Козлітін Д.О. Загальнонаціональна англійська мова та її діалекти

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

(відмінності між версіями)
Перейти до: навігація, пошук
м (adding template)
 
Рядок 219: Рядок 219:
 
[[Категорія:Наукові праці]]
 
[[Категорія:Наукові праці]]
 
[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць]]
 
[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць]]
[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць. - Випуск 7]]
 
 
[[Категорія:Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка]]
 
[[Категорія:Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка]]
 
[[Категорія: Кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка]]
 
[[Категорія: Кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка]]

Поточна версія на 18:19, 16 травня 2012

Козлітін Денис Олександрович – студент Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка


У роботі висвітлюється необхідність вивчення діалектів англійської мови. Розглядаються їх основні лінгвістичні розбіжності та особливості. Наводяться приклади відмінностей діалектів від Standard English.

Ключові слова: діалект, діалекти англійської мови, Standard English, фонетика, граматична будова, орфографія, лексика.


Работа показывает необходимость изучения диалектов английского языка. Рассмотрены их основные лингвистические различия и особенности. Также приводятся примеры различия между диалектами и Standard English.

Ключевые слова: диалект, диалекты английского языка, Standard English, фонетика, грамматическое строение, орфография, лексика.


Our work shows the necessity of the studying the English dialects. Their main linguistic differences and peculiarities are distinguished. It illustrates examples of differences between dialects and Standard English.

Key words: dialect, dialects of English, Standard English, phonetics, grammatical structure, spelling, vocabulary.

Зміст

Актуальність теми

Англійська мова бере свій початок від мови давньогерманських племен (Англів, Саксів і Ютів), які переселилися з континенту в V-VI ст. у населену кельтами Британію. Взаємодія племінних наріч англів, саксів і ютів, які розвивалися в умовах формування англійської народності, призвело до утворення територіальних діалектів. Вони стали осередком формування загальнонаціональної англійської мови в тому вигляді, якою вона є тепер. У сучасній Великобританії є безліч різновидів англійської мови, які називають діалектами [2].


Аналіз досліджень

Вивчення діалектів дає безцінний матеріал не тільки для проникнення в найглибші витоки мови, її історичне минуле, але й дозволяє оцінити і зрозуміти особливості становлення та розвитку літературної норми, різних соціальних та професійних говірок, а також мовних варіантів. Лише облік діалектних даних відкриває можливість зрозуміти не тільки «відхилення» від правил вимови та граматики, але й самі ці правила, і може слугувати міцною основою для дослідження становлення і розвитку значень слів.


Постановка мети дослідження

Історію виникнення та розвитку англійської мови вивчали такі зарубіжні науковці як: Зачріссон Р. К Перрі-Джонс P., Рейвен I. МакДевід,. та вітчизняні: Антрушина Г. Б., Афанасьева О. Р, Верба Л. Г, Дубенец Э. М., Костюченко Ю. П., Маковський М. М., працями яких ми і користувались під час написання нашої роботи.

Метою нашого дослідження є характеристика сучасної англійської мови та її діалектів, показ основних їх лінгвістичних розбіжностей.


Виклад основного матеріалу

Мова - складне суспільне явище, вона існує в людському суспільстві, в реальній повсякденній мовленнєвій практиці людей, що належать до різних соціальних, професійних, територіальних формацій. Широке розповсюдження літературного стандарту по всій території Великобританії, междіалектні контакти, вплив професійних і соціальних мовних зразків, притаманних певним верствам розмовляючих, вплив радіо і телебачення - все це визначає в кінцевому підсумку мову окремих носіїв діалекту, яка, і в межах єдиної території, в такій же мірі неоднорідна, як і в різних ареалах. Навіть мова окремих носіїв діалекту в межах одного села або громади має свої специфічні особливості [7].

Діалект (грецьке - "говорити, пояснювати") - різновид мови, що вживається як спосіб спілкування між особами, що пов’язані між собою територією, професійною або соціальною групою [8].

Діалект є системою мовного спілкування (усного, знакового, але не обов’язково писемного) зі своїм власним словником і граматикою [1].

Традиційно під діалектами розуміють територіальні діалекти.

Для діалекту характерні такі особливості:

  1. Соціальна, вікова, статева обмеженість кола носіїв діалекту;
  2. Обмеження сфери використання діалекту сімейними та побутовими ситуаціями;
  3. Формування напівдіалектів як результату взаємодії та взаємовпливу різних говорів та пов’язана з цим перебудова відносин між елементами діалектних систем;
  4. Поява проміжних форм, наприклад, діалектно забарвленої літературної мови під впливом літературної мови (через СМІ, книги, систему освіти).

У рамках такого розуміння існують стандартні діалекти (літературні мови) і нетрадиційні (нестандартизовані) діалекти. Основною їх відмінністю є той факт, що перші використовуються на письмі, викладаються у школах, вважаються більш правильною формою мови [8].

Не існує єдиних критеріїв для розмежування мови та діалекту, тому, у випадку, коли говорять, що певний ідіом є мовою чи діалектом, треба чітко виділяти, що мається на увазі під тим чи іншим терміном [8].

Природно, що найбільш головною є британська англійська, поширена на території Великобританії.

Утворившись з племінних діалектів стародавніх германців — англів і саксів, англійська мова пройшла довгий та складний шлях розвитку, впродовж якого граматична будова і словниковий склад мови зазнали значних змін, вдосконалення та впливу інших мов.

Мова староанглійського періоду, що мала відносно невеликий словниковий склад, упродовж своєї історії перетворилася в сучасну англійську мову з величезним, півмільйонним словниковим складом, збагаченим численними запозиченнями. Порівняно нескладна граматична будова мови VI—VIII ст., з переважаючими синтетичними рисами, шляхом поступових змін перетворилася в складну аналітичну будову сучасної англійської мови [2].

Розвиток англійської мови проходив у нерозривному зв’язку з розвитком суспільства. Наявність численних діалектів у мові VI—VIII ст. відповідала в історії цього періоду переходові стародавніх германців від родо-племінного ладу до феодального. Створення феодального ладу та ізольованість окремих частин країни в період XI—XIV ст. відповідали появі місцевих (територіальних) діалектів у мові середньоанглійського періоду. Розвиток торгівлі та промисловості призвів до переходу від феодального ладу до буржуазного. Саме в цей період (XV—XVI ст.) створюється загальнонаціональна англійська мова. Перемога буржуазії, політична і економічна концентрація в Англії XVI— XVII та наступних століть привели до перемоги загальнонаціональної англійської мови, утвореної на основі лондонського діалекту, над іншими місцевими діалектами та говірками [2].

Розвиток словникового складу англійської мови призвів до утворення в ній багатої системи синонімів та великої кількості ідіоматичних сполучень, широке вживання яких характеризує сучасну мову [3].

З утворенням та розвитком загальнонаціональної мови поступово спрощуються та зникають специфічні особливості діалектів в галузі граматичної будови та словникового складу. Цьому процесу сприяло розповсюдження друкованих книг, пізніше – розвиток освіти та культури населення. Суспільно-історична основа для розвитку діалектів зникла з розвитком капіталізму, утворенням централізованої держави, появою нових суспільних класів [6].

У сучасних умовах діалекти англійської мови зберігають свої особливості у мові населення сільських місцевостей, віддалених від промислових центрів, особливо на півночі. Варто пам’ятати, що діалекти північних та західних частин Англії розвиваються в умовах сусідства з Шотландією та Уельсом, частина населення яких володіє як англійською, так і рідною мовою. Англійська мова населення цих районів країни має значні відхилення від загальнонаціональної мови щодо вимови. Подібне становище має місце і в Ірландії [7].

Граматична будова і словниковий склад сучасної англійської мови, в основу якої ліг діалект Лондона та його околиць, — спільні та єдині для мови по всій території Великобританії, а також в інших країнах, де загальнонаціональною є англійська мова (США, Канада, Австралія та ін.).

Щодо вимови та частково словникового складу, діалекти зберігають деякі свої особливості, звичайно властиві для мови порівняно малоосвіченої частини населення [7].

У сучасній англійській мові в Англії розрізняють такі основні діалекти:

  1. Східний — приблизно між р. Темзою та р. Нен;
  2. Західний — басейн р. Северн;
  3. Південний — на південь від р. Темзи;
  4. Центральний—басейн р. Трент та р. Хембер;
  5. Північний — на північ від р. Хембер;
  6. Шотландський — на північ від р. Твід.

Розходження у вимові між Standard English та діалектами наведені нижче в таблиці.


Standard English Діалекти
Півд. Зах. Схід Центр Півд. Шотл.
1. Вимова а в закритому складі: [æ] æ æ æ a a a
That, bad, cat.
2. Вимова ou: [au] au au au au au, ou, u u:
House, flower, famous.
3. Вимова u: [Λ] Λ Λ Λ u, Λ u, Λ Λ
But, bus, burst.


У шотландському та частково у північному діалектах артикуляція приголосного [r] відрізняється наявністю вібрації (дрижання) кінчика язика (race, rocket).

Початкове [h] зникає перед відкритим голосним майже в усіх діалектах ('ot замість hot), як у словах honour, honest, horrible.

У південному діалекті початкові s, th, f вимовляються як І дзвінкі [z, ð, v]. Наприклад: That, same, fall, forest.

Окремі діалекти мають свої специфічні особливості такі, як: збереження [х] в шотландському діалекті, частковий перехід [v > w] у східному діалекті тощо [9].

У словниковому складі діалектів також спостерігаються відхилення від норм літературної мови. Ці відхилення найбільш помітні в північному та шотландському діалектах.

Так, у північному діалекті збереглися слова, які вийшли з ужитку в сучасній літературній мові: bairn (child) — ст. a. beam, stee (ladder) — ст. a. stige, bide (wait) — ст. a. bidan, fain (glad) — ст. a. faegen та інші.

У шотландському діалекті зустрічаються слова скандинавського походження, а також кілька слів кельтського походження.

У різних діалектах існують окремі слова, які часто вживаються в певних місцевостях Англії, але невідомі літературній мові: holme (island), thwaite (clearing), tot (bush), muckle (much, great) тощо [12].

Під впливом помилкової етимології та інших причин в діалектах утворюються слова, які є похідними від слів літературної мови: sarmont (< sermon), nammut (< non meat), unco (< uncouth) та інші, а також maist (almost), gurt (great), lowz (allows), zote (soft), ollas (always) і т. п. [5].

Варто зазначити, що деякі діалектні особливості зустрічаються навіть у мові освіченої частини населення тієї чи іншої місцевості, незважаючи на вплив норм літературної мови.

Однією з основних особливостей сучасних англійських територіальних діалектів (як і діалектів інших мов) є їх консерватизм. Ті чи інші відхилення від літературного стандарту обумовлені в більшості своїй не еволюцією, а саме відсутністю еволюції: у діалектах зберігаються багато мовних явищ різних періодів історії мови, а також різного роду іншомовні нашарування - скандинавські, норманські та ін. Іншою особливістю сучасних англійських діалектів є їх варіантність на всіх мовних рівнях (фонетика, граматика і особливо лексика) [1].

Багато авторів вказують також на те, що характерною ознакою ладу діалектів є так звана «надмірність». Мається на увазі, наприклад, звороти, що використовуються в Ірландії, типу: It's sorry you will be замість You will be sorry або парафрази типу I do love замість I love, що вживаються в південно-західних графствах, нагромадження заперечень у фразі та ін. [10].

Численним особливостям територіальних діалектів протистоять вимова та норми літературної мови, так званої Standard English.

Сучасна зразкова вимова, поширювана в Англії та за її межами викладанням англійської мови кваліфікованими викладачами, а також за допомогою радіо і кіно, не базується на вимові якогось одного або кількох діалектів. Standard English становить собою зразкові норми вимови, стилю та лексики в сучасній літературній мові, які підтримуються науковими дослідженнями з вивчення мови, зокрема її фонетики [6].

Standard English є до певної міри штучним утворенням, розходження між вимовою середньо– та висококультурних представників різних графств Англії та вимовою, рекомендованою Standard English, іноді досить значні. Розходження між Standard English та живою розмовною мовою переважної частини населення Англії, представників робітничих верств, ще помітніші.

Проте вивчення фонетичної системи та особливостей вимови в сучасній англійській мові базується на нормах Standard English, які щодо фонетики, лексики та стилю становлять собою певний ступінь у підвищенні культури мови [4].

У середніх та вищих школах, а також на мовних факультетах інститутів та університетів в Україні при вивченні англійської мови виходять з норм, рекомендованих Standard English.

Створення Standard English щодо вимови та стилю є важливим кроком до уніфікації правил мови, що в великій мірі сприяло і покращенню якості викладання та засвоєння англійської мови в інших країнах. Але не менш важливим є завдання реформи правопису.

Перші спроби реформи правопису відносяться до XVI—XVII ст. З того часу висувалося багато пропозицій як в Англії, так і в США щодо реформи правопису. В Америці The National Educational Association в 1898 p. запропонувала спрощене написання слів tho — though, altho — although, thru — through та деяких інших (prolog — prologue тощо), яке набуло широкого розповсюдження в США. В 1906 р. було засновано спеціальне товариство – The Simplified Spelling Board, яке має свій друкований орган Spelling, але пропозиції цього товариства щодо спрощення правопису не зустрічають загальної підтримки [11].

Цікавою спробою реформи правопису, яка поєднує історичний та фонетичний принципи, є праця шведського вченого R. К. Zachrisson’a “Anglic, An International Language". Зміст реформи орфографії, запропонованої в цій праці, стає зрозумілим з аналізу таких прикладів: father — faadher, new—nue, all — aul, created — kreeated, are — ar, so — soe, have — hav, dedicate — dedikaet, here — heer, increased — inkreest, can — kan, take — taek, task — taask тощо.


Висновок

Таким чином, проаналізувавши літературу з історії вивчення та становлення сучасної загальнонаціональної англійської мови, та на підставі опрацьованих джерел можна зробити висновок, що різні види діалектів Англії є складовою частиною англійської мови і продовжують її формувати, а, отже, – вони важливі при її вивченні. Ретельно проаналізовано вплив історичних епох на формування діалектів різних територіальних зон Англії та відмінності територіальних та професійних діалектів з наведеними прикладами, які показують наскільки велика різниця між стандартною вимовою та діалектним мовленням.

Нами визначено, що у словниковому складі цих діалектів спостерігаються відхилення від норм літературної мови, якою є Standard English; вивчення фонетичної системи та особливостей вимови в сучасній англійській мові базується на нормах Standard English, які щодо фонетики, лексики та стилю становлять собою певний ступінь у підвищенні культури мови.

Зазначимо, що при вивченні англійської мови в інших країнах, в тому числі, і в Україні, виходять з норм, рекомендованих Standard English. Створення нормативно англійського варіанту є важливим кроком до уніфікації правил мови, що сприяє покращенню якості викладання та засвоєння англійської мови в інших країнах.


Список використаних джерел

  1. Антрушина Г.Б., Афанасьева О.Р. Лексикология английского языка. – М.: ВШ, 1985. - 288 с.
  2. Верба Л.Г. Історія англійської мови. – К.: Нова Книга, 2004. – 296 с.
  3. Верба Л.Г. Порівняльна лексикологія англійської та української мов. – К.: Нова Книга, 2004. – 248 с.
  4. Дубенец Э.М. Modern English Lexicology. – М., 2002. – 192 с.
  5. Заботкина В.И. Новая лексика современного английского языка. – М.: Высшая школа, 1989. – 303с.
  6. Костюченко Ю. П. Історія англійської мови (елементарний курс, видання друку виправлене і доповнене). - К.: Радянська школа. - 1963. – 427 с.
  7. Маковський М.М. Англійські соціальні діалекти, - М.: Вищ. школа, 1982. – 135с.
  8. Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / [За ред. М. Бажана]. – 2 ге вид. – К., 1974 – 1985. – 527 c.
  9. Шахбагова Дж. А. Фонетические особенности произносительных вариантов английского языка - М., 1982. – 128 с.
  10. Parry-Jones P. Some Thoughts and Notes on the English of South Wales. // National Library of Wales Journal, 1974. – 18 р.
  11. Raven I. McDavid, Usage, Dialects, and Functional Varieties// Random House Dictionary of the English Language, the. College Edition, Laurence Urdang Editor in Chief. – Random House/New York, 1998. – 300 р.
  12. Ukr Aarticles Тематичний архів статей. – [Електронний ресурс]. – http://ukrarticles.pp.ua/nauka/10422-anglijskij-yazyk-i-ego-dialekty.html. – Заголовок з екрану.


Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама