Костюк Григорій Силович

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія від 18:49, 10 вересня 2011; Yrvi (Обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Фото: Костюк Григорій Силович

Костюк Григорій Силович (1899–1982) – український психолог, доктор психологічних наук, професор, дійсний член Академії педагогічних наук СРСР.

Г.С. Костюк Народився в с. Могильному (нині Гайворонський р-н, Кіровоградської обл.) у селянській родині.

Зміст

Освіта

Закінчив філософсько-педагогічний факультет Київського інституту народної освіти (1923).

Навчаючись в інституті, водночас викладає математику в школі, згодом завідує дослідною школою Наркомату освіти УРСР, проводить дослідження з психології навчання і розвитку учнів, публікує результати досліджень.

Науково-професійна діяльність

У 30-і роки очолює кафедру психології Київського педагогічного інституту і психологічний відділ Українського науково-дослідного інституту педагогіки.

Наукові ідеї

За редакцією Г.С. Костюка в 1939 р. вперше в Україні був виданий підручник із психології для вищих навчальних закладів, із 20 розділів якого 16 він написав сам. Цей підручник вважався одним із кращих у колишньому Радянському Союзі. Він перевидавався в 1941, 1955, 1961, 1968 рр. і кожного разу в поновленому, доопрацьованому вигляді. Його незмінним автором і редактором був Г.С. Костюк. Підручник і сьогодні прислуговується як студентській молоді, так і науковцям, які працюють у різних галузях психологічних знань.

Г.С. Костюк був не лише видатним ученим, а й талановитим керівником-організатором. Із його іменем пов’язане відкриття в 1945 р. у Києві Науково-дослідного інституту психології Міністерства освіти України, незмінним директором якого він був 27 років. Нині інститут носить його ім’я.

Вчений зробив значний внесок у розробку теоретико-методологічних засад дослідження психічного розвитку людини, у розв’язання актуальних проблем психології, зокрема онтогенезу людської психіки, ролі спадковості, середовища і виховання в психічному розвитку дитини, а також у розв’язання більш часткових питань, що стосуються взаємозв’язку сприймання і мислення, сутності процесу розуміння, формування в дітей-дошкільників поняття про число, природи і розвитку здібностей, шляхів забезпечення розвиваючого і виховуючого навчання, психології програмованого навчання, формування особистості та ін. Багато уваги вчений приділив аналізу історії розвитку психології, зокрема, вікової та педагогічної.

Праці Г.С. Костюка відіграли помітну роль у виробленні наукових позицій вітчизняної психологічної науки з цілої низки кардинальних проблем, насамперед тих, які стосуються природи психіки, закономірностей психічного розвитку, шляхів керівництва становленням особистості тощо. Чільне місце в науковій спадщині вченого посідають дослідження закономірностей психічного розвитку дитини.

Рушійні сили психічного розвитку він вбачав у властивих суб’єктові внутрішніх суперечностях. До них належать розбіжності між новими потребами і прагненнями суб’єкта та наявним рівнем оволодіння засобами їх задоволення; між рівнем розвитку, якого досяг суб’єкт і функціями, які йому доводиться виконувати; між тенденціями до інертності, сталості, з одного боку, і до рухливості, змін – з іншого. Педагогічні впливи мають сприяти розв’язанню в потрібному для суспільства напрямку внутрішніх суперечностей суб’єкта і водночас виникненню нових, оскільки без них неможливий подальший розвиток.

Г.С. Костюк настійно підкреслював, що розвиток неможливий без навчання, а досягнення, з якими діти приходять до кожного нового етапу їх розвитку, визначаються не просто віком, а насамперед тим, чому і як вони навчаються на кожному віковому етапі. Водночас учений наголошував, що розвиток не зводиться до нагромадження навчальних надбань, до засвоєння людського досвіду. Він включає подальшу переробку засвоєного, його систематизацію, що призводить до змін особистості, виникнення нових її розумових, моральних якостей тощо.

За Г.С. Костюком, вплив навчання на розвиток залежить від вікових та індивідуальних особливостей дітей, які зумовлюються не лише попереднім навчанням, а й рівнем зрілості організму, індивідуальними особливостями нервової системи. Він вважав, що навчання по-різному впливає на розвиток залежно від його змісту і методів, від того, як воно приводить у дію сили учнів. Навчання може мало сприяти розвитку, а часом і гальмувати його. Так, догматичне навчання, що зводиться до зазубрювання готових істин, не тільки не просуває дітей уперед у їх розумовому розвитку, а навпаки – затримує його. Лише те навчання, яке активізує і формує розумову діяльність учнів, активно сприяє їх розвитку, прискорює його, розширює їх пізнавальні можливості. Розкриваючи взаємозв’язок навчання і психічного розвитку, у своїх працях Г.С. Костюк показав, що кожен із цих процесів створює передумови для успішного перебігу іншого. Ставлячи перед школярами пізнавальні практичні завдання, озброюючи способами їх розв’язання, навчання йде попереду розвитку. Поряд із тим, воно спирається не лише на те, що вже досягнуто дитиною впродовж її розвитку, а й на її потенційні можливості, які, на переконання вченого, завжди ширші від їх реалізації. Розвивальна функція навчання реалізується лише за певних умов, які створюються побудовою самого змісту навчання, організацією навчального процесу, активними його методами, за яких учень є не тільки як об’єкт, а і як суб’єкт навчання, це стосується і виховання. Дослідження Г.С. Костюка дали змогу сформулювати цілісну концепцію розвитку і становлення особистості на різних етапах онтогенезу. У свої працях він переконливо довів, що розвиток особистості є результатом діалектичної взаємодії середовища, спадковості й активної діяльності людини

У працях Г.С. Костюка чільне місце посідає проблема здібностей, які він розумів, як «істотні властивості людської особистості, що виявляються в її цілеспрямованій діяльності й зумовлюють її успіх». Учений наголошував на необхідності розрізнення здібностей і фактичного рівня набутих дитиною знань, умінь та навичок, хоча між ними, безумовно, існує взаємний зв’язок. Здібності до навчання – це потенції особистості, які залежать від знань, умінь та навичок і водночас їх зумовлюють. Він послідовно виступав проти ототожнення здібностей із задатками, які називав «природними можливостями розвитку здібностей». Великі заслуги Г.С. Костюка в організації та здійсненні історико-психологічних досліджень У 50-і рр. за його редакцією вийшли чотири томи «Нарисів з історії вітчизняної психології», де здійснено всебічний аналіз психологічних поглядів видатних діячів російської та української культури. Вчений один із перших охарактеризував психологічні ідеї К.Д. Ушинського, що стало основою творчого освоєння наукової спадщини великого педагога.

Г.С. Костюк залишив багату творчу наукову спадщину. Але чи не найціннішим науковим доробком видатного вченого є його наукова школа, учні якої і сьогодні продовжують розвивати думки та ідеї свого вчителя як у стінах заснованого ним Інституту психології, так і в усій країні та за її межами. Перу вченого належить більше 300 наукових праць.

Основні наукові праці

  1. «Психологія» (підручник),
  2. «Нариси з історії вітчизняної психології» (в 4 тт.),
  3. «Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості»,
  4. «Психологічна наука служить практиці»,
  5. «Рушійні сили розвитку і виховання»,
  6. «Про розвиток мислення в дітей (Виникнення поняття числа в дітей)»,
  7. «Здібності та їх розвиток у дітей»,
  8. «Питання психології навчання і виховання» та ін.


Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама