Мартиненко С.М., Алексєєва І.П. Діагностична діяльність учителя початкової школи як шлях до розуміння учня: відмінності між версіями
Yrvi (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Botex (обговорення | внесок) м adding template |
||
| Рядок 132: | Рядок 132: | ||
[[Категорія:Для науковців]] | [[Категорія:Для науковців]] | ||
[[Категорія:Для студентів]] | [[Категорія:Для студентів]] | ||
{{Збірник_наук._праць._-_Випуск_4}} | |||
Версія за 22:15, 15 травня 2012
Мартиненко Світлана Миколаївна, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри теорії початкової освіти, індивідуального навчання та методик викладання дисциплін гуманітарного циклу Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка; Алексєєва Ірина Петрівна, старший вчитель початкової школи гімназії №107 "Введенська", м. Київ
УДК 371.13:371.126](477)(043)
- Немає абстрактного учня. Кожний учень – це особистість. А Ви – один із скульпторів, які створюють людину майбутнього …
- В.О. Сухомлинський
У статті висвітлюються питання змісту, форм і методів педагогічної діагностики в професійній діяльності вчителя початкових класів, використання якої дає можливість ґрунтовно вивчати і розуміти індивідуальні особливості дітей молодшого шкільного віку.
В статье раскрываются вопросы содержания, форм и методов педагогической диагностики в профессиональной деятельности учителя начальных классов, использование которых дает возможность детально изучить и понять индивидуальные особенности детей младшего школьного возраста.
Актуальність проблеми
В умовах модернізації системи загальної освіти на засадах утвердження особистісно орієнтованого підходу важливою умовою є готовність учителя до цілісного бачення дитини і сприяння її системного розвитку. Безумовно, педагог має бути готовим до виконання сучасної соціальної ролі – виховувати, розвивати й навчати людину, ефективну в національному і глобальному демократичному просторі, визначати й ефективно розвивати її індивідуальні особливості, можливості та потреби. А, отже, важливою функцією професійної діяльності вчителя є діагностична, бо педагогічна діагностика є самостійним видом діяльності вчителя, оскільки лише на її основі можна науково обґрунтовано визначати педагогічні завдання та знаходити оптимальні шляхи їх вирішення.
Зміст, форм і методи використання педагогічної діагностики в професійній діяльності вчителя початкових класів визначені нагальною потребою, що полягає у вивченні індивідуальних особливостей дітей молодшого шкільного віку з метою встановлення рівня розвитку їх пізнавальних інтересів і здібностей, розумової працездатності та стилю навчання. На наш погляд, запропонований для використання діагностичний інструментарій є орієнтовною моделлю спільної діяльності вчителя початкової школи з учнями, що дозволяє визначати реальний стан і встановлювати перспективи подальшого розвитку навчально-виховного процесу, діяльності вчителя щодо подолання труднощів і ускладнень у навчанні учнів початкової школи.
Як показав аналіз теоретичних джерел і практичного досвіду (Ю. К. Бабанський, В. П. Беспалько, А. С. Бєлкін, Б. П. Бітінас, М. К. Голубєв, О.В. Киричук, М. М. Левіна, І. Я. Лернер, П. І. Підкасистий, І.П. Підласий), діагностична діяльність учителя в сучасних наукових дослідженнях ще вивчена недостатньо. Більшість питань, що стосуються мети діяльності, достатньо не опрацьовані.
Мета і завдання статті
У запропонованій статті ми ставимо за мету розкрити сутність і зміст діагностичної діяльності вчителя початкової школи, визначити основні напрями педагогічної взаємодії з метою розкриття індивідуальних особливостей учнів молодшого шкільного віку, визначення індивідуальних траекторій навчання, виховання і розвитку. На нашу думку, мета діагностичної діяльності вчителя полягає у виявленні інформації, яка дає можливість виробляти критерії аналізу педагогічної ситуації, визначати зону пошуку педагогічних рішень, здійснювати їх конструктивну розробку, регулювати дії учнів і власну професійну діяльність, оцінювати результати педагогічної взаємодії тощо [2, 205].
Результати дослідження
У сучасній освітній ситуації формуються нові педагогічні ідеали, зміна яких веде до оновлення змісту та спрямованості педагогічної діяльності, яка в нинішньому освітньому процесі полягає в тому, щоб вести дитину, створювати ситуації, в яких вона зможе самореалізуватися та виявляти свою активність. Саме ці ідеали, на нашу думку, покладені в основу мотивів діагностичної діяльності вчителя, які орієнтують його на пізнання інших людей, виявлення індивідуальності в самостворенні особистості.
Основними мотивами педагогічної діяльності, на думку П.І. Підкасистого, є "турбота про щастя дитини, щире прагнення сприяти щасливому протіканню дитинства" [3, 76]. Поділяючи точку зору вченого, передбачаємо, що мотив бути корисним, потрібним дитині, допомагати їй у зростанні, пізнавати оточуючий світ і себе в цьому світі, варто розглядати як домінувальний у структурі діагностичної діяльності вчителя. Саме він надає їй гуманістичного характеру. Не є секретом, що діагностичне вивчення може бути організоване по-різному: з метою педагогічної селекції, для того, щоб відібрати дітей за принципом "здібний – нездібний"; або з метою виявляти можливостей, здібностей дітей, щоб відрегулювати (уповільнюючи або прискорюючи) темп навчання, зменшувати або збільшувати об'єм передбачуваних видів робіт, внести зміни в порядок подачі матеріалу, попередити складнощі в навчанні. Діагностична діяльність має різноманітні етичні відтінки: вона може бути гуманною, раціональною або цинічною.
За останні роки в зв'язку з активними дослідженнями як вітчизняними, так і зарубіжними вченими герменевтичного методу в педагогіці у науковій літературі з'явилося поняття "герменевтичні методи в діагностиці". Наприклад, російський вчений А.В. Хуторський, досліджуючи організацію евристичного навчання, зазначає, що для нього притаманна діагностика освітніх результатів із залученням герменевтичних, "розуміючих" методів аналізу змін, що відбуваються в дітей. Він вказує: "Згідно з герменевтикою основним завданням освіти є досягнення розуміння істини шляхом проникнення в духовний зміст суб'єктів і об'єктів освіти, а також у власний суб'єктивний світ. Діагностика освітніх результатів, у тім числі й визначення рівня розвитку здібностей учня, здійснюється шляхом суб'єктивного входження вчителя у формувальну сутність учня. Цей підхід не заперечує структуру діагностичних процедур і математичну характеристику їх результатів" [5, 184]. Поряд з цим однією із основних цілей діагностичного вивчення автор називає виявлення освітніх змін у внутрішньому і зовнішньому світі учнів. Наявність у структурі діагностичної діяльності гуманістичних мотивів – головна умова і єдино можлива основа її реалізації.
Нами доведено, що результатом діагностичної діяльності вчителя є педагогічний діагноз (висновок), який формулюється з урахуванням встановлених особливостей, якостей і характеристик суб’єктів і компонентів педагогічного процесу, структурно організовується на основі співвідношень "педагогічна мета → індивідуальні особливості учнів → педагогічні засоби". Говорячи про діагноз, варто зазначити, що в педагогічній діагностиці склалася своя інтерпретація цього поняття. Загальноприйняте визначення діагнозу як підтвердження конкретного випадку під визначене явище загального характеру, під той чи інший тип, як прагнення в конкретному побачити загальне та типове у педагогічній практиці частково відповідає завданням діагностичного вивчення. Як засвідчує аналіз наукових джерел, у педагогічній діагностиці діагноз розглядається перш за все як гіпотеза. Про це можна стверджувати, беручи до уваги алгоритм постановки педагогічного діагнозу, який пропонує А.С. Бєлкін [1, 21]. Етапи, зміст і стадії педагогічного діагнозу подаємо в таблиці.
- Таблиця 1
- Алгоритм постановки педагогічного діагнозу
| Етапи | Зміст етапу | Стадії |
|---|---|---|
| 1 | Розробка конкретних діагностичних завдань | Попередня |
| 2 | Первинне накопичення інформації про учня, визначення діагностичного рівня інформації | Попередня |
| 3 | Виявлення зовнішніх і внутрішніх умов, які впливають на рівень навченості, вихованості тощо | Попередня |
| 4 | Формування робочої гіпотези | Уточнювальна |
| 5 | Перевірка повноти, точності, достатності діагностичної інформації | Уточнювальна |
| 6 | Аналіз фактів, уточнень і доопрацювання гіпотези | Уточнювальна |
| 7 | Синтез, узагальнення всіх даних, підтвердження або скасування гіпотези | Заключна |
| 8 | Прогнозування, визначення тенденцій, перспектив особистісного розвитку учнів у навчальному процесі | Заключна |
| 9 | Планування (перспективне, поточне) педагогічної діяльності, пошук педагогічних засобів, розробка заходів педагогічної допомоги та підтримки тощо |
Учитель початкових класів упродовж усього періоду навчання учнів у початковій школі, починаючи з діагностування готовності дитини до навчання в школі і закінчуючи її переходом до основної школи, здійснює педагогічну діагностику, використовуючи діагностичний інструментарій, а саме: тестування фізичного розвитку, вивчення соціальних якостей дітей, виховного потенціалу сім’ї, міжособистісних стосунків між учнями, їх розумової працездатності, дисциплінованості розуму, вміння здійснювати аналіз, синтез, порівняння, дослідження розвитку мотиваційної готовності до навчальної діяльності.
Для практичної діяльності нами було розроблено діагностичний супровід професійної діяльності вчителя початкових класів, що охоплює п’ять основних етапів діагностики з визначенням її змісту, методів і форм [2, 220]. Зупинимося на характеристиці діагностичних методик, які дають можливість учителю повніше вивчати особливості кожної дитини, визначати подальші шляхи її саморозвитку і самовдосконалення.
У процесі розробки та використання навчальних завдань з предметів, що вивчаються в початкових класах, доцільно враховувати рівні інтелектуальної готовності школярів. Із урахуванням встановлених індивідуальних особливостей дітей, їх різного темпу виконання завдань, пізнавальних інтересів варто пропонувати різнорівневі диференційовані завдання. Використання індивідуальних завдань дає можливість учням працювати в індивідуальному темпі та стилі, а вчителю – враховувати їх здібності та можливості. Використання навчальних завдань із предметів дозволяє педагогу вже з першого класу визначати нахили і здібності учнів до гуманітарного або природничо-математичного циклу дисциплін. Проведені діагностичні зрізи, що визначали рівні навченості дітей, дозволяють своєчасно здійснювати корекцію в навчанні, визначати подальші перспективи. Як показують результати дослідно-експериментальної роботи, педагогічна діагностика, за допомогою якої встановлюються рівні готовності дітей до навчання в школі, сприяє удосконаленню професійної діяльності вчителя з учнями початкової школи [4, 28].
Для перевірки узагальненості мислення, логічної обґрунтованості доцільно використовувати модифікований варіант завдання Т.А. Власової і М.С. Познер.
Для дослідження логіки мисленнєвої діяльності, гнучкості мислення доцільно використовувати модифіковані тести Г. Айзенка.
Для перевірки розумової працездатності, дисциплінованість розуму доцільно використати модифікований тест П'єрона-Рузера. Запропонована методика викладена в посібнику К.К. Платонова "Психологічний практикум" та адаптована на молодший шкільний вік.
Для дослідження мотивації навчальної діяльності використовується індивідуальна бесіда з учнями. Дітям ставляться такі запитання:
- Чи хочеш ти йти до школи? Чому?
- Чи подобається тобі навчатися?
- Чому необхідно навчатися?
- Чому треба відвідувати школу?
- Що тобі найбільше подобається в школі?
- Як ти готуєшся до навчання в школі?
- Де тобі найбільше подобається: в школі чи в дитячому садку? Чому?
Про сформовані навчальні мотиви свідчать позитивні відповіді на 1 і 2 запитання, а також наявність у наступних відповідях прагнення навчатися, одержувати знання тощо.
Висновок
Таким чином, проводячи педагогічну діагностику навчально-виховного процесу, вивчаючи індивідуальні особливості учнів, учитель початкової школи зможе використовувати запропоновані діагностичні методики, встановлювати особливості начально-пізнавальної діяльності учнів початкової школи, а, отже, зможе знайти шлях до кожної дитини. Матеріали статті повністю не вичерпують окреслену проблему. На нашу думку, потребують подальшого вивчення питання щодо діагностування інтелектуального, творчого розвитку особистості, виховного впливу сім’ї учня на формування моральних якостей тощо.
Список використаних джерел
- Бєлкін А.С. Теорія і методика педагогічної діагностики відхилень у поведінці школярів: Дис. д-ра пед. наук. – М., 1980. – 580 с.
- Мартиненко С.М. Діагностична діяльність майбутнього вчителя початкових класів: теорія і практика: монографія / С. М. Мартиненко. – К. : КМПУ ім. Б. Д. Грінченка, 2008. – С. 201-229.
- Мартиненко С.М. Основи діагностичної діяльності вчителя початкової школи: навчально-методичний посібник / С. М. Мартиненко. – К. : Київський університет імені Бориса Грінченка, 2010. – С. 69–84.
- Педагогика: Уч.пос.для студентов педагогических вузов и коледжей / под. ред. П. Пидкасистого. – М., 1999. – 136 с.
- Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: підручник для студентів педагогічних факультетів. / – К.: Генеза, 2002. – 368 с.
- Хуторской А.В. Дидактическая эвристика. Теория и технология креативного обучения / А.В. Хуторской. – М.: Из-во МГУ, 2003. – 416 с.
{{#if: Збірник наук. праць. - Випуск_4 | |
}}
{{#switch: left | bottom= | def= | #default=}}
- Наукові праці
- Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць
- Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць. - Випуск 4
- Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка
- Наукові праці фахівців кафедри теорії початкової освіти, індивідуального навчання, методик викладання дисциплін гуманітарного циклу
- Наукові праці Мартиненко С.М.
- Статті з педагогіки
- Для аспірантів
- Для магістрантів
- Для науковців
- Для студентів
- Збірник наук. праць. - Випуск 4
