Лисенко Г.В. Формування соціокультурної компетентності студентів у процесі вивчення іноземної мови

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія від 21:15, 19 січня 2014; Grineva olga (Обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Лисенко Ганна Василівна – викладач кафедри кафедри англійської мови Гуманітарного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ.


В статті розглядається важливість формування соціокультурної компетентності студентів у процесі вивчення іноземної мови, аналізуються погляди вчених щодо соціокультурної компетенції, надаються деякі поради щодо побудови процесу навчання іноземної мови.

Ключові слова: соціокультурна компетентність, процес вивчення, іноземна мова, майбутній спеціаліст, рідна культура.


В статье рассматривается важность формирования социокультурной компетентности студентов в процессе изучения иностранного языка, анализируются взгляды учених относительно социокультурной компетенции, подаются некоторые советы по части построения процесса обучения иностранного языка.

Ключевые слова: социокультурная компетентность, процесс изучения, иностранный язык, будущий специалист, родная культура.


The article deals with the important of forming of sociocultural competence of the students in the process of foreign language learning, analyses the scientists` views concerning sociocultural competence, gives some advice on farming of the process of foreign language learning.

Key words:sociocultural competence, process of learning, foreign language, language culture, the future specialist, native culture.


Зміст

Постановка проблеми

Звернення до проблеми формування соціокультурної компетентності майбутнього фахівця зумовлено загальною логікою розвитку наукових поглядів на сучасну освіту, її призначення та роль в житті людини та суспільства. В умовах євроінтеграційних процесів, які охоплюють різні сфери життя чітко усвідомлюється необхідність коректування цілей професійної освіти, яка має носити соціокультурний характер і формувати відповідну компетентність у майбутніх фахівців.


Професійна діяльність сучасного фахівця багатофункціональна, полізмістовна та інтернаціональна за своєю суттю. Вона все частіше стає сценою взаємодії великої кількості факторів, взаємодії людей різних національностей, народів, ствердження різносторонньої співпраці. Умовою оптимального функціонування фахівця в системі професійних соціокультурних умов є досягнення високого рівня соціокультурної компетентності, яку розглядають як атрибут професіоналізму.


До структури, організації та результатів навчання і виховання сучасної молоді висувають нові вимоги та завдання. Метою навчального процесу у вищому навчальному закладі стає особистісне зростання майбутнього фахівця. Нове соціальне замовлення в галузі освіти та зростаючі потреби у спілкуванні та співпраці між країнами і людьми з різними мовами та культурними традиціями вимагають суттєвих змін у підході до викладання, оновлення змісту і методів навчання іноземної мови. Разом із тим виникає необхідність у формуванні соціокультурної компетентності майбутнього фахівця у процесі вивчення іноземної мови у вищому навчальному закладі.


Майбутній фахівець повинен бути готовим до міжкультурної комунікації, мати сформовану інтеркультурну та транскультурну свідомість для визнання існування іншої національно-культурної ідентичності, яка є рівноправною з його власною культурою. Соціокультурна компетентність є частиною загальної та професійної культури особистості, оволодіння якою, зокрема у процесі вивчення іноземної мови, відкриває шлях до універсалізації якостей людини, сприяє кращому розумінню нею свого призначення у світі, формуванню загальнолюдських цінностей.


Аналіз досліджень

Соціокультурну компетентність досліджували зарубіжні (Е. Боголюбова, Б. Гершунський, В. Зінченко, В. Ледньов, Б. Ліхачова, Н. Пахомов, Н. Розов, Н. Щуркова та інші) та вітчизняні (В. Буряк, С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Кремінь, В. Мадзігон, Н. Ничкало, М. Євтух та інші) педагоги. Вітчизняні педагоги досліджували діяльність на засадах комунікативних умінь та навичок у процесі вивчення гуманітарних дисциплін і стверджували, що соціокультурна компетентність є важливою складовою загальнокультурного розвитку суспільства.


Теоретичне підґрунтя для формування соціокультурної компетенції особистості закладено у працях зарубіжних авторів М. Бірама, Дж. Вальдеса, Ж. Зарат, М. де Карло, В. Сафонової, П. Сисоєва та ін., а також вітчизняних дослідників С. Ніколаєва, О. Першукова та ін.


Важливість формування соціокультурної компетентності визнається як закордонними (А. Печеї, К. Роджерс, П. Сорокін, М.А. Бердяєв, В.Н. Соловова та ін. ), так і вітчизняними дослідниками (А.С. Макаренко, В.А. Сухомлинський, І.А. Зязюн, Г.А. Бал, І.Д. Бех, А.В. Глузман, С.В. Савченко, А.І. Капська та інші). Але, на жаль, у психолого-педагогічній літературі нема однозначного визначення поняття соціокультурної компетентності.


Недостатня, на наш погляд, увага приділяється питанням соціокультурної складової у структурі професійної компетентності фахівця, а також логіці і технологіям формування соціокультурної компетентності в освітньому процесі як складової професійно-творчої підготовки майбутнього фахівця до професійної діяльності.


Постановка мети дослідження

Метою даної статті є розробка основ формування соціокультурної компетентності майбутнього фахівця.


Виклад основного матеріалу

У документах ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи наголошується на ключових компетентностях (key competencies), що дають можливість особистості ефективно брати участь у багатьох соціальних сферах, робити внесок у розвиток суспільства, професійно зростати. Серед ключових компетентностей значне місце посідає соціокультурна компетентність як складне інтегроване утворення у характеристиці особистості.


Так, В. Сафонова визначає, що соціокультурна освіта є запорукою успішного формування професійної іншомовної комунікативної компетенції за умови реалізації принципу дидактичної культуровідповідності, який передбачає відбір і впровадження у навчальний процес культурознавчого матеріалу, що формує соціокультурну основу навчально-методичного комплексу з іноземної мови [4].


О. Коломінова розглядає соціокультурну компетенцію як систему уявлень про основні національні традиції, звичаї та реалії країни, мова якої вивчається, а також систему навичок та вмінь узгоджувати свою поведінку згідно з цими знаннями [1].


М. Максимець розуміє соціокультурну компетенцію як здатність особистості через адекватне розуміння та повагу до інших мов, культур і релігій виявляти активну і відповідальну життєдіяльність у соціумі на засадах демократичності, гуманізму, толерантності тощо [3].


П. Сисоєв трактує соціокультурну компетенцію як рівень знань соціокультурного контексту використання іноземної мови, а також досвід спілкування і використання мови в різних соціокультурних ситуаціях [5].


Таким чином, проаналізувавши все вище сказане, ми можемо зробити висновок, що науковці переконані в позитивному впливі вивчення іноземної мови на формування соціокультурної компетенції особистості.


Вивчення іноземної мови є головною передумовою досягнення адекватного взаєморозуміння між співрозмовниками, які належать до різних культур. Іноземна мова викладається не тільки як засіб спілкування, здобуття додаткової інформації, а й стає засобом відкриття іншого культурного світу, осягнення складності та багатогранності рідної мови та національної культури, національного достоїнства та рівності, засобом громадської освіти, розвитку особистості, її індивідуальних пізнавальних здібностей, соціальних можливостей, культурних потреб [2, с.179].


Слід зазначити, що організація процесу навчання повинна будуватися таким чином, щоб іноземна мова вивчалася як феномен національної культури народу, як модель вивчення світу цим народом [2, с.179].


Формування в студентів соціокультурної компетентності передбачає наявність знань про національно-культурні особливості країни, мова якої вивчається, про норми мовленнєвої та немовленнєвої поведінки її носіїв і вміння будувати свою поведінку відповідно до цих особливостей і норм [6, с.167].


Ми вважаємо, що формування соціокультурної компетентності майбутніх фахівців має відбуватись на основі вивчення ними а заняттях з іноземної мови національної культури різних країн світу. Студенти повинні усвідомити різницю між їхньою рідною культурою та іншими культурами, а також набути вмінь долати соціокультурні відмінності. Важливим є оволодіння не тільки мовою, але й культурою спілкування, знати особливості мовленнєвої та немовленнєвої поведінки носіїв мови у певних ситуаціях спілкування.


Як результат, основна мета викладача на заняттях з іноземної мови полягатиме в включенні в зміст навчання елементів мовної культури народів, мова яких вивчається.


Беручи до уваги вищезазначене, можна стверджувати, що підручники та навчальні посібники з іноземної мови повинні включати навчальний матеріал (тексти для читання та аудіювання, зразки діалогів, мовленнєві зразки і формули, навчально-комунікативні ситуації, ролі) для опанування моделями комунікативної поведінки, щоб уникнути культурного шоку та непорозумінь у спілкуванні з носіями відповідної мови, оскільки, перебуваючи за кордоном фахівці повинні бути спроможними влаштуватися без проблем у готелі, звернутися до лікаря, обміняти валюту, скористатися громадським транспортом, зробити покупки у будь-якому супермаркеті, поїсти у закладах громадського харчування, орієнтуватися в міжнародних аеропортах. Саме тому при вивченні іноземної мови слід подбати про формування у майбутніх фахівців соціокультурної компетентності [2, с.180].


Потрібно зазначити, що викладач повинен постійно звертати увагу студентів на реалії власного життя в Україні, порівнювати та зіставляти риси національного характеру, моральні принципи, стилі поведінки, систему пріоритетів в нашій країні та країні мова якої вивчається.


Ефективність процесу формування соціокультурної компетентності може бути забезпечена шляхом максимального залучення студентів до навчальної діяльності, яка створює умови для професійного орієнтованого та міжкультурного спілкування. На заняттях з іноземної мови слід надавати перевагу роботі в малих групах, дискусії, мозковій атаці, кейс–методу, симуляції, презентації, інсценізації, рольовим, діловим іграм тощо [2, с.181].


Слід брати за основу автентичні тексти (уривки з художніх творів, газетні статті, рекламні оголошення, репортажі, розслідування тощо). Як показує практика, інтерв’ю case-study, написання листів, пошук додаткової інформації – це також ефективні засоби формування соціокультурної компетентності студентів [2, с.181].


На заняттях з іноземної мови слід використовувати такі різновиди ігор: ділові, сюжетні, ситуаційно-рольові. Наприклад, ділова гра включає імітаційні завдання, ігрове проектування, аналіз ситуації. При цьому формується комплекс комунікативних умінь і уміння відчувати партнера зі спілкування, уміння ідентифікувати себе з ним, знаходити способи досягнення позитивного кінцевого результату .


Беручи до уваги рівень комунікативних умінь студентів, слід обирати найбільш адекватні завдання, які вимагали б від студентів уміння легко і швидко приймати умови, запропоновані ситуацією, а також використовувати імпровізацію [2, с.181-182].


Висновок

Отже, формування у студентів соціокультурного компоненту передбачає не лише знайомство з історією, традиціями, звичками країни, мова якої вивчається, а й першочергово воно повинно давати знання, які можуть стати в пригоді безпосередньо у ситуаціях спілкування. Таким чином, соціокультурна компетентність повинна виступати як мета і результат підготовки студентів до соціокультурної взаємодії у світі та суспільстві. Вищевикладене дозволяє дійти висновку, що однією з головних цілей вивчення іноземної мови у вищих навчальних закладах має стати формування соціокультурної компетентності, яка допоможе майбутнім фахівцям зайняти у суспільстві те місце, яке б найповніше відповідало їхнім потребам та можливостям.


Хотілося б підкреслити визначну роль соціокультурної компетентності для вивчення іноземної мови. Викладачі іноземної мови повинні глибоко володіти розумінням культурної спадщини як свого народу так і іншомовного задля допомоги студентам оволодівати особистими компетенціями.


Список використаних джерел

  1. Коломинова О.О О формировании социокультурной компетенции у младших школьников / О.О. Коломинова // Іноземні мови. – 1997. – № 3. – С. 39-41.
  2. Липшиць Л.В. Формування соціокультурної компетентності майбутніх судноводіїв міжнародних рейсів у процесі вивчення англійської мови / Л.В. Липшиць // Педагогічний альманах. – 2012. – випуск 15. – С. 178 – 182.
  3. Максимець М. Формування соціокультурної компетенції у процесі вивчення іноземної мови / М. Максимець // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. – 2006. – Випуск 21. – С. 211-218.
  4. Сафонова В.В. Культуроведение в системе современного языкового образования / В.В. Сафонова // Иностранные языки в школе. – 2011. – № 3. – С. 17-24.
  5. Сысоев П.В. Социокультурный компонент содержания обучения американскому варианту английского языка: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук. / П.В. Сысоев. – Тамбов, 1999. – 20 с.
  6. Чернуха Н.М., Мурзіна А.В. Умови формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів філологів / Н.М. Чернуха, А.В. Мурзіна // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – 2009 – № 9 (172). – С. 165 – 173.


ВІСНИК ПСИХОЛОГІЇ І ПЕДАГОГІКИ [Електронний ресурс] Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка, Інститут психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка. – Випуск 13. – К., 2013. – Режим доступу до збірника : http://www.psyh.kiev.ua/Збірник_наук._праць._-_Випуск_13

Titulka visnyk 13 w200.jpg


Рекомедовано до видання Вченою радою
Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка
(Протокол № __ від _________ 2013р.)

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Безпалько Ольга Володимирівна, доктор педагогічних наук, професор, директор Інституту психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка (головний редактор);

Бєлєнька Ганна Володимирівна, доктор педагогічних наук, доцент, заступник директора з наукової роботи, завідувач кафедрою дошкільної освіти Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка;

Іванов Олександр Володимирович, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедрою соціальної педагогіки Московського гуманітарного педагогічного інституту;

Побірченко Неля Антонівна, доктор психологічних наук, Провідний науковий співробітник НДЛ освітології Київського університету імені Бориса Грінченка;

Сєргєєнкова Оксана Павлівна, доктор психологічних наук, доцент, завідувач кафедрою загальної, вікової та педагогічної психології Київського університету імені Бориса Грінченка;

Чернобровкін Володимир Миколайович, доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедрою психології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка;

Бакланов Костянтин Володимирович, кандидат педагогічних наук, професор, декан факультету соціальної педагогіки Московського гуманітарного педагогічного інституту;

Веретенко Тетяна Григорівна, кандидат педагогічних наук, професор завідувач кафедрою соціальної педагогіки та корекційної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка;

Прокопович Євгеній Михайлович, кандидат медичних наук, доцент кафедри практичної психології Київського університету імені Бориса Грінченка;

Юрченко Віктор Іванович, кандидат психологічних наук, доцент, директор Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка (головний редактор);

Мартиненко Світлана Миколаївна, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедрою початкової освіти та методик гуманітарних дисциплінПедагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка;

Котенко Ольга Володимирівна, кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри іноземних мов і методик їх навчанняПедагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка;

Гріньова Ольга Михайлівна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психологіїПедагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка.


© Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка, Інститут психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка, 2013
© http://www.psyh.kiev.ua, 2013


Запрошуємо Вас презентувати науковій Інтернет-спільноті свої пошукові доробки
Вимоги до оформлення статті


ЗМІСТ

Передмова

Артемова Л.В. Актуальні проблеми виховання дітей в поліетнічному дошкільному навчальному закладі

Безух Ю.С. Основні чинники розвитку іншомовної компетентності майбутнього вчителя початкової школи

Веклич Ю.І. Зберігання культурно-історичної інформації країни, мова якої вивчається, у контексті прояву її кумулятивної функції

Гарбуз М.В. Формування навчальної мотивації у студентів першого курсу педагогічного коледжу

Горєлова В.В. Основні інноваційні тенденції у сучасній лінгводидактиці як методолог. основи навчання іноземних мов у початковій школі

Дениско С.М. Підготовка майбутнього вчителя англійської мови у ПШ до формування лексичної компетентності: традиції та інновації

Задерилова С.В. Засоби, що сприяють розвитку іншомовної компетентності учнів початкової школи

Квятковська Ю.А. Дії-інваріанти як основа конкретизації методичних умінь вчителя початкової та середньої школи

Коваленко Л.В. До проблеми мовної підготовки студентів - майбутніх учителів початкової школи

Кошарна Н.В. До проблеми мовної освіти в Україні в контексті підготовки вчителя іноземної мови

Лавриненко Д.Г. Використання вчителем англійської мови сучасних технологій навчання у початковій школі

Лагутіна А.К. Формування ІКК на основі інтерактивної діяльності в контексті Європейської інтеграції в умовах багатопрофільного інституту

Лисенко Г.В. Формування соціокультурної компетентності студентів у процесі вивчення іноземної мови

Лобода О.В. До проблеми формування іншомовної методичної компетентності майбутніх вихователів дошкільної освіти

Лук'янчук С.Ф. Підготовка майбутніх учителів в університетах США до професійної діяльності в полікультурному шкільному середовищі

Метелюк В.І., Марченко О.В. Національний характер: консерватизм і зміни

Павлюк Р.О. Інформаційна компетентність у структурі сучасної лінгводидактики

Петрик Л.В. Викладач іноземної мови ВНЗ у процесі формування творчої особистості студента

Руднік Ю.В. Іншомовна освіта вчителів Фінляндії

Самойленко К.В. Навчання технології спілкування засобами англійської мови майбутніх учителів ІМ в початковій та середній школі

Ситник О.І. Мовна освіта в контексті освіти дорослих в Ірландії

Сінельник І.П. Виховання толерантності як компоненту полікультурної компетенції майбутніх учителів початкової школи засобами ІМ

Смирнова О.М. Особливості підготовки студентів педагогічного коледжу до формування творчої особистості учнів початкової школи

Собко Н.В. Використання видів комунікативної гри в процесі підготовки майбутнього вчителя іноземної мови початкової школи

Соломаха А.В. Концепт «вторинна мовна особистість» в теорії та методиці навчання іноземних мов

Чернігівська Н.С. Cтратегії навчання АМ студентів непрофільних спеціальностей (на базі навч. дисц. «Іноземна мова (поглиблене вивчення)»)





Особисті інструменти
Ми в мережі
Реклама