Дмитренко Т. Формування професійної компетентності майбутніх вихователів дошкільного навчального закладу...
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Дмитренко Т. - магістр спеціальності “Дошкільна освіта” Педагогічного інституту Київського університету ім. Бориса Грінченка.
У статті обгрунтовуеться вплив педагогічної практики на формування професійної компетентності майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу, визначаються основні напрямки практичної підготовки студентів , реалізація яких сприяє формування професійної компетентності майбутніх вихователів, та умови ефективного проведення практики
Ключові поняття: компетентність, компетенції, професійна компетенція, фахова підготовка, педагогічна практика, професійна діяльність.
In the article examined influence of pedagogical practice on forming of professional competence of future educator of preschool educational establishment, basic directions of practical preparation of students, realization of which promotes forming of professional competence of future educators, and terms of effective leadthrough of practice, are determined
Key concepts: competence, jurisdictions, professional jurisdiction, professional preparation, pedagogical practice, professional activity.
Нові умови існування освітнього середовища, що орієнтують на задоволення запитів конкретних споживачів освітніх послуг, зажадали від педагога підвищення професійної компетентності та індивідуальної мобільності. Зміна освітньої парадигми від традиційної до особистісно - орієнтованої, перехід освіти на державні стандарти вимагають від вищої педагогічної школи досконалої підготовки майбутніх педагогів, а саме працівників галузі дошкільної освіти. Компетентність фахівця в галузі освіти об`єктивно набуває все більшої актуальності завдяки ускладненню і постійному розширенню соціального досвіду, сфери освітніх послуг, появі інноваційних типів дошкільних навчальних закладів, авторських педагогічних програм, проектів, технологій, виникненню різних форм презентації і переробки інформації, зростаючому рівню запитів соціуму. Одна з гострих проблем освіти породжується протиріччям між реалізацією нових цілей освітньої системи і недостатньою готовністю педагогів до роботи в сучасних умовах. Очевидно, що перспективи подолання зазначеного протиріччя в значній мірі пов'язані з підвищенням рівня професійної компетентності педагогів, і підготовки нового покоління педагогів які перш за все орієнтовані на всебічний розвиток дитини. Адже сучасні діти живуть у динамічному середовищі що постійно розвивається, саме тому сучасному вихователю необхідні гнучкість і нестандартність мислення, вміння адаптуватися до швидких змін умов життя. А це можливо лише за умови високого рівня професійної компетентності, наявності розвинених професійних здібностей. Досягнення високого рівня педагогічної компетентності являє собою стратегічну мету професійної педагогічної освіти. Сучасна парадигма освіти вимагає якісно нового підходу до фахової підготовки студентів, в якій більше часу повинно відводитись саме на формування професійної компетентності майбутніх вихователів не лише за умови теоретичного навчання а й практичного.
Теоретичний аналіз проблеми формування професійної компетентності в процесі педагогічної практики та вивчення практики роботи вихователів дошкільних навчальних закладів, їх професійної підготовки у вищих навчальних закладах дають можливість визначити суперечності, що об’єктивно мають місце в теорії і практиці педагогіки:
- недостатній рівень професійної компетентності випускників вищих навчальних закладів, та потреба суспільства в якісній підготовці майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів;
- розуміння функцій вищого навчального закладу педагогічного спрямування і сучасним уявленням про професіоналізм, професійну компетентність майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу;
- необхідність самовдосконалення педагогічних можливостей майбутнього вихователя та недостатньою опорою на практичну підготовку, як необхідною складовою найбільш повного розкриття професійної компетентності.
Теоретичними засадами формування професійної компетентності фахівців у процесі їхньої підготовки у вищому навчальному закладі виступають положення компетентнісного підходу, відображені в роботах І. Зимньої, І. Зязюна, В. Кременя, Н. Кузьміної, О. Савченко, де визначено завдання сучасної вищої освіти, яке полягає в тому, щоб не тільки дати молоді професійні знання, а й підготувати фахівця, який глибоко розуміє і знає свою роль у суспільстві, вміє творчо використовувати здобуті знання на практиці, працювати з людьми, критично оцінює досягнуте; Дослідження Л. Артемової, А. Богуш, В. Баркасі, В. Бондаря, В Кузя, І. Пометун, Л. Хоружої, стосовно змісту підготовки фахівців у вищому навчальному закладі, що розглядається як сукупність загальноосвітніх, морально-етичних та професійних знань; І. Беха, І. Богданової, О. Богініч, О. Матвієнко щодо методів формування професійної компетентності педагогів; Н. Бібік, C. Вітвицької, О. Дубасенюк, Т. Жаровцевої, Н. Нагорної та інших стосовно форм організації навчального процесу, спрямованих на комплексне засвоєння знань та способів практичної діяльності, завдяки яким випускник вищого навчального закладу здатний успішно себе реалізувати. Адже формування професійної компетентності вихователів в період їхнього навчання у ВНЗ має певні особливості. Серед них: залежність ставлення до навчання, якості засвоєння предметних знань та сформованості професійних умінь від мотивації навчальної діяльності; залежність типу взаємин майбутнього фахівця із суб’єктами професійної діяльності від реальних взаємин, що склалися у студента, з усіма учасниками навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі; залежність процесу управління розвитком особистості під час навчання, що здійснюється у напрямі від зовнішньої форми до внутрішньої, від якості взаємодії з учасниками навчально-виховного процесу; залежність ефективності навчання від домінуючих психічних станів: урівноважені є фундаментом адекватної, прогнозованої і зваженої поведінки, неврівноважені – основою виникнення психологічних новоутворень особистості.
Основними умовами розвитку професійної компетентності студентів є:
- Організаційно-управлінські (навчальний план, семестрові графіки, складання розкладу, вироблення критеріїв визначення рівня компетентності,).
- Навчально-методичні (відбір змісту занять, інтеграція різних курсів)
- Технологічні (контрольно-оціночні, організація активних форм навчання, визначення груп умінь які входять до поняття компетентність, використання інноваційних технологій).
- Психолого-педагогічні (здійснення діагностики розвитку студентів, система стимулювання мотивації навчання, визначення критеріїв компетентності, рефлексивно-оцінний етап кожного заняття,).
Одним з головних критеріїв формування професійної компетентності вихователя дошкільного навчального закладу в процесі педагогічної практики є результативність роботи, яка проявляється в оволодінні знаннями і навичками, зацікавленості до навчання , творчості , самореалізації. Професіоналізм вихователя найяскравіше проявляється в результатах його вихованців .
На сьогоднішній день традиційний підхід до формування професійної компетентності виявився недостатнім. Виходячи з проблеми, що досліджується, розглянемо поняття "професіоналізм", "професіонал" і тісного зв’язку з поняттям "професійна компетентність", маючи на увазі взаємозалежність і взаємообумовленість цих понять.
У педагогіці категорія професіоналізму почала застосовуватися в 70—80-х роках XIX століття (К. Ушинський, П. Каптерев та інші). У сучасній науці цим терміном позначають: по-перше, високий рівень готовності до педагогічної діяльності; по-друге, здатність педагога на високому рівні здійснювати педагогічну діяльність, виявляючи свій особистісний інтелектуальний і творчий потенціал (І. Багаєва, Н. Гузій, А. Деркач, І. Зязюн, Ю. Кулютін, М. Кухарев, А. Маркова, В. Сластьонін та інші ).
Професійна компетентність виступає при цьому як окремий узагальнений показник професіоналізму, як уміння особистості вільно орієнтуватися в складних умовах професії, оперувати суб'єктивними й об'єктивними її складовими, вводити нові способи здійснення діяльності, технології.
Сучасна освіта результат фахової підготовки розглядає у категоріях компетенція ” та компетентність ”. Під компетенцією ” розуміють насамперед задану вимогу до освітньої підготовки (стандарт), опис повноважень, окреслення сфери діяльності, потенційну можливість особистості (Є. Зеєр, І. Зимня, А. Дорофєєв, Н. Копилова, Н. Кузьміна, А. Маркова, Н. Печенюк, Н. Тализіна, Л. Хихловський, В. Шадріков, Р. Шакуров, К. Шапошніков, В. Шепель та інші). У психолого-педагогічній літературі “компетентність ” визначається як підготовленість і реалізована здатність суб’єкта праці до виконання завдань і обов’язків повсякденної діяльності. У її структурі традиційно виокремлюють знання, вміння, цінності, ставлення та досвід поведінки. Професійна компетентність – вид компетентності, що характеризує особистість в контексті виконання нею професійних обов’язків. Дослідження І. Беха, А. Богуш, А.Бєлєнької, В. Бондаря І. Зязюна, Е. Карпової, В. Кузя, Т. Танько та ряду інших авторів підтверджують думку про те, що поняття професійної педагогічної компетентності є складнішим, ніж загальне поняття професійна компетентність ”. Одною з провідних умов формування професійної компетентності є наявність професійно значущої мотивації, професійного інтесресу,позитивного ставлення до професії.Компетентність передбачає наявність у студента внутрішньої мотивації, якща студент добро усвідомлює яку профсію він обрав та вважає її значущою для суспільства , і відповідає його особистісним нахилам,здібностям та потреба, то це, безумовно, впливає на успішність його навчання і становлення як фахівця. Ми розглядаємо формування професійної компетентності майбутнього вихователя дошкільного навчального закладу з урахуванням принципу єдності свідомості й діяльності:професійна свідомість розглядається як теоретична готовність майбутнього вихователя до професійної діяльності, яка обумовлює професійну діяльність як практичну готовність вихователя до виконання професійних обов’язків. Системне формування професійної свідомості в єдності з досвідом професійної діяльності дозволяю фахівцю самостійно й ефективно досягати цілей своєї професійної діяльності. Саме ці завдання і вирішує педагогічна практика у вищих навчальних закладах. Педагогічна практика є важливою частиною навчально-виховного процесу в ході якого проходить безпосереднє поєднання і реалізація теоретичних знань, що отримують студенти на заняттях з їх практичною діяльністю в якості педагогів. Це дозволяє з одного боку, закріпити і поглибити знання теорії, а з іншого – набути вміння і навички необхідні для майбутньої самостійної роботи. Підготовка якісних педагогічних кадрів – це завдання вищих навчальних закладів . Практичне навчання студентів відділу дошкільної освіти передбачає їх залучення до систематичної педагогічної діяльності та здійснюється за допомогою різних видів практики: навчальної, технологічної, виробничої.
Основною метою педагогічної практики в вищому навчальному закладі є формування в студентів учіння застосовувати в педагогічній діяльності науково – теоретичні знання,розвиток інтересу до педагогічної і наукової діяльності .
Педагогічна практика доповнює і збагачує теоретичну підготовку студентів, створює умови для вироблення в них вмінь та навичок, необхідних для навчання та виховання дітей. Студенти удосконалюють особистий досвід та набувають відповідних професійних вмінь та навичок у роботі з дітьми дошкільного віку.На педагогічній практиці студент має змогу визначити, наскільки правильно він вибрав для себе сферу діяльності, з`ясувати ступінь співвідношення особистісних якостей з професіею вихователя.
Адже перш за все педагогічна практика спрямована на вироблення комплексу вмінь та навичок, необхідних для здійснення навчально – виховної роботи вихователя в дошкільному навчальному закладі. Саме тому організація педагогічної практики повинна бути спрямована на виконання державних вимог підготовки випускників відповідно до спеціальності та кваліфікації що отримується: безперервність, послідовність оволодіння студентами професійною діяльністю відповідно до програми практики, логічний взаємозв’язок і поєднання теоретичного і практичного навчання, а також наступність усіх етапів навчання.
- Абдуллина О. А. Педагогическая практика студентов : [учеб. пособие для пед. ин-тов] / О. А. Абдуллина, Н. Н. Загрязкина. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Просвещение, 1989. – 173 с.
- Артемова Л. В. Модель ступеневої підготовки фахівця дошкільної освіти у вищих навчальних закладах / Л. В. Артемова, Ю. М. Косенко // Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства : матеріали міжнар. наук.-теорет. конф. до 80-ї річниці НПУ ім. М. П. Драгоманова. – К., 2000. – Вип. 1. – С. 84–86.
- Бєлєнька Г. В. Вихователь дітей дошкільного віку : становлення фахівця в умовах навчання : [монографія] / Ганна Володимирівна Бєлєнька. – К. : Світич, 2006. – 304 с.
- Бєлєнька Г. В. Особливості формування професійної компетентності у студентів дошкільного фаху в умовах ступеневої освіти / Г. В. Бєлєнька // Наука і сучасність : [зб. наук. праць НПУ ім. М. П. Драгоманова]. – К. : Логос, 2001. – Т. 29. – С. 26–33.
- Бєлєнька Г. В Теоретико – методичні засади формування професійної компетентності вихователя дошкільних навчальних закладів в умовах ступеневої підготовки : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня д. п. н. – К.,2012- 38
- Кідіна Л. М. Психолого-педагогічний супровід педагогічної практики майбутніх вихователів ДНЗ / Лілія Михайлівна Кідіна // Вісник післядипломної освіти : зб. наук. праць. – Київ, 2010. – Вип. 1 (14). Ч. 2. – С. 183–189.