Бернацька О.В. Теоретичні основи соціокультурної компетенції в системі навчання майбутніх учителів початкової школи та іноземної мови

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Перейти до: навігація, пошук

Бернацька О.В. – доцент кафедри іноземних мов та методики їх викладання НПУ імені М.П. Драгоманова Інституту педагогіки та психології НПУ імені М.П. Драгоманова, кандидат педагогічних наук, м. Київ.


Зміст

Постановка проблеми

Завдання, які стоять сьогодні перед сучасною педагогічною освітою, зумовлені курсом України на Європейську інтеграцію; інтеграцію у світове співтовариство обумовлюють суттєве зростання вимог до володіння іноземною мовою сучасного фахівця. Вивчення іноземної мови починається в дитячому садочку та в початковій школі, тому успішність учнів у здобутті знань, умінь та навичок з іноземної мови безпосередньо залежить від сформованості соціокультурної компетенції учителя початкової школи та іноземної мови як структурного компоненту загальної комунікативної компетенції. Необхідно зазначити, що соціокультурна компетенція є загальнокультурною, необхідною для формування, успішного становлення та розвитку творчої особистості в соціокультурному інформаційному просторі, який передбачає опору змісту навчання на культурні норми та цінності.


Підготовка майбутніх учителів іноземної мови в початковій школі потребує оновлення змісту навчання, пошуків таких форм та методів викладання, які б якнайкраще впливали на рівень компетентності майбутнього педагога.

Аналіз досліджень

Доцільність паралельного вивчення мови та культури наголошувалася багатьма вченими, такими як Н.Ф.Бориско, Є.М.Верещагін, Л.Б.Воскресенська, Н.Д.Гальськова, Л.П.Голованчук, Л.Н.Жирнова, Л.С.Журавльова, М.Д.Зинов'єва, В.Г.Костомаров, Н.В.Кулібіна, О.О.Леонтьєв, О.О.Миролюбов, Ю.І.Пассов, Л.П.Рудакова, М.А.Саланович, В.В.Сафонова, Л.П.Смєлякова, О.Б.Тарнопольський, Г.Д.Томахін, H.D.Brown.


Постановка мети дослідження

Мета цієї статті полягає у розкритті теоретичних основ формування соціокультурної компетенції майбутнього учителя початкових класів та іноземної мови.


Виклад основного матеріалу

Компетентнісно-орієнтована освіта спрямована на комплексне засвоєння знань і способів практичної діяльності, які забезпечують успішне функціонування людини в ключових сферах життєдіяльності в інтересах як її самої, так і суспільства.


Незважаючи на те, що компетентнісний підхід не має однозначного тлумачення, вітчизняними та зарубіжними вченими виділяються ключові компетентності, володіння якими характеризує високу готовність фахівця до успішної діяльності в різних сферах життя. При цьому, думка європейських дослідників відрізняється від бачення українських науковців, які не виділяють окремою компетентністю володіння іноземними мовами, однак виокремлюють загальнокультурну компетентність, до якої володіння іноземною мовою входить як її складова.


Зазначимо, що і зарубіжні, й вітчизняні дослідники наголошують на тому, що ключові компетентності - нестабільні, мають змінну й динамічну структуру, залежать від пріоритетів суспільства, цілей освіти, особливостей і можливостей самовизначення особистості в соціумі.


Стратегічний орієнтир мовної політики держави в галузі навчання іноземних мов (ІМ) – формування "вторинної мовної особистості", здатної успішно та адекватно спілкуватися ІМ в різних ситуаціях міжкультурної комунікації. Реалізація цього соціального замовлення вимагає від вищої освіти забезпечення підготовки висококваліфікованих викладачів ІМ, які обізнані у культурі країни, мова якої вивчається. Вирішення цієї проблеми на практиці забезпечується формуванням у майбутніх учителів ІМ соціокультурної компетенції (СКК).


Соціокультурний компонент навчання ІМ є суттєвою частиною діючої Програми з англійської мови для університетів та інститутів. Формування СКК забезпечує володіння студентами ІМ як засобом пізнання іншомовної культури та засобом міжкультурної безпосередньої й опосередкованої комунікації у професійних, наукових та інших цілях.


Під терміном «соціокультурна» ми розуміємо взаємодію комплексу рівноправних соціальних чинників, до яких належать демографічний склад суспільства, його суспільно-політичний устрій, економічний розвиток, національний склад, розвиток технологій, психологічний фактор, прийняті стосунки в сім’ї, ставлення до релігії та церкви і т.ін.; з культурним компонентом, який відбиває духовний стан суспільства, здатність формувати гармонійну, всебічно розвинену особистість, прилучати підростаюче покоління до вироблення духовного багатства [1, с. 298].


У нашому дослідженні розглядається проблема формування СКК у майбутніх учителів третього року навчання. Вибір саме цього курсу у вищому навчальному закладі (ВНЗ) зумовлений суттєво новою організацією соціокультурного пізнання в порівнянні з двома попередніми роками навчання. Відповідно до Програми з англійської мови для університетів та інститутів (2012) формування СКК відбувається шляхом критичного соціокультурного аналізу автентичних англомовних текстів різних функціональних стилів: прагматичного, публіцистичного та художнього. Такий шлях формування СКК передбачає активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі вилучення соціокультурної інформації з текстів, її осмислення й інтерпретації. Крім того, застосування критичного аналізу автентичних англомовних текстів на третьому курсі при формуванні СКК у процесі навчання читання є необхідною умовою успішної реалізації цілей і завдань формування вказаної компетенції на четвертому році навчання у ВНЗ.


Серед навчальних матеріалів, рекомендованих Програмою для формування у студентів СКК, є автентичні англомовні газетні та журнальні статті як жанрові різновиди текстів публіцистичного стилю. Використання сучасних публіцистичних матеріалів з метою формування СКК зумовлено такими чинниками: по-перше, газетно-журнальні статті є фрагментом національної культури, який містить інформацію про політичні, економічні, соціокультурні процеси сучасного англомовного суспільства та відображає специфіку світогляду, світосприймання носіїв мови – представників іншої культури; по-друге, ці матеріали є зразком національно-культурної специфіки мовлення суспільства в його соціальних, вікових, професійних, територіальних і культурних характеристиках; по-третє, читання автентичних англомовних публіцистичних текстів має природну мотивацію, оскільки в умовах відсутності іншомовного й іншокультурного середовища найбільш реальним видом спілкування є опосередкована міжкультурна комунікація. Відтак, зростає роль рецептивних видів мовленнєвої діяльності, зокрема читання [ 2 ].


Формування СКК при навчанні читання англомовних публіцистичних текстів є необхідною складовою навчального процесу, без якої неможлива підготовка конкурентноспроможних і кваліфікованих учителів англійської мови. Для успішного вирішення цієї проблеми необхідна науково обґрунтована методика формування у майбутніх учителів зазначеної компетенції [ 2 ].


Проблема формування СКК у процесі навчання ІМ розглядається багатьма вченими-методистами в основному в процесі навчання усного іншомовного спілкування як на різних ступенях загальноосвітньої школи (М.В.Баришніков, О.О.Бондаренко, Л.П.Голованчук, О.О.Коломінова, З.М.Нікітенко, О.Г.Оберемко, О.М.Осіянова, М.А.Саланович), так і в межах підготовки студентів мовних вищих навчальних закладів освіти (Н.Ф.Бориско, Л.С.Дімова, С.Ю.Ільїна, С.І.Ісак, О.І.Селіванова, Т.П.Черепанова, Т.О.Яхнюк, О.В. Бирюк).


Питанням інтеграції компонентів культури у процесі навчання іноземної мови присвячені роботи Н. Ф. Бориско, І. А. Закір’янової, В. О. Калініна, Ю. І. Пассова, В. В. Сафонової, О. Б. Тарнопольського, Г. Д. Томахіна, Н. С. Щерби.


Основна мета навчання іноземної мови – це формування комунікативної компетенції - сукупності знань і умінь учасників міжкультурної комунікації, інтеракції загалом, в спілкуванні у різноманітних умовах (ситуаціях) із різними комунікантами; набір комунікативних стратегій разом із володінням комунікативними правилами. Вона містить у собі уміння спілкуватися без створення напруги з співрозмовником, співпрацювати, організовувати, вирішувати життєві та практичні ситуації [5].


Соціокультурна компетенція є складовою комунікативної компетенції, що складається з таких компетенцій: лінгвістичної (соціолінгвістичної), соціокультурної (країнознавчої, лінгвокраїнознавчої), стратегічної та дискурсивної, соціальної.

  1. Лінгвістична компетенція. (Оволодіння знаннями та навичками з різних аспектів мови - лексики, фонетики, граматики.)Соціолінгвістична компетенція.
  2. Соціокультурна компетенція. Допомагає виключити непорозуміння на рівні міжособистісного спілкування, поділяється на країнознавчу та лінгвокраїнознавчу [4, с. 43].


У педагогічних дослідженнях соціокультурної компетенції особлива увага приділяється взаємозв’язку розвитку мови і суспільства, оволодінням інформацією через зв’язок мовленнєвого та соціокультурного середовища (А.В.Хуторской, А.О. Вербицький, І.О. Зимняя, Ш.К.Ярцева). І.О.Зимняя не виділяє соціокультурну компетенцію як окрему. А.В.Хуторской розглядає її як компонент загальнокультурної компетенції.


У сучасних педагогічних дослідженнях соціокультурна компетентність розглядається як:

  • готовність особистості до соціокультурної діяльності (Т.А. Жукова);
  • інструмент виховання міжнародно-орієнтованной особистості, яка розуміє взаємозв’язок і цілісність світу, необхідність міжкультурної співпраці (О.М. Соловова);
  • знаннєва обґрунтованість поведінкових актів (С.Е. Чехова);
  • володіння учнями особливостями мовленнєвої та немовленнєвої поведінки носіїв мови в певних ситуаціях спілкування (Оберемко О.Г.)
  • поведінкова, етикетна, знання соціокультурного контексту; лінгвістичні маркери соціальних стосунків; правила ввічливості; вирази народної мудрості, діалект, акцент (Маслак Л.П.).


Проте питання, пов’язані зі змістом, формами, методами реалізації соціокультурного аспекту підготовки майбутнього учителя початкової школи та іноземної мови не є достатньо вивченими у науковій літературі і потребують подальшого розгляду.


«Соціокультурна компетенція – розуміння лінгвістичних та нелінгвістичних складників практичних та інтеркультурних навичок і вмінь через усвідомлення специфіки іншомовних реалій (історичних, географічних, соціальних моделей вербального та невербального спілкування)» [ 10, с. 45 ].


Мова – знаряддя, інструмент культури. Вона формує особистість людини, носія мови, через нав’язані їй мовою і закладені в мові бачення світу, менталітет, відношення до людей тощо, тобто через культуру народу, що користується цією мовою як засобом спілкування. Відтак, мова не існує поза культурою як соціально успадкованою сукупністю практичних навичок й ідей, що характеризують наш спосіб життя. Як один із видів людської діяльності, мова виявляється складовою частиною культури, що є сукупністю результатів людської діяльності в різних сферах життя людини.


Сучасна концепція іншомовної освіти будується на інтегрованому навчанні мови та культури країн, мова яких вивчається та на використанні при цьому національного компонента, який базується на знаннях про рідну країну та країну, мова якої вивчається, її культуру, історію, традицій, звичаї тощо, тобто на діалозі рідної та іноземної культури. Головна мета такої освіти − навчання мови через культуру.


Знайомство з культурою країни, мова якої вивчається, було одним з головних завдань ще за часів античності. Викладання класичних мов, як трактування релігійних текстів, не мислилось без культурознавчого коментування. У викладанні живих мов з кінця XIV століття на перше місце поряд з усним мовленням висувається ознайомлення з реаліями країни, мова якої вивчається. У нашій країні різні відомості про державу, мова якої викладається, називають країнознавством, у Німеччині- культурознавством (kulturkunde), в Американських навчальних закладах існують курси мови та території (language and area), у Французькій методичній школі існує поняття "мова та цивілізація" (langue et civilisation). Англійськими колегами використовується теорія linguacultural studies − "лінгвокультурні дослідження". Вивчення мови та культури знайшли відображення в роботах зарубіжних вчених: Ш. Швейцера, Є.Сімано, О.Есперсена, у представників аудіо-лінгвального та аудіо-візуального методів.


У Росії соціокультурна компетенція розглядається як сукупність соціолінгвістичної, соціокультурної, соціальної. Соціокультурна компетенція набуває все більшого значення, включає в себе лінгвістичні маркери соціальних стосунків; правила ввічливості; вирази народної мудрості; відмінності в соціальному статусі, ролі; діалект та акцент; знання учасниками міжкультурної комунікації національно-культурної специфіки мовленнєвої поведінки й уміння користуватись тими елементами соціокультурного контексту, які необхідні для породження і сприймання мовлення з точки зору носіїв певної національної лінгвокультурної спільноти: звичаїв, правил, норм, соціальних умовностей, ритуалів, соціальних стереотипів. Вона представляє засвоєння культурних та духовних цінностей свого та інших народів; норм, які регулюють стосунки між націями, поколіннями, статтю, сприяє естетичному й морально-етичному розвиткові та формуванню мовної та немовної поведінки з урахуванням норм соціумів, що говорять мовами, які вивчаються [9].


Висновок

Визначений стратегічний орієнтир мовної політики України в галузі навчання іноземних мов – формування особистості, здатної успішно та адекватно спілкуватися іноземною мовою в різних ситуаціях міжкультурної комунікації - вимагає від вітчизняної вищої педагогічної освіти забезпечення підготовки висококваліфікованих викладачів початкової школи, спроможних навчити учнів виконувати роль культурного посередника між своєю культурою і культурою країн, мова яких вивчається. Вирішення цієї проблеми на практиці забезпечується формуванням у майбутніх учителів іноземної мови соціокультурної компетенції.


У нашому розумінні соціокультурна компетенція майбутнього учителя початкових класів та іноземної мови передбачає ціннісне відношення людини до навколишнього світу, як основа входження в іншомовну культуру, не тільки наявність знань в соціальних та культурних сферах спілкування, але й здатність та готовність навчити учнів виконувати роль культурного посередника між своєю культурою і культурою країн, мова яких вивчається, взаємодіяти з носіями мови в різних ситуаціях.


Список використаних джерел

  1. Айзікова Л.В. Соціокультурна підготовка вчителя в умовах формування загальноєвропейського культурного простору / Л.В. Айзікова// Сучасні технології викладання іноземних мов у професійній підготовці фахівців: зб. наук. ст. – К.: Київський інститут туризму, економіки і права, 2000. – С. 298-308.
  2. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: підруч. [кол.авторів під кер. С.Ю. Ніколаєвої]. – К.: Ленвіт, 1999. – 320 с.
  3. Маслак Л.П. Проблеми підготовки спеціаліста в контексті євро-інтеграційних процесів в Україні /Л.П. Маслак // Модернізація вищої освіти в контексті євро-інтеграційних процесів: зб. наук. праць сучасн. Всеукр. методолог. семінару. – Житомир: ЖДУ, 2007. – С.114-120.
  4. Махінов В.М. Виховний та соціокультурний потенціал уроку іноземної мови в початковій школі /В.М. Махінов// Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 17. Теорія і практика навчання та виховання: зб. наук. праць. – К.: НПУ, 2008. – Вип. 7. – С.24-39.
  5. Махінов В.М. Іншомовна комунікативна компетенція в контексті сучасних соціокультурних проблем фахової підготовки майбутніх вчителів /В.М. Махінов// Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 17. Теорія і практика навчання та виховання. зб. наук. праць. – К.: НПУ, 2011. – Вип. 17. – С.13-23.
  6. Муравьева Н.Г. Понятие социокультурной компетенции в современной науке и образовательной практике /Н.Г. Муравьева // Вестник Тюменского государственного университета. – 2011. - № 9. – С. 136-143.
  7. Методика обучения иностранным языкам: базовый курс [пособие для студ. пед. вузов и учит. / Е.Н. Соловова. – М.: АСТ: Астрель, 2008. – 238 c.
  8. Попова Л.М. Соціокультурний компонент у формуванні професійної компетентності вчителя іноземних мов /Л.М. Попова// Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 17. Теорія і практика навчання та виховання: зб. наук. пр. – К.: НПУ, 2005. – Вип. 4. – 133 с.
  9. Четова Н.Й. Особливості методики відбору лінгвокраїнознавчого матеріалу для формування соціокультурної компетенції студентів /Н.Й. Четова// Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 17. Теорія і практика навчання та виховання: зб. наук. пр. – К.: НПУ, 2011. – Вип. 17. – С.231-235.


Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама