Кришневська В.І. Психологічні аспекти пропаганди в умовах інформаційної війни

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Перейти до: навігація, пошук

Кришневська В.І.,студентка спеціальності "Психологія", Навчально-науковий гуманітарний інститут Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, м. Київ.

Зміст

Постановка проблеми

Динамічність інформаційних процесів останнього десятиліття набирає величезних оборотів, який все потужніше впливає на рівень національної безпеки та стає важливим державним ресурсом.

Пропаганда – невід’ємний компонент здійснення будь-якої політики. Реалізація безлічі життєвозначущих для суспільства соціальних програм впирається у відсутність комплексних і психологічно адекватних інструментів їх впровадження.

Пропаганда як невід’ємна частина інформаційно-психологічної війни може бути визначена як сукупність різноманітних форм, методів і засобів впливу на людей з метою зміни у бажаному напрямку їх психологічних характеристик (поглядів, думок, ціннісних орієнтацій, настроїв, мотивів, установок, стереотипів поведінки), а також групових норм, масових настроїв і громадської свідомості в цілому.

Аналіз результатів дослідження

Епоха інформаційних технологій ознаменувалася появою нової глобальної проблеми – проблеми захисту людини від психогенного впливу пропаганди, що ініціюють стани афекту, депресії, паніки, тягнуть за собою неможливість адекватної оцінки навколишньої дійсності і відповідно позбавляють людини можливості діяти раціонально. Пропаганда – це сплав прийомів, які впливають більшою мірою на підсвідомість, ніж на розум.

У даному контексті, пропаганда – це використання необ’єктивної або оманливої інформації з метою маніпулювання мисленням людей та їхніми діями. Дехто прирівнює пропаганду до «неправди, перекручення, обману, маніпуляції, контролю свідомості і психологічної війни» та пов’язує її з «неетичною, шкідливою і нечесною тактикою» [1].

У наш час слово «пропаганда» набуло негативного забарвлення, викликаючи в уяві нечесні методи, але спочатку в цей термін не вкладалося такого значення. Термін «пропаганда», очевидно, походить від латинської назви групи римсько-католицьких кардиналів. Цей комітет, який скорочено називався Пропаганда, був заснований папою Григорієм XV у 1622 році для нагляду за місіонерами. Поступово будь-які зусилля для поширення віри стали називати пропагандою.

Пропаганда спирається на ряд відпрацьованих прийомів, які використовувалися в минулому і продовжують використовуватися для завоювання мас, а саме:

  • створення міфів;
  • використання досягнень великих умів нації;
  • ставка на обраність, аристократизм, новизну;
  • підбір музики;
  • фабрикування псевдонаукової космогонії;
  • використання кінематографа;
  • організація спортивних змагань, які роблять акцент на культі сили;
  • характерні мова, жести, символіка, одяг, світло;
  • використання вогню, конкретного часу доби, кольорової гами;
  • інші способи впливу на підсвідомість.

Інформування в системі пропаганди має психологічну природу, в ній функціонують всі елементи пізнавального процесу: сприйняття, емоції, мислення і пам’ять. Пропаганда уміє обходити і використовувати в своїх цілях такі захисні психологічні бар’єри особистості як вибіркову увагу, вибіркове сприйняття, вибірковість заклику.

Мета психології пропаганди – виявлення соціально-психологічних характеристик змісту і форми поширюваних повідомлень стосовно стану свідомості аудиторії та можливостям конкретних каналів засобів масової комунікації для оптимального вирішення певних соціально-політичних завдань. З появою нових технічних засобів масової комунікації (радіо, телебачення тощо) предметом дослідження психології пропаганди ставали психологічні характеристики і можливості кожного з них. Сучасна психологія пропаганди враховує різку інтенсифікацію психологічної взаємодії людей в умовах високого рівня розвитку технічних засобів тиражування повідомлень, залученість в ці процеси мільйонів людей, схильність їх свідомості різноспрямованого пропагандистського впливу, включаючи і те, яке об’єктивно суперечить їх життєвим інтересам.

Спеціаліст у сфері людської поведінки В. Пакард зазначив: «Багато хто з нас піддається впливу і маніпуляціям, причому значно більшою мірою, ніж ми собі уявляємо» [4]. Інший вчений каже, що під впливом пропаганди люди «легко можуть почати поводитися вкрай безглуздо і небезпечно», що призводить до «геноциду... війни... расистської істерії, релігійної нетерпимості і багатьох інших форм ірраціональної поведінки» [6] Вона збуджує емоції, використовує непевність, послуговується двозначністю мови й перекручує закони логіки. Як підтверджує історія, такі методи виявляються дуже ефективними.

Для масової свідомості характерні дві особливості – тенденція до спрощення і тенденція до конкретизації, що було показано ще на початку ХХ століття французьким дослідником психології мас Г. Лебон [3]. «Спрощення – це виділення декількох або єдиної нескладної ознаки для позначення складних явищ реальності. Конкретизація – поєднання більш-менш абстрактних понять з будь-якими конкретними звичними образами» [2]. З двох цих особливостей утворюються стереотипи. Даний термін ввів в соціальні науки У. Ліппман у своїй роботі «Громадська думка», що вийшла в 1922 році. Ліппман визначив стереотип як спрощене, заздалегідь прийняте уявлення, яке не випливає з власного досвіду.

Свідомість сучасної людини перевантажено інформацією різного роду. Г. Почепцов зазначає: «За останні тридцять років вироблено більше інформації, ніж за п’ять тисяч років до цього. Підраховано, що один екземпляр газети «Нью-Йорк Таймс» містить більше інформації, ніж було доступно жителю Англії сімнадцятого століття за все його життя. Природно, що людські механізми переробки і зберігання інформації, створені задовго до необхідності переробляти подібні обсяги, зазнають сьогодні серйозні перевантаження, створюючи у відповідь ті чи інші системи захисту себе» [5].

Для надання потрібного інформаційно-психологічного впливу на масову свідомість пропаганда формує і використовує вже сформовані стереотипи і установки, які входять в установчо-пізнавальну призму, яка впливає на прийом і переробку інформації.

Висновок

Отже, можна зробити такі висновки: пропаганда – не тільки засіб інформаційно-психологічного впливу на емоційно-вольову сферу масової свідомості, а й специфічний інформаційний процес.

Список використаних джерел

  1. Джоуэтт Г.С., О’Доннел В. Пропаганда и внушение / Г.С. Джоуэтт. – SAGE Publications, 2011. – 432 с.
  2. Егорова-Гантман Е. В., Плешаков К.В. Политическая реклама / Е.В. Егорова-Гантман. – М.: Никколо-Медиа, 2002. – 186 с.
  3. Лебон Г. Психология народов и масс / Г. Лебон. – Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2000. – 340 с.
  4. Паккард В. Тайные манипуляторы / В. Паккард. – Изд.: «Смысл», 2004. – 282 с.
  5. Почепцов Г.Г. Психологические войны / Г.Г. Почепцов. – М.: «Рефл- бук», К.: «Ваклер», 2000. – 12 с.
  6. Томсон О. Історія пропаганди / О. Томсон. – Саттон Паб., 1999. – 360 с.


Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама