Солдатова Л.В. Прислів'я як засіб розвитку мовлення на уроках української мови та читання в початкових класах

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Перейти до: навігація, пошук

Солдатова Людмила Вадимівна, викладач кафедри теорії початкової освіти, індивідуального навчання та методик викладання дисциплін гуманітарного циклу Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка

Зміст

Актуальність теми

Прислів'я та загадки – один з найдавніших жанрів усної народної творчості. Протягом багатьох століть вони виявляли здатність народу відбирати й осмислювати найхарактерніші, найтиповіші сторони явищ природи, праці, побуту, родинного й суспільного життя і в результаті ставали конденсатором багатовікового життєвого досвіду, взаємин людей між собою, між класами, між людиною та навколишньою дійсністю.

Зараз важко визначити, з якої епохи беруть початок ці різновиди народної мудрості. Найдавніші прислів'я та загадки пов'язані з усвідомленням людиною свого місця в природі і своєї трудової діяльності.

Нагромаджуваний досвід передавався з покоління в покоління. Багато явищ природи залишалися для людини нез'ясованими, таємничими, часто ворожими, звідси й виникла віра в можливість умилостивити сили природи, примусити її не чинити людям зла. На цій основі з'явилися «народні замовляння, закликання, які пізніше поступово втрачали своє конкретне призначення.

У процесі розвитку мови одні прислів'я та загадки виходили з ужитку, інші міняли значення. На місці старих з'являлися нові, відображаючи життя пізніших поколінь. Джерела, які живили прислів'я, весь час розширювалися. Але найчастіше прислів'я зароджувалися в усному спілкуванні певного середовища, наприклад, серед селян-хліборобів, скотарів, ремісників, відображаючи спочатку якісь конкретні події, сфери людської поведінки, риси характеру, стосунки, а вже згодом пристосувалися до нової обстановки.

Отже, джерелами прислів'їв було реальне життя і побут людей, творчість мас – уривки пісень, легенд, переказів, анекдотів, літературні та філософські афоризми, вірування в прикмети, що виникли на основі спостережень і над силами природи та ін.

Виникнувши на зорі зародження мови й культури, прислів'я стали невід'ємною частиною побуту, словесності. На слов'янському ґрунті прислів'я стали виникати ще задовго до початків писемності. Культура Київської Русі має прислів'я та приказки вже в розгорнутому вигляді. Перші давньоруські пам'ятки ("Ізборник Святослава", "Повість временних лет", "Повчання" Володимира Мономаха, "Руська правда" та інші) містять фразеологічні сполучення, вжиті з певною стилістичною метою, з переносними значеннями, що свідчить про їх широке побутування і певний ступінь абстрагування значень.

Використання малих фольклорних жанрів у початковому навчанні

Методика початкового навчання не передбачає окремих уроків для опрацювання малих фольклорних жанрів, таких як загадки, прислів'я. Вони вводяться в тканину уроку як супровідний матеріал, досить важливий і необхідний для роботи з молодшими школярами.

Загадки, прислів'я урізноманітнюють навчально-виховну роботу. Вони вносять до навчального процесу елементи гри, що психологічно виправдано в навчанні дітей 6-ти років. їх слід використовувати як дидактичний матеріал при вдосконаленні техніки читання. Нарешті, вони становлять суттєвий елемент розвитку мовлення і мислення.

Ще в дошкільному віці діти знайомляться із загадками і скоромовками. Тому зайве витрачати час на тлумачення їх семантики. Інша річ – прислів'я. Його визначення треба дати у загальних рисах, наголошуючи на тому, що прислів'я – це вислів, який у вигляді ритмічно побудованого і навіть заримованого речення передає багатовікові спостереження народу над поведінкою людей і навколишньою природою, виражаючи їх у вигляді мудрого узагальненого повчання, наприклад: "Друзі пізнаються в біді"; "Під лежачий камінь вода не тече".

Пояснювати значення прислів'їв бажано на прикладах текстів. Серед "Казок народів нашої країни" є азербайджанська народна казка "Сім лозин". У ній йдеться про те, як в одного чоловіка було семеро синів. І були вони нерозлийвода. А коли поженилися, кожен звив своє гніздо і відцурався від інших. Тоді батько, зібравши їх, попросив принести по гранатовій лозині. Принесені лозини батько зв'язав і дав їм, щоб кожен спробував переламати пучок. Ніхто цього зробити не зміг. Тоді батько дав кожному по лозині. Окремі лозини, звичайно, були поламані. Батько зробив висновок: якщо ви тримаєтеся купи, ніхто вас зламати не зможе, як оці сім лозин, разом взяті.

"Так в житті буває завжди", – говорить учитель. – Дружба дає щастя людям, тому у народі й кажуть: "Щасливо там жити, де вміють дружити". Такий вислів називають прислів'ям. Прислів'я – це народна мудрість.

Над загадками і прислів'ями корисно працювати як на уроках вивчення нового матеріалу, так і на уроках узагальнення знань. Помилково вважати, що оскільки загадки і прислів'я у читанках розміщені після текстів художніх творів і нарисів, то й залучати учнів до їх аналізу слід лише після завершення роботи над ними. Зміст і форма прислів'їв різноманітні, – а тому можна використовувати їх на всіх етапах уроків мови та читання. Чому б, наприклад, не почати роботу над віршем Д.Павличка "Нічний гість" із загадки "Влітку сіренький, взимку біленький, довгі вуха має, швидко в ліс стрибає"? Здається, що такий варіант підходу до вивчення нового матеріалу педагогічно виправданий. У ньому – елемент гри, зацікавленості і тематичної підготовки до слухання тексту поезії. Загадкою "Язика не має, а розуму навчає" і прислів'ям "Книжка мовчки все розкаже" можна розпочати читання вірша Я. Щоголіва "Вчіться, діти!".

Подаємо аналіз твору О.Клубкова "Мій перший хліб" можна логічно завершити приказкою "Хочеш їсти калачі, не сиди на печі". Підсумком опрацювання вірша "Слово і діло" Д.Білоуса може стати прислів'я "Язиком сяк і так, а ділом ніяк".

Прислів'я та приказки є енциклопедією народного життя. Немає такої ділянки побуту, взаємостосунків між людьми, які б не знайшли відображення в народній мудрості. У прислів'ях народ знаходив відповідь на всі хвилюючі питання. їх ідейно-тематичний діапазон такий же різноманітно-колоритний і багатий, як життя особисте, родинне та громадське в його історичному розвитку.

На допомогу вчителеві

На допомогу вчителеві подаємо групи прислів'їв, які з успіхом можна використовувати на уроках читання у роботі над літературними жанрами та на уроках розвитку зв’язного мовлення з метою активізації пізнавального інтересу, підвищення мовної культури молодших школярів. Прислів'я групуємо за опорними словами, на базі яких утворилися фразеологізми, що потім набули метафоричного змісту , часто віддаленого від заданої цим словом теми. Наприклад: Вивели на чисту воду. Прислів'я включаємо у групу "Природа", у підгрупу "Природа. її явища", вважаючи за опорне слово вода. Значення ж прислів'я – викривати чию-небудь непорядність, нечесність.

Природа

1. Природа. її явища:

  • Земля дає все і забирає все.
  • Гора з горою не сходяться.
  • З неба зорі хвата, а під носом не бачить.
  • Зо світу до ночі сонце не стуляє очі.
  • Вивели його на чисту воду.
  • До завірюхи треба кожуха.
  • Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє.
  • Сонце блищить, а мороз тріщить.
  • Зимою деньок, як комарів носок.
  • Грудень рік кінчає, а зиму починає.
  • Де цвіток – там медок.
  • Як сіно косять, то дощів не просять.
  • З поганої трави не буде доброго сіна.

2. Час. Пори року.

  • Нема ранку без вечора.
  • Ранні пташки росу п'ють, а пізні слізки ллють.
  • Куди ніч, туди й сон.
  • Влітку качка – прачка.
  • Зима без снігу – літо без хліба.
  • Весна ледачого не любить.
  • Май холодний – рік хлібородний.
  • Весна красна квітками, а осінь плодами.
  • Бджоли раді цвіту – люди літу.
  • Опеньки з’явились – літо скінчилось.
  • У червні на полі густо, а надворі пусто.
  • Осінь усьому рахунок веде.

Господарська діяльність людини.

1. Хліборобство. Садівництво. Рослини.

  • Гірке ремесло лиміш та чересло.
  • Приробили хлібця – їмо, а ні, то очима лупаємо.
  • Хліб на ноги поставить, хліб з ніг не звалить.
  • Пустив голос попід колос.
  • Лихі там жнива, де гола нива.
  • Сій вчасно, вродить рясно.
  • Влітку один тиждень рік годує.
  • Не той урожай, що на полі, а той, що в коморі.
  • У нероби завжди неврожай.

2. Домашнє господарство, речі побуту.

  • Господар без жінки, як без очей.
  • Вікна посивіли.
  • Я й товкач і помело.
  • То бочка без дна.
  • У ледачого хазяїна і чоботи з ніг вкрадуть.
  • Чужі ворота тяжко заперти.
  • Готуй літом сани – а взимку воза.
  • Хто літом спеки боїться, той зимою не має чим гріться.

3. Освіта. Наука

  • Вік живи – вік учись.
  • Здобудеш освіту – побачиш більше світу.
  • Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
  • Мудрий ніхто не вродився, а навчився.
  • Не кажи – не вмію, а кажи – навчусь!
  • Учись змолоду – пригодиться на старість.
  • Голова без розуму, як ліхтар без свічки.
  • Поки розумний думає, то дурень вже робить.
  • Краще з розумним загубити, як з дурнем найти.
  • Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
  • Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
  • Без труда нема плода.
  • Тяжко тому жить, хто не хоче робить.
  • Сьогоднішньої роботи на завтра не відкладай.
  • Без роботи день стає роком.
  • Маленька праця краща за велике безділля.
  • Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
  • Зробив діло – гуляй сміло.
  • Як мед, то ще й ложка.

Звірі. Птахи.

  • Чия вівця – того й вовна.
  • І цап своєвому хвостові рад.
  • Ведмідь пиво варить.
  • Певне, вовк у лісі здох.
  • Не вчи солов'я співати, а орла літати.
  • Бджола мала, а й та працює.
  • Ранні пташки росу п’ють, а пізні – слізки.
  • Згаяного часу і конем не доженеш.
  • Забули вони, як телятами були.
  • Кожна жаба своє болото хвалить.
  • Кожна лисиця свій хвостик хвалить.
  • Дай боже нашому теляті вовка з’їсти.
  • Вовка не вбив, а вже шкуру продає.
  • Гадюку, як не грій, вона все одно вкусить.
  • Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка.
  • Дивиться лисицею, а думає вовком.
  • Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.
  • Брехач з мухи слона зробить.
  • Осла взнаєш по вухах, а дурня – по балачкам.
  • Пошли дурня по раки, а він жаб наловить.
  • Ворона за море літала, а розуму не набрала.
  • Лякає мишка кицьку, а сама з нори не вилазить.
  • Плохий заєць і пінька боїться.
  • Для миші й кішка звір.
  • Їсть за вовка, а робить за комара.
  • Не мала баба клопоту, то купила порося.
  • Лиха конем не об’їхати.

Транспорт. Ремесла. Професії. – Виробнича діяльність. (Місце пересування; сировина, знаряддя праці, операції)

  • Дорога на кінці язика.
  • Ні кує, ні меле.
  • Увірватась йому вже нитка.
  • Вилізло шило з мішка.
  • Не на мій копил чобіт.
  • Всякий свого щастя коваль.
  • Лежачий зайця не піймає.
  • День гуляє, три слабий, а на п’ятий – вихідний.
  • Грім не гряне – ледачий не встане.
  • Він би й рад косити, та нікому косу носити.
  • Ховається від роботи, як пес від мух.
  • І за холодну воду не береться.
  • Ні швець, ні жнець, ні на дуду грець.
  • Видно, що кума пироги пекла, бо й ворота в тісті.
  • Вміла готувати, та не вміла подавати.

Їжа. Пиття. Їх споживачі.

  • Ситий голодного не розуміє.
  • Хліба лежачого нема.
  • Каша – то мати наша.
  • Ні лій, ні масло.
  • Високий, як тополя, а дурний, як квасоля.
  • Нехай буде гречка, аби не суперечка.
  • Говори до нього – як горохом об стінку.
  • Серце з перцем, а душа з часником.
  • То снідаю, то обідаю – і погуляти ніколи!
  • Хліб та вода – бідного їда.
  • Ситий голодному не товариш.
  • Не спиться – хліб сниться.
  • Добрий борщик, та малий горщик.
  • Добра, як з курки молока, а з верби петрушки.
  • Зароблений сухар краще краденого бублика.

Висновок

Аналіз прислів'їв у процесі роботи над вивченням мовного матеріалу та у процесі опрацювання літературних жанрів на уроках читання – ефективний засіб формування україномовної особистості учнів початкової ланки освіти.

Список використаної літератури

  1. Вознюк Л. Що не край, то свій звичай. Прислів'я та приказки народів світу / Л. Вознюк : Видавництво: Підручники і посібники, 2008. – 224 с.
  2. Методика викладання української мови : навчальний посібник / [Дорошенко С. І., Вашуленко М. С., Мельничайко О. І. та ін.] ; за ред. С. І. Дорошенка. – К. : Вища школа, 1992. – 424 с.
  3. Психологія комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра психол. наук : спец. 19.00.07 / Т. О. Піроженко. — К., 2004. — 40 с.
  4. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: підручник для студентів педагогічних факультетів / Олександра Яківна Савченко – К. : Абрис, 1997. – 416 с.


Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама