Семенова Н.І. Формування здорової особистості дитини 6-го року життя у процесі взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Семенова Н.І. - доцент кафедри педагогіки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
Анотація. У статті представлено психолого-педагогічні основи процесу формування здорової особистості дитини 6-го року життя у процесі педагогічної взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї та дано оцінку його сучасному стану.
Ключові слова: здорова особистість, формування здорової особистості дитини 6-го року життя, взаємодія дошкільного навчального закладу і сім’ї, педагогічна технологія.
Summary. In the article presents the psychological-pedagogical foundations for forming a healthy personality of children between 5 and 6 years of age in the process of pedagogical interaction between preschool education institutions and families and offers an evaluation of the current state of affairs in the area.
Keywords: healthy personality, forming a healthy personality of children between 5 and 6 years of age, interaction between preschool education institutions and families, pedagogical technology.
Відродження культурно-історичних та національних традицій в Україні зумовлює завдання гармонійного, цілісного розвитку дитини як особистості, здатної в майбутньому до розв’язання різноманітних соціальних та економічних проблем. Саме тому ще з дошкільного віку необхідним є формування здорової особистості, створення умов для розвитку її компетентності у фізичній й інтелектуально-духовній сферах. Про це зазначено в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні (1999 р.), законах України „Про дошкільну освіту” (2001 р.), „Про охорону дитинства” (2001 р.), Національній доктрині розвитку освіти (2002 р.), Положенні про дошкільний навчальний заклад (2003 р.), інструктивно-методичному листі Міністерства освіти і науки України „Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади” (2007 р.) та інших законодавчих і програмних документах. Нормативно-правовою базою визначено основні засади реформування освітнього простору українського суспільства завдяки, зокрема, гармонізації суспільного та сімейного виховання у їхній взаємодії. Такий підхід має забезпечити повноцінний розвиток здорової особистості дитини дошкільного віку в процесі взаємодії дошкільного навчального закладу і родини.
Проблема формування особистості дитини на засадах здорового способу життя вивчалася в різних аспектах представниками української та російської наукової думки (Л. Божович, Л. Виготським, О. Запорожцем, В. Котирло, О. Леонтьєвим, Ю. Приходько, С. Рубінштейном, Т. Титаренко та іншими), західними ученими (Е. Еріксоном, А. Маслоу, К. Роджерсом, З. Фрейдом, К. Юнгом та іншими).
У сучасній вітчизняній науці різнобічно досліджено феномен здоров’я, розкрито гармонійну єдність фізичної, духовної та психо-соціальної його сфер, визначено чинники становлення і розвитку здоров’я особистості. Зокрема, питанням охорони, збереження і зміцнення здоров’я дітей присвячено роботи Т. Андрющенко, О. Богініч, Е. Вільчковського, Л. Волкова, Н. Денисенко, О. Дубогай, О. Іванашко, Н. Лисенко, Л. Лохвицької, З. Плохій, С. Юрочкіної та інших. Щодо формування здорової особистості в період дошкільного дитинства актуальними є праці І. Беха, О. Кононко, В. Кузьменко, С. Кулачківської, С. Ладивір, Л. Сварковської.
Дослідження інноваційних педагогічних технологій у галузі дошкільної освіти проводять Л. Артемова, А. Богуш, О. Білан, Н. Гавриш, М. Єфименко, К. Крутій, Н. Кудикіна, С. Ладивір, Т. Піроженко, І. Рогальська та інші. Проте поза увагою залишилося питання, за допомогою яких форм та методів, алгоритму роботи дошкільний навчальний заклад має взаємодіяти з сім’ями вихованців, щоб забезпечити формування здорової особистості дитини 6-го року життя на момент її вступу до школи.
Аналіз психологічних теорій розвитку особистості (Е. Еріксон, Г. Костюк, А. Маслоу, З. Фрейд, К. Хорні, К. Г. Юнг та інші) дає змогу стверджувати, що соціальна реалізація людиною власного „Я” безпосередньо пов’язана зі здоров’ям особистості.
Науковці І. Бех, О. Кононко, Г. Костюк, С. Кулачківська, С. Ладивір та інші наголошують, що дошкільник у своїй життєдіяльності концептуалізує навколишній світ та себе в ньому. Важливою характеристикою особистості дитини дошкільного віку є не лише її залежність від зовнішніх обставин життя, але й активне їх перетворення відповідно до мотивів та знань у процесі діяльності. Це положення дає підстави розглядати особистість дошкільника як активного суб’єкта життєтворчості.
Дослідження Г. Бєлєнької, О. Богініч, О. Кононко, О. Кочерги, М. Машовець доводять, що усі відомі критерії здоров’я органічно пов’язані з особистістю. Це дає змогу диференціювати поняття „здорова дитина” і „здорова особистість”, де останнє гармонійно поєднує поняття „здоров’я” у сукупності його складових та структуру особистості.
Встановлено, що питання структури особистості у рамках соціально-психологічного, індивідуально-психологічного, діяльніснісного та генетичного наукових підходів трактується у сучасній науці неоднозначно. У нашому дослідженні ми спираємося на підхід Ф. Лерша про синтез двох вимірів структури особистості: соціально-психолого-індивідуального та діяльнісного. У результаті структура особистості розглядається як єдність пізнавального, мотиваційного та вчинкового. Тобто, поняття „здорова особистість” синтезує поєднання знань про здоров’я (когнітивний компонент), прагнень бути здоровою (емоційно-ціннісний компонент) і здоров’ятворчої поведінки (діяльнісний компонент). Здорова особистість, за своєю педагогічною сутністю, – це особистість, яка готова сприймати педагогічний (виховний) вплив у цілому, в тому числі й щодо культивування здоров’ятворчої діяльності, аналізувати його з позицій власного життєвого досвіду і втілювати модель здоров’я у власній поведінці.
Здорова особистість дитини 6-го року життя – це особистість, яка зорієнтована на позитивне сприйняття моделі здорового способу життя, запропонованого дорослими, прагне до її підтримання, орієнтуючись на високий стандарт і реалізацію власного потенціалу (фізичного, психічного, соціально-морального); знає про здоров’я та його чинники; застосовує отримані знання у повсякденній діяльності, проявляючи відповідний характер поведінки і зрілість особистісних сфер (емоційної, вольової, пізнавальної).
Формування здорової особистості дитини 6-го року життя визначено як процес засвоєння дитиною знань про здоров’я (когнітивний компонент), забезпечення прагнення бути здоровою (емоційно-ціннісний компонент) і застосування цих знань та мотивації на практиці (діяльнісний компонент).
Цей процес ми розглядаємо у контексті взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї, тобто взаємного впливу, співпраці між дошкільним навчальним закладом і сім’єю, що характеризується двосторонньою активністю, спрямованою на реалізацію поставленої мети – формування здорової особистості дитини. Обумовлено, що провідним чинником у процесі формування здорової особистості дошкільника є педагогічна культура батьків щодо виховання здорової особистості дитини.
Виявлено, що застосування традиційних форм та методів взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї не забезпечує повною мірою ефективне формування здорової особистості старшого дошкільника. У контексті сучасних засад психолого-педагогічної науки, формування здорової особистості дитини 6-го року життя в процесі взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї ми розглядаємо через застосування відповідної педагогічної технології.
Педагогічна технологія формування здорової особистості дитини 6-го року життя у процесі взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї у трактуванні автора – це комплексний процес оздоровчого спрямування, що ґрунтується на взаємодії всіх суб’єктів освітньої діяльності, використанні сучасних засобів організації освіти, передбачає розвиток особистості дитини старшого дошкільного віку, що сприймає здоров’я як цінність, володіє знаннями про основи здоров’я, прагне до їх пошуку і самостійно використовує у власній діяльності. Така технологія визначається: за рівнем застосування – як загальнопедагогічна, за філософською основою – гуманістична, за провідним чинником психічного розвитку – соціогенна, за науковою концепцією засвоєння досвіду – асоціативно-рефлекторна, за типом управління пізнавальною діяльністю – як система малих груп, за організаційними формами – групова та індивідуальна, за ставленням до дитини – особистісно орієнтована.
Установлено, що застосування в роботі сучасних дошкільних навчальних закладів таких педагогічних технологій, як „технологія розумового самозбагачення” (М. Монтессорі), „Природа і рух” (О. Богініч, Г. Бєлєнька), „технологія раннього й інтенсивного навчання грамоти” (М. Зайцев), технологія фізичного виховання дітей дошкільного віку „Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей” (М. Єфименко), „Теорія розв’язання винахідницьких завдань” (ТРВЗ) (Г. Альтшуллер) та інших доводить їхню ефективність порівняно з традиційними підходами до навчання і виховання дошкільників.
Педагогічна технологія формування здорової особистості дитини 6-го року життя у процесі взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї – один із системотворчих чинників освітньо-виховного процесу, що забезпечує його цілісність, послідовність та планомірність. Вона передбачає збагачення педагогічної культури батьків щодо досліджуваного питання, єдині підходи з боку батьків та вихователів дошкільного навчального закладу до охорони, збереження і зміцнення здоров’я дітей та позиціонування його як найвищої особистісної цінності.
На початку нашого дослідження було поставлено мету діагностування рівнів сформованості здорової особистості дитини 6-го року життя. Їх виявлення відбувалося за спеціально розробленими критеріями і показниками, що відповідали змісту та структурним компонентам (когнітивний, емоційно-ціннісний і діяльнісний) поняття „здорова особистість”.
Критеріями сформованості здорової особистості дитини 6-го року життя визначено: знання про складові здорової особистості; прагнення до самоформування як здорової особистості; поведінка здорової особистості дошкільника. Показниками є: знання про будову організму, засоби гігієни, оздоровлення; емоційно-позитивна налаштованість на засвоєння знань про власне тіло, визнання доцільності режиму дня, доброзичливі стосунки між членами родини та іншими людьми; використання знань про органи тіла в різних видах діяльності; свідоме дотримання режиму дня.
Критерії і показники склали основу змістових характеристик чотирьох рівнів сформованості здорової особистості дитини 6-го року життя: високого, достатнього, середнього, низького.
У дітей із високим рівнем сформованості здорової особистості наявні знання про будову і функції органів і систем організму, засоби гігієни і гігієнічні процедури, дитячі хвороби, цілющі властивості сонця, повітря, води, оздоровчі традиції сім’ї, режим дня. Вони розуміють вплив учинків на стан здоров’я людини, позитивно налаштовані на здоров’ятворчу діяльність, мотивуючи її доцільність, використовують знання про органи тіла та запобігання хворобам у життєвих ситуаціях і різних видах дитячої діяльності, самостійно виконують гігієнічні та загартувальні процедури, піклуються про оточуючих і членів сім’ї, свідомо дотримуються режиму дня.
Діти з достатнім рівнем сформованості здорової особистості знають назви органів і систем організму, але не завжди чітко визначають їхні функції. Вони достатньо впевнено орієнтуються у засобах гігієни, мають деякі уявлення про дитячі хвороби і шляхи запобігання їм, цілющі властивості сонця, повітря, води, оздоровчі традиції сім’ї, режим дня, намагаються прогнозувати вплив учинків на стан здоров’я людини, мотивувати доцільність здоров’ятворчої діяльності, а також прагнуть використовувати знання про органи тіла та запобігання хворобам у життєвих ситуаціях і різних видах дитячої діяльності; самостійно виконують гігієнічні й, після нагадування, загартовувальні процедури; піклуються про оточуючих і членів сім’ї, інколи порушують режим дня.
Дошкільники із середнім рівнем сформованості здорової особистості називають окремі органи і системи організму, проте не можуть чітко визначити їхні функції; лише за допомогою дорослих обирають необхідні засоби гігієни; мають недостатнє уявлення про дитячі хвороби і шляхи їх запобігання, про цілющі властивості сонця, повітря, води, оздоровчі традиції сім’ї, режим дня. Вони не можуть визначити взаємозв’язок між учинками і станом власного здоров’я та оточуючих, їм складно мотивувати доцільність здоров’ятворчої діяльності. Активізація знань про органи тіла та запобігання хворобам у життєвих ситуаціях і різних видах діяльності відбувається в них лише після нагадування дорослих, такі діти виконують гігієнічні й загартувальні процедури, піклуються про оточуючих і членів сім’ї лише за проханням дорослих, інколи порушують режим дня.
Низький рівень сформованості здорової особистості мають діти, які не можуть: назвати або називають за підказками дорослих органи і системи організму, не визначаючи їхніх функцій; адекватно обрати необхідні засоби гігієни, не мають уявлення про дитячі хвороби і шляхи запобігання їм, не орієнтуються в цілющих властивостях сонця, повітря, води, не знають оздоровчих традицій сім’ї; визначити взаємозв’язок між учинками і станом власного здоров’я та оточуючих. Вони не прагнуть до здійснення здоров’ятворчих дій та не використовують знання про органи тіла та запобігання хворобам у життєвих ситуаціях і різних видах дитячої діяльності. Лише разом із дорослими виконують гігієнічні й загартувальні процедури, не виявляють бажання піклуватися про оточуючих і членів сім’ї, не дотримуються режиму дня.
Для виявлення рівнів сформованості здорової особистості дитини 6-го року життя використовувалися такі діагностичні методи: спостереження, бесіда, аналіз результатів діяльності дітей, експертні оцінки педагогів та батьків.
У результаті експериментальної роботи нами було встановлено, що високий рівень сформованості здорової особистості має незначна частина дітей 6-го року життя, які взяли участь у дослідженні (у КГ та ЕГ – по 17,6 %). Вихованців із достатнім рівнем у дошкільних навчальних закладах діагностовано: у КГ – 26,1 %, та у ЕГ – 26,3 %. Майже у половини дітей (56,2 % – в КГ та 56,1 % – в ЕГ) виявлено середній і низький рівні сформованості здорової особистості: їхні знання про складові здорової особистості поверхові, їм складно мотивувати доцільність здоров’ятворчої діяльності, важливість оздоровчих дій, у них недостатньо сформовані навички піклування про власне здоров’я і здоров’я оточуючих.
Паралельно нами було вивчено стан організації діяльності педагогічних працівників з формування здорової особистості дитини 6-го року життя у процесі взаємодії дошкільного навчального закладу і сімей вихованців. Для цього використано такі методи: спостереження, опитування педагогічних працівників, аналіз педагогічної документації, кількісна і якісна обробка результатів.
Узагальнення отриманих результатів виявило, що більшість вихователів умовно ідентифікують процес формування здорової особистості із формуванням здорового способу життя, здоров’язбережної поведінки вихованців. Керівники дошкільних навчальних закладів приділяють належну увагу зазначеним питанням, однак 35,7 % з них не актуалізує їх для себе як управлінську проблему. Виявилося, що частина керівників не приділяє належної уваги питанням планування діяльності дошкільного навчального закладу, використанню інтерактивних форм просвітницької роботи з батьками тощо, у багатьох випадках покладаючись у цьому на методистів. Це свідчить про певну інертність серед управлінського корпусу, консервативність в організації роботи дошкільного навчального закладу з формування здорової особистості дитини у процесі взаємодії з батьками. У дошкільних навчальних закладах основне значення надається окремим аспектам формування, збереження і зміцнення здоров’я дітей.
Нами також було досліджено стан педагогічної культури батьків у контексті досліджуваної проблеми як провідного чинника формування здорової особистості дошкільника. Для такої діагностики використовувалися бесіди, анкетування, тестові завдання.
За її результатами з’ясовано, що частина батьків (41,8 % у КГ і 41,7 % у ЕГ) усвідомлює необхідність формування здорової особистості дитини: у них сформоване прагнення реалізовувати цей процес та вони роблять певні кроки в цьому напрямі. Група батьків (58,2 % у КГ та 58,3 % у ЕГ) частково або й повністю не усвідомлює необхідності формування здорової особистості дитини, у них відсутнє цілісне прагнення реалізовувати цей процес, вони епізодично роблять окремі кроки в цьому напрямі. Причиною такого стану є недостатній рівень або відсутність у батьків потрібних знань, мотивації та умінь формування здорової особистості дитини. Це зумовило необхідність поглиблення й удосконалення взаємодії з родинами щодо підвищення рівня їхньої педагогічної культури з питання формування здорової особистості дитини.
Здійснивши порівняння отриманих даних, нами було встановлено, що є певна відповідність між рівнем сформованості здорової особистості дошкільника та педагогічною культурою його батьків щодо формування здорової особистості дитини. Отже, для досягнення результативності дослідно-експериментальної роботи доцільною є насамперед цілеспрямована робота з батьками з метою підвищення рівня сформованості здорової особистості дитини 6-го року життя.
У дослідницькій роботі ми виходили з того, що педагогічна технологія передбачає визначення цілей, розроблення і реалізацію проекту освітнього процесу з конкретно визначеним інструментарієм та забезпечує заплановані результати.
Педагогічна технологія формування здорової особистості дитини 6-го року життя у процесі взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї розгортається відповідно до таких положень: сім’я несе відповідальність за розвиток, виховання, навчання дитини, за збереження її життя і здоров’я; формування педагогічної культури батьків має відбуватися з використанням сучасних форм навчання дорослих; партнерські стосунки між батьками і дітьми сприяють формуванню здорової особистості; знання про здоров’я закріплюються в процесі збагачення власного досвіду дитини; формування здорової особистості дитини буде успішним у процесі постійної та науково обґрунтованої взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї.
У змістовій площині технологія формування здорової особистості дитини 6-го року життя у процесі взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї містить у своїй структурі сім взаємопов’язаних дидактичних модулів: „Про будову тіла людини”, „Чистота – запорука здоров’я”, „Як правильно жити, щоб не хворіти”, „Загартовуємося разом”, „Здоров’я гарненьке – від батька і неньки”, „За режимом хто слідкує, той здоров’я не марнує”, „Наші вчинки і слова впливають на здоров’я”.
Усі модулі скомпоновано з блоків, які передбачають просвітницькі заходи для батьків, їхню самостійну освітню діяльність, взаємодію батьків і дітей, самостійну діяльність дітей, діагностичні процедури. Зміст, форми та методи, детерміновані кожним технологічним блоком, спрямовані загалом на формування когнітивного, емоційно-ціннісного і діяльнісного компонентів здорової особистості дитини та педагогічної культури батьків щодо виховання здорової особистості дошкільника.
Впровадження експериментальної технології розпочалося з цілеспрямованої роботи з педагогами: проведено тематичну педагогічну раду „Формування здорової особистості дитини як пріоритетне завдання дошкільної освіти в Україні”, семінар-практикум та круглий стіл з обміну досвідом щодо особистостей та труднощів змістово-технологічного забезпечення формування здорової особистості старшого дошкільника.
Після зазначених вище заходів педагоги виявили готовність застосовувати активні форми взаємодії з батьками (тренінги, семінари-практикуми, індивідуальні консультації, конференції з обміну досвідом, виконання практичних завдань, розроблення проектів, читання творів художньої літератури з відповідної тематики) та сучасні інтерактивні форми та методи („мозковий штурм”, міні-лекція, „мікрофон”, робота в малих групах, робота в парах, індивідуальна робота тощо).
Під час формувальних впливів було проведено різні просвітницькі заходи з батьками, базовими серед яких стали тренінги на теми: „Про будову тіла”, „Як привчати дитину до чистоти”, „Будьмо здорові”, „Загартування – основа здоров’я”, „Здоров’я дитини плекаймо в родині”, „За режимом живемо кожну днину”, „Вчинки мають бути добрими”. За результатами семінарів-практикумів, індивідуальних консультацій, конференцій з обміну досвідом поглиблювалися теоретичні знання батьків ЕГ про: шляхи формування в дітей знань про тіло людини; гігієнічні навички та їхнє значення у збереженні здоров’я; прийоми ознайомлення дітей з хворобами та запобігання їм, шкідливі звички; роль загартування дітей; створення позитивного мікроклімату в сім’ї, атмосфери любові до дитини; методи формування в дітей уявлення про режим дня, навичок культури споживання їжі, організації свого часу; основи навчання дітей культури спілкування, правил ввічливої поведінки, здатності розуміти почуття людей, виховувати в дітей потребу виявляти доброзичливість та інші гуманні почуття.
Наступним етапом реалізації технології стала організація самостійної освітньої діяльності батьків, яка передбачала опрацювання спеціальної педагогічної літератури, запропонованої вихователями, та виконання певних практичних завдань. Зокрема, перед батьками ставилося завдання підготувати бесіди з дітьми, дібрати наочний матеріал для дидактичних ігор, скласти словник термінів, які мають знати дошкільники за темами дидактичних модулів, розробити комплекс ранкової гімнастики із сюжетом для закріплення назв частин тіла людини, обладнати куточок гігієни для дитини, дібрати вправи для розвитку м’язів стопи, щоб запобігти плоскостопості, скласти список обов’язкових препаратів домашньої аптечки, підготувати обладнання для загартовувальних процедур, матеріали для проведення з дитиною дослідів із сонячними променями, водою і повітрям, розробити план проведення вихідного дня, вправи для гімнастики пробудження, дібрати рухливі ігри, педагогічні ситуації формування моральних якостей дитини.
Етап практичної взаємодії батьків і дітей технології формування здорової особистості дошкільника передбачав: проведення батьками бесід з дітьми за темами дидактичних модулів; практичні види діяльності з дітьми (виконання разом з дитиною комплексу вправ ранкової гімнастики, розробленого батьками, проведення з дітьми дидактичних ігор, складання казок, наповнення аптечки ліками, аналіз ситуацій, дібраних батьками, з метою виховання моральних якостей тощо); розроблення проектів та тем: „Чистота з давніх-давен”, „За ліками – у зелену аптеку”, „Загартування в традиціях українського народу”, „Моя родина”, „Добрі справи – всім на радість” та інші; читання для дітей творів художньої літератури відповідної тематики.
Ключовим етапом технології стала образотворча, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька самостійна діяльність дітей. Саме у такій діяльності найбільш ефективно формувалися не лише знання дітей (про будову тіла людини, необхідність дотримання гігієнічних процедур, про здоров’я як найвищу життєву цінність людини, необхідність його охорони, збереження і зміцнення власними зусиллями, роль загартування у зміцненні здоров’я, про режим дня та його значення для здоров’я, про вплив учинків та слів на здоров’я), а й мотиви і сама здоров’ятворча поведінка. Діти малювали, ліпили, робили аплікації, грали у рухливі та сюжетно-рольові ігри, придумували казки, розповіді, виконували загартовувальні та гігієнічні процедури.
Оцінювання ефективності впровадження технології формування здорової особистості дитини 6-го року життя у процесі взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї здійснювалася шляхом аналізу змін, які відбулися в: організації діяльності працівників дошкільного навчального закладу з формування здорової особистості дошкільника у процесі взаємодії з батьками; знаннях й уміннях батьків з питань формування здорової особистості 6-річного дошкільника; рівнях сформованості здорової особистості дитини 6-го року життя.
Шляхом контрольного зрізу встановлено, що впровадження технології зумовило позитивні зміни в організації діяльності дошкільного навчального закладу з формування здорової особистості дитини. <p align=justify> Під час упровадження технології епізодичні заходи, пошуки шляхів розв’язання цієї проблеми на інтуїтивному рівні було замінено чіткою, системною роботою, спрямованою на забезпечення взаємодії батьків з дітьми, спонукання їх до спільного з дітьми вибору активних форм самостійної діяльності з формування здорової особистості.
За результатами формувального етапу експерименту виявлено також істотні зміни у рівнях сформованості здорової особистості дошкільників ЕГ (табл. 1).
Оцінка статистичної достовірності виявлених змін щодо сформованості педагогічної культури батьків та у рівнях сформованості здорової особистості у дітей 6-го року життя з використанням непараметричного статистичного критерію Колмогорова-Смирнова довела, що в експериментальних групах ці зміни є статистично достовірними, а у контрольних – недостовірні, мають випадковий характер. Це свідчить про те, що зростання рівнів сформованості здорової особистості дошкільників ЕГ обумовлене впровадженням розробленої технології формування здорової особистості дитини 6-го року життя у процесі взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї.
- Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. – 1999. – № 1. – С. 5–19.
- Бех І. Д. Виховання особистості : [у 2 кн.] / кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади / Іван Дмитрович Бех / [ред. О. І. Цибульська]. – К. : Либідь, 2003. – 344 с.
- Бєлєнька Г. В. Здоров’я дитини – від родини : [кол. монографія] / Г. В. Бєлєнька, О. Л. Богініч, М. А. Машовець. – К. : СПД Богданова А. М., 2006. – 220 с.
- Підготовка вихователів до розвитку особистості дитини в дошкільному віці : [монографія] / Г. В. Бєлєнька, З. Н. Борисова, М. А. Машовець [та ін.] ; ред. І. І. Загарницька ; М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009. – 310 с.
- Про дошкільну освіту : Закон України. – К. : Ред. журн. „Дошкільне виховання”, 2001. – 56 с.