Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Музика Олена Оксентівна, канд. психологічних наук, доцент кафедри соціальної та практичної психології Житомирського державного університету ім. Івана Франка

Проблема мотивації навчальної діяльності завжди була актуальною, але й до сьогоднішнього дня залишається однією з найменш вивчених у педагогіці та психології. Разом з тим, важливість цієї проблеми не підлягає сумніву, оскільки питання про розвиток мотивів і потреб тісно пов’язане з питанням про розвиток особистості в цілому. У зв’язку з цим важливими є дослідження мотиваційної регуляції навчальної діяльності, що можуть показати, наскільки ефективність та якість навчання, а також становлення особистості у професійному плані залежать від того чи є студент суб’єктом цих процесів.

Людина як суб’єкт однієї діяльності (у нашому випадку учбової) не перестає бути одночасно й суб’єктом інших діяльностей (ігрової, комунікативної тощо). Цілісність суб’єкта, розгляд його в контексті всіх життєвих процесів відстоював С.Л. Рубінштейн, а в зарубіжній психології – А. Маслоу. Очевидно, що й мотиваційна сфера людини має певні цілісні компоненти, які однотипно проявляються у різних сферах діяльності, засвідчуючи цілісність і зрілість особистості. З таких позицій – у психології бракує методик дослідження мотивації. Одним із небагатьох винятків є методика В.Е. Мільмана, яка вибудувана на засадах, близьких до теоретичних позицій Б.Г. Ананьєва, Г.С. Костюка, С.Л. Рубінштейна, К. Роджерса.

Продуктивність застосування методики В.Е. Мільмана для вивчення мотиваційної регуляції навчальної діяльності студентів обумовлена і тим, що однією із найвагоміших її теоретичних засад є мотиваційна теорія А. Маслоу. Справді, виокремлення мотивів “дефіциту” і мотивів “росту” найбільшою мірою характеризує розвиток особистості, зростання її від переважання мотивів життєзабезпечення, які є дефіцитними і незадоволення яких викликає психологічне напруження, до мотивів росту, які пов’язані з творчою діяльністю і незадоволення яких, як і стан напруження, з цим пов’язаний, сприймається особистістю як нормальний процес. Більше того, саме це напруження веде до розвитку мотивів росту, сприяє формуванню мотивів самореалізації і самоактуалізації, а відтак безпосередньо пов’язано з можливістю досягнення успіхів.

Проведені під нашим керівництвом Т. Кільніцькою порівняльні дослідження за методикою В.Е. Мільмана показали відмінності у структурі мотиваційної сфери успішних і неуспішних студентів. Вивчалися дві групи мотивів: мотиви споживання (життєзабезпечення, комфорту, соціального статусу) і мотиви продукування (загальної активності, творчої активності, суспільної корисності). Перевірялося припущення, що переважання продуктивних мотивів над мотивами споживання свідчить про прогресивні тенденції у розвитку мотивації і веде до досягнення успіхів у навчальній діяльності студентів.

Було встановлено, що у студентів з високим рівнем успішності в навчанні переважають високі показники мотивів учбової діяльності, а також достатньо високі показники загальножиттєвої мотивації. Показники мотивації учбової діяльності вищі за показники загальножиттєвих мотивів, що показує прогресивні тенденції у розвитку мотиваційної регуляції навчальної діяльності. Студенти з низьким рівнем успішності мають нижчі показники мотивації. У них мотиви споживання домінують над мотивами особистісного росту, що свідчить про регресивний мотиваційний профіль неуспішних студентів в обох сферах: загальножиттєвої та учбової мотивації.

Загалом можна відмітити, що мотиваційні профілі успішних студентів демонструють тенденцію до розвитку, а неуспішних – до інволюції. Досягати ж успіхів у навчанні, як зазначав Д.Б. Ельконін, можна лише за умови, коли учбова діяльність спонукається мотивами, які безпосередньо пов’язані з її змістом, тобто мотивами освоєння узагальнених способів дій, мотивами власного особистісного зростання, власного вдосконалення. Учбова діяльність може бути ефективною лише за умови її тісного зв’язку з загальножиттєвою мотивацією, з особистісними цінностями людини.

---

---