. Вершиною його праці є чотиритомне видання «Словар української мови» (1907—1909 рр.) | + | Чисельні праці Б. Грінченка окреслюють коло наукових інтересів вченого. Вершиною його праці є чотиритомне видання '''«Словар української мови»''' (1907—1909 рр.) |
Життя та діяльність Б. Грінченка для багатьох поколінь служить дієвим прикладом подвижництва на теренах української культури і національної ідеї. Праця була найвищим сенсом і покликанням його життя. Постать невтомного трудівника, що беззавітно віддав усі сили і час вітчизняній культурі, по праву може стояти поруч з титанами української нації як Тарас Шевченко, Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Леся Українка. | Життя та діяльність Б. Грінченка для багатьох поколінь служить дієвим прикладом подвижництва на теренах української культури і національної ідеї. Праця була найвищим сенсом і покликанням його життя. Постать невтомного трудівника, що беззавітно віддав усі сили і час вітчизняній культурі, по праву може стояти поруч з титанами української нації як Тарас Шевченко, Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Леся Українка. | ||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
Науково-педагогічний склад, студенти [[КМПУ|Київського університету імені Бориса Грінченка]] доглядають могилу Вченого. | Науково-педагогічний склад, студенти [[КМПУ|Київського університету імені Бориса Грінченка]] доглядають могилу Вченого. | ||
| − | 2008 р. – рік 145-ї річниці з дня народження Б. Грінченка – визначено Роком Бориса Грінченка в [[КМПУ|Університеті]]. До річниці розроблено нагрудний знак «За особистий внесок у розвиток [[КМПУ|Університету]]» та запроваджено іменну стипендію найкращим студентам. | + | 2008 р. – рік 145-ї річниці з дня народження Б. Грінченка – визначено Роком Бориса Грінченка в [[КМПУ|Університеті]]. До річниці розроблено нагрудний знак '''«За особистий внесок у розвиток [[КМПУ|Університету]]»''' та запроваджено іменну стипендію найкращим студентам. |
Перший нагрудний знак «За особистий внесок у розвиток Університету» з барельєфом Б.Грінченка передані дружині колишнього ректора [[КМПУ|Міжрегіонального інституту удосконалення вчителів]] Віктора Григоровича Слюсаренка (нині покійного). | Перший нагрудний знак «За особистий внесок у розвиток Університету» з барельєфом Б.Грінченка передані дружині колишнього ректора [[КМПУ|Міжрегіонального інституту удосконалення вчителів]] Віктора Григоровича Слюсаренка (нині покійного). | ||
Версія за 18:42, 5 січня 2012
Грінченко Борис Дмитрович (1863-1910) - український письменник, вчений, фольклорист, етнограф, філолог, педагог і громадський діяч.
Народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області, в родині збіднілих дрібнопомісних дворян.
Грінченко - педагог вчителював у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини. Роботу поєднував з фольклорно-етнографічною, культурологічною, науковою та лінгвістичною справами.
Все життя Б. Грінченко плекав ідею створення національної школи та прагнув до її практичної реалізації. Він зробив вагомий внесок у справу систематизації української народної просвіти, визначив наукові підходи щодо організації шкільного навчання.
Чисельні праці Б. Грінченка окреслюють коло наукових інтересів вченого. Вершиною його праці є чотиритомне видання «Словар української мови» (1907—1909 рр.)
Життя та діяльність Б. Грінченка для багатьох поколінь служить дієвим прикладом подвижництва на теренах української культури і національної ідеї. Праця була найвищим сенсом і покликанням його життя. Постать невтомного трудівника, що беззавітно віддав усі сили і час вітчизняній культурі, по праву може стояти поруч з титанами української нації як Тарас Шевченко, Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Леся Українка.
Поховано Б. Грінченка в Києві на Байковому кладовищі.
Ще в 1919 р. – У Києві розпочав роботу Педагогічний інститут імені Б.Д. Грінченка, згодом реформований у Київські педагогічні курси імені Б.Д. Грінченка.
17 грудня 1993 р. – Київському міжрегіональному інституту удосконалення вчителів присвоєно ім’я Б.Д. Грінченка. Нині це Київський університет імені Бориса Грінченка.
Науково-педагогічний склад, студенти Київського університету імені Бориса Грінченка доглядають могилу Вченого.
2008 р. – рік 145-ї річниці з дня народження Б. Грінченка – визначено Роком Бориса Грінченка в Університеті. До річниці розроблено нагрудний знак «За особистий внесок у розвиток Університету» та запроваджено іменну стипендію найкращим студентам.
Перший нагрудний знак «За особистий внесок у розвиток Університету» з барельєфом Б.Грінченка передані дружині колишнього ректора Міжрегіонального інституту удосконалення вчителів Віктора Григоровича Слюсаренка (нині покійного).
В Київському університеті імені Бориса Грінченка проводяться Щорічні грінченківські читання "Борис Грінченко: відомий і невідомий".
22 серпня 2011 року о 16.30 у сквері поряд із адміністративним корпусом Київського університету імені Бориса Грінченка по вул. Воровського 18/2 відбулося урочисте відкриття пам’ятника Борису Дмитровичу Грінченку (скульптор Обезюк Микола Наумович, архітектор Босенко Микола Олександрович).
Життя та діяльність Бориса Грінченка (1863-1910) для багатьох поколінь є дієвим прикладом непідробного патріотизму і подвижництва на теренах української освіти і культури. Праця в ім’я народу була найвищим сенсом і покликанням його життя. Борис Грінченко ніколи не скупився витрачати власні кошти на видання книг для народу та поширення освіти.
Відкриттям пам’ятника видатному Українському Вчителю громада Києва вшановує подвижницьку працю Бориса Грінченка. Кошти на спорудження пам’ятника упродовж двох років збирали викладачі і студенти Університету та освітяни столиці України.